Інститут прав людини в державах ісламської правової сім’ї

Abstract

У статті проводиться порівняльний аналіз природи прав людини в державах ісламської правової сім’ї відповідно до встановлених західними державами норм. Висвітлюються особливості ставлення мусульманських, арабських держав до міжнародно правових актів, що регулюють питання захисту прав людини. Визначається основна проблема відсталості ісламських теократичних держав від демократичних та правових засад щодо питань захисту прав людини, які сформувались у Європі та світі. В 2020 році досі залишається актуальним питання захисту прав людини. Особливо цікавим воно є в контексті розгляду прав людини в державах ісламської правової сім’ї. Наприклад, в Об’єднаному Королівстві Саудівська Аравія лише в 2018 році жінки отримали право на керування авто. Проте, такі права не є базовими та основоположними, тож розглядати їх в контексті європейської моделі захисту прав є недоцільно. Але все ж, цікаво поглянути на це питання в розрізі базових прав людини, які звичні для жителів романо-германської правової сім’ї і захищаються міжнародними угодами. Досі за Основним законом Об’єднаного Королівства Саудівська Аравія не допускається поширення інших релігій, крім ісламу, а будь-які публічні прояви належності до не мусульманських релігій суворо заборонені. То чи можемо ми стверджувати, що право свободи віросповідання громадян цієї монархії порушується? Загалом, зрозуміло, що конфлікт між правами людини та релігією існує. І хоча держави, в яких сповідується іслам є зазвичай теоцентричними, можемо вважати, що іслам сумісний із правами людини. Наявність різного роду ісламських документів з прав людини, схожих за своєю суттю з міжнародними документами з прав людини, посилює думку про існування певної політики захисту прав людини. Тим не менш, існують погляди на користь та проти існування такої політики. Варто розуміти, що такі погляди можуть оцінюватись лише після визначення еквівалента існування етики прав людини в ісламі, і якщо так, то чи сумісна вона з принципами прав людини, що застосовуються в міжнародних відносинах. Окрім того, необхідно також визначити фактичну практичну позицію в різних мусульманських країнах.The article deals with the comparative analysis of the nature of human rights in the states of the Islamic legal family in accordance with the norms established by the western states. The peculiarities of the attitude of Muslim, Arab states to international legal acts regulating the protection of human rights are highlighted. The backwardness of Islamic theocratic states from the democratic and legal principles on human rights issues that have emerged in Europe and in the world is the main problem. The issue of human rights protection is still relevant in 2020. It is particularly interesting in the context of the consideration of human rights in the states of the Islamic legal family. For example, in the United Kingdom of Saudi Arabia only in 2018 did women have the right to drive a car. However, such rights are not basic and fundamental, so it is inappropriate to consider them in the context of the European model of protection of rights. However, it is interesting to look at this issue in the context of basic human rights that are common to residents of the Romano-German legal family and protected by international agreements. Until now, according to United Kingdom Basic Law, Saudi Arabia is not allowed to spread religions other than Islam, and any public display of membership of non-Muslim religions is strictly prohibited. So can we claim that the freedom of religion of the citizens of this monarchy is being violated? In general, it is clear that there is a conflict between human rights and religion. And although the states in which Islam is professed are usually theocentric, we can assume that Islam is compatible with human rights. The presence of all kinds of Islamic human rights instruments, similar in nature to international human rights instruments, reinforces the idea that there is a specific human rights policy. However, there are views about the benefits and against the existence of such policies. It should be understood that such views can only be evaluated after determining the equivalent of the existence of a human rights ethic in Islam and, if so, whether it is compatible with the human rights principles applicable in international relations. In addition, it is also necessary to determine the actual practical position in the various Muslim countries.