Безпекові стратегії країн Вишеградської групи: трансформація пріоритетів

Abstract

У роботі проаналізовано ключові зміни у стратегіях національної безпеки країн Вишеградської групи. Особливу увагу приділено еволюції трактування безпекової ситуації від моменту проголошення незалежності до сьогодення, щоб порівняти, як новітні виклики вплинули на безпекову політику держав В4. Це здійснюється з урахуванням розбіжностей у баченнях щодо безпеки Європейського Союзу, агресивної політики росії, особливостей політики Президента США Дональда Трампа, питань енергетичної та кібербезпеки, а також міграційної кризи, зокрема спричиненої російсько-українською війною. Об'єктом дослідження – безпекові стратегії країн Вишеградської групи. Предметом дослідження – процес трансформації пріоритетів у безпекових стратегіях країн Вишеградської групи за умов сучасної безпекової ситуації. Мета дослідження – розкрити та проаналізувати трансформацію пріоритетів у безпекових стратегіях країн Вишеградської групи в умовах актуальних геополітичних загроз, визначивши основні напрями безпекової політики та їхні подальші перспективи розвитку у сфері безпеки й оборони. За результатами проведеного дослідження було встановлено трансформацію стратегій безпеки відповідно до сучасних викликів. Країни Вишеградської групи активно беруть участь у програмах НАТО, як-от Прискорювача оборонних інновацій НАТО для Північної Атлантики (DIANA) та Інноваційного фонду НАТО (NIF) [4; 5]. Також усі держави-учасниці Вишеградської групи збільшують фінансування системи безпеки та оборони, де лідером стала Польща [2]. Крім того, представлені напрями у стратегіях характеризуються відмінними поглядами та унікальною інтенсивністю. Окремо було проаналізовано перспективи регіонального лідерства серед країн Вишеградської групи та з'ясовано, що першість розділили Польща та Чехія, закріпивши високі показники з розвитку Збройних сил та соціальної безпеки [3]. Також було презентовано ймовірні сценарії розвитку безпекової політики країн Вишеградської групи та їхній подальшій участі в ЄС та НАТО [1; 6].

This study analyzes the key developments in the national security strategies of the Visegrad Group countries. It pays particular attention to the evolution of security perceptions from the moment of these states' independence to the present day, aiming to compare how contemporary challenges have shaped their security policies. The analysis takes into account divergent views on European Union security, russia’s aggressive foreign policy, the strategic posture of U.S. President Donald Trump, as well as critical issues such as energy and cyber security, and the migration crisis – especially in the context of the russian-Ukrainian war. Study objects is the security strategies of the Visegrad Group countries. Scope of research is the process of transforming priorities within these security strategies in the context of the current security environment. Goal of research is to examine and analyze the transformation of priorities in the security strategies of the Visegrad Group countries in light of present geopolitical threats, identifying the main directions of their security policies and assessing future prospects for development in the fields of security and defense. The research findings confirm the transformation of security strategies in response to contemporary challenges. The Visegrad Group countries actively participate in NATO programs, such as the Defence Innovation Accelerator for the North Atlantic (DIANA) and the NATO Innovation Fund (NIF) [4; 5]. All member states of the Visegrad Group have increased funding for their security and defense systems, with Poland emerging as the regional leader in this regard [2]. Furthermore, the strategic directions adopted by these countries are marked by distinct perspectives and varying levels of intensity. The study also examined the prospects for regional leadership among the Visegrad countries and found that Poland and the Czech Republic share the lead, having demonstrated strong progress in developing their armed forces and ensuring social security [3]. Finally, the research presents possible scenarios for the future development of the security policies of the Visegrad countries and their continued engagement within the EU and NATO frameworks [1; 6].