Автореферати та дисертаційні роботи
Permanent URI for this collectionhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/2995
Browse
18 results
Search Results
Item Засади технології сорбентів на основі природного клиноптилоліту, модифікованого сріблом(Національний університет "Львівська політехніка", 2021) Машталер, Анастасія Сергіївна; Знак, Зеновій Орестович; Національний університет "Львівська політехніка"; Василечко, В. О.; Патриляк, ЛюбовItem Розроблення основ технології одержання термопластичних нанокомпозитів на основі монтморилоніту та полівінілпіролідону(Національний університет "Львівська політехніка", 2019) Клим, Юрій Володимирович; Суберляк, Олег Володимирович; Національний університет «Львівська політехніка»; Добротвор, Ігор Григорович; Баштаник, Петро ІвановичДисертаційна робота присвячена розробленню основ технології одержання термопластичних нанокомпозитів на основі системного дослідження процесів модифікування поліпропілену (ПП) і поліаміду-6 (ПА-6) модифікатором на основі інтеркальованого полівінілпіролідоном монтморилоніту, та встановленню впливу модифікатора на технологічні і експлуатаційні властивості одержаних матеріалів. Розроблено технологію наномодифікатора на основі монтморилоніту (ММТ) та полівінілпіролідону (ПВП) для термопластів, методами ДТА, ДТГ, ТГ та рентгенографічного аналізів показано, що за умов змішування водних розчинів ПВП та ММТ в ультразвуковому полі між ними відбувається фізична взаємодія з утворенням композиту з підвищеною на 60° термостійкістю порівняно з вихідним ПВП. Одержаний композит на основі ПА-6 з модифікатором, який характеризується підвищеними фізико-механічними властивостями. Встановлено закономірності одержання нанокомпозитів на основі суміші ПП/ПА-6 з модифікатором. В цих нанокомпозитах ПА-6 та ММТ сприяють підвищенню термостійкості матеріалу, а ПВП покращує сумісність полярного ПА-6 з гідрофобним ПП. За результатами термогравіметричних досліджень встановлено, що нанокомпозити на основі сумішей ПП з модифікованим ПА-6 є однорідними. Розроблено принципову технологічну схему та технологічні режими одержання термопластичних нанокомпозитів. Промисловими випробуваннями на ТзОВ «Браш» та на ДП "Електронпобутприлад" підтверджено технологічність розроблених нанокомпозитів в умовах лиття під тиском і добрі експлуатаційні властивості одержаних виробів на їхній основі, що підтвердило можливість їх впровадження у виробництво. Диссертация посвящена разработке основ технологии получения термопластичных нанокомпозитов на основе системного исследования процессов модификации полипропилена (ПП) и полиамида-6 (ПА-6) модификатором на основе интеркалированного поливинилпирролидоном монтмориллонита, и установлению влияния модификатора на технологические и эксплуатационные свойства полученных материалов. Разработана технология наномодификатора для термопластов на основе монтмориллонита (ММТ) и поливинилпирролидона (ПВП), методами ДТА, ДТГ, ТГ и рентгенографического анализов показано, что в условиях смешивания водных растворов ПВП и ММТ в ультразвуковом поле между ними происходит физическое взаимодействие с образованием композита с повышенной на 60 °С термостойкостью по сравнению с исходным ПВП. Получен композит на основе ПА-6 с модификатором, который характеризуется повышенными физико-механическими свойствами. Установлены закономерности получения нанокомпозитов на основе смеси ПП/ПА-6 с модифицированным с помощью ПВП монтмориллонитом. В этих нанокомпозитах ПА-6 и ММТ способствуют повышению термостойкости материала, а ПВП улучшает совместимость полярного ПА-6 с гидрофобным ПП. По результатам термогравиметрических исследований установлено, что нанокомпозиты на основе смесей ПП с модифицированным ПА-6 являются однородными. Установлено, что смешивание в расплаве полипропилена с полиамидом-6, который модифицированный интеркалированным с помощью ПВП монтмориллонитом, приводит к образованию нанокомпозита со свойствами, которые существенно отличаются от свойств исходных полимеров – показатель текучести расплава полученных нанокомпозитов значительно выше, чем исходных ПП и ПА-6. Также композиты характеризуются значительно более высокими значениями твердости, модуля упругости и теплостойкости по сравнению с исходным ПП. Одновременно, относительное удлинение и вынужденно-эластическая деформация таких композитов уменьшаются в 2 и 4 раза соответственно. Такие результаты можно объяснить образованием в структуре разработанных композитов интер-полимерных комплексов с физическими связями с участием ММТ и низкомолекулярного