Browsing by Author "Сливка, Степан Степанович"
Now showing 1 - 8 of 8
- Results Per Page
- Sort Options
Item Закон у структурі правової реальності: філософсько-правовий аналіз(Національний університет "Львівська політехніка", 2017) Савенко, Віктор Васильович; Цимбалюк, Михайло Михайлович; Національний університет «Львівська політехніка»; Сливка, Степан Степанович; Литвинов, Олександр Миколайович; Гураленко, Наталія АнатоліївнаУ дисертації здійснено першу спробу комплексного дослідження закону у структурі правової реальності. Доведено, що в концепції взаємозв’язку закону та правової реальності, простежується беззаперечний зв’язок права і закону з моменту їх виникнення, хоча ці соціальні явища різноспрямовані. Право передує юридичному закону, як певному синергетичному продукту людської творчості, що залежить від волевстановлюючого акта законодавця. Завдяки зовнішній примусовій обов’язковості, однією з основних ознак юридичної норми є уможливлення реалізації змісту права. Закон, як правило, виступає нормативним елементом права, тому повинен містити всі ознаки і властивості права, як у персоніфікованій, так і в глобалізованій реальності. Закон, що є актом законодавця, незважаючи на його ефективність як форму правотворення, за своєю суттю є суб’єктивним вираженням права. Тому, закон реалізується у структурі правової реальності, через судження, поняття в конкретних випадках чи справах. За термінологічною суттю закон не здатний врегулювати всі суспільно-необхідні ситуації, котрі виникають чи можуть виникнути у суспільстві. В диссертации осуществлена первая попытка комплексного исследования закона в структуре правовой реальности. Доказано, что в концепции взаимосвязи закона и правовой реальности, прослеживается бесспорная связь права и закона с момента их возникновения, хотя эти социальные явления разнонаправленные. Право предшествует юридическому закону, как определенному синергетическому продукту человеческого творчества, зависит от волеустановленого акта законодателя. Благодаря внешней принудительной обязательности, одним из основных признаков юридической нормы является возможность реализации содержания права. Закон, как правило, выступает нормативным элементом права, поэтому должен содержать все признаки и свойства права, как в персонифицированной, так и в глобализированной реальности. Закон, является актом законодателя, несмотря на его эффективность как форму правотворчества, по своей сути является субъективным выражением права. Поэтому, закон реализуется в структуре правовой реальности, через суждения, понятия в конкретных случаях или делах. По терминологической сути закон не способен урегулировать все общественно-необходимые ситуации, которые возникают или могут возникнуть в обществе. The thesis presents a first attempt at a comprehensive study of law in the structure of legal reality. The thesis is determined that the law reflects the reality of the legal structure of the company as a platform for the implementation of legal reality. If we start from the idea that the right is the founder of the legal reality that the society is the basis of the origin of the right to a social norm. Therefore, it is advisable to state that the sense of justice is sure to involve the law because: firstly, legal – categorical condition of legality; secondly, the law affects the formation of justice. Thus, epistemology legal reality underscores the importance of legal codes, as the objective criteria for its axiological dimension. In the end, it was the importance of stepping up legal codes in social being, and reflected the law in the structure of legal reality. In domestic philosophical and legal science the research the nature and specificity of philosophical and legal approach to the study of law in place of the legal structure of reality. Understanding the essence of the phenomenon of law in the legal reality of deepening awareness of the fact that the law is linked to the existence of a number of laws that have a significant impact on the existential dynamic space in public life. Proved that the conception of the relationship of law and legal reality, there is an explicit link of law from the moment of their appearance, but this multidirectional social phenomenon. Right in its objective precedes the advent of legal law, as some product of human creativity, original volitional act of legislature. Through external binding forced one of the main features of the legal rules and the possible implementation of the essence of law. The law generally favor regulatory element of law and should include all the features and properties of law, and personalized, and in a wide reality. The law, which is the first act of the legislator, despite its effectiveness as a form of lawmaking, is essentially a subjective expression rights. Therefore, in our view the law as a single concept implemented in the structure of legal reality through judgments, concepts in specific cases or cases. Thus, by its very nature law terminology is not able to resolve all socially necessary situations which arise or may arise in societies. Proved that the problem of the structure of legal reality generally treated in two ways: first, within the social life benefits over public opinion containing forms of justice and law, all legal and other legal effects and phenomena; Secondly, within objection is ideological dimension of law, treating them merely as a social compulsion high. This makes it possible to figure out the probability of the existence of the law in reality, despite the fact that they generated sense of justice that confirms the thesis according to which the law still is one of the structural elements of reality, not just legal, but legal existence.Item Концепція правової держави Б. Кістяківського: філософсько-правові виміри(Національний університет "Львівська політехніка", 2018) Гоменюк, Зоряна Петрівна; Сливка, Степан Степанович; Національний університет «Львівська політехніка»; Цуркан-Сайфуліна, Юлія Василівна; Копельців-Левицька, Єлизавета ДіонізіївнаУ дисертації вперше у вітчизняній юридичній науці досліджено правову державу у філософсько-правовому вимірі розробок українського правознавця ХХ ст. Богдана Кістяківського. Йдеться про правову організацію життєдіяльності народу згідно з онтологічними, природними нормами, які насправді забезпечують панування права, оскільки мають реальне верховенство, а правопорядок є не насильницьким, а цивілізаційним. Такий ступінь розвитку держави вимагає природних внутрішніх імперативів суспільства, які завершуються конотацією народного представництва в управлінні державою. Як наслідок, виникає екзистенційна діалектика права, яка не тільки утворює підґрунтя для метафізичного і природно-правового розуміння організації влади у правовій державі, а й реально вивищує нематеріальні субстанції, зокрема освіту, науку, природознавство, які не повинні бути традиційно другорядними, а мають якісно впливати на матеріальні субстанції. Дисертація має важливе практичне значення для