Етнічні, освітні та релігійні аспекти в державотворчій ідеології українських націоналістів у першій половині ХХ століття

Abstract

Стаття присвячена питанням ідеології Організації українських націоналістів (ОУН) у сфері освіти, церкви і релігії, у питаннях національних меншин та народів, що проживали на території України, у першій половині ХХ століття. Автори зазначають, що у міжвоєнний період в ОУН не надавали великого значення питанню національних меншин, а серед частини членів ОУН існувало дещо критичне ставлення до польського та російського народів. Така ситуація щодо згаданих національних груп була зумовлена історичними реаліями, а також такими чинниками як погіршення ставлення польської влади до українців у Галичині, масові репресій та голодомори щодо українців на територіях підконтрольних СРСР. Позиція представників ОУН щодо національних меншин змінювалася і приносила свої позитивні результати, що підтверджується фактами співпраці ОУН та УПА з представниками різних національних меншин, у тому числі росіян, поляків, євреїв та інших. У статті проаналізовані також погляди всіх груп ОУН на роль релігії в державі з плином часу еволюціонували у напрямі до демократичних стандартів релігійного плюралізму та індиферентності. Роль релігійного чинника у вихованні громадян визначалася як надважлива. В якості пріоритетної ідеї висувалася потреба об’єднання церков. Саме християнська релігія визнавалася основою моралі і духовного миру українського народу, а об’єднання українських християнських церков розглядалося як національна необхідність. Автори зазначають, що українські націоналісти приділяли пильну увагу і питанням культури, принципам організації системи освіти і виховання, а також характеристиці ідеалу громадянина, до якого прагнув націоналізм за їх посередництвом. Приділяючи велику увагу духовній сфері, оунівці вважали, що лише культура, заснована на традиціях і звичаях народу, дає можливість реалізувати свій потенціал окремим громадянам і, відповідно, нації. Українські націоналісти усвідомлювали провідну роль освітньо-виховної сфери у пропаганді державницьких ідей, а тому пропагували абсолютний державний контроль за останньою. Як зазначають автори, державною ідеологією у незалежній Українській державі мав бути український націоналізм. У концепціях майбутньої української держави значна увага відводилася також проблемі окремої людини, її ролі в житті суспільства та держави. Націоналісти стверджували, що права кожної людини є прямо пропорційними до обов’язків перед нацією.

The article is devoted to issues of the ideology of the Organization of Ukrainian Nationalists (OUN) in the field of education, church and religion, issues of national minorities and peoples who lived on the territory of Ukraine in the first half of the 20th century. The authors note that in the interwar period, the OUN did not attach much importance to the issue of national minorities, and among some members of the OUN there was a somewhat critical attitude towards the Polish and Russian peoples. Such a situation with regard to the mentioned national groups was determined by historical realities, as well as by such factors as the deterioration of the attitude of the Polish authorities towards Ukrainians in Galicia, mass repressions and famines against Ukrainians in the territories controlled by the USSR. The position of representatives of the OUN towards national minorities was changing and brought its positive results, which is confirmed by the facts of the cooperation of the OUN and the UPA with representatives of various national minorities, including Russians, Poles, Jews and others. The article also analyzes the views of all OUN groups on the role of religion in the state, which evolved over time in the direction of democratic standards of religious pluralism and indifference. The role of the religious factor in the education of citizens was defined as paramount. The need to unify churches was put forward as a priority idea. It was the Christian religion that was recognized as the basis of morality and spiritual peace of the Ukrainian people, and the unification of Ukrainian Christian churches was considered a national necessity. Ukrainian nationalists were aware of the leading role of the educational sphere in the promotion of statist ideas, and therefore promoted absolute state control over the latter. As the authors note, the state ideology in the independent Ukrainian state was to be Ukrainian nationalism. In the concepts of the future Ukrainian state, considerable attention was also paid to the problem of the individual, his role in the life of society and the state. Nationalists argued that the rights of each person are directly proportional to the duties to the nation.