Coordination of entities in the sphere of anti-corruption: shortcomings of administrative and legal support

Abstract

Актуальність проблематики дослідження наукової статті полягає у тому, що координація діяльності суб’єктів, відповідальних за протидію корупції, є фундаментальним чинником забезпечення ефективності антикорупційної політики. Належна координація дає змогу не просто визначати стратегічні цілі та делегувати функціональні обов’язки між суб’єктами протидії корупції, але й акумулювати їхній потенціал і ресурси для зосередження зусиль на вирішенні ключових завдань у боротьбі з корупцією. Це зумовлює нагальну потребу у формуванні високоефективного адміністративно-правового механізму, який би забезпечував дієву коорди- націю суб’єктів протидії корупції. Прийнятною для України може вважатися лише така модель адміністративно-правового забезпечення координації, яка відповідає сучасним викликам і за- грозам, базується на демократичних засадах державного управління, враховує європейські стандарти і сприяє інтеграції України до правового простору Європейського Союзу. У науковій статті акцентовано увагу на виявленні та аналізі ключових недоліків сучасної системи адміністративно-правового забезпечення координації суб’єктів протидії корупції, відсутності систематизованої нормативної бази, яка б забезпечувала регулювання координації суб’єктів анти- корупційної діяльності; недооцінці значення громадських організацій у процесах координації; від- сутності належної узгодженості між повноваженнями органів, що здійснюють координацію. Зазначені недоліки ускладнюють реалізацію державної антикорупційної політики, знижуючи її ефективність і результативність. Важливо розуміти, що брак чіткої ієрархії та процедур взаємодії між органами, уповноваженими здійснювати координацію у сфері протидії корупції, є одним із ключових чинників, що гальмує процес формування ефективної системи управління у цій сфері. Також розглядається потреба реформування адміністративно-правового механізму координації суб’єктів у контексті інтеграції новітніх технологій. Запровадження електронних платформ для автоматизації процесів обміну інформацією між суб’єктами протидії корупції може істотно покращити прозорість і оперативність їхньої взаємодії. Окрім того, особливого акценту потребує посилення співпраці між державними органами та громадянським суспільством, що є невід’ємною умовою для формування ефективного антикорупційного середовища. Проаналізовані недоліки мають не лише організаційно-правовий характер, але й значною мірою відображають загальні проблеми функціонування публічної адміністрації в Україні. Для подолання їх потрібно запровадити системні реформи, спрямовані на комплексне оновлення адмі- ністративного законодавства, зокрема створення чіткої ієрархічної моделі органів, що здійснюють координацію, з урахуванням міжнародних стандартів і рекомендацій. Розбудова ефективної системи координації потребує не лише вдосконалення нормативно-правового регулювання, але й форму- вання відповідної інституційної культури, яка б базувалася на принципах прозорості, підзвітності та взаємної відповідальності суб’єктів. Залучення громадськості до процесів моніторингу й оцінки ефективності діяльності суб’єктів протидії корупції може стати одним із ключових елементів, які сприятимуть підвищенню довіри до антикорупційної політики. Значний акцент має бути зроблений на посиленні міжнародного співробітництва, зокрема у питаннях впровадження інноваційних підходів до координації суб’єктів протидії корупції. Співпраця з міжнародними організаціями та запозичення кращих світових практик допоможуть забезпечити формування стійкого й ефективного механізму управління у цій сфері. Адміністративно-правове забезпечення координації суб’єктів у сфері протидії корупції є складним і багатогранним процесом, який потребує не лише вдосконалення нормативної бази, але й системного підходу до розробки механізмів взаємодії, залучення громадянського суспільства та інтеграції сучасних технологій у практику державного управління. Актуальність протидії корупції в Україні у 2025 році залишається надзвичайно високою, оскільки корупція продовжує бути однією з головних перешкод на шляху економічного розвитку та євроінтеграції. Умови воєнного стану та відновлення країни після масштабних руйнувань роблять боротьбу з корупційними схемами ще більш критичною. Прозорість у розподілі міжна- родної фінансової допомоги є ключовим фактором довіри з боку західних партнерів. Україна зобов’язалася перед ЄС та МВФ реалізовувати антикорупційні реформи, що є неодмінною умовою для подальшого фінансування та наближення до членства в ЄС. Ефективна боротьба з корупцією також впливає на обороноздатність країни, оскільки розкрадання у військовій сфері безпосередньо підриває безпеку держави. Підвищення рівня довіри громадян до державних інституцій можливе лише за умови реальних покарань для корупціонерів. Розвиток цифровізації державних послуг допомагає мінімізувати людський фактор у прийнятті рішень та зменшує корупційні ризики. Важливим викликом залишається судова реформа, адже без незалежної та справедливої судової системи неможливо подолати безкарність. Посилення роботи Націо- нального антикорупційного бюро (НАБУ) та Вищого антикорупційного суду (ВАКС) сприятиме притягненню топ-корупціонерів до відповідальності. Успіх антикорупційної боротьби у 2025 році визначатиме не лише майбутнє економіки та політичної стабільності України, а й її міжнародну репутацію та шанси на повноправну інтеграцію до Європейського Союзу.

