Антиномічна природа штучного права

Abstract

Обставини земного життя, різноманітні життєдіяльні фактори, що відбувалися у суспільстві, національній державі, міждержавних відносинах потребують конкретного нормування. Творча атмосфера людини породжує потужну множину законів. Їх кількість постійно зростає, що потребує постійного звернення уваги на якість, оскільки з’являються нерозвʼязні, нездоланні суперечності. Пізнання цих суперечностей нерозривно повʼязане з сумнівами. Людина не протистоїть життєдіяльній реальності безпосередньо. Її розум не може вийти за межі синергетичних, невидимих наративів. Тому вона вимушено створює на кожен випадок життя (це таке намагання) норми, закони. Звичайно, починаються всі нормування із звичаїв, традицій моралі. Ці рукотворні норми лягають в основу також у рукотворні закони, які мають забезпечувати добро у відносинах між людьми, з державою, між державами і т. ін. Але ми знаємо, що добро може бути нормативне і ненормативне. Це залежить від чинної моралі і законів. Якість моралі і якість законів сприяють нормативному або ненормативному добру. Що породжує таке явище? Безперечно, що причина криється у легітимній антиномійній природі штучного права. Штучне право виникає із штучної моралі, із штучної ідеології, політики тощо. Треба зазначити, що наведені архітектонічні чинники штучного права є джерелами суперечливого мислення у нормотворенні: онтологічне мислення не має можливості прийняти стрибкоподібну, непослідовну, здебільшого суперечливу логіку деонтологічного правового мислення. Тому зведення всіх деонтологічних законів у єдине штучне право не вдається людині через усю сутність узгодження між ними. Виникає проблема: як поєднати наявні антиномії з творенням держави. Суспільство має свої антиномії моралі, а держава такж свої деякі штучні – нововведені моральні норми, звичаї, традиції. І звести ці норми в одне штучне право неможливо – не працюватимуть природні закони збереження енергії та імпульсу, не працюватиме правова рефлексія і т. ін. Тобто обов’язкове синергетичне право не має місця у штучному, позитивному праві через наявність різного роду антиномій. Виходів із цього стану є небагато, але один з них – це дотримання державою онтологічної моралі; проведення онтологічної, правової ідеології та онтологічної правової політики. Онтологічна мораль узгоджена з природним і надприродним правом. Це їхня видима частина. Якщо у природному і надприродному праві антиномій немає, то їх немає і в онтологічній моралі, оскільки іменується чеснотою. Потрібно з’ясувати, яке місце посідає чеснота у позитивному праві, яке є найбільш антиномічне за природою.

Circumstances of earthly life, various vital factors that took place in society, the national state, and interstate relations require specific regulation. The creative atmosphere of a person generates a powerful set of laws. Their number is constantly growing, which requires constant attention to quality, as insoluble, insurmountable contradictions appear. Knowing these contradictions is inextricably linked with doubts. A person does not directly confront the reality of life. Her mind cannot go beyond synergistic, invisible narratives. Therefore, she is forced to create norms and laws for every case of life (this is such an effort). Of course, all regulations begin with customs and moral traditions. These man-made norms also form the basis of man-made laws, which should ensure good relations between people, with the state, between states, etc. But we know that good can be normative and non-normative. It depends on the current morality and laws. The quality of morality and the quality of laws contribute to normative or non-normative good. What causes this phenomenon? Undoubtedly, the reason lies in the legitimate antinomian nature of artificial law. Artificial law arises from artificial morality, from artificial ideology, politics, etc. It should be noted that the cited architectural factors of artificial law are sources of contradictory thinking in rule making: ontological thinking cannot accept the leap-like, inconsistent, mostly contradictory logic of deontological legal thinking. That is why it is impossible for a person to combine all deontological laws into a single artificial law due to the essence of the agreement between them. A problem arises: how to combine existing antinomies with the creation of a state. Society has its antinomies of morality, and the state also has some artificial ones – newly introduced moral norms, customs, traditions. And it is impossible to reduce these norms into one artificial law – the natural laws of conservation of energy and momentum will not work, legal reflection will not work, etc. That is, mandatory synergistic law has No. place for artificial, positive law due to the presence of various kinds of antinomies. There are few ways out of this state, but one of them is the observance of ontological morality by the state; implementation of ontological, legal ideology and ontological legal policy. Ontological morality is consistent with natural and supernatural law. This is their visible part. If there are No. antinomies in natural and supernatural law, then they are also absent in ontological morality, since it is called virtue. It is necessary to find out what place virtue occupies in positive law, which is the most antinomian in nature.