ПВП. Разработана принципиальная технологическая схема и технологические режимы получения термопластичных нанокомпозитов. Промышленными испытаниями на ООО «Браш» и на ДП "Электронпобутпрылад" подтверждены технологичность разработанных нанокомпозитов в условиях литья под давлением и хорошие эксплуатационные свойства полученных изделий на их основе, что подтвердило возможность их внедрения в производство. The dissertation is devoted to the development of the fundamentals of technology for obtaining thermoplastic nanocomposites on the basis of a systematic study of the polypropylene (PP) and polyamide-6 (PA-6) modification by the modifier based on the intercalated with polyvinylpyrrolidone montmorillonite and the determination of the modifier's influence on the technological and working properties of the obtained materials. The technology of nano-modifier on the basis of montmorillonite (MMT) and polyvinylpyrrolidone (PVP) for thermoplastics has been developed applying the methods of DTA, DTG, TG and X-ray analyzes. It has been shown that under the mixing conditions of aqueous solutions of PVP and MMT in the ultrasonic field there is physical interaction between them with the formation of composite of elevated 60 °C thermal resistance compared to the initial PVP. The composite based on PA-6 with a modifier, which is characterized by increased physical and mechanical properties was obtained. The regularities of obtaining nanocomposites based on the mixture of PP/PA-6 with the modifier were determined. In these nanocomposites PA-6 and MMT promote an increase in thermal stability of the material, and PVP improves the compatibility of polar PA-6 with hydrophobic PP. According to the results of thermogravimetric studies it was determined that nanocomposites based on PE with modified PA-6 blends are homogeneous. The principle technological scheme and technological modes for obtaining thermoplastic nanocomposites have been developed. By the industrial tests which were provided by "Brash" Ltd and "Elektronpobutprylad" Company have confirmed the technological efficiency of nanocomposites developed under conditions of injection molding and also the good working properties of the products obtained on their basis. All above mentioned confirmed the possibility of manufacturing application of obtained nanocomposites.Item Основи технологій одержання композитів на основі поліестер-полівінілхлоридних зв’язних(Національний університет "Львівська політехніка", 2018) Катрук, Діана Сергіївна; Левицький, Володимир Євстахович; Національний університет «Львівська політехніка»; Анісімов, Володимир Миколайович; Хром’як, Уляна ВолодимирівнаДисертаційна робота присвячена розробленню основ технологій одержання модифікованих композитів на основі поліестер-полівінілхлоридних зв’язних та дрібнодисперсних наповнювачів з підвищеними міцнісними, теплофізичними, антикорозійними та адгезійними властивостями. У роботі виявлено чинники впливу на процес одержання та модифікування поліестерних матеріалів, їх морфологію та властивості залежно від вмісту модифікатора і дрібнодисперсного наповнювача. Розроблені модифіковані матеріали відзначаються збільшеними значеннями поверхневої твердості на 10 – 50 МПа, теплостійкості за Віка на 10 – 15 К і міцності адгезійних з’єднань на 5 %, а також пониженим значенням технологічної усадки на 10 – 15 %. Високонаповнені композити на основі поліестер-полівінілхлоридних зв’язних характеризуються підвищеними фізико-механічними (збільшення поверхневої твердості на 12 – 17 МПа, ударної в’язкості на 30 – 46 кДж/м2) та теплофізичними (теплостійкість за Віка становить 416 – 439 К) властивостями. Диссертационная работа посвящена разработке основ технологий получения модифицированных композитов на основе полиэфир-поливинилхлоридных связующих и мелкодисперсных наполнителей с повышенными прочностными, теплофизическими, антикоррозионными и адгезионными свойствами. В работе выявлены факторы влияния на процесс получения и модифицирования полиэфирных материалов, их морфологию и свойства в зависимости от содержания модификатора и мелкодисперсного наполнителя. Разработанные модифицированные материалы отмечаются увеличенными значениями поверхностной твердости на 10 – 50 МПа, теплостойкость по Вика на 10 – 15 К и прочности адгезионных соединений на 5 %, а также пониженным значением технологической усадки на 10 – 15 %. Высоконаполненные композиты на основе полиэфир-поливинилхлоридных связующих характеризируются повышенными физико-механическими (увеличение поверхностной