Антивоєнний акціонізм (артактивізм): особливості, форми та оцінка можливостей

Abstract

З’ясовано особливості постмодерного підходу до утвердження цінності миру за допомогою технік акціонізму (перформанс, гепенінґ, артінсталяція, флешмоб та ін.). Антивоєнний акціонізм розглянуто як елемент системи громадсько-політичного акціонізму. Він охарактеризований як сукупність видовищних форм ненасильницького протесту громадськості проти збройної агресії та її наслідків. Доведено, що на сьогодні антивоєнний акціонізм вийшов поза межі вузького мистецького середовища та увійшов у широкий громадський вимір. Емпіричну основу для концептуалізації антивоєнного акціонізму становлять дві групи акцій: 1) антивоєнні акції, проведені починаючи від 60-х рр. ХХ ст. у США та країнах Західної Європи; 2) антивоєнні акції, проведені у різних державах, у відповідь на російське вторгнення в Україну 2022 р. Антивоєнний акціонізм відповідає своїй природі та призначенню лише, якщо ініціатори акції є носіями політичної культури учасницького типу. В інших випадках від акціонізму буде запозичена лише зовнішня форма, але не зміст. Досліджено символьну мову антивоєнного акціонізму, яка ґрунтується на предметах, образах, пов’язаних із природою війни, її наслідками. Визначено структуру антивоєнного акціонізму: 1) професійні акції представників мистецького середовища, які продумані з точки зору художніх характеристик; 2) акції громадських активістів, які використовують для організації та проведення акцій авангардні мистецькі інструменти на аматорському рівні. Визначено переваги та недоліки антивоєнного акціонізму як технології миротворення. Виділено функції антивоєнного акціонізму.

In the article, the autor elucidates the features of the postmodern approach to asserting the value of peace using the techniques of actionism (performance, happening, art installation, flash mob, etc.). Anti-war actionism is considered as an element of the system of socio-political actionism. It is characterized as a set of spectacular forms of non-violent public protest against armed aggression and its consequences. The fact that today’s anti-war actionism has gone beyond the narrow artistic environment and entered the broad social dimension is proved. The empirical basis for the conceptualization of anti-war actionism includes two groups of actions: 1) anti-war actions carried out since the 1960s in the United States and Western Europe; 2) anti-war actions carried out in various countries in response to the Russian invasion of Ukraine in 2022. It is demonstrated that anti-war actionism corresponds to its nature and purpose only if those who initiate and conduct actions are participant types of political culture. In other cases, only external form will be borrowed from actionism, but not content (pseudo-actionism). The symbolic language of anti-war actionism, which is based on objects, images related to the nature of war and its consequences, is investigated. The structure of anti-war actionism is determined: 1) professional actions of representatives of the artistic environment, which are elaborated in terms of artistic characteristics; 2) actions of public activists who use avant-garde artistic tools at the amateur level to organize and hold actions. The advantages and disadvantages of anti-war actionism as a technology of peacebuilding are identified. The functions of anti-war actionism are determined.