Restrictions and prohibitions as a type of administrative coercion under the legal regime of martial law

Abstract

Запобігання (превенція) як форма державного примусу є одним із важливих засобів забезпечення громадського порядку і безпеки в Україні. Використання запобіжних обмежувальних заходів в умовах правового режиму воєнного стану передбачено нормами Конституції України (ст. 64) та іншими нормативно-правовими актами [1]. Запобіжні обмежувальні заходи є складовими елементами державного примусу, до якого належать припинення, відновлення адміністративно-процесуального забезпечення та адміністративна відповідальність. Слово “примус” означає зумовлену кимось або чимось необхідність діяти певним способом, незалежно від бажання [2, с. 543]. В аналізованому випадку ми розглядаємо адміністративно-правовий вплив держави, яка в умовах воєнного стану примушує осіб, що не реагують на її вимоги і порушують обмеження та заборони, які діють на території країни. Варто погодитись з думкою В. В. Гордеєва, В. К. Колпакова, А. Т. Комзюка, І. М. Сопілко та інших науковців про те, що держава уособлює владу, застосування якої щодо порушників можна розглядати як насильство [3, с. 228]. Водночас варто говорити про існування “запобіжного примусу” як одного зі способів правового впливу на підвладний суб’єкт, який застосовують правомочні державні органи (посадові особи) у разі порушення встановлених законодавчих норм для припинення відповідної протиправної діяльності або з метою запобігання такому порушенню, а також забезпечення притягнення винного до відповідальності [4, с. 34]. Як бачимо, поняття примусу не передбачає його застосування до суб’єктів (фізичних і юридичних осіб), які не мають підпорядкування зі сторони суб’єкта владних повноважень, що певною мірою свідчить про потребу ширшого тлумачення змісту цього поняття. Застосування цих засобів є своєрідною реакцією з боку держави на можливе вчинення або факт порушення обмежень, які діють в умовах правового режиму воєнного стану. Зазначимо, що введені в дію Указом Президента України (24 лютого 2022 р.) обмеження на час дії правового режиму воєнного стану мають суспільно-політичне і соціальне значення, оскільки спрямовані на зміцнення законності та правопорядку в державі. Примусовий зміст обмежень, що є запобіжними в умовах воєнного стану і на території його дії, можна умовно поділити на: 1) заходи адміністративного примусу, що обмежують особисту недоторканність громадян. До них належать: перевірка документів, що посвідчують особу громадянина, огляд особи та її речей, адміністративне затримання, адміністративне видворення іноземних громадян за межі України або інтернування громадян держави, яка воює з Україною; 2) заходи адміністративного примусу, які обмежують майнові права громадян. До них належать: вилучення майна та інших матеріальних цінностей (зброї, боєприпасів, отруйних речовин, транспортних засобів) для потреб оборони країни з подальшим їх відшкодуванням. Стосовно громадян може бути введено примусове залучення до праці; 3) заходи адміністративного примусу, що обмежують політичну активність громадян. Це стосується призупинення діяльності громадських національних та іноземних організацій, створення органів цензури для контролю за діяльністю засобів масової інформації, а також інших конституційних обмежень політичних прав, свобод громадян.

Prevention as a form of state coercion is one of the most important means of ensuring public order and security in Ukraine. The use of preventive restrictive measures in the conditions of the legal regime of martial law is provided for by the norms of the Constitution of Ukraine (Article 64) and other regulatory and legal acts [1]. Preventive restrictive measures are constituent elements of state coercion, which include termination, restoration of administrative and procedural support, and administrative responsibility. The word “coercion” means the necessity to act in a certain way even if you are unwilling to do that, being influenced by someone or something [2, p. 543]. In our case, we are considering the administrative and legal influence of the state, which, under the conditions of martial law, forces people who do not respond to its demands and violate restrictions and prohibitions that operate on the territory of the country. It is worth agreeing with the opinion of V. V. Gordeev. V. K. Kolpakova, A. T. Komzyuk, I. M. Sopilko and other scientists that the state embodies power, the use of which in relation to violators can be considered as violence [3, p. 228]. At the same time, it is worth considering the existence of the “preventive coercion” as one of the methods of legal influence on a subordinate subject, which is used by competent state bodies (officials) in the event of a violation of established legal norms to stop the relevant illegal activity or to prevent such a violation, as well as ensuring that the culprit is brought to justice [4, p. 34]. As we can see, the concept of coercion does not include its application to subjects (natural and legal entities) who are not subordinated to the authority of the subject, which to some extent indicates the need for a broader interpretation of the meaning of this concept. The use of these means is a peculiar reaction of the state to a possible commission or fact of violation of the restrictions acting under the conditions of the legal regime of martial law. It should be mentioned that the restrictions on the duration of the legal regime of martial law put into effect by the Decree of the President of Ukraine (from February 24, 2022) have socio-political and social significance because they are aimed at strengthening law and order in the state. The mandatory content of restrictions, which are of a preventive nature in the conditions of martial law and in the territory of its operation, can be conditionally divided into: 1) measures of administrative coercion that limit the personal inviolability of citizens. These include: verification of documents certifying the identity of a citizen, inspection of a person and his belongings, administrative detention, administrative expulsion of foreign citizens outside Ukraine or internment of citizens of a state that is at war with Ukraine; 2) measures of administrative coercion that limit the property rights of citizens. These include: confiscation of property and other material assets (weapons, ammunition, poisonous substances, vehicles) for the needs of the country’s defence, followed by their compensation. Citizens may be also forced to work; 3) measures of administrative coercion that limit the political activity of citizens. This concerns the suspension of the activities of public national and foreign organizations, the creation of censorship bodies to control the activities of the mass media, as well as other constitutional restrictions on the citizens’ political rights and freedoms.