твердости на 12 – 17 МПа, ударной вязкости на 30 – 46 кДж/м2) и теплофизическими (теплостойкость по Вика составляет 416 – 439 К) свойствами. The dissertation is devoted to solving an important scientific and technical problem, namely, the development of technological principles for the production of composites based on modified polyester-polyvinyl chloride binders and fine-dispersed fillers with enhanced strength, thermophysical, anticorrosive and adhesion properties. An effective method for the modification of unsaturated polyester oligomers by polyvinyl chloride has been developed. It is based on increasing the technological compatibility of the components due to the partial dissolution and swelling of polyvinyl chloride macromolecules in styrene oligomer solution and diesterphtalate plasticizer, which made it possible to obtain high-tech matrices for polymeric composites with fine dispersed fillers. It has been found that the hardening of polyester compositions in the presence of PVC occurs inhomogeneously due to the stage of microgel formation. The introduction of polyvinyl chloride into a composition based on unsaturated polyester resins accelerates the process of gelling and reduces the time of microgel formation of the studied system. Polyester binders modified by polyvinyl chloride are characterized by values of surface hardness increased by 10 – 50 MPa, thermal conductivity according to Vicat apparatus by 10 – 15 K, and strength of adhesive compounds by 5 %, as well as values of technological shrinkage reduced by 10 – 15 %. On the basis of viscosimetric and thermometric investigations it was found that the nature of the metal-silicate filler greatly affects the process of structuring modified polyester resins. Modified polyester materials with Co-, Ba- and Cu-containing silicate fillers are characterized by increased values of surface hardness by 25 % and values of strength of adhesive compounds by 5 MPa. Modified polyester-polyvinyl chloride coatings based on Ni-containing silicate filler have the highest anticorrosive properties. The basics of technology for obtaining high-quality composite materials on the basis of polyester-polyvinyl chloride binders are developed. Polyester-polyvinyl chloride composites with inorganic fine-dispersed CaCO3 and Al2O3 as a filler are characterized by enhanced physical and mechanical properties (surface hardness of 12 – 17 MPa, impact strength of 30 – 46 kJ/m2) and thermophysical (thermal resistance for Vick is 416 – 439 K) characteristics. Along with the increased physical and mechanical characteristics, modified polyester composites with inorganic fine-dispersed filler are characterized by reduced values of technological shrinkage of the material, which allows predicting their use as sealants, impurities, as well as in the construction industry for the production of artificial stone, liquid floors, products made of polymer concrete. The basic technological scheme of the process of obtaining the high-level polyester-polyvinyl chloride composite is developed, the technological stages are grounded and the parameters of operating practices are chosen.Item Основи технологій одержання полімерних композитів на основі модифікованих осаджених силікатів(Національний університет "Львівська політехніка", 2016) Масюк, Андрій СергійовичДисертаційна робота присвячена розробленню металовмісних полімер-силікатних матеріалів з регульованими поверхневими характеристиками та термопластичних композитів на їхній основі з підвищеними технологічними і експлуатаційними властивостями. У роботі встановлено фізико-хімічні та технологічні закономірності одержання металовмісних полімер-силікатних матеріалів внаслідок сумісного осадження полівінілового спирту або полівінілпіролідону і натрієвого рідкого скла під дією хлоридів металів різної природи. Виявлено чинники впливу на процес одержання та модифікування металовмісних полімер-силікатних матеріалів, їх морфологію, елементний склад та властивості залежно від способу введення і природи полімерного модифікатора та хлориду металу. Розроблено технологію одержання композиційних матеріалів на основі промислових термопластів - поліпропілену і полікапроаміду та модифікованих металовмісних полімер-силікатних наповнювачів. Розроблені композити на основі ПА-6 та ПП відзначаються збільшеним ступенем кристалічності на 15-22 % для ПА-6 та на 4-7 % для ПП і зменшеним усередненим розміром кристалітів. Значення границі міцності під час розривання композитів зростає на 10-20%, модуля