До питання щодо притягнення судді до відповідальності за ухвалене ним судове рішення

Abstract

Титан праці Іван Франко та митрополит Андрей Шептицький писали: «Любіть Україну не потоком шумних і галасливих фраз, а тихою і невтомною працею. Голосний, фразеологічний та в більшій мірі нещирий, бо ділами не попертий патріотизм мусить уступити місце поважному, мовчазному, але глибоко відчутому народолюбству, що виявляє себе не словами, а працею». Під впливом інформаційних та політичних кампаній суспільство часто безкритично приймає як власні популістичні та небезпечні слова публічних осіб, які, не знаючи справжнього стану речей в судовій системі України та не попрацювавши там жодного дня, називають себе «експертами» і беруться за її «реформування». За відсутності об’єктивної та достовірної інформації щодо рівня довіри до судової влади та впливу на неї законодавчих змін, керуючись власними репутаційними інтересами, такі особи формують у суспільстві хибне уявлення щодо діяльності судів. Це, зокрема, стосується доцільності використання оцінних понять у регламентації підстав для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності та їх правильне трактування. Закон Божий як епіграф до статті вибрано не випадково, адже його сконструйовано якраз із використанням оцінних понять, ключовими з яких є «любов» та «ближній». І якщо сам Господь для написання Нового завіту (договору) з людиною вдався до оцінних понять, то марно думати, що нам, людям, вдасться обійтися без використання цього прийому юридичної техніки. В Україні як у демократичній державі законодавство має відповідати критеріям і принципам, що визначені Конституцією України. Це, зокрема, принципові верховенства права. Вимогою верховенства права, як встановив Конституційний Суд України, є дотримання принципу юридичної визначеності. Цей принцип зумовлює однакове застосування норми права, а також унеможливлення її довільного трактування. Юридична визначеність норми права є ключовою умовою забезпечення кожному ефективного судового захисту незалежним судом. Відповідно до рішення Конституційного Суду України (від 20 червня 2019 року № 6-р/2019) юридична визначеність охоплює такі складові частини, як чіткість, зрозумілість, однозначність норм права. Згідно з цим рішенням «законодавець повинен прагнути до чіткості та зрозумілості у викладенні норм права. Кожна особа відповідно до конкретних обставин має орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних правових наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права» (абз. 5, 6 підп. 4.1 п. 4 мотивувальної частини). А відповідно до рішення Конституційного Суду України (від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019) особливо важливо дотримуватися ясності і недвозначності норм, які визначають кримінальну відповідальність, зважаючи на специфіку кримінального закону та наслідки притягнення до кримінальної відповідальності, «адже притягнення до такого виду юридичної відповідальності пов’язане з можливими істотними обмеженнями прав і свобод людини» (абз. 7 п. 3 мотивувальної частини). Зазначимо, що у рішенні у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine) від 18 грудня 2008 року (заява № 48068/06) Європейський суд з прав людини вказав: «...якщо йдеться про позбавлення свободи, надзвичайно важливим є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості приписів права» в розумінні п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року означає, що якщо національний закон дозволяє можливість позбавлення свободи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбаченим у застосуванні, щоб виключити будь-який ризик свавілля» (§ 19). Конституційний Суд України виходить із того, що Кримінальним кодексом України (ст. 375) не подано критеріїв, за якими можливо би було визначити, який вирок, рішення, ухвала або постанова судді (суддів) є «неправосудними», а також не розкрито змісту вислову «завідомо неправосудний». Це зумовлює неоднозначне розуміння складу злочину, який кваліфікують за зазначеною нормою. Як вважає Конституційний Суд України, формулювання диспозиції ст. 375 Кримінального кодексу України допускає можливість зловживання нею у разі вчинення органами досудового розслідування дій, наслідком яких є притягнення до кримінальної відповідальності судді, котрий постановив судове рішення, яке, на думку слідчого, прокурора або будь-якої іншої особи, є «неправосудним» (зокрема, непогодження з рішенням). У рішенні акцентовано на тому, що кримінальний закон повинен бути юридично визначений, ясний, недвозначний і передбачуваний. Саме це може гарантувати здійснення суддею правосуддя на засадах верховенства права та ефективної реалізації кожним конституційного права на судовий захист. На підставі вищезазначеного Конституційний Суд України висновує, що ст. 375 Кримінального кодексу України суперечить Конституції України, зокрема, ч. 1 ст. 8. Водночас відповідно до Конституції України (ч. 4 ст. 126) суддя не може бути притягнений до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, крім того випадку, коли суддя вчинив злочин або дисциплінарний проступок.

