Заходи щодо забезпечення інституційної незалежності судової влади

Abstract

Відповідно до міжнародно-правових стандартів в Україні незалежність судді гарантується Конституцією (частина перша статті 126). Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється (частина друга статті 126 Конституції України). Також у частині першій статті 129 Основного Закону України вказано, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Інституційна незалежність судової влади імпліцитно втілена на рівні тексту Конституції України, крім наведених вище норм, також у частині першій статті 6 (державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову), частині першій, другій статті 8 (в Україні визнається і діє принцип верховенства права). Крім того, зміст статей 128, 129-1, 130, 130-1, 131 Основного Закону України дає науковцю підстави для висновку, що інституційна незалежність судової влади також гарантується визначеними на конституційному рівні незалежною процедурою призначення судді на посаду, обов’язковістю судового рішення, забезпеченням належного матеріального утримання суддів та фінансуванням судової системи, незалежними механізмами добору суддів та притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, самостійністю суддівського самоврядування та врядування. Наведені конституційні гарантії незалежності судової влади конкретизуються на законодавчому рівні – у першу чергу, в Законі України «Про судоустрій і статус суддів», більшість статей якого тією чи іншою мірою дотичні до принципу незалежності суддів, крім того, цьому питанню окремо присвячена стаття 6 Закону. Маємо наголосити, що незалежність судової влади є необхідною засадою цивілізованого суспільства, реальне забезпечення якої у свою чергу є обов’язковою умовою побудови правової демократичної держави – в сучасному світі є аксіомою, яка не потребує жодної додаткової аргументації. Незалежність судової влади ми розглядаємо як явище, обумовлене внутрішніми та зовнішніми чинниками. Внутрішній аспект незалежного суду може мати багато складників, але, в першу чергу, він ґрунтується на моральних устоях та етичних нормах конкретної людини – судді. Тут поняття незалежності дуже тісно переплітається із такими категоріями як неупередженість, безсторонність та справедливість, позначаючи у кінцевому результаті певний спосіб мислення. Адже очевидно, що одні і ті самі обставини кожна людина сприймає індивідуально, через призму власних уявлень про світ. Конкретні чинники, які хтось залишить поза увагою (наприклад, висловлювання, коментарі колег, публікації тощо), для іншого можуть мати визначальний вплив на формування ставлення до певної людини чи певної ситуації, тому відсутність моральної зрілості особи, які здійснює правосуддя, може звести нанівець конституційно та законодавчо закріплені гарантії незалежності судді. Підкреслимо, що внутрішня незалежність в описаному вище контексті – це власний обов’язок кожного носія судової влади – судді, який походить із морально-етичних якостей конкретної особи і обумовлює відповідні результати його діяльності. Зовнішнім чинником, який забезпечує розгляд та вирішення справи незалежним суддею, є незалежність судової влади як одна із основних цінностей сучасної демократичної держави, як ознака відносин судді (конкретного носія судової влади під час здійснення своїх посадових обов’язків) із будь-якими суб’єктами. Стверджується, що інституційна незалежність судової влади є складним та багатогранним явищем, оскільки її слід розглядати як недопущення будь-якого неправомірного стороннього впливу на судову владу, повноцінну її автономність від інших гілок влади, що не лише означає невтручання у функцію правосуддя, а й передбачає дотримання суддівської незалежності в усіх її аспектах, проявах, гарантій незалежності та недоторканності суддів у повному обсязі. Така незалежність є універсальною у конституційно-правовому вимірі з огляду на її значущість як істотної вимоги принципу поділу влади, верховенства права та права на судовий захист. Сьогодні, як переконує аналіз останніх тенденцій у практиці Суду щодо захисту суддівської незалежності, порушуються не окремі гарантії суддівської незалежності, а відбулося втручання в інституційну незалежність судової гілки влади в Україні як незалежного арбітра з-поміж інших гілок влади через впровадження сукупності законодавчих змін щодо національної судової системи, які посягнули на її конституційно-визначену структуру та ключові гарантії незалежності суддів (принцип незмінюваності суддів, їх належне матеріальне утримання, забезпечення самостійності суддівського врядування). Це засвідчує наявність ознак кризи у взаємовідносинах між законодавчою та судовою гілками влади, що підриває довіру суспільства до останньої, суперечить конституційним принципам поділу влади, верховенства права, нівелює право на судовий захист, ослаблюючи конституційний правопорядок загалом.In accordance with international legal standards in Ukraine, the independence of judges is guaranteed by the Constitution (part one of Article 126). It is prohibited to influence the judge in any way (part two of Article 126 of the Constitution of Ukraine). Also, the first part of Article 129 of the Basic Law