пружності на 20-30 %, теплостійкості за Віка – на 10-20 К та поверхневої твердості – на 30-35 % і зменшується значення коефіцієнта лінійного теплового розширення у 3-5 разів. У цей же час, використання модифікованих наповнювачів зменшує значення технологічної усадки та водопоглинання розроблених композитів. В диссертационной работе разработаны физико-химические и технологические основы получения модифицированных металлосодержащих полимер-силикатных материалов совместимым осаждением натриевого жидкого стекла и функционально активных полимерных модификаторов: поливинилпирролидона и поливинилового спирта под действием хлоридов металлов (Cu, Ni, Co, Fe, Zn, Ba). Полученные материалы были использованы для наполнения поликапроамидных и полипропиленовых композитов. Установлено влияние природы осадителя - хлоридов металлов, природы и способа введения полимерного модификатора в систему, а также концентрационных факторов на процесс получения и свойства полимер-силикатного материала. Установлено, что эффективность получения и модифицирования полимер-силикатных материалов в значительной степени определяется перераспределением межмолекулярных взаимодействий в системе и возрастает при введении ПВП в Na-РС, а ПВС – в раствор хлорида металла. Оптимальная концентрация водных растворов Na-РС и хлоридов металлов составляет – 10-15% масс., а мольное соотношение МеClх/Na-РС = 0,8-1. При образовании полимер-силикатного материала происходят два типа процессов: образование силикатных зародышей при участии силанольних и силандиольних групп и катионов металла; взаимодействие по водородным связям силикатных образований между собой и с макромолекулами ПВП и ПВС. Инструментальными методами исследований (сканирующая электронная микроскопия, энергодисперсионный элементный, рентгенографический и сорбционный анализы, ИК спектроскопия) установлено влияние ПВС и ПВП на морфологию и свойства разработанных металлосодержащих ПСМ. Выявлено, что введение полимерных модификаторов способствует увеличению соотношения О/Si в силикатном скелете, что свидетельствует о переходе от трехмерных каркасных силикатов к простым – цепным, ленточным, слоистым, а также приводит к изменению поверхностных характеристик силикатных образований вследствие блокирования их силандиольних, силанольних и силоксанових групп функциональными группами модификатора. Разработанные металлосодержащие ПСМ характеризуются высокими значениями площади активной поверхности 60-76 м2/г и количества активных центров сорбции по метиленовому синему 77-99 · 10-6 моль/г, и уменьшается в ряде Ni2+>Zn2+>Fe3+>Сu2+>Со2+>Ba2+, при этом модифицированные ПСМ отмечаются значительно меньшим значением влагопоглощения, чем немодифицированные. При этом, мелкодисперсные частицы силикатного материала без полимерного модификатора характеризуются неправильной формой и их размер больше на 20-30%, чем модифицированных, полимер-силикатные материалы состоят из агломерированных частиц размером 50-200 нм. На основании термометрических и вискозиметрических исследований установлено влияние металлосодержащих ПСМ на кинетические особенности отверждения ненасыщенных полиэфирных смол, в частности Zn- и Co-содержащие ПСМ приводят к замедлению отверждения ненасыщенных полиэфирных олигомеров, а Ni- и Cu-содержащие – к ускорению. Установлено, что композиты на основе ПП и ПА-6 и металлосодержащего полимер-силикатного наполнителя благодаря равномерному распределению модификатора, направленному влиянию на поверхностные свойства наполнителя и повышенной технологической совместимости между компонентами имеют: увеличенную степень кристалличности на 15-22% для ПА-6 и на 4-7% для ПП и уменьшенный усредненный размер кристаллитов. Они имеют необходимые технологические (технологическая усадка, ПТР и водопоглощение) и повышенные эксплуатационные (возрастают теплостойкость по Вика на 10-20 К, поверхностная твердость на 30-35%, прочность при разрыве на 10-20%, модуль упругости на 20-30% и снижается коэффициент линейного теплового расширения в 3-5 раз) свойства. The thesis is devoted to development of metal-containing polymer-silicate materials with adjustable surface properties and thermoplastic composites with high technology and performance properties on their base. Physicochemical and technological regularities of obtaining metal-containing polymer-silicate materials due to coprecipitation of polyvinyl alcohol or polyvinylpyrrolidone and sodium silicate under the influence of metal chlorides of different nature were established in the paper. The factors of influence