розв’язання проблем правової держави в межах філософсько- і теоретико-правових наук. В диссертации впервые в отечественной юридической науке исследовано правовое государство в философско-правовом измерении разработок украинского правоведа ХХ ст. Богдана Кистяковского. Речь идет о правовой организации жизнедеятельности народа согласно онтологическим, природным нормам, которые на самом деле обеспечивают господство права, поскольку имеют реальное верховенство, а правопорядок является ненасильственным, а цивилизационным. Такая степень развития государства требует естественных внутренних императивов общества, которые завершаются конотацией народного представительства в управлении государством. В результате этого возникает экзистенциальная диалектика права, которая не только образует основу для метафизического и естественно-правового понимания организации власти в правовом государстве, но и реально возвышает нематериальные субстанции, в частности образование, науку, естествознание, которые не должны быть традиционно второстепенными, а качественно влиять на материальные субстанции. Диссертация имеет важное практическое значение для решения проблем правового государства в пределах философского и теоретико-правовых наук. For the first time in the national legal science, the law-governed state in the philosophical and legal dimension of the development of the Ukrainian lawyer of the twentieth century Bogdan Kistiakivskyi was investigated in the dissertation. The point at issue is the legal organization of the people's life-sustaining activity according to the ontological, natural norms that actually ensure the rule of law, since they have real domination, and the system of justice is not violent, but a civilizational one. Such degree of development of the state requires the natural internal imperatives of society, culminating in the con-notation of the people's representation in the government of the state. As a result, an existential dialectic of law comes into existence; it forms the basis for the metaphysical and natural-legal understanding of the organization of government in the law-governed state, as well as really exaggerates the non-material substan-ces, in particular education, science, and natural sciences, which should not be traditionally supplementary, but must have a qualitative effect on material substances. A sagnificant place is occupied by the philosophy of morality in the law-governed state, it is determined by ontological needs, and it is the natural creation of a legal society. To create a legal society, you should first educate a legal person. To do this, it should be borne in mind that the legal ideas in the perception of people receive a unique coloration and its own tint. Such moral conditions require radical reformist transformations. To a large extent, such transformational changes should relate to the relationship between the state and the person (the individual), the nature of which implies the protection and guarantee of human rights and citizenship. To do this, one needs to study conscientiously the relevant concepts of human rights, rethink them in the context of concrete social economic and political conditions, and then turn to the practical aspects of defining, establishing and guaranteeing the rights of self-determination of the individual, considering the inadequate declaration of the principles of individual and social freedoms, neglected moral obligations. The realization of the philosophy of the legal aspect of the relationship between the individual and the state in the principles of unity of rights and duties is based on the absence of contradictions between social and personal interests. Such a consensus is possible only in a democratic society, which widest range of aspects of life and life-sustaining activity is provided by well-established legal ordering. The law and order that exist in life do not coincide with the law and order, expressed in legal norms. Therefore, the main attention should be paid to the study of the first, investigating the right as a social phenomenon. This gives grounds for considering it as the only effective system that disciplines the society, organizes and regulates the relations between its members, therefore, the right acts as a kind of technology of social life, designed to streamline it and realize the ideals of the proper one into the social world. To do this, it is necessary to delve into the anthropological dimensions of the law and order, which depend on the totality of individual spiritual qualities of each member of society. The dissertation is of great practical importance for solving problems of the law-governed state within the limits of philosophical and theoretical and legal sciences.Item Межі буття і дії позитивного права: теоретико-правовий аспект(Вищий навчальний заклад «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», 2020) Баран, Анастасія Василівна; Сливка, Степан Степанович; Вищий навчальний заклад «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»; Бисага, Юрій Михайлович; Євхутич, Ірина МиколаївнаДисертація є комплексним теоретико-правовим дослідженням меж буття і дії позитивного права. В роботі проаналізовано джерелознавчу основу дослідження, вироблено авторське методологічне підґрунтя дослідження меж буття і дії позитивного права. Подано характеристику меж буття та дії позитивного права в контексті нормотворення. Розкрито поняття та зміст природних меж позитивного права. Проаналізовано співвідношення понять та сформовано теоретичне обґрунтування нормотворення і правотворення. Окреслено напрями дії позитивного права і його функції. Визначено ціннісні атрибути доктрини правоутворення в контексті сучасних державотворчих процесів та подано їх характеристику. Зроблено висновок, що позитивне право – це загальнообов’язкове, легально примусове, формально визначене правило поведінки загального характеру, яке є творчістю держави, що врегульовує суспільні відносини, встановлюється чи санкціонується державною владою у визначеному порядку та охороняється нею засобами впливу. Для встановлення правил поведінки, регулювання суспільних відносин, санкціонування та охорони позитивного права потрібні конкретні межі буття та дії. Ці межі обґрунтовуються ознаками, властивостями, які відрізняють позитивне право від інших соціальних норм, вказують на зовнішній державний імператив. Диссертация является комплексным теоретико-правовым исследованием границ бытия и действия позитивного права. В работе проанализировано источниковедческую основу исследования, произведено авторское методологическое основание исследования границ бытия и действия позитивного права. Дана характеристика границ бытия и действия позитивного права в контексте нормотворчества. Раскрыто понятие и содержание естественных границ позитивного права. Проанализировано соотношение понятий и сформировано теоретическое обоснование нормотворчества и правотворчества. Определены направления действия позитивного права и его