Legal prohibition as a method of limiting political power

Abstract

Проблематика правових заборон у національному та європейському праві має яскраво виражений міждисциплінарний контент. Сучасне українське середовище, крізь призму якого “переломлюються” (“пропускаються”) правові цінності європейської (євроатлантичної) і загально-людської цивілізацій – принципи, норми, інститути, джерела права, правові процедури тощо, доволі неоднорідне й суперечливе, що не може не відбиватися на особливостях українського права. Серед цих проблем треба назвати, зокрема, брак, на відміну від багатьох європейських країн, прямого закріплення принципу пропорційності у Конституції України. Йдеться про збалансованість, співмірність публічних інтересів та інтересів окремої особи в разі потреби в обмеженні її прав; надмірність обмежень прав людини; спотворення суті обмежуваних прав; невиконання рішень ЄСПЛ на “домашньому рівні”; приклади ризиків, коли і мета і засоби виявляються неадекватними конкретній ситуації, що потребує такого обмеження, тобто перебуває у прийнятному співвідношенні до ваги і значення основного права. Запропоновано напрями ефективності правових заборон: погодження нормативних актів з міжнародними стандартами; подальше вдосконалення законодавства; приведення в систему обмежень різного рівня (міждержавного, загальнодержавного, муніципального); соціальна зумовленість і наукова обґрунтованість встановлення та використання; підвищення законності та дієвості обмежень під час реалізації права; створення реальних гарантій правомірної реалізації обмежувальних заходів; правове виховання і правовий всеобуч для усіх верств населення. Перспективи, що відкрилися перед Україною у зв’язку з набуттям нею статусу кандидата в члени ЄС, потребують не тільки подальшої адаптації законодавства України до законодавчої бази ЄС, продовження реформ судової системи, правоохоронних органів тощо, а й істотної зміни правосвідомості, правової ментальності та юридичного мислення, як звичайних громадян України, так і передусім державних посадовців, суддів, працівників правоохоронних органів тощо. Без такої зміни вказані перспективи можуть залишитися нереалізованими. Констатовано, що героїчна боротьба України проти російської військової навали за свободу й незалежність значно прискорила формування повноцінної сучасної політичної української нації. Війна довела, що надмірна орієнтація на регіональні відмінності за принципом, “яка різниця”, які цінності ті чи інші регіони сповідують – радянські, національні українські чи європейські – безперспективна. Звісно, не йдеться про формування однакових для всіх людей поглядів на історичні події чи проблеми сучасності, тим паче однотипного мислення, до чого прагнули всі тоталітарні режими. Йдеться про те, що за всіх регіональних відмінностей, що властиві майже усім державам, базові, фундаментальні цінності, які визначають національну ідентичність, для всіх регіонів держави мають бути спільними. Сучасній історії невідомі приклади, коли б демократичні та правові держави будувалися за різнонаправленими цивілізаційними векторами. Це притаманне хіба що державам-імперіям, доля яких врешті завершується однаково – катастрофою.

The issue of legal prohibitions in national and European law has a pronounced interdisciplinary content. The modern Ukrainian environment, through which the legal values of European (Euro-Atlantic) and universal civilizations – principles, norms, institutions, sources of law, legal procedures, etc. – are “refracted” (“passed through”), is quite heterogeneous and contradictory, and this cannot but affect the peculiarities of Ukrainian law. These problems include, in particular, the absence, unlike in many European countries, of an explicit enshrinement of the principle of proportionality in the Constitution of Ukraine. This refers to the balance, proportionality of public interests and the interests of an individual in case of need to restrict his or her rights; excessive restrictions on human rights; distortion of the essence of the restricted rights; failure to comply with ECHR judgments at the “home level”; examples of risks when both the purpose and the means are inadequate to the specific situation requiring such a restriction, i. e., in an acceptable ratio to the weight and importance of the fundamental right. The author suggests the following areas of legal measures’ effectiveness: bringing regulations in line with international standards; further improvement of legislation; bringing restrictions of different levels (interstate, national, municipal) into the system; social justification and scientific validity of their establishment and use; increasing the legality and effectiveness of restrictions in the exercise of law; creation of real guarantees of lawful implementation of restrictive measures; legal education and legal education for all segments of the population. The prospects opened up for Ukraine in connection with its EU candidate status require not only further adaptation of Ukrainian legislation to the EU legal framework, continuation of reforms of the judicial system, law enforcement agencies, etc., but also a significant change in legal awareness, legal mentality and legal thinking of both ordinary Ukrainian citizens and, above all, public officials, judges, law enforcement officers, etc. Without such a change, these prospects may not be realized. It is stated that Ukraine’s heroic struggle against the Russian military invasion for freedom and independence significantly accelerated the formation of a full-fledged modern political Ukrainian nation. The war proved that an excessive focus on regional differences based on the principle of “what difference does it make” whether certain regions profess Soviet, national Ukrainian, or European values is futile. Of course, we are not talking about forming the same views on historical events or contemporary problems for all people, let alone the same type of thinking, which is what all totalitarian regimes have sought. The point is that, despite all the regional differences that are inherent in almost all states, the basic, fundamental values that define national identity should be common to all regions of the state. Modern history knows of no examples of democratic and legal states being built along different civilizational vectors. This is typical only for empire states, whose fate ultimately ends in the same way – in catastrophe.