Детермінанти девіантної поведінки неповнолітніх

Abstract

Девіантна поведінка неповнолітніх проявляється у різних формах та має різний ступінь вираженості, що зумовлено впливом зовнішнього соціального середовища та індивідуальними особливостями самої особистості неповнолітнього, які визначають його реакції на різні життєві невдачі. Поведінка, що відхиляється від загальноприйнятих очікувань, може бути як конструктивною, так і деструктивною, а девіантна поведінка відповідно позитивною чи негативною. Водночас оцінка такої поведінки відбувається з огляду на соціальні наслідки такого відхилення. Встановлено, що в межах кримінологічного дослідження інтерес становить негативна девіантна поведінка неповнолітніх, яка має наслідком кримінальну відповідальність (відповідно до Кримінального кодексу України), і та, яка не тягне за собою такої відповідальності (наприклад, відмова від соціальних контактів, самоізоляція або уникання суспільних норм і взаємодії з іншими людьми; дії, що суперечать загально-прийнятим нормам спілкування, як-от, грубість; вживання алкоголю неповнолітніми, яке ще не призводить до правопорушень, але є соціально неприйнятним; дії, що викликають соціальне неприйняття через порушення естетичних або моральних норм, але не є протизаконними, приміром, татуювання чи пірсинг у екстремальних формах; протестна поведінка, наприклад, ігнорування традицій або демонстративне порушення етикету; або ж вчинення дій неповнолітніми особами, які об’єктивно мають ознаки кримінальних правопорушень, але суб’єкти вчинення їх не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність). У статті зазначено, що окремої теорії девіантної поведінки, також серед неповнолітніх, не існує, проте всі дослідники єдині в тому, що усунення окремих чинників може істотно зменшити ймовірність девіантної поведінки, проте лише системний підхід до ліквідації всіх детермінант девіації дає підстави говорити про високу ймовірність значного зменшення чи часткового викорінення таких дій. Девіантна поведінка особистості є складною формою соціальної поведінки, яка визначається не одним, а низкою взаємопов’язаних чинників. Відтак встановлено, що не можна стверджувати, що в кожному окремому випадку девіантної поведінки потребується дослідження лише біологічних, психологічних або соціальних чинників. Потрібен комплексний підхід, який враховує всі ці фактори разом, адже така поведінка є результатом невдалого процесу соціалізації молоді: внаслідок порушень у процесах ідентифікації та індивідуалізації такі індивіди легко потрапляють у стан “соціальної дезорганізації” тоді, коли немає культурних норм, цінностей та соціальних зв’язків чи вони слабшають або суперечать один одному. Важливо створювати передумови для попередження негативної відхильної поведінки, зокрема, через пропаганду здорового способу життя, формування сприятливого соціально-психологічного клімату в оточенні дитини та надання можливостей для самореалізації особистості в суспільстві.

Deviant behavior of minors manifests in various forms and with different degrees of intensity, influenced by external social environments and the individual characteristics of the minor’s personality, which shape their reactions to various life challenges. Behavior that deviates from generally accepted expectations can be either constructive or destructive, and deviant behavior, accordingly, can be positive or negative. The evaluation of such behavior is based on the social consequences of the deviation. The article establishes that within the framework of criminological research, the focus is on negative deviant behavior of minors, which may result in criminal responsibility (in accordance with the Criminal Code of Ukraine) or may not lead to such responsibility (e. g., withdrawal from social contact, self-isolation, or avoidance of societal norms and interaction with others; behavior contrary to common communication norms, such as rudeness; alcohol consumption by minors, which may not yet lead to offenses but is socially unacceptable; behavior that violates aesthetic or moral standards but is not illegal, such as extreme forms of tattooing or piercing; protest behavior, for instance, ignoring traditions or deliberately breaking etiquette; or actions by minors that have the objective signs of criminal offenses, but the perpetrators have not yet reached the age of criminal liability). The article states that there is no single theory of deviant behavior, including among minors. However, all researchers agree on the following point: eliminating certain factors can significantly reduce the likelihood of deviant behavior, but only a systematic approach to addressing all determinants of deviance provides grounds to talk about a high probability of significantly reducing or partially eradicating such actions. Deviant behavior is a complex form of social behavior influenced by a range of interconnected factors. Thus, in each case of deviant behavior, it is insufficient to investigate only biological, psychological, or social factors. A comprehensive approach that considers all these factors together is necessary, as such behavior results from the unsuccessful socialization of youth: due to disruptions in the processes of identification and individualization, such individuals are prone to “social disorganization”, where cultural norms, values, and social ties are either absent, weakened, or in conflict with each other. It is important to create conditions for preventing negative deviant behavior, particularly through the promotion of a healthy lifestyle, fostering a favorable socio-psychological climate in the child’s environment, and providing opportunities for personal self-realization in society.