функции. Определены ценностные атрибуты доктрины правообразования в контексте современных процессов государствотворения и представлено их характеристику. Сделан вывод, что позитивное право – это общеобязательное, легально принудительное, формально определенное правило поведения общего характера, которое является творчеством государства, регулирует общественные отношения, устанавливается или санкционируется государственной властью в определенном порядке и охраняется ею средствами воздействия. Для установления правил поведения, регулирования общественных отношений, санкционирования и охраны позитивного права нужны конкретные пределы бытия и действия. Эти пределы обосновываются признаками, свойствами, которые отличают позитивное право от других социальных норм, указывают на внешний государственный императив. Обосновано положение о том, что преобразовательного воздействия позитивное право испытывает от естественного права, которое представляет ценность, которая не теряет своего значения ни при каких обстоятельствах, поскольку естественно-правовая природа правовых законов, как ценностное отображение потенциала естественного права сочетается с потенциалом нравственности и принципа справедливости в праве. Правовые законы составляют основу обеспечения и защиты прав и свобод человека, они положительно влияют на развитие правосознания и правовой культуры личности, оказывают ценностную специфику процесса правового воспитания членов общества. The dissertation is a complex theoretical and legal study of the limits of existence and action of positive law. The source analysis of the research is analyzed in the work, the author's methodological basis of the research of the limits of existence and action of positive law is developed. The characteristics of the limits of existence and action of positive law in the context of rule-making are given. The concept and content of the natural limits of positive law are revealed. The correlation of concepts is analyzed and the theoretical substantiation of norm-making and law-making is formed. The directions of action of positive law and its functions are outlined. The value attributes of the doctrine of law-making in the context of modern statebuilding processes are determined and their characteristics are given. It is concluded that positive law is a universally binding, legally coercive, formally defined rule of conduct of a general nature, which is the work of the state, which regulates public relations, is established or sanctioned by state authorities in a certain order and protected by means of influence. Specific boundaries of existence and action are needed to establish rules of conduct, regulate public relations, sanction and protect positive law. These boundaries are justified by the features, properties that distinguish positive law from other social norms, indicate the external state imperative.Item Метаантропологія менталітету: правовий вимір(2018) Коваль, Ігор Мирославович; Сливка, Степан Степанович; Національний університет «Львівська політехніка»; Омельчук, Олег Миколайович; Копельців-Левицька, Єлизавета ДіонізіївнаУ дисертації вперше у вітчизняній юридичній науці досліджено правовий менталітет, його компоненти, принципи та функції в буденному, граничному та позаграничному екзистенційному правовому вимірі. Обґрунтовано інтелігібельні та сенсибельні принципи менталітету. Удосконалено наукові дослідження попередників з питань філософсько-правового менталітету, антропології менталітету у правовому світогляді. Розвинуто положення щодо менталітету у природному праві; дано правову характеристику архетипів культури в менталітеті, здійснено коригування напрямів вдосконалення методологічних засад дослідження правового виміру менталітету. Методологію менталітету зіставлено з правовою ментальністю, наведено спільні і відмінні ознаки, висвітлено антропологічно-ментальну правосвідомість. Наголошено, що на формування менталітету людини постійно впливають природні і людські закони. Дисертація має практичне значення для філософії права, проблем філософії та інших філософсько- і теоретико-правових наук. В диссертации впервые в отечественной юридической науке исследовано правовой менталитет, его компоненты, принципы и функции в повседневном, предельном и позапредельном екзистенциальном правовом измерении. Обосновано интелигибельные и сенсибельные принципы менталитета. Усовершенствовано научные исследования предшественников по философ-скоправовом менталитете, антропологии менталитета в правовом мировозрении. Развито положение относительно менталитета в естественном праве; дана правовая характеристика архетипов культуры в менталитете, осуществлена корректировка направлений совершенствования методологических основ исследования правового измерения менталитета. Методологию менталитета сопоставлено с правовой ментальностью, указано на общие и отличительные признаки, освещено антропологически-ментальное правосознание. Отмечено, что на формирование менталитета человека постоянно влияют природные и человеческие законы. Диссертация имеет практическое значение для философии права, проблем философии и других философско- и теоретико-правовых наук. The aim of the thesis is to study the legal mentality, its components, principles and functions in the ordinary, marginal and extramarginal existential legal dimension for the first time in contemporary legal science. The intellectual and sensible principle sofmentality have been substantiated. The scientific research of predecessors on is suesofphilosophical and legal mentality, anthropology of the mentality in the legal world outlook has been improved. The position on mentality in the natural law has been developed; the legal character is ticofarche types of culture in the mentality have been provided; the corrections to improve the methodological foundations of the study of the legal dimension of the mentality have been made. The methodology of the mentality is contrasted to the legal mental setup, the common and distinctive features have been in dicated, the anthropological and mental sense of justice has been highlighted. It is noted that there is a constant influence of natural, as well as human, laws on the formation of a person's mentality. The thesis is of practical importance for the philosophy of law, the problems of philosophy and other philosophical, theoretica and legal sciences. The legal characteristics of cultural archetypes in mentality come from natural formation, anthropological and mental archetypes, which form mental legal culture and mental legal awareness. In most cases these processes occur subconsciously. The «subconscious» appears in the form of habits, mental skills, which do not require creativity, are not organized properly and have a close cognitive cocoon (system), belong to only one person. The information, which does enter consciousness, enters subconsciousness. As a result, two layers appear: the upper layers is acquired, personal; the lower – inborn, collective. Both layers of «subconscious» are valuable for legal culture, but of particular importance is lower, indepth, in born layer, which is the collective acquisition of generations, archetype culture. The autonomous regime of functioning is provided not by all mental archetypes of legal culture, but only those chosen by consciousness. The choice of mental information is conducted by consciousness from subconscious-ness as if automatically. But consciousness plays a positive role in the recollection of mental archetypes and solves the necessity of their usage in behavior. The mental archetypes are worth comparing with mental stereotypes. In particular, any archetype was born in subconsciousness a long time ago and has come a long way of natural and legal socialization. Stereotypes, as a rule, are the product of nowadays, which were accepted by consciousness without any socializing influences. Ethnic stereotypes are both positive and negative, which cannot be said about archetypes. Ethnic stereotypes form mental stereotypes on the basis of archetypical culturological elements. The entrance of strange, alien, stereotypes into the mental setup of a people is dangerous. Al though such occurrences are very rarely accepted, they can be harmful for national anthropological mental setup.Item Правові засади взаємодії громадянського суспільства та органів публічної влади в умовах становлення демократичної правової держави в Україні(Національний університет "Львівська політехніка", 2019) Ковальчук, Софія Віталіївна; Сливка, Степан Степанович; Національний університет "Львівська політехніка"; Цуркан-Сайфуліна, Юлія Василівна; Зозулі, Євген ВікторовичДисертація присвячена питанням аналізу правових засад взаємодії громадянського суспільства й держави в умовах становлення демократичної правової держави в Україні; проаналізовано основні форми такої взаємодії, визначено проблеми та запропоновано напрямки реформування й удосконалення такої взаємодії. Із метою наукового визначення теоретично-методологічних основ правових засад взаємодії громадянського суспільства й органів публічної влади проаналізовано наукові праці українських і зарубіжних учених, які досліджували відповідні зв’язки на різних етапах становлення права й держави. Констатовано, що проблемами громадянського суспільства та його взаємодією з органами публічної влади займалися і продовжують займатися вчені різних галузей знання (філософи, політологи, правники тощо). Визначено, що методологія дослідження правових засад взаємодії громадянського суспільства й органів публічної влади в умовах становлення демократичної правової держави в Україні – це система підходів, принципів, методів і напрямків наукового дослідження правових засад такої взаємодії, її специфіки та практичної реалізації. Встановлено, що методологія дослідження правових засад взаємодії громадянського суспільства й органів публічної влади в умовах становлення демократичної правової держави в Україні складається з таких груп методів дослідження: загальні методи мислення; загальнонаукові методи; міждисциплінарні та спеціально-юридичні методи. Запропоновано дослідження правових засад взаємодії громадянського суспільства й органів публічної влади в умовах становлення демократичної правової держави в Україні здійснювати за допомогою загальних методів мислення: індукції, дедукції, аналізу, синтезу, абстрагування, узагальнення, аналогії, формалізації та моделювання; загальнонаукових методів пізнання: діалектичного, структурно-функційного, системного, історичного та порівняльного; міждисциплінарних: статистичного, конкретносоціологічного – та спеціальних: формально-юридичного, спеціальноюридичного, герменевтичного методів. Визначено, що до методології досліджень правових засад взаємодії громадянського суспільства й органів публічної влади в умовах становлення демократичної правової держави в Україні, крім різних груп методів, входять також і принципи наукового пізнання: принцип об’єктивності, принцип науковості, принцип наступності, принцип повноти і всебічності, принцип історизму, принцип конкретності, принцип комплексності та основні напрямки дослідження. Проаналізовано, що сучасне громадянське суспільство – це не лише суспільство вільних індивідів, але й суспільство, побудоване на правомірних (справедливих) відносинах. Підтверджено, що визнання зв’язку між правом і справедливістю є складовою європейської правової традиції, починаючи з античних часів. Взято до уваги те, що базовим елементом громадянського суспільства є його незалежні самоврядні інститути, які, взаємодіючи з органами державної влади, виконують важливі легітимувальні функції як усередині суспільства, так і в процесі його взаємодії з органами державної влади. Встановлено, що по-перше, інститути громадянського суспільства є гарантами непорушності особистих прав громадян, дають їм упевненість у своїх силах, слугують опорою у їх можливому протистоянні з державною владою. По-друге, громадянське суспільство є засобом самовираження громадян, їх самоорганізації та самостійної реалізації ними власних інтересів. По-третє, інститути громадянського суспільства систематизують, впорядковують, надають урегульованості протестам і вимогам людей, які в іншому разі могли стати руйнівними, і в такий спосіб створюють сприятливі умови для функціювання державної влади. По-четверте, ці інститути виконують функцію захисту інтересів певної групи в її протиборстві з іншими групами інтересів і завдяки цьому кожна група отримує шанс «бути почутою нагорі» владної піраміди. По-п’яте, інститути громадянського суспільства здійснюють ефективний контроль за формуванням і функціюванням органів державної влади, встановлюючи межі їх компетенції. Подано авторське визначення громадянського суспільства як об’єднання вільних осіб, які є правосвідомими членами суспільства й реалізують свої основні невід’ємні права і свободи через добровільно сформовані громадянські інститути, які діють на самоврядних засадах у межах Конституції й законів України. Резюмовано, що ефективність функціювання громадянського суспільства безпосередньо пов’язана з процедурою взаємодії з органами публічної влади. Запропоновано до ознак публічної влади відносити такі: публічний інтерес, що виражається у спрямованості на вирішення суспільних, публічно-політичних та вольових відносин; легітимність; транспарентність; безперервність функціювання; функціювання через правові форми й інститути; екстериторіальність, особливий суб’єктний склад, що включає органи державної влади, місцевого самоврядування, посадові особи держави, наділені владними повноваженнями, фізичні та юридичні особи, громадянське суспільство. Обґрунтовано, що поняття публічної влади слід розуміти як вид суспільно-політичної, суверенної, легітимної влади, в основі якої лежить публічний інтерес і безособовий характер, що виражається у системі суспільних, публічно-політичних, вольових відносин, які виникають між органами і посадовими особами держави (наділеними владними повноваженнями), фізичними та юридичними особами, що в своїй