Зовнішня політика Республіки Корея щодо КНР: чинники формування та особливості реалізації

Abstract

Актуальність дослідження полягає у необхідності глибшого розуміння зовнішньої політики Республіки Корея щодо Китайської Народної Республіки в умовах зростання глобальної конкуренції між США та КНР, зміни безпекового середовища в Індо-Тихоокеанському регіоні, а також посилення військово-політичного партнерства між Китаєм, Росією та Північною Кореєю. Враховуючи стратегічне положення Південної Кореї та її прагнення зберігати баланс між економічною співпрацею з Пекіном і союзницькими зобов’язаннями перед Вашингтоном, актуальним є аналіз чинників формування та особливостей реалізації її зовнішньополітичного курсу, що дозволяє краще зрозуміти логіку дій Сеула в складному геополітичному середовищі. Об’єкт дослідження – зовнішня політика Республіки Корея щодо Китайської Народної Республіки. Предмет дослідження – чинники формування та особливості реалізації зовнішньої політики Південної Кореї щодо КНР. Мета роботи – проаналізувати чинники, які формують зовнішню політику Південної Кореї щодо КНР, та оцінити особливості її реалізації у сучасних міжнародних умовах. У ході роботи було встановлено, що зовнішня політика РК щодо КНР зумовлена геополітикою, історією, безпековими викликами та економічними інтересами, що формують прагматичний курс балансування між США і КНР як ключовими партнерами. А також зроблено висновок, що сучасна зовнішня політика Південної Кореї формувалася під впливом стратегічних ініціатив президентських адміністрацій. Її ідейну основу закладено «політикою сонячного світла» президента Кім Де Чжуна, а подальші кроки у напрямі регіональної інтеграції й глобальної ролі держави здійснювали адміністрації Лі Мйон Бака та Пак Кин Хе [2]. З 1992 року відносини між РК і КНР трансформувалися від конфронтації до стратегічного партнерства на основі економіки та політики, із торгівлею понад $1 млрд на рік і обігом удвічі більшим за торгівлю КНР з КНДР. [5]. Саме завдяки цьому, на сьогодні Китай залишається найбільшим торговельним партнером Сеулу. Окрім того, було визначено, що зростання популярності Халлю стало дієвим інструментом м’якої сили у зовнішній політиці РК, сприяючи зміцненню її міжнародного іміджу. Яскравим прикладом цього став виступ гурту BTS на Генеральній асамблеї ООН як спеціальних посланців президента [4], а також візит президента Мун Чже Іна до КНР у 2017 році разом із гуртом EXO був символічним кроком до зниження напруги після китайського ембарго на Халлю через розміщення THAAD. Хоча обмеження не скасовано повністю, відбулося часткове потепління відносин і домовленість про спільну протидію ядерній загрозі з боку КНДР [1]. Таким чином, обґрунтовано, що зовнішня політика РК щодо Китаю є результатом багаторівневого аналізу стратегічних пріоритетів, викликів безпеки, історичного досвіду та економічної доцільності. Сеул вимушений провадити дипломатію, що поєднує прагматизм, гнучкість і здатність до балансування в умовах глобальної конкуренції між США і КНР [3].The relevance of this research lies in the need for a deeper understanding of the foreign policy of the Republic of Korea towards the People’s Republic of China amid growing global competition between the United States and China, shifts in the security landscape of the Indo-Pacific region, and the strengthening of military-political partnerships among China, Russia, and North Korea. Given South Korea’s strategic location and its pursuit of a balanced approach between economic cooperation with Beijing and alliance commitments to Washington, it is important to analyze the factors shaping and the features of implementing its foreign policy course. This analysis enables a clearer comprehension of Seoul’s actions within a complex geopolitical environment. Study object is the foreign policy of the Republic of Korea towards the People’s Republic of China. Scope of research – the factors shaping and the features of the implementation of South Korea’s foreign policy towards China. Goal of research is to analyze the factors that influence the formation of South Korea’s foreign policy towards China and to assess the specific features of its implementation in the context of current international conditions. The study established that South Korea’s foreign policy toward China is shaped by geopolitics, history, security challenges, and economic interests, forming a pragmatic course that balances between the US and China as key partners. It was also concluded that modern South Korean foreign policy developed under the influence of strategic initiatives by presidential administrations. Its ideological foundation was laid by President Kim Dae-jung’s «Sunshine Policy», while subsequent steps toward regional integration and an expanded global role were taken by the administrations of Lee Myung-bak and Park Geun-hye [2]. Since 1992, relations between South Korea and China have transformed from confrontation to a strategic partnership based on economics and politics, with trade exceeding $1 billion per year and a turnover twice that of China’s trade with North Korea [5]. Thanks to this, China remains Seoul’s largest trading partner today. Additionally, it was determined that the rising popularity of Hallyu has become an effective soft power tool in South Korea’s foreign policy, strengthening its international image. A vivid example is BTS’s performance at the UN General Assembly as special presidential envoys [4], and President Moon Jae-in’s 2017 visit to China accompanied by the K-pop group EXO, which symbolized a step toward easing tensions after China’s embargo on Hallyu products following the THAAD deployment. Although the restrictions were not fully lifted, a partial warming of relations occurred along with an agreement to jointly counter the nuclear threat from North Korea [1]. Thus, it was substantiated that South Korea’s foreign policy toward China results from a multi-level analysis of strategic priorities, security challenges, historical experience, and economic feasibility. Seoul must conduct diplomacy combining pragmatism, flexibility, and balancing amid global competition between the US and China [3].