Titan of labor Ivan Franko and Metropolitan Andrey Sheptytskyi wrote: "Love Ukraine not with a stream of loud and noisy phrases, but with quiet and tireless work. Loud, phraseological and, to a greater extent, insincere, because patriotism not supported by deeds must give way to respectable, silent, but deeply felt patriotism, which manifests itself not in words, but in work." Under the influence of information and political campaigns, society often uncritically accepts as its own the populist and dangerous words of public figures who, not knowing the true state of affairs in the judicial system of Ukraine and having never worked there for a single day, call themselves "experts" and undertake its "reform". In the absence of objective and reliable information about the level of trust in the judiciary and the impact of legislative changes on it, such persons, guided by their own reputational interests, form a false impression in society about the activities of the courts. This, in particular, concerns the expediency of using evaluative concepts in the regulation of the grounds for bringing judges to disciplinary responsibility and their correct interpretation. The Law of God was not chosen as an epigraph to the article by chance, because it was constructed precisely with the use of evaluative concepts, the key ones of which are "love" and "neighbor". And if the Lord Himself resorted to evaluative concepts in order to write the New Testament (agreement) with man, then it is useless to think that we, people, will be able to do without using this technique of legal technique. In Ukraine, as a democratic state, legislation must meet the criteria and principles defined by the Constitution of Ukraine. These are, in particular, the principled rule of law. The requirement of the rule of law, as established by the Constitutional Court of Ukraine, is compliance with the principle of legal certainty. This principle presupposes the uniform application of the rule of law, as well as the impossibility of its arbitrary interpretation. Legal certainty of the rule of law is a key condition for providing everyone with effective judicial protection by an independent court. According to the decision of the Constitutional Court of Ukraine (No. 6-r/2019 dated June 20, 2019), legal certainty includes such components as clarity, comprehensibility, and unambiguity of legal norms. According to this decision, "the legislator must strive for clarity and comprehensibility in the presentation of legal norms. Each person, in accordance with the specific circumstances, must orientate himself on which rule of law applies in a certain case, and have a clear understanding of the occurrence of specific legal consequences in the relevant legal relationship, taking into account the reasonable and foreseeable stability of the rules of law" (paragraphs 5, 6 sub. 4.1 clause 4 of the motivational part). And according to the decision of the Constitutional Court of Ukraine (from February 26, 2019 No. 1-p/2019), it is especially important to adhere to the clarity and unambiguity of the norms that determine criminal responsibility, taking into account the specifics of the criminal law and the consequences of bringing to criminal responsibility, "because bringing to such type of legal responsibility is associated with possible significant limitations of human rights and freedoms" (par. 7, item 3 of the motivational part). It should be noted that in the decision in the case "Novik v. Ukraine" (Novik v. Ukraine) dated December 18, 2008 (application No. 48068/06), the European Court of Human Rights stated: "...when it comes to deprivation of liberty, it is extremely important ensuring the general principle of legal certainty. The requirement of "quality of legal prescriptions" within the meaning of clause 1 of Art. 5 of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms of 1950 means that if a national law allows the possibility of deprivation of liberty, such law must be sufficiently accessible, clearly formulated and foreseen in application to exclude any risk of arbitrariness" (§ 19). The Constitutional Court of Ukraine proceeds from the fact that the Criminal Code of Ukraine (Article 375) does not provide criteria by which it would be possible to determine which sentence, decision, resolution or resolution of a judge (judges) is "unjust", as well as the meaning of the expression "knowingly unjust" has not been disclosed. This leads to an ambiguous understanding of the composition of the crime, which is qualified according to the specified norm. According to the Constitutional Court of Ukraine, the wording of the provision of Art. 375 of the Criminal Code of Ukraine allows for the possibility of its abuse in the event that the authorities of the pre-trial investigation commit actions, the consequence of which is the bringing to criminal responsibility of the judge who issued a court decision that, in the opinion of the investigator, prosecutor or any other person, is "unjust" (in particular , disagreement with the decision). The decision emphasizes that the criminal law must be legally defined, clear, unambiguous and predictable. This is what can guarantee the administration of justice by the judge on the basis of the rule of law and the effective implementation of everyone's constitutional right to judicial protection. On the basis of the above, the Constitutional Court of Ukraine concludes that Art. 375 of the Criminal Code of Ukraine contradicts the Constitution of Ukraine, in particular, Part 1 of Art. 8. At the same time, in accordance with the Constitution of Ukraine (Part 4, Article 126), a judge cannot be held accountable for a court decision passed by him, except in the case when the judge committed a crime or a disciplinary offense.