The role of a judge in the conciliation procedure of the parties in the administrative judiciary of Ukraine and EU member states

Abstract

Здійснено аналіз місця та ролі судді у процедурі примирення сторін в адміністративному судочинстві України та держав-членів ЄС. Встановлено, що в Україні існує проста модель суб’єктного складу примирення сторін в адміністративному судочинстві, котра характеризується певними елементами відносно ускладненої моделі відповідного суб’єктного складу (суддя спонукає сторінони спробувати примиритись, однак, не надає їм певних варіантів примирення, які повинні ними бути розглянуті). З’ясовано, що в окремих державах-членах ЄС, в яких суддя раніше брав активну участь в примиренні сторін публічно-правового спору, в силу множини суспільно-правових і політичних проблем (кризи демократії та публічної влади; назрілої необхідності реформи суб’єктів публічної адміністрації; потреби у підвищенні доступності правосуддя) наразі здійснюються судово-правові реформи, котрі «віддаляють» суддів від відповідних процедур, забезпечуючи таким чином більший демократизм примирення та сприяючи реальному розвантаженню судів. Показовим прикладом цьому є Франція. Встановлено, що на сьогоднішній день суддя в процедурі примирення постає в якості: 1) «відносно активного примирителя»; 2) суб’єкта судового контролю за дотриманням законності в процедурі примирення; 3) легалізатора умов примирення. Ця особливість ролі судді в примиренні сторін публічно-правового спору є похідною від повноваження здійснювати судовий контроль в примиренні. У практичній дійсності вона виявляється у тому, що умови примирення сторін публічно-правового спору, котрі вони виклали у заяві про примирення, набувають для них юридичного значення (створюють для сторін реальні юридичні обов’язки, яких вони повинні дотримуватись) лише після того, як суддя їх затвердить. Підкреслено, що роль судді в примиренні сторін спору в адміністративному судочинстві на сьогодні важко недооцінити навіть у тих державах-членах ЄС, в яких суддя вже не зобов’язується виконувати «примирну місію» й відтак – не є «активним примирителем». В Україні ж роль судді в примиренні виявляється в його небайдужому ставленні до сторін спору, яких він періодично закликає спробувати примиритись, а також в контролюванні результатів примирення та їх легалізації, коли вони відповідають вимогам КАС України.

The article analyzes the place and role of the judge in the procedure of conciliation of the parties in the administrative proceedings of Ukraine and the EU Member States. It is established that in Ukraine there is a simple model of the subjective composition of conciliation of the parties in administrative proceedings, which is characterized by certain elements of a relatively complex model of the relevant subject composition (the judge encourages the parties to try to reconcile, but does not provide them with certain options to be considered). It has been found that in some EU Member States, in which the judge previously took an active part in reconciling the parties to the public-legal dispute, due to a set of socio-legal and political problems (crises of democracy and public power; the urgent need to reform the subjects of public administration; the need to increase the availability of justice), judicial and legal reforms are currently being carried out, which «distance» judges from the relevant procedures, thus ensuring greater democratism of reconciliation and promoting real unloading of ships. France is an illustrative example of a country with reforms mentioned hereof. It is established that today the judge in the reconciliation procedure appears as: 1) «relatively active conciliator»; 2) the subject of judicial control over compliance with the law in the reconciliation procedure; 3) legalizer of the conditions of reconciliation. This feature of the role of the judge in the conciliation of the parties to a public law dispute is derived from the power to exercise judicial control in conciliation. In practice, it is manifested in the fact that the conditions of conciliation of the parties to a public law dispute, which they set out in the statement of conciliation, acquire legal significance for them (create real legal obligations for the parties, which they must comply) only after the judge will approve them. It is emphasized that the role of the judge in conciliation of the parties to the dispute in administrative proceedings is currently difficult to underestimate even in those EU member states where the judge is no longer obliged to perform a «conciliation mission» and therefore is not an «active conciliator». In Ukraine, the role of a judge in conciliation is manifested in his indifference to the parties to the dispute, whom he periodically calls to try to reconcile, as well as in monitoring the results of conciliation and their legalization when they meet the requirements of the CoAP of Ukraine.