“Історія Русів”: пам’ятка української політико-правової думки в контексті націоґенезу й державно-правової традиції українців

Abstract

Розглянуто «Історію Русів» як пам’ятку української політико-правової думки. Проводиться думка про неї як про знакове явище з погляду українських націоґенезу й державно-правової традиції. Висловлено власне розуміння використовуваної термінології. Наголошено, що на зламі XVIII ‑ початку ХІХ ст. в російсько-імперських політико-правових реаліях український націоґенез як ідея національної державності розвивався загалом у руслі двох тенденцій ‑ необхідності збереження козацької державно-правової традиції й потреби врахування нових суспільно-політичних реалій. Підкреслено, що першу тенденцію в «Історії Русів» засвідчено у найголовніших положеннях її політичних і правових ідей. Установлено, що усі вони побудовані на підвалинах стрижневої засади козацької державно-правової традиції ‑ вольностей ‑ відібраних прав, які жили в історичній пам'яті народу й будили волелюбні думки та прагнення українців. Мотивовано, що «Історія Русів» попри оспівування козаччини, не була позбавлена віянь нового модерного періоду. Як приклад, наводиться використання автором праці відповідної термінології. Аргументовано, що «Історія Русів» виразно засвідчувала тенденцію на потребу врахування нових суспільно-політичних реалій, що склалися на українських землях Російської імперії. Акцентовано, що найповніше вона виявляла себе у просторі концепції України як Малоросії. Встановлено, що вказана концепція в тогочасній російській Україні вже утвердилася як особлива форма історичної і політичної свідомості й творила особливу ідентичність. Доведено, що яскравим виявом цієї тенденції було явище т. зв. подвійної лояльності. У підсумок наголошено, що «Історія Русів» у багатьох сенсах ‑ перехідний документ. Запропоновано вважати її працею, в якій чи не вперше, нехай опосередковано, відображена одна з негативних рис української ментальності – надмірна схильність до компромісу й конформізм. Відзначено, що це явище супроводжувало українців фактично від часу утвердження в Україні обох імперій з останньої чверті XVIII ст., а потім і в радянський час до кінця ХХ ст. і чи не до сьогодні. Висловлено переконання, що подвійна лояльність та ідентичність характерні для будь-якої імперії (авторитарної держави), а відтак були вимушеними рисами суспільних умов для українців, зокрема, в обох імперіях так само, як і в пізнішій ‑ радянській.

The "History of the Rus" was considered as a monument of Ukrainian political and legal thought. It is discussed as a significant phenomenon from the point of view of Ukrainian national genesis and state-legal tradition. The own understanding of the used terminology is expressed. It is emphasized that at the turn of the 18th century and the beginning of the 19th century. in the Russian-imperial political and legal realities, Ukrainian natiogenesis as the idea of national statehood developed in general along two trends: the need to preserve the Cossack state-legal tradition and the need to take into account new social and political realities. It is emphasized that the first trend in the "History of the Rus" is evidenced in the most important provisions of its political and legal ideas. It was established that all of them were built on the foundations of the core foundation of the Cossack state-legal tradition of the freedoms of the selected rights, which lived in the historical memory of the people and awakened freedom-loving thoughts and aspirations of Ukrainians. It is motivated by the fact that "History of the Rus" despite glorifying the Cossacks, was not devoid of the trends of the new modern period. As an example, the author's use of appropriate terminology is given. It is argued that the "History of the Rus" clearly testified to the tendency to take into account the new social and political realities that developed in the Ukrainian lands of the Russian Empire. It is emphasized that it manifested itself most fully in the space of the concept of Ukraine as Little Russia. It was established that the specified concept had already established itself in the then Russian Ukraine as a special form of historical and political consciousness and created a special identity. It has been proven that a vivid manifestation of this tendency was the phenomenon of the so-called dual loyalty. In conclusion, it was emphasized that "History of the Rus" is in many ways a transitional document. It is proposed to consider it as a work in which one of the negative features of the Ukrainian mentality - an excessive tendency to compromise and conformism - is reflected, albeit indirectly, for the first time. It was noted that this phenomenon accompanied Ukrainians actually since the establishment of both empires in Ukraine in the last quarter of the 18th century, and then during the Soviet era until the end of the 20th century. and not until today. The belief is expressed that dual loyalty and identity are characteristic of any empire (authoritarian state), and therefore were forced features of social conditions for Ukrainians, in particular, in both empires as well as in the later Soviet one.