The relevance of the research topic of this scientific article lies in the fact that the coordination of activities of entities responsible for combating corruption serves as a fundamental factor in ensuring the effectiveness of anti-corruption policy. Proper coordination not only enables the determination of strategic objectives and delegation of functional responsibilities among anticorruption entities but also accumulates their potential and resources to focus efforts on solving key tasks in the fight against corruption. This underscores the urgent need to establish a highly effective administrative and legal mechanism that would ensure effective coordination of anticorruption entities. For Ukraine, an acceptable model of administrative and legal support for coordination must address modern challenges and threats, be based on democratic principles of public administration, comply with European standards, and facilitate Ukraine’s integration into the legal framework of the European Union. The scientific article focuses on identifying and analyzing the key shortcomings of the current system of administrative and legal support for coordinating anti-corruption entities. These include the lack of a systematic regulatory framework to govern the coordination of anticorruption activities; the underestimation of the role of civil society organizations in coordination processes; and the lack of proper alignment of powers between coordination bodies. These shortcomings complicate the implementation of state anti-corruption policy, diminishing its efficiency and effectiveness. It is crucial to recognize that the absence of a clear hierarchy and procedures for interaction between bodies authorized to coordinate anti-corruption efforts is one of the key factors hindering the development of an effective management system in this area. The study also examines the necessity of reforming the administrative and legal mechanism for coordinating entities in the context of integrating modern technologies. The introduction of electronic platforms for automating information exchange processes among anti-corruption entities can significantly enhance transparency and efficiency in their interactions. Additionally, strengthening cooperation between government bodies and civil society deserves particular attention, as it is an indispensable condition for establishing an effective anti-corruption environment. The analyzed shortcomings are not solely organizational and legal in nature but also largely reflect broader issues in the functioning of public administration in Ukraine. Addressing these issues requires systematic reforms aimed at comprehensively updating administrative legislation, particularly by creating a clear hierarchical model of coordinating bodies that considers international standards and recommendations. Building an effective coordination system requires not only improving regulatory frameworks but also cultivating an institutional culture based on principles of transparency, accountability, and mutual responsibility among entities. Engaging the public in monitoring and evaluating the effectiveness of anti-corruption entities can become a key element in increasing trust in anti-corruption policy. Significant emphasis should be placed on strengthening international cooperation, particularly in adopting innovative approaches to coordinating anti-corruption entities. Collaboration with international organizations and the adoption of best global practices will help ensure the establishment of a sustainable and effective governance mechanism in this area. Administrative and legal support for coordinating entities in the fight against corruption is a complex and multifaceted process that requires not only improving the regulatory framework but also a systematic approach to developing interaction mechanisms, engaging civil society, and integrating modern technologies into public administration practices. The relevance of combating corruption in Ukraine in 2025 remains extremely high, as corruption continues to be one of the main obstacles to economic development and European integration. The conditions of martial law and the country’s post-war recovery make the fight against corrupt schemes even more critical. Transparency in the distribution of international financial aid is a key factor in maintaining the trust of Western partners. Ukraine has committed to implementing anti-corruption reforms as required by the EU and the IMF, which is essential for further funding and progress toward EU membership. Effective anti-corruption efforts also impact national defense, as embezzlement in the military sector directly undermines state security. Increasing public trust in government institutions is possible only if corrupt officials are held accountable. The development of digitalized public services helps minimize human involvement in decision-making and reduces corruption risks. A major challenge remains judicial reform, as an independent and fair judiciary is crucial to eliminating impunity. Strengthening the work of the National Anti-Corruption Bureau of Ukraine (NABU) and the High Anti-Corruption Court (HACC) will contribute to prosecuting top-level corrupt officials. The success of anti-corruption efforts in 2025 will determine not only Ukraine’s economic and political stability but also its international reputation and prospects for full integration into the European Union.