“Mistoznavstvo / city-studies”: ethymology of the term and its application in Ukraine

Abstract

Повинна була закінчитися епоха СРСР із заполітизованою методологією досліджень, щоб можна було методологічно опертися на закордонний досвід і виконувати дослідження у галузі містознавства, яке б опиралося на такі засади як: - поєднання дослідників-спеціалістів різних галузей для вирішення спільної проблеми (з галузі історії, архітектури, урбаністики, мистецтвознавства, економіки, демографії, географії, геральдики тощо ) - дослідницький матеріал базується на вірогідних даних, які однаково висвітлюють увесь регіон/країну (переписи населення, мапи, статистичні та джерельні дані) - не використовується субєктивна оцінка подій і стану речей та відсутня авторська інтерпретація фактів. У 1995 р. при Західному науковому центрі НАН України та Українсько-австрійському інституті була створена міждисциплінарна група “Книга міст Галичини” (керівник – доц., к. арх. Петришин Г. П.). Науковий апарат досліджень опирався на містознавчі дефініції (städtewesen) та методи дослідження австрійської школи (Австрійська академія наук, комісія економічної, соціальної та міської історії, керівник – проф. Отмар Пікль), які б дозволили у перспективі виконувати порівняльний аналіз. У 1995–1999 рр. було проведено ряд організаційних заходів та українсько-австрійських науково-методичних семінарів з циклу “Книга міст Галичини”. Таким чином утворилася комунікативна мережа фахівців у галузі історичного містознавства. Ці заходи дозволили сформувати на грунті сучасної методології світової науки новий напрямок в українській науці “Історичне містознавство” та створити наукову школу, яка прагнула поставити українське історичне містознавство на рівень світових стандартів, заповнити суттєву програму в українській історичній науці та світовій науці матеріалами про Україну. Діяльність Українського Центру історичного містознавства посприяла введенню до європейського та світового простору фахової і неупередженої наукової та культурологічної інформації та знань про культуру та історію українських міст та містечок як носіїв багатовікової та багатонаціональної культури. Сьогодні термін “містознавство” утвердився: - як офіційний науковий напрям в академічних та освітніх установах, - у тематиці дослідницьких проектів, наукових статей, монографій, - у підручниках історичного спрямування, - увійшов на сторінки вікіпедії, - став сленговим та фігурує у блогосфері, розуміється як ознайомлення з містом, - використовуєься у регіональних та локальних заходах, сприяє виховному процесу підлітків та скеровує активність студентів. Народжений у Львівській політехніці у науково-дослідному проекті “Книга міст Галичини” у 1995 р., термін “містознавство” своєчасно потрапив на добрий грунт української науки у сприятливий час розвитку українського суспільства. Самоідентифікація українців вимагала посиленого дослідження історії міст та міської культури у різних формах. Якщо порівняти український термін “містознавство” із його сусідніми прототермінами-аналогами – німецьким “städtewesen” та російським “градоведением”, він є набагато ширше застосовуваним, має більшу інваріантність застосувань та трактувань, а, судячи по пошуковій гугл системі, стрімко поширюється. Тоді як його німецький та російський прототипи залишилися в сферах академічної науки.The article summarizes the results of a long-term research project, which was aimed at the development of the Ukrainian Center for City Historical Studies. It was embodied in many stages through the organization of a data bank, holding conferences, seminars, and workshops. The interdisciplinary comparative studies on the topic Book on the Cities of Halychyna (East Galicia) were undertaken in the course of the research.