on the process of obtaining and modifying metal-containing polymer-silicate materials, their morphology, element composition and properties in depending on the mode of adding and the nature of the polymer modifier and metal chloride have been investigated. The technology of obtaining composite materials based on industrial thermoplastic – polypropylene and polyamide-6 and modified metal-containing polymer-silicate fillers was developed. Composites based on PA-6 and PP have increased the degree of crystallinity on 15-22% for PA-6 and 4-7% for PP and reduced averaged crystallite size. The values of ultimate tensile strength at breaking for developed composites are growing by 10-20% modulus of elasticity by 20-30%, Vicat softening temperature by 10-20 K, surface hardness by 30-35% and coefficient of linear thermal expansion decreases by 3-5 times. The use of modified fillers reduces the value of technological shrinkage and water absorption of the composites.Item Механізми наноструктурування внутрішнього вільного простору в скло-керамічних матеріалах електронної техніки(Національний університет "Львівська політехніка", 2016) Клим, Галина ІванівнаДисертація присвячена дослідженню фізичних закономірностей та механізмів наноструктурування внутрішнього вільного простору в функціональних скло-керамічних середовищах електронної техніки, зумовлених їх напрямленою хіміко-технологічною модифікацією та впливом зовнішніх факторів. На прикладі модельних об’єктів – халькогенідних стекол потрійного розрізу Ge-Ga-Se/S, скло-керамічних халькогалогенідних сплавів (Ge-Ga-S)-CsCl, а також функціональної кераміки в оксидних системах (Cu,Ni,Co,Mn)3O4 та MgO-Al2O3 в об’ємному та мультишаровому товстоплівковому виконанні – показано, що процеси еволюції нанооб’єктів пустоти адекватно описуються в рамках багатокомпонентних моделей на основі позитронної анігіляційної спектроскопії та алгоритму взаємозв’язаного заміщення позитронієвих пасток позитронними. Встановлено, що процеси контрольованої керамізації в стеклах Ge-Ga-Se супроводжуються нуклеацією та агломерацією внутрішніх пустот на початковому етапі з їх наступною фрагментацією та формуванням нанокристалітів GeGa4Se, Ga2Se3 та GeSe2; в стеклах GeS2-Ga2S3-CsCl відбувається агломерація нанооб’єктів пустоти та зменшення їх об’єму при суцільній кристалізації; процеси монолітизації кераміки Cu0,1Ni0,8Со0,2Mn1,9O4 відображаються у фрагментації пустот поблизу міжзеренних границь з незначною кількістю NіО з подальшою їх агломерацією при витісненні NіO на поверхню; сорбційні процеси у кераміці MgO-Al2O3 приводять до еволюції параметрів захоплення позитронів на міжзеренних границях при хімічній сорбції вологи та анігіляції позитронію у “бульбашках” фізично сорбованої води; наноструктурування внутрішнього вільного простору оксидної кераміки при модифікації в товстоплівкові структури не змінює її пустотну будову, приводить до стабілізації експлуатаційних властивостей, що свідчить про можливість одержання цих об’ємних матеріалів у формі компактних структур для аналогічних приладних застосувань. Впроваджено досліджувані склуваті та скло-керамічні середовища для сенсорних елементів та керамічні об’ємні та мультишарові товстоплівкові структур різної конфігурації в складові інтелектуальних кібер-фізичних систем. Показано, що модифіковані халькогенідні стекла Ge-Ga-Se та халькогалогенідна скло-кераміка Ge-Ga-S-CsCl є перспективними для застосування в ІЧ фотоніці та як активні елементи волоконно-оптичних радіаційно-стійких сенсорів та телекомунікаційних систем. Диссертация посвящена исследованию физических закономерностей и механизмов наноструктурирования внутреннего свободного пространства в функциональных стекло-керамических средах электронной техники. На примере модельных объектов – халькогенидных стекол тройного разреза Ge-Ga-Se/S, стекло-керамических халькогалогенидных сплавов (Ge-Ga-S)-CsCl, а также функциональной керамики в системах (Cu,Ni,Co,Mn)3O4 и MgO-Al2O3 в объемном и мультиуровневым толстопленочному исполнение – показано, что эволюция нанообъектов пустоты описываются многокомпонентной позитронно-электронной аннигиляционной моделью и алгоритмом взаимосвязанного замещения позитрониевых ловушек позитронными. Установлено, что процессы контролируемой керамизации в стеклах Ge-Ga-Se сопровождаются нуклеацией и агломерацией пустот с их следующей фрагментацией и формированием нанокристаллитов GeGa4Se, Ga2Se3 и GeSe2; в стеклах GeS2-Ga2S3-CsCl, происходит агломерация нанообъектов пустоты и их сжатия при сплошной