Роль громадянського суспільства та ЗМІ у боротьбі з корупцією

Abstract

У статті приділено увагу питанням ролі громадянського суспільства та засобів масової інформації у боротьбі зі корупцією. Доведено, що ефективна діяльність, спрямована на подолання корупції видається неможливою без участі суспільства. Громадськість, з одного боку, є тією силою, яка здатна розірвати коло системної корупції у державі, а з іншого, без її підтримки, взаємодії з інститутами громадянського суспільства, антикорупційна діяльність органів державної влади видається малоефективною. Вплив засобів масової інформації на подолання корупції можна розглядати у двох площинах: прямий вплив, коли реакцією на опублікування певної історії про корупційні правопорушення є відкриття кримінального провадження компетентними органами, прийняття відповідних законів, які врегульовують проблему, висвітлену через засоби масової інформації, відправлення у відставку посадової особи, яка була викрита у корупційних зловживаннях; непрямий вплив, коли публікація спричиняє лише пожвавлення антикорупційної дискусії у суспільстві, сприяє формуванню політичного плюралізму, а у посадових осіб відчуття того, що вони перебувають під наглядом громадськості.The article focuses on the role of civil society and the media in the fight against corruption. It has been proven that effective anti-corruption activities seem impossible without the participation of society. The public, on the one hand, is a force capable of breaking the circle of continuous corruption in the state, and on the other, without its support, interaction with civil society institutions, anti-corruption activities of public authorities seem ineffective. The impact of the media on the fight against corruption can be considered in two ways: direct influence when the reaction to the publication of a certain history of corruption offenses is the opening of criminal proceedings by the competent authorities, the adoption of appropriate laws that regulate the issue covered by mass media, sending out corruption, a person who has been exposed to corruption abuses; indirect influence, when publication causes only revival of anticorruption debate in the society, contributes to the formation of political pluralism, and officials feel that they are under the control of the public.