Кримінологічна характеристика неповнолітніх, засуджених без ізоляції від суспільства

Abstract

Кримінологічний аналіз неповнолітніх, які отримують покарання без ізоляції від суспільства, є важливим аспектом дослідження сучасної кримінальної політики. Такий підхід спрямований на мінімізацію негативного впливу кримінальної відповідальності на неповнолітніх правопорушників і водночас забезпечення їхньої соціальної реабілітації. Неповнолітні, які вчинили кримінальні правопорушення, зазвичай походять із соціально вразливих верств населення. Часто вони зростають у неблагополучних сім’ях, мають обмежений доступ до якісної освіти та позитивного соціального оточення. Серед основних факторів, що сприяють їхній девіантній поведінці, можна виділити: низький рівень матеріального забезпечення сім’ї; недостатній контроль і увага з боку батьків або опікунів; вплив кримінального середовища або асоціальних компаній; психоемоційні та поведінкові проблеми. До альтернативних заходів покарання, які застосовуються до не- повнолітніх без їхньої ізоляції від суспільства, належать: пробаційний нагляд – забез- печує контроль за поведінкою засудженого та сприяє його соціальній адаптації; гро- мадські та виправні роботи – сприяють розвитку почуття відповідальності та інтеграції у суспільство; штрафи та умовне засудження – використовуються як додаткові міри впливу для попередження повторних правопорушень. Застосування таких покарань має як переваги, так і недоліки. Позитивні аспекти охоплюють зменшення рівня рецидиву, збереження сімейних зв’язків і підтримку со- ціальної адаптації. Водночас серед недоліків можна відзначити можливу недостатню суворість покарання та ризики для громадської безпеки. Одним із ключових принципів у роботі з неповнолітніми правопорушниками є індивідуалізація покарання. Врахування віку, рівня соціалізації, обставин правопорушення та психоемоційного стану дає змогу забезпечити справедливий підхід та сприяти ефективній реабілітації неповнолітнього.

The criminological analysis of juveniles who are sentenced without isolation from society is an important aspect of the study of modern criminal policy. This approach is aimed at minimizing the negative impact of criminal liability on juvenile offenders and at the same time ensuring their social rehabilitation. Minors who have committed criminal offenses usually come from socially vulnerable groups. They often grow up in dysfunctional families and have limited access to quality education and a positive social environment. The main factors contributing to their deviant behavior include: low level of family financial security; insufficient control and attention from parents or guardians; influence of criminal environment or antisocial companies; psycho-emotional and behavioral problems. Alternative punishment measures that are applied to minors without isolating them from society include: probation supervision, which provides control over the behavior of the convicted person and promotes his or her social adaptation; community service and correctional labor, which promote the development of a sense of responsibility and integration into society; fines and suspended sentences, which are used as additional measures to prevent repeat offenses. The use of such penalties has both advantages and disadvantages. Positive aspects include reducing recidivism rates, preserving family ties, and supporting social adaptation. At the same time, the disadvantages include possible insufficient severity of punishment and risks to public safety. One of the key principles in working with juvenile offenders is individualization of punishment. Taking into account the age, level of socialization, circumstances of the offense and psycho-emotional state allows to ensure a fair approach and promote effective rehabilitation of a minor.