кристаллизации; процессы монолитизации керамики Cu0,1Ni0,8Со0,2Mn1,9O4 отображаются во фрагментации пустот вблизи границ зерен с незначительным количеством NіО с последующей их агломерацией; сорбционные процессы в керамике MgO-Al2O3 приводят к изменениям параметров захвата позитронов на границах зерен при химической сорбции влаги и аннигиляции в “пузырьках” физически сорбованой воды; формирование свободного пространства в толстопленочных структурах Cu0,1Ni0,1Со1,6Mn1,2O4 аналогично керамическим. Имплементировано исследуемые стекло-керамические элементы в компоненты кибер-физических систем. The thesis deals with physical regularities and mechanisms of nanostructuring of inner free volumes in functional glass-ceramic media for solid-state electronics caused by their directed chemical-technological modification and by influence of extrinsic active factors. Chalcogenide glasses of triple cut-section Ge-Ga-Se/S, chalcohalide alloys of (Ge-Ga-S)-CsCl, as well as functional ceramics within oxide systems of (Cu,Ni,Co,Mn)3O4 and MgО-Al2O3 in bulk and thick-film form have been used as model objects. It is shown that the evolution of free-volume voids in these solids can be adequately described by multicomponent positron-electron annihilation models and the algorithm of interconnected positron-positronium traps. It is established that thermally-induced controlled crystallization processes in Ge-Ga-Se glasses speaks in favor of structural fragmentation of larger free volume entities into smaller ones at crystallization of GeGa4Se, Ga2Se3 and GeSe2 phases with preceding nucleation and void agglomeration at the initial stage of annealing. It is shown that, in the cut-section of GeS2-Ga2S3 glasses, Ga-related void sub-system plays a decisive role in the positron trapping process in free volume. It is established that CsCl additives in Ge-Ga-S glassy matrix transform defect-related component of positron annihilation spectra, indicating that the agglomeration of free-volume voids occurs in initial and crystallized (80GeS2-20Ga2S3)100-х(СsCl)x, 0 x 10 glasses. It is shown that monolithization process is accompanied by the extraction of additional NiO phase near grain-boundaries during sintering of Cu0.1Ni0.8Co0.2Mn1.9O4 ceramics and play a crucial role in the transformation of inner free-volume voids. This effect results in the fragmentation of voids near grain boundaries with small amount of NіО and their agglomeration in the process of displacing of NіО towards the surface. It is shown that water-sorption processes in MgO-Al2O3 ceramics lead to corresponding increase in the positron trapping rates of extended free-volume defects located near grain boundaries. It is demonstrated that Tao-Eldrup model can be adequately used for the calculation of nanopores size in MgO-Al2O3 ceramics using positronium lifetimes determined from third and fourth components in the decomposed positron annihilation lifetime spectra. It is demonstrated that the longest-lifetime components in the four-term reconstructed PAL spectra with characteristic lifetimes near 2 ns and 60-70 ns can be attributed to ortho-positronium traps in nanopores with 0.3 nm and 1.5-1.8 nm radii, respectively. The first ortho-positronium decaying process includes “pick-off” annihilation in the “bubbles” of liquid water, while the second is based on ortho-positronium interaction with physisorbed water molecules at the walls of the pores. The water vapor modifies structural defects located at the grain boundaries in a vicinity of pores, this process being accompanied by void fragmentation during water adsorption and agglomeration during water desorption after drying. Multilayered temperature/humidity sensitive thick-film p-i-p+ structures based on spinel-type semiconducting ceramics of different chemical composition (Cu0.1Ni0.1Co1.6Mn1.2O4 with p+-type of electrical conductivity, Cu0.1Ni0.8Co0.2Mn1.9O4 with p-type of electrical conductivity) i-type MgO-Al2O3 ceramics were studied. It is shown that free volumes in thick-film structures based on Cu0,1Ni0,1Со1,6Mn1,2O4 ceramics are formed, the mechanism of the formation being similar to that of in ceramics of the same composition. Investigated glass, glass-ceramics media and functional ceramics in bulk and multi layered thick-film structures in different configurations are implemented into sensor elements and components of cyber-physical systems.Item Розроблення полівінілхлорид-полістирольних пластикатів і композитів на їхній основі(Національний університет "Львівська