Встановлення та юридичне оформлення кордонів Української РСР з сусідами (3Б) – кордон з Молдавською РСР (2 серпня 1940–1991)

Abstract

Пропонована увазі читача стаття є частиною циклу, присвяченого встановленню кордонів Української СРР (та її правового продовження за союзною Конституцією 5 грудня 1936 р. Української РСР) з сусідніми радянськими республіками – РРФСР, Білоруською СРР (БРСР) і Молдавською АСРР (з 1936 р. – Молдавською АРСР) та правонаступницею останньої – Молдавською РСР. Після вимушеного прийняття коро- лівською Румунією радянського ультиматуму 28 червня 1940 р. про негайне вирішення бессарабського питання окуповані (1918–1940 рр.) землі “повернулися” до складу право- наступника Російської імперії – Союзу РСР. Водночас частина цих земель опинилася у складі УРСР (Північна Буковина, Аккерманська область (згодом приєднана до Одесь- кої), інша “возз’єдналася” з Молдавською АРСР у новому квазі-державному утворенні – Молдавській РСР. Показово, що у процесі встановлення міжреспубліканських кордонів ніхто не питав думки місцевого багатонаціонального (молдавани, українці, євреї, гагаузи, болгари, німецькі та польські колоністи тощо) населення, вирішальне слово й надалі залишалось за Москвою. Вказано, що сучасний українсько-молдавський кордон загалом відповідає етнографічному розмежуванню, Київ та Кишинів дотримуються принципу непорушності європейських кордонів та підтримують територіальну цілі- сність обох незалежних держав з відповідно т. зв. Придністровською Молдавською Рес- публікою на лівобережжі Дністра та Кримом й іншими українськими землями, які всупереч нормам міжнародного права намагається анексувати Російська Федерація. Це не виключає можливості взаємно погодженого обміну ділянками територій з міркувань економічної доцільності.

This article is part of a series dedicated to the establishment of the borders of the Ukrainian SSR (and its legal continuation under the Union Constitution of 5 December 1936 of the Ukrainian SSR) with the neighbouring Soviet republics – the RSFSR, the Belorussian SSR (BSSR) and the Moldavian ASSR (Moldavian Autonomous Socialist Soviet Republic; since 1936 – the Moldavian Autonomous Soviet Socialist Republic) and the latter’s legal successor – the Moldavian SSR. After Royal Romania was forced to accept the Soviet ultimatum on 28 June 1940 on the immediate resolution of the Bessarabian issue, the occupied (1918–1940) lands “returned” to the successor of the Russian Empire – the USSR. At the same time, some of these lands became part of the Ukrainian SSR (Northern Bukovyna, Akkerman region (later incorporated into Odesa region); while others were “reunited” with the Moldavian ASSR in a new quasi-state formation – the Moldavian SSR. It is significant that when establishing the interrepublican borders, no one asked the opinion of the local multinational population (Moldovans, Ukrainians, Jews, Gagauzes, Bulgarians, German and Polish colonists, etc.), and the decisive word remained with Moscow. The author points out that the current Ukrainian-Moldovian border generally corresponds to the ethnographic demarcation, Kyiv and Chisinau adhere to the principle of inviolability of European borders and support the territorial integrity of both independent states, including, respectively, the so-called Transnistrian Moldovan Republic on the left bank of the Dniester, and Crimea, and other Ukrainian lands that the Russian Federation is trying to annex in violation of international law. This does not exclude the possibility of a mutually agreed exchange of territories for reasons of economic expediency.