основній масі є суб’єктами громадянського суспільства (які делегують органам і посадовим особам держави свої повноваження) на основі публічного права й закону. Запропоновано авторську концепцію системи принципів взаємодії громадянського суспільства й органів публічної влади. Її складають три групи принципів: ідеологічні (світоглядно-філософські), загальноправові та предметно-інституційні. До ідеологічних (світоглядно-філософських) принципів необхідно віднести принципи гуманізму, демократії, справедливості, свободи, відкритості, плюралізму. До загальноправових принципів – принцип верховенства права, законності, правової рівності, пропорційності, субсидіарності. Предметно-інституційні принципи включають принцип довіри, громадської участі, підзвітності та відкритості, добровільності та самоврядності. Підкреслено, що, крім принципів взаємодії громадянського суспільства й органів публічної влади, розглядаючи питання правових засад такої взаємодії, необхідно також говорити про нормативне вираження змісту цих принципів у конкретних нормативно-правових актах. Встановлено, що в дослідженні форм реалізації правових засад взаємодії громадянського суспільства й органів публічної влади потрібно застосовувати широкий підхід, згідно з яким реалізація таких засад можлива через: 1) діяльність різного роду об’єднань громадян (політичних партій, громадських, благодійних, релігійних організацій, професійних та творчих спілок тощо); 2) учасницьку (партисипативну) демократію (референдуми, громадські ради, консультації з громадськістю та ін.); 3) реалізацію положень статутів територіальних громад (загальні збори громадян, громадські слухання, місцеві ініціативи, громадські бюджети та ін.). На цій основі запропоновано авторську класифікацію форм реалізації правових засад взаємодії громадянського суспільства й органів публічної влади. Доведено, що в сучасних реаліях українського державотворення створення й діяльність ефективних, дієвих та ідеологічних політичних партій сприятиме розвитку громадянського суспільства й водночас ставатиме провідною формою його взаємодії з органами публічної влади. Своєю чергою, така ж діяльність громадських організацій розвиватиме громадську активність і ставатиме ефективною формою контролю за діяльністю органів публічної влади. Акцентовано увагу на тому, що побудова демократичної правової держави, однією з головних ознак якої є свобода совісті й віросповідання, у контексті створення незалежної православної церкви в Україні, нового, потужного інституту громадянського суспільства, вимагає якнайшвидшого приведення державно-релігійних відносин до визнаних міжнародних стандартів. Підтверджено, що партисипативна (учасницька) демократія як вид демократії не завжди спричиняє прямі правові наслідки, а тягне за собою обов’язок органів публічної влади або розглянути якесь питання, або іншим чином відреагувати на думку громадськості. Визначено, що активна діяльність інститутів громадянського суспільства у взаємодії з органами і посадовими особами органів місцевого самоврядування повинна відбуватися на етапах розробки концепції статуту, його експертизи, консультативно-дорадчої роботи, фахового обговорення проєкту з різними політичними й громадськими об’єднаннями, проведення масових публічних слухань проєкту статуту територіальної громади, формування його іміджу та контролю за реалізацією його положень. Зосереджено увагу на тому, що основною проблемою належної реалізації правових засад взаємодії громадянського суспільства й органів публічної влади в Україні є відсутність на рівні положень Основного закону окремого розділу, який би стосувався громадянського суспільства і принципів його взаємовідносин з органами публічної влади. Визначено, що проблеми взаємодії громадянського суспільства й органів публічної влади в умовах становлення демократичної правової держави в Україні виникають у питаннях правового статусу й діяльності політичних партій, громадських, релігійних та інших організацій, формах партисипативної (учасницької) демократії на загальнодержавному й локальному (місцевому) рівнях, особливо в контексті реалізації положень статутів територіальних громад. На основі аналізу проблем реалізації правових засад взаємодії громадянського суспільства й органів публічної влади в Україні розроблено пропозиції з реформування й удосконалення механізмів такої взаємодії. Зазначено, що на сьогодні всі проблеми реалізації правових засад взаємодії громадянського суспільства й органів публічної влади в Україні слід долати новітніми формами взаємодії, взаємоконтролю, взаємодопомоги та співпраці за принципом «горизонтальних», партнерських відносин. Такий процес стане позитивним прикладом раціональних, конструктивних відносин, заснованих на взаємній довірі, принципах демократії, верховенства права та пріоритету прав людини.Item Свобода вираження поглядів та проблеми юридичного забезпечення її реалізації в Україні (загальнотеоретичне дослідження)(Національний університет "Львівська політехніка", 2019) Ярмол, Лілія Володимирівна; Сливка, Степан Степанович; Національний університет «Львівська політехніка»; Бисага, Юрій Михайлович; Зозуля, Євген Вікторович; Турчак, Олександр ВолодимировичУ дисертації здійснено монографічний комплексний аналіз загальнотеоретичних аспектів свободи вираження поглядів та проблем юридичного забезпечення її реалізації в Україні. Проаналізовано теоретико-правові основи свободи вираження поглядів як природного права людини, у зв’язку з чим феномен поглядів розглянуто як один із важливих елементів свідомості людини. Сформульовано авторське визначення поняття свободи вираження поглядів як природного права людини. Виокремлено види зазначеної свободи, розкрито її структуру та співвідношення з іншими суміжними природними правами. Розкрито значення, види форм та способів вираження поглядів людини. Охарактеризовано ЗМІ як найефективніший спосіб реалізації свободи вираження поглядів. Здійснено комплексний теоретико-правовий аналіз світових та європейських міжнародно-правових гарантій забезпечення свободи вираження поглядів та сформульовано пропозиції щодо їх удосконалення. Визначено поняття свободи вираження поглядів людини як суб’єктивного юридичного права, закріпленого в законодавстві України, та розкрито структуру зазначеної свободи. Здійснено системний аналіз проблем юридичного забезпечення реалізації свободи вираження поглядів в Україні та сформульовано пропозиції щодо їх вирішення. В диссертации осуществлен монографический комплексный анализ общетеоретических аспектов свободы выражения мнения и проблем юридического обеспечения ее реализации в Украине. Проанализированы теоретико-правовые основы свободы выражения мнения как естественного права человека, в связи с чем феномен мнения рассмотрен как один из важных элементов сознания. Сформулировано авторское определение понятия свободы выражения мнения как естественного права человека. Выделены виды указанной свободы, раскрыта ее структура и соотношение с другими смежными естественными правами. Раскрыто значение, виды форм