політехніка", 2016) Ларук, Юрій ВалерійовичДисертаційна робота присвячена розробленню основ технологій одержання еластичних термостійких полівінілхлорид-полістирольних пластикатів та композитів на їхній основі з регульованими пружно-пластичними властивостями та зменшеним ступенем вивільнення діестерфталатних пластифікаторів, придатних до перероблення у в’язкотекучому стані для виготовлення виробів конструкційного призначення. Встановлено вплив фізико-хімічних (параметр сумісності полімерів, характер міжмолекулярних і міжфазних взаємодій) та технологічних чинників на процес модифікування ПВХ пластикатів полістиролом суспензійним, полістиролом удароміцним та акрилонітрилбутадієнстирольним пластиком з розчину діестерфталатного пластифікатора. Виявлено вплив природи і вмісту полістирольного модифікатора та діестерфталатного пластифікатора на реологічні та експлуатаційні властивості модифікованих ПВХ пластикатів у взаємозв’язку з їхньою морфологією. Виявлено вплив дрібнодисперсних металовмісних наповнювачів різної природи на реологічні, фізико-механічні, теплофізичні властивості ПВХ матеріалів. Розроблено принципову технологічну схему та обґрунтовано норми технологічного режиму одержання модифікованих ПВХ матеріалів та здійснено їхню промислову апробацію. Диссертация посвящена разработке основ технологии получения эластичных термостойких поливинилхлорид-полистирольных пластикатов и композитов на их основе с регулируемыми упруго-пластическими свойствами и уменьшенной степенью высвобождения диэфирфталатных пластификаторов, пригодных к переработке в вязкотекучем состоянии для изготовления изделий конструкционного назначения. Установлено влияние физико-химических (параметр совместимости полимеров, характер межмолекулярных и межфазных взаимодействий) и технологических факторов на процесс модифицирования ПВХ пластикатов полистиролом суспензионным, полистиролом ударопрочным и акрилонитрилбутадиенстирольным пластиком из раствора диэфирфталатного пластификатора. Установлено влияние природы и содержания полистирольного модификатора и диэфирфталатного пластификатора на реологические и эксплуатационные свойства модифицированных ПВХ пластикатов во взаимосвязи с их морфологией. Выявлено, что для формирования общей флуктуационной сетки между полимерными компонентами, придания модифицированным материалам высоких упругих свойств рациональное содержание полистирольного модификатора должно составлять 2,8-4,2 % масс. Установлено, что независимо от природы полистирольного модификатора наблюдается существенное уменьшение степени высвобождения пластификатора из объема ПВХ пластиката. Выявлено влияние мелкодисперсных металлосодержащих наполнителей на реологические (увеличение индекса текучести), физико-механические (рост значения поверхностной твердости на ≈ 30 МПа, числа упругости на ≈ 20%) теплофизические (увеличение значения теплостойкости по Вика на ≈ 15-200С) свойства ПВХ материалов, что связано с уменьшением подвижности молекул пластификатора под влиянием модификатора, а также уплотнением флуктуационной сетки. На основании выявленного влияния природы и содержания полистирольного пластика и мелкодисперсного металлосодержащего полимер-силикатного наполнителя на физико- химические особенности деструкции ПВХ обосновано химизм деструктивных процессов, компонентный состав и технологические параметры переработки модифицированных материалов. На основе установленных закономерностей модификации ПВХ полистирольными пластиками разработана принципиальная технологическая схема процесса получения модифицированного ПВХ материала, обосновано стадии технологического процесса, а также выбраны нормы технологического режима. Промышленные испытания подтвердили технологичность и эффективность использования модифицированных ПВХ пластикатов полистирольными пластиками для изготовления литьевых изделий конструкционного назначения. The thesis is devoted to development of technology for the foundations of resilient heatresistant PVC-polystyrene plasticates and composites based on them with adjustable elasticplastic properties and a reduced degree of release of diesterphtalate plasticizers suitable for processing in a viscous state for the manufacture of products for constructional purposes. Found the influence of physical and chemical (polymer compatibility parameter, the nature of intermolecular and interfacial interactions) and technological factors on the process of modifying PVC plastic by suspension polystyrene, high impact polystyrene and acrylonitrile butadiene styrene plastic from