Забезпечення прав людини в умовах цифрових технологій під час воєнного конфлікту

Abstract

В умовах повномасштабного збройного конфлікту, спричиненого агресією ро- сійської федерації проти України, цифрові технології стали невід’ємною частиною як бойових дій, так і повсякденного життя цивільного населення. Це створює безпре- цедентні виклики для забезпечення та захисту прав людини. У статті проаналізовано ключові проблеми, що виникають на перетині цифрових технологій, прав людини та збройного конфлікту в українському контексті. Розглянуто використання цифрових платформ для поширення дезінформації та пропаганди, що порушує право на отри- мання достовірної інформації, а також заходи протидії цим явищам і пов’язані з ними ризики обмеження свободи слова. Проаналізовано загрози для права на приватність та захист персональних даних, зумовлені посиленням державного спостереження та збором даних в умовах воєнного стану, наголошено на важливості дотримання принципів законності та мінімізації даних. Висвітлено вплив кібератак на критичну інфраструк- туру як на чинник порушення соціально-економічних прав цивільного населення та складність правової кваліфікації таких дій. Водночас показано позитивний потенціал цифрових технологій як інструменту для документування воєнних злочинів та пору- шень прав людини за допомогою даних з відкритих джерел (OSINT), фото- та відео- фіксації, підкреслено важливість дотримання стандартів роботи з цифровими доказами (наприклад, Протоколу Берклі). Стаття базується на аналізі актуальних досліджень ук- раїнських наукових установ, правозахисних та експертних організацій. Зроблено висно- вок про потребу комплексного підходу, що містить вдосконалення національного зако- нодавства та міжнародно-правових норм, посилення кібербезпеки, розробку стандартів роботи з цифровими доказами і забезпечення балансу між потребами національної безпеки та захистом фундаментальних прав і свобод людини в умовах війни.

In the context of the full-scale armed conflict caused by the russian federation's aggression against Ukraine, digital technologies have become an integral part of both hostilities and the daily lives of the civilian population. This poses unprecedented challenges for ensuring and protecting human rights. The article analyzes the key issues arising at the intersection of digital technologies, human rights, and armed conflict in the Ukrainian context. It examines the use of digital platforms for spreading disinformation and propaganda, which violates the right to receive reliable information, as well as countermeasures against these phenomena and the associated risks of restricting freedom of speech. Threats to the right to privacy and personal data protection, stemming from increased state surveillance and data collection under martial law, are analyzed, emphasizing the importance of adhering to the principles of legality and data minimization. The impact of cyberattacks on critical infrastructure as a factor violating the socio-economic rights of the civilian population and the complexity of legally qualifying such actions are highlighted. Simultaneously, the positive potential of digital technologies as a tool for documenting war crimes and human rights violations using open-source intelligence (OSINT), photo, and video evidence is demonstrated, underscoring the importance of adhering to standards for handling digital evidence (e. мg., the Berkeley Protocol). The article is based on the analysis of current research by Ukrainian academic institutions, human rights, and expert organizations. It concludes that a comprehensive approach is necessary, including improving national legislation and international legal norms, strengthening cybersecurity, developing standards for working with digital evidence, and ensuring a balance between national security needs and the protection of fundamental human rights and freedoms in wartime.