и способов выражения мнения человека. Охарактеризованы средства массовой информации как наиболее эффективный способ реализации свободы выражения мнения. Осуществлен комплексный теоретико-правовой анализ мировых и европейских международно-правовых гарантий обеспечения свободы выражения мнения и сформулированы предложения по их усовершенствованию. Определено понятие свободы выражения мнения человека как субъективного юридического права, закрепленного в законодательстве Украины, и раскрыта структура указанной свободы. Осуществлен системный анализ проблем юридического обеспечения реализации свободы выражения мнения в Украине и сформулированы предложения по их решению. A monographic complex analysis of general theoretical aspects of freedom of expression of human views as a natural and legal phenomenon has been made in the thesis for the first time. The theoretical and legal basis of freedom of expression as a natural human right is analyzed, in connection with which the phenomenon of views is considered as one of the important elements of human consciousness. The author's definition of freedom of expression as a natural human right is formulated as an opportunity of a person to express in any form their attitudes of a probabilistic nature towards present, past and future phenomena, processes, events and facts or to make their evaluation. The types of freedom of expression as natural human rights are singled out, its structure and relations with other related natural human rights (with freedom of worldview, freedom of expression, freedom of religion etc.) are revealed. It is noted that the content and structure of the freedom of expression are most fully reflected in the main international human rights instruments which embody the main achievements of mankind of all time. It is stated that information rights (the possibility to search, receive, distribute, transmit any information and ideas) is an integral part of the structure of freedom of expression as a natural human right. They have double subordination – they relate either to the right to form their views or to the right to express them. The possibilities for searching, receiving information and ideas form the basis of freedom of view formation. Freedom of expression is ensured through the distribution, transfer of information and ideas. It is proposed in the international human rights instruments to proclaim not only the freedom of expression of one’s views, but also the freedom to form them. The meaning, types of forms and ways of expression of human views are revealed. Media has been characterized as the most effective way to exercise freedom of expression. The complex theoretical and legal analysis of universal and European international legal guarantees of the provision of freedom of expression was made and suggestions for their improvement were formulated. In order to increase the level of international legal protection of freedom of expression at the universal and European level, it is proposed that both the United Nations and European inter-governmental organizations should adopt special legislative documents on freedom of expression. These documents should be of a legally binding nature. It is stated that the subjective legal right to freedom of expression in accor-dance with the legislation of Ukraine consists of the following elements (moda-lities): adhere to one’s own views; freely express one’s opinions (which in turn em-braces the right to collect, search, receive, fix, retain, store, use, distribute any information and ideas, except in cases determined by law). It is therefore proposed: 1) to reflect the indicated possibilities as structural elements of the subjective legal right to freedom of expression in the Constitution of Ukraine; 2) to complement the structure of freedom of expression as a subjective legal human right with the following modalities: the right to change one’s beliefs, the right not to express them, and the right to renounce them. It has been proven that the constituents of the subjective legal right to freedom of expression have double subordination - they relate either to the right to form their views or to the right to express them. Based on the analysis of the structure of freedom of expression as a subjective legal right, the concept of this right is defined as the possibility of a person, enshrined in legal norms and provided safeguarded by the state, to freely express their views, to collect, to search, receive, fix, retain, store, use and distribute information and ideas orally, in written form or in any other way and in any manner not prohibited by law. The author formulates a concept of the legal mechanism of providing freedom of expression as a system of effective legal remedies for the implementation and protection of this freedom as a general right and of its individual elements (modalities), as enshrined in national legal instruments and in other sources of law. A systematic analysis of the problems of legal support for the implementation of the freedom of expression in Ukraine has been submitted and proposals for their solution have been formulated.Item Юридична реальність як онтогносеологічна форма існування права (філософсько-методологічний аналіз)(Національний університет "Львівська політехніка", 2018) Бернюков, Анатолій Миколайович; Козловський, Антон Антонович; Хмельницький інститут соціальних технологій Відкритого міжнародного університету розвитку особистості та людини; Максимов, Сергій Іванович; Тихомиров, Олександр Деонисович; Сливка, Степан СтепановичВ роботі піддаються аналізу буття та пізнання юридичної реальності в світлі розвитку сучасної західноєвропейської філософсько-правової думки. При цьому, дослідження здійснюється з позиції комплексного підходу. Зокрема, детально аналізуються положення правової онтології та гносеології, відповідно, в межах утвореної на їх базі методології, розглядаються основні взаємопов’язані принципи, поняття та категорії. В результаті чого, охоплюються всі основні рівні юридичної реальності. Натомість, з іншого боку, такий погляд дозволяє розкрити об’ємну картину сутнісної глибини цього явища загалом. Аналізуються виникнення, розвиток, сучасний стан і тенденції розвитку юридичної реальності. Розглядаються передумови процесу формування правової дійсності до початку її реалізації в суспільстві через позитивні закони, а саме сутність останніх та безпосередня поведінка пересічного соціального суб’єкта, якою виступає екзистенція. Показано та описано увесь інтерпретаційний шлях, що проходить людина вчиняючи ту чи іншу діяльність, що врегульована нормою (і jus, і lex). Внаслідок цього акцентовано увагу на тому, що природу і сутність юридичної реальності необхідно пояснювати виходячи не стільки з чинного законодавства, скільки зі змісту і структури самого права, причому слід враховувати усі герменевтико-епістемологічні чинники, що впливають на екзистенцію, в умовах здійснення нею дії у сущому. В работе подвергается анализу бытие