Структура і розвиток знання: закономірності пізнавального процесу

Abstract

Проаналізовано структурні та процесуальні закономірності розвитку знання у контексті особливостей сучасного розвитку пізнання. Розглянуто структурні компоненти та основні трактування процесуальних закономірностей розвитку знань. Простежується зв’язок між компонентами структури знання та закономірностями його історичного розвитку, з процесами утвердження постнекласичної науки і сучасної освіти. Автор висновує, що неприпустимо зводити знання до інформаційного та прагматичного компоненту діяльності людини. Аргументовано необхідність введення знання в контекст смислових складових культури. Використано методи компаративістики, аналізу та синтезу, феноменологічної редукції. Висновки статті можна використати для поглибленого вивчення сучасних тенденцій розвитку науки та освіти.

The author analyses the structural and procedural tendencies in the development of knowledge connected with manifestations of the peculiarities in modern development of cognition as well as tasks of modern education. The structural components of knowledge and the main interpretations of procedural tendencies of knowledge development are subject to analysis. There is lack of interest towards the analysis of knowledge constituents in contemporary English editions, although in the history of philosophy this issue is of great significance. In the article, the author highlights four components of knowledge, as well as analyses their role in recognizing knowledge reliability. There is traced the connection of initial components of the knowledge structure with the challenges facing modern education that requires consideration of knowledge in the context of the initial meanings of culture. The main approaches to the laws of knowledge of historical development are analysed and the connections of these tendencies with the processes of post-non-classical science and modern education establishment are revealed, and the conclusion is made about the inadmissibility of reducing knowledge to the information and pragmatic component of modern social life. On the other hand, according to the increasing role of practical, subjective and minimalistic understanding of knowledge, the necessity of introducing knowledge into the context of meaningful components of culture is argued. The author uses methods of comparative analysis, analysis and synthesis, phenomenological reduction and hermeneutics. Conclusions can be used for in-depth study of modern trends in the development of science and education, in particular for a detailed consideration of the cognitive functions of the main components of knowledge, to clarify the latest trends in the development of modern education.