Поняття та основи правового регулювання інституту медіації: український та зарубіжний досвід

Abstract

Стаття присвячена поняттю та правовому регулюванню інституту медіації в Україні. Автори зауважують, що на сьогодні медіація є oдними з найефективніших способів вирішення конфліктів, адже саме рішення прийняте за результатами переговорів чи взаємної згоди сторін відображають справжні інтереси сторін. Сучасна медіація є одним з методів позасудового неформального врегулювання спорів, таких як арбітраж, примирення, третейські суди, експертна оцінка. Медіація може бути застосована як у сімейних спорах, так і у спорах між великими корпораціями чи міжнародних спорах як не лише альтернативний метод вирішення конфліктів, але як найбільш ефективний. Автори, аналізуючи поняття медіації, вказують, що національне законодавство містить визначення поняття медіації у Законі України «Про медіацію». Автори зазначають, що не зважаючи на певні відмінності у дефініціях, для поняття медіації визначальними є наступні характерні ознаки: залучення третьої незацікавленої, незалежної особи, яка сприяє досягненню консенсусу між конфліктуючими сторонами; добровільність участі у процесі медіації; конфіденційність процедури врегулювання спору. Також до характерних рис медіації відносять її несудовий характер. У статті автори зауважують, що прийняття Закону України «Про медіацію» має свої позитивні наслідки, а саме: підвищення поінформованості населення про медіацію, як спосіб вирішення конфліктів шляхом переговорів; підвищення довіри до такого позасудового способу врегулювання спору, завдяки правовій визначеності процедури медіації, правового статусу медіатора, прав та обов’язків учасників процедури медіації, окреслення основних засад (принципів) її проведення; легалізація професії медіатора та відповідного виду діяльності; визначення статусу медіатора у взаємодії з судами, органами влади у питаннях процедури медіації; недопущення допиту медіатора в якості свідка щодо відомостей, які стали йому відомі під час участі у процедурі медіації. Законодавче регулювання процедур медіації, на думку авторів, створює умови для більш активного застосування цього способу врегулювання конфліктів (спорів) та їх вирішення.

The article is devoted to the concept and legal regulation of the institution of mediation in Ukraine. The authors note that today mediation is one of the most effective ways to resolve conflicts, because the decision made as a result of negotiations or mutual agreement of the parties reflects the true interests of the parties. Modern mediation is one of the methods of out-of-court informal settlement of disputes, such as arbitration, conciliation, arbitration courts, expert evaluation. Mediation can be used both in family disputes and in disputes between large corporations or international disputes as not only an alternative method of conflict resolution, but as the most effective one. The authors, analyzing the concept of mediation, point out that the National legislation contains the definition of the concept of mediation in the Law of Ukraine "On Mediation". The authors note that despite certain differences in definitions, the following characteristic features are decisive for the concept of mediation: the involvement of a third, disinterested, independent person who helps to reach a consensus between the conflicting parties; voluntary participation in the mediation process; confidentiality of the dispute settlement procedure. Also, its non-judicial character is one of the characteristic features of mediation. In the article, the authors note that the adoption of the Law of Ukraine "On Mediation" has its positive consequences, namely: increasing public awareness of mediation as a way of resolving conflicts through negotiations; increasing trust in such an out-of-court method of dispute settlement, thanks to the legal certainty of the mediation procedure, the legal status of the mediator, the rights and obligations of the participants in the mediation procedure, and the outline of the main principles (principles) of its conduct; legalization of the profession of mediator and the corresponding type of activity; determining the mediator's status in interaction with courts, authorities in matters of the mediation procedure; not allowing the mediator to be questioned as a witness regarding the information that became known to him during the participation in the mediation procedure. Legislative regulation of mediation procedures, according to the authors, creates conditions for more active use of this method of conflict (dispute) settlement and their resolution.