и познание юридической реальности в свете развития современной западноевропейской философско-правовой мысли. При этом, исследование осуществляется с позиции комплексного подхода. В частности, подробно анализируются идеи правовой онтологии и гносеологии, соответственно, в пределах созданной на их базе методологии, рассматриваются основные взаимосвязанные принципы, понятия и категории. В результате чего, охватываются все основные уровни юридической реальности. В свою очередь, с другой стороны, такой взгляд позволяет раскрыть объемную картину сущностной глубины данного явления в целом. Созданный и предложенный для использования в работе универсальный концептуальный гносео-онтический метод, в рамках которого юридическая реальность понимается как диалектическое единство содержания jus naturale и его выражение в познании, позволяет значительно полнее раскрыть процесс регулирования обществом. Поскольку акцентирует внимание исследователя на противоречии закона и его сущностной идеи, а не на произвольно выделенном фрагменте действительности, будь-то «чистая положительная норма» или какое-то абстрактное «фактическое отношение» – обособленный социальный фрагмент, полностью «оторванный» от своей правовой формы. В связи с чем, в диссертации, прежде всего, анализируются возникновение, развитие, современное состояние и тенденции развития юридической реальности. В этом отношении анализируются предпосылки процесса формирования правовой действительности до начала её реализации в обществе через положительные законы, а именно рассмотрена сущность последних и непосредственное поведение рядового социального субъекта, которым выступает экзистенция. При этом, показано и описано весь интерпретационный путь, который проходит человек совершая ту или иную деятельность, которая урегулирована нормой (как jus, так и lex). Вследствие этого, одним из важным моментом здесь является положение о том, что природу и сущность юридической реальности необходимо объяснять исходя не столько из действующего законодательства, сколько из содержания и структуры самого права, причём учитывая все герменевтико-эпистемологические факторы, влияющие на экзистенцию, в условиях осуществления её действия в сущем. Сделан вывод о том, что в методологическом плане особенности юридической реальности заключаются в наличии в ней своеобразного сочетания и взаимодействия ее собственных структурных компонентов, обусловленных, прежде всего, спецификой такого объекта, особенностями его содержания и функционированием здесь активных онтогносеологичних явлений, что предполагает необходимость использования соответствующих философско-теоретических конструкций, принципов, средств, а также специально-построенной для целей технологии исследования, с учетом этих нюансов. Определено, что методология решения гносеологических проблем осуществляется через онтологию, как и наоборот. Именно такая комплексная взаимообусловленность и определяется как философско-теоретическая предпосылка осмысления определенной в работе проблематики. То есть такая детерминация онтологии и гносеологии рассматривается как основная методологическая предпосылка существования юридического реальности. Отмечено, что принципиальным является позиция, согласно которой проблема комплексного методологического подхода сводится к решению вопроса оптимального соотношения исследовательских принципов и средств, их непосредственного применения при анализе явлений юридической реальности на основе применяемых в диссертации современных мировоззренческих установок и демократических ценностных ориентаций. Установлено, что именно бытийный смысл права в его модальности является краеугольным камнем всех юридических парадигм. Именно в таком ключе и были проанализированы юснатурализм, юрпозитивизм, кауфманизм и юринтегративизм. Несмотря на это, установлено, что применение указанных широко известных ныне юридических методологий для прояснения картины режима действия права, не дало желаемого, эффективного и ощутимо положительного результата. А потому не принесло ожидаемых дивидендов по раскрытию природы юридической реальности в целом. Подчеркнуто, что сегодня существует ряд проблем, связанных с правопониманием, которые требуют своего неотложного, прежде всего, системного методологического решения. При этом, интегративистський под-ход и многочисленные его разновидности к проблеме слишком упрощены: необоснованно завышена количественная оценка и упущенная содержательная сторона вопроса. Причины неудач остальных трех направлений имеют другой характер. Они кроются в неоправданно узкой трактовке содержания понятия jus. Отмечено, что правильное понимание права, как адекватное установления его сущности – это необходимое условие адекватного применения jus. Иными словами гносеология должна объединиться в таком отношении с онтологией. Поэтому, следует иметь в виду, что принципиально важно придать больший вес значению именно права, как главному регулятору нашего поведения. Зато закон следует всегда проверять правом, ведь первое это лишь отражение другого. И это «отражение» может быть неправильным. Поэтому, без исключений, главное требование к реформированию юридической реальности в нашем государстве, – это формировать все нормативно-правовые акты исключительно взяв за основу положения jus naturale. Необходимость соблюдения права должна быть безусловной. Учитывая это, необходимо настойчиво выдвигать твердый лозунг все большего развертывания положений jus naturale в социуме и воплощения их в нашей непосредственной жизни путем соответствующего наращивания знаний. Констатировано, что для повышения эффективности правоприменения важно всесторонне оценивать условия, которыми оно обеспечивается. В этом контексте, очевидно, что одно из них – само правильное понимание jus naturale. Другим важным условием эффективности правоприменения является законодательство, которое формулирует его цель. В свою очередь, это предполагает не только юснатуралистскую обусловленность таких целей, но и правильный выбор методов их достижения. Наряду с этим, важен также поиск решений, направленных на совершенствование положительных норм к меняющимся общественным потребностям. Целесообразность таких законодательных изменений в определенной степени подтверждается практикой использования так называемой свободной интерпретации Европейского Суда. Такие нововведения, во многом способствовали бы устранению правоприменительных ошибок. In work being and knowledge of juridical reality in the light of development of modern West European philosophical and legal thought is exposed to the analysis. Thus, research is carried out from a position of an integrated approach. In particular, ideas of legal ontology and gnoseology are in detail analyzed, respectively, within the methodology created on their base, the basic interconnected principles, concepts and categories are considered. Therefore, all main levels of juridical reality are covered. In turn, on the other hand, such look also allows to open also a volume picture of intrinsic depth of this