Конструктивне тлумачення норм права у парадигмі правового конструктивізму

Abstract

Розкрито питання про взаємозв’язок конструктивістської парадигми з конструктивним тлумаченням норм права. З’ясовано, що розуміється під конструктивним способом тлумачення норм права. У загальному значенні конструктивізм характеризується штучною побудовою (конструюванням) певних ідеально-духовних чи матеріально-предметних реалій або тлумачення таких реалій як штучно сконструйованих. Напрям конструктивізму набув науково-філософського та міжгалузевого значення в природничих та гуманітарних науках, набув поширення у філософії права та моралі. На доктринальному рівні виокремлюють декілька напрямків конструктивізму: радикальний, який заперечує можливість пізнання об'єктивної реальності, редукованої до незліченних суб'єктивних реальностей людських свідомостей; ерлангенский, що апелює до об'єктивності мови та прагне подолати «наївне виявлення світу» через конструювання спеціальних мовних та наукових методик. З’ясовано, що конструктивне тлумачення норм права, правових символів пов'язане з конструюванням правової ідентичності. Механізм ідентифікації (легітимація) певних способів поведінки) включений у формування та інтерналізацію соціальних норм, зокрема й норм права. Легітимація здійснюється елітою відповідно до суспільних очікувань або під впливом інститутів громадянського суспільства. З урахуванням запропонованої в юридичній науці стадійності конструювання правової реальності умовно зазначені етапи стосовно договірного регулювання дозволяють на етапі компаративістського аналізу генези договірного регулювання виявити фактори соціальної дійсності, що обумовлюють об'єктивний характер кооперації та комунікативної природи людини.The issue of the relationship between the constructivist paradigm and the constructive interpretation of legal norms is revealed. It has been clarified what is meant by a constructive way of interpreting legal norms. In a general sense, constructivism is characterized by the artificial construction (construction) of certain ideal-spiritual or material-object realities or the interpretation of such realities as artificially constructed. The direction of constructivism has gained scientific-philosophical and interdisciplinary importance in the natural sciences and humanities, and has become widespread in the philosophy of law and morality. At the doctrinal level, several directions of constructivism are distinguished: radical, which denies the possibility of knowing objective reality, reduced to countless subjective realities of human consciousness; Erlangen, which appeals to the objectivity of language and strives to overcome the "naive detection of the world" through the construction of special language and scientific methods. It was found that the constructive interpretation of legal norms and symbols (their acceptance by individual and social consciousness) is connected with the construction of legal identity. The mechanism of identification (legitimization) of certain ways of behavior is included in the formation and internalization of social norms, in particular, legal norms. Legitimation is carried out by the elite in accordance with public expectations or under the influence of civil society institutions. Taking into account the staged construction of legal reality proposed in jurisprudence, the tentatively indicated stages in relation to contractual regulation allow, at the stage of comparative analysis of the genesis of contractual regulation, to identify the factors of social reality that determine the objective nature of cooperation and the communicative nature of a person.