of Ukraine states that a judge, when administering justice, is independent and governed by the rule of law. The institutional independence of the judiciary is implicitly embodied at the level of the text of the Constitution of Ukraine, in addition to the above-mentioned norms, also in part one of article 6 (state power in Ukraine is exercised on the basis of its division into legislative, executive and judicial), parts one and two of article 8 (in Ukraine the principle of the rule of law is recognized and applied. In addition, the content of Articles 128, 129-1, 130, 130-1, 131 of the Basic Law of Ukraine gives the scientist grounds for the conclusion that the institutional independence of the judiciary is also guaranteed by the independent procedure for appointing a judge to a position determined at the constitutional level, the binding nature of a court decision , ensuring the proper financial maintenance of judges and financing of the judicial system, independent mechanisms for selecting judges and bringing them to disciplinary responsibility, independence of judicial self-government and governance. The above constitutional guarantees of the independence of the judiciary are specified at the legislative level - first of all, in the Law of Ukraine "On the Judiciary and the Status of Judges", most of the articles of which to one degree or another are related to the principle of independence of judges, in addition, Article 6 of the Law is separately devoted to this issue. We must emphasize that the independence of the judiciary is a necessary basis of a civilized society, the real provision of which is, in turn, a mandatory condition for building a legal democratic state - in the modern world, it is an axiom that does not need any additional argumentation. We consider the independence of the judiciary as a phenomenon caused by internal and external factors. The internal aspect of an independent court can have many components, but, first of all, it is based on the moral principles and ethical norms of a specific person - a judge. Here, the concept of independence is very closely intertwined with such categories as impartiality, impartiality and justice, ultimately denoting a certain way of thinking. After all, it is obvious that each person perceives the same circumstances individually, through the prism of their own ideas about the world. Specific factors that someone will leave out of consideration (for example, statements, comments of colleagues, publications, etc.), for another can have a decisive influence on the formation of an attitude towards a certain person or a certain situation, therefore, the lack of moral maturity of a person who administers justice can nullify the constitutional and legally established guarantees of judge independence. Let us emphasize that internal independence in the context described above is the personal duty of every holder of judicial power - a judge, which originates from the moral and ethical qualities of a specific person and determines the corresponding results of his activity. The external factor that ensures the review and decision of the case by an independent judge is the independence of the judiciary as one of the main values of a modern democratic state, as a sign of the relationship of a judge (a specific holder of judicial power during the performance of his official duties) with any subjects. It is argued that the institutional independence of the judiciary is a complex and multifaceted phenomenon, since it should be considered as the prevention of any undue external influence on the judiciary, its full autonomy from other branches of government, which not only means non-interference in the function of justice, but also involves compliance judicial independence in all its aspects, manifestations, guarantees of independence and inviolability of judges in full. Such independence is universal in the constitutional and legal dimension due to its significance as an essential requirement of the principle of separation of powers, the rule of law and the right to judicial protection. Today, as the analysis of the latest trends in the practice of the Court regarding the protection of judicial independence convinces, it is not individual guarantees of judicial independence that are violated, but an intervention in the institutional independence of the judicial branch of government in Ukraine as an independent arbiter from among other branches of government through the implementation of a set of legislative changes regarding the national judiciary. systems that encroached on its constitutionally defined structure and key guarantees of the independence of judges (the principle of immutability of judges, their proper financial maintenance, ensuring the independence of judicial governance). This testifies to the presence of signs of a crisis in the relationship between the legislative and judicial branches of power, which undermines public trust in the latter, contradicts the constitutional principles of separation of powers, the rule of law, nullifies the right to judicial protection, weakening the constitutional legal order in general.