phenomenon in general. In this connection, in the thesis, first of all, emergence, development, a current state and tendencies of development of juridical reality are analyzed. Prerequisites of process of formation of law reality prior to its realization in society through positive laws are in this regard analyzed, – the essence of the last is already considered further, – and finishing in direct behavior of the ordinary social subject as which the existence. Thus, it is shown and described all interpretative way which there passes a person making this or that activity, it is settled by norm (and jus, and lex). Thereof, one of an important point is situation here that the nature and essence of juridical reality need to be explained proceeding not only from the current legislation, how many from the contents and structure of the law, and considering all hermeneutical and epistemological factors influencing an existence in the conditions of implementation of its action in the real.Item Істина у праві: гносеологічний вимір(Національний університет "Львівська політехніка", 2019) Левицька, Оксана Володимирівна; Сливка, Степан Степанович; Національний університет «Львівська політехніка»; Гураленко, Наталія Анатоліївна; Граб, Марія ІванівнаУ дисертації вперше у вітчизняній юридичній науці досліджено компоненти методології пошуку істини у праві: ордологічні, екзистенціальні, трансцендентальні; доведено існування культурологічно-правової методології для пізнання істини в позитивному праві; охарактеризовано дію етично-правової методології в деонтологічній життєдіяльності людини та обґрунтовано гносеологію істини у праві за допомогою екзистенціалів, трансценденталій та чеснот. Природною закономірністю людського розуму пізнання істини в деонтологічному житті є діалектика, як мистецтво полеміки. Закони людського розуму містять у собі пропедевтичні начала. Завдяки діалектичним формам мислення людина вдається спочатку до дослідження фактів, їх аналізу, що тільки торує шлях до можливої істини. Завдяки логіці здійснюється аналіз лише правдоподібних умовисновків. Логічна правильність висновку не тотожна істинності висновку. Потрібно знайти хибність вихідних висловлювань, які існують поряд. Тоді істину встановлює екзистенціальна діалектика, яка пов’язана із природними процесами. Екзистенціальна діалектика, як знання істини, вибудовує ті діалектичні конструкції, які необхідні буденній життєдіяльності людини. Дисертація має важливе практичне значення для розв’язання проблем правової держави в межах філософсько- і теоретико-правових наук. В диссертации впервые в отечественной юридической науке исследованы компоненты методологии поиска истины в праве: ордологические, экзистенциальные, трансцендентальные; доказано существование культурологически-правовой методологии для познания истины в положительном праве; охарактеризованы действие нравственно-правовой методологии в деонтологической жизнедеятельности человека и обоснованно гносеологию истины в праве с помощью екзистенциалов, трансценденталий и добродетелей. Естественной закономерностью человеческого разума познания истины в деонтологической жизни есть диалектика, как искусство полемики. Законы человеческого разума включают в себя пропедевтические начала. Благодаря диалектическим формам мышления человек прибегает сначала к исследованию фактов, их анализу, что только прокладывает путь к возможной истины. С помощью логики осуществляется анализ только правдоподобных умозаключений. Логическая правильность вывода не тождественна истинности заключения. Нужно найти ошибочность исходных высказываний, которые существуют рядом. Тогда истину устанавливает экзистенциальная диалектика, которая связана с природными процессами. Экзистенциальная диалектика, как знание истины, выстраивает такие диалектические конструкции, которые необходимы повседневной жизнедеятельности человека. Реализация человеком Высшей императивности истины осуществляется в ордологичному, экзистенциальном, транснациональном измерениях с разной априористской величиной и свободой от ума. Это разные степени, аспекты истинности, хотя они и не противоречат естественной истинности, но не есть полными, потому полученные априорно, безопытно, эмпирически. Будничные потребности как ордологическое измерение априорных условий не испытывают серьезного контроля разума. В повседневной жизни мало внимания уделяется взаимосвязи истины бытия и истины познания. Поэтому целесообразно говорить о вероятной истине, поскольку еще не произошло в полную силу экзистенциальной и трансцендентной «обработки». Априористская истина в экзистенции более «дистиллированная» от ежедневных требований и зависимостей. Мысли, чувства, высказывания, которые являются причиной истинности, не всегда выведены из природы, а больше с душевных априорных условий. Они имеют сенсибельной характер и не всегда требуют вмешательства разума, хотя такое действие нужно. Безусловно, что трансцендентальное измерение априористской истины наиболее приближено к онтологичности. Здесь истина познания предшествует истине высказывания, здесь больше онтологической, простой, «очищенной» от обыденности истины. Свободная истинность добыта априорно в состоянии максимального отграничения от материальных, светских нужд. Жизнь максимальными духовными запросами порождает истинную свободу и гарантирует высокую степень реализации Высшей императивности истинности. Диссертация имеет важное практическое значение для решения проблем правового государства в пределах философско- и теоретико-правовых наук. In the dissertation, for the first time in the domestic legal science, the components of the methodology of finding the truth in the law are investigated: ordological, existential, transcendental; the existence of a culturological and legal methodology for the knowledge of truth in positive law is proved; the effect of the ethicallegal methodology in human deontological life activity is described and the epistemology of truth in the law is substantiated by means of existential, transcendental and virtue. The natural rule of the human`s cognition the truth in deontological life is dialectics, as the art of polemics. The laws of the human`s mind contain propaedeutic principles. Thanks to the dialectical forms of thinking, man first succeeds in the study of facts, their analysis, which only tore the path to the possible truth. Due to the logic, the analysis is limited to plausible conditions conclusions. Logical correctness of the conclusion is not identical to the truth of the conclusion. It is necessary to find the falsity of the initial statements that exist alongside. Then the truth establishes the existential dialectic, which is associated with natural processes. Existential dialectics, as knowledge of the truth, builds those dialectical constructions that are necessary for everyday life of man. The dissertation has great practical importance for solving the problems of the constitutional state within the limits of philosophical and theoretical-legal sciences.