Медійний складник сучасної літератури та літературної критики

Abstract

Розглянуто специфіку висвітлення літературної та літературно-критичної тематики в спеціалізованих часописах (“Літературна Україна”, “Українська літературна газета”) і часописах суспільної та культурознавчої проблематики (“Критика”, “Zbruč”). Сучасний етап розвитку літературних часописів та літературних розділів видань розглядається як обумовлений логікою діалогу між традиційною й модерною течіями в літературно-критичній царині сучасного українського гуманітарного знання. Повторення деяких ключових питань у дискусії “модерне – традиційне” на межах ХІХ–ХХ та ХХ–ХХІ століть дозволяє припустити “повернення” української літератури на шлях розвитку, визначений її культурною специфікою. Літературні часописи дають змогу підтримувати певний рівень дискусії в процесі усвідомлення літературного спадку ХХ століття, революційних змін у сучасній літературі, визначення завдань для літераторів. Логічним жанровим втіленням цього процесу стають бесіди, діалоги, розмови (Юрій Андрухович, Олександр Бойченко, Орест Друль “Ворохтаріум: літературний тріалог з діалогом і монологами”, 2017; Леся Українка, Оксана Забужко, Блаженніший Святослав Шевчук “Апокриф. Чотири розмови про Лесю Українку”, 2020; “Бесіди. Михайло Сидоржевський – Григорій Штонь”, 2020). Проаналізовані видання та стильова специфіка критичних текстів унаочнюють динамічність літературно-критичного процесу, дозволяють представити інтелектуальний “портрет” зацікавленого сучасною літературою читача. Порівняння жанрово-стильових характеристик текстів “Української літературної газети” і матеріалів видання “Zbruč” вимагає розмежування понять світоглядної публіцистики, яка зазвичай належить перу письменників, та літературної критики авторства літературознавців та журналістів, “на межі” яких виникають особливо цікаві зразки культурознавчої есеїстики.

The specifics of coverage of literary and literary-critical topics in specialized magazines (“Literaturna Ukrayina”, “Ukrayinsʹka literaturna hazeta”) and magazines of social and cultural issues (“Krytyka”, “Zbruč”) are considered. The current stage of development of literary magazines and literary sections of publications is considered to be due to the logic of dialogue between traditional and modern trends in the literary-critical field of modern Ukrainian humanities. The repetition of some key issues in the discussion “modern – traditional” at the turn of the XIX–XX and XX–XXI centuries suggests the “return” of Ukrainian literature to the path of development, which is determined by its cultural specifics. Literary magazines allow to maintain a certain level of discussion in the process of understanding the literary heritage of the twentieth century, revolutionary changes in modern literature, defining tasks for writers. Conversations, dialogues, conversations become a logical genre embodiment of this process (Yuriy Andrukhovych, Oleksandr Boychenko, Orest Drulʹ “Vorokhtararium: literary trialogue with dialogue and monologues”, “Vorokhtarium: literaturnyy trialoh z dialohom i monolohamy”, 2017; Lesya Ukrayinka, Oksana Zabuzhko, Blazhennishyy Svyatoslav Shevchuk about Lesya Ukrainka, “Apokryf. Chotyry rozmovy pro Lesyu Ukrayinku”, 2020; “Conversations. Mykhailo Sydorzhevsky – Hryhoriy Shton”, “Besidy. Mykhaylo Sydorzhevsʹkyy – Hryhoriy Shtonʹ”, 2020). The analyzed editions and stylistic specifics of critical texts illustrate the dynamism of the literarycritical process, allow to present an intellectual “portrait” of the reader interested in modern literature. Comparing the genre and stylistic characteristics of the texts of the Ukrainian Literary Newspaper and the materials of the Zbruč publication requires a distinction between the concepts of worldview journalism, which usually belongs to writers, and literary criticism by literary critics and journalists.