solution of diester phthalate plasticizer. Found the influence of the nature and content of polystyrene modifier and diester phthalate plasticizer on the rheological and performance properties of modified PVC plastic in relation to their morphology. Revealed the influence of fine metal containing fillers of different nature on rheological, mechanical, thermal properties of PVC materials. Developed the technological scheme and grounded norms of technological regime to obtain modified PVC materials and done their industrial testing.Item Наукові основи і технологія каталітичної коолігомеризації побічних продуктів піролізу вуглеводнів(Національний університет "Львівська політехніка", 2015) Никулишин, Ірена ЄвгенівнаДисертація присвячена розробленню наукових основ та створенню технології нафтополімерних смол (НПС) каталітичною коолігомеризацією вуглеводневих фракцій рідких побічних продуктів (РПП) етиленових виробництв у присутності гомогенних та гетерогенних каталізаторів. Встановлено закономірності каталізованої гомогенними системами та алюмосилікатними гетерогенними каталізаторами коолігомеризації ненасичених вуглеводнів фракцій С5, С9 РПП, важкої смоли піролізу та терпенів скипидару з одержанням аліфатичних (С5), ароматичних (С9), коолігомерних (С5-С9), аліфатично-терпенових (С5:ТП), ароматично-терпенових (С9:ТП), темних (ТНПС) та коолігомерних (КТНПС) нафтополімерних смол. З'ясовано характер впливу основних чинників (температури, тривалості реакції, природи та концентрації каталізаторів) на вихід та характеристики НПС, визначено оптимальні технологічні умови процесів. Встановлено, що найефективнішим каталізатором є гомогенний комплекс на основі алюміній хлориду з етилацетатом у середовищі ксилену (КК). Встановлено кінетичні параметри каталітичної гомо- та коолігомеризації стирену і дициклопентадієну. Проведено дослідно-промислову апробацію розробленої технології аліфатичної (С5), коолігомерної (С5-С9) та коолігомерної темної нафтополімерної смоли (КТНПС). Показано можливість використання одержаних НПС як плівкоутворювачів, пластифікаторів, компонентів лакофарбових матеріалів, епоксинафтополімерних та нафтобітумних композицій. Диссертация посвящена разработке научных основ и технологии получения нефтеполимерных смол (НПС) методом каталитической соолигомеризации ненасыщенных углеводородов фракций побочных продуктов пиролиза. Исследованы закономерности процесса соолигомеризации углеводородов фракции C5, С9, смеси компонентов фракций С5, С9, тяжелой смолы пиролиза, а также соолигомеризации мономеров фракции С5, С9 со скипидаром. Изучено влияние основных факторов на физико-химические свойства соолигомеров. Было показано, что использование комплексного катализатора (алюминий хлорида с этилацетатом в среде ксилола) позволяет получить нефтеполимерные смолы с высокими выходами и удовлетворительными физико-химическими свойствами. Как катализаторы процесса изучены также гетерогенные алюмосиликатные цеолиты и глины, активированные кислотой. Изучены закономерности олигомеризации и соолигомеризации индивидуальных непредельных соединений фракции С9 - стирола и дициклопентадиена - с использованием гомогенных и гетерогенных катализаторов. Создана технология синтеза НПС с использованием гетеро- и гомогенных каталитических систем, опытно-промышленное тестирование которой реализовано. Показана возможность использования полученных нефтеполимерных смол в производстве лакокрасочных и композиционных материалов (эпоксиполимерных, битумполимерных). The thesis is dedicated to the development of scientific bases of technology of obtaining the petroleum resins (PRs) by the method of catalytic oligomerization of fraction C9 and C5 monomers. The passing of the process of cooligomerization of fraction C9 and C5 unsaturated hydrocarbons has been investigated.The influence of the main factors on the physical and chemical properties of these processes has been determined. Their optimal conditions have been defined. It has been shown that usage of complex catalyst (aluminum chloride, ethylacetate in xylene environment) allows obtaining PRs with high yields. A number of acid – type silica - alumina catalysts including zeolites and clays activated by an acid have been studied. Activated bentonite clay, activated palygorskite and activated montmorillonite have been determined to be the most efficient oligomerization heterogeneous catalysts among the investigated ones. It has been defined that the cooligomers obtained by heterogeneous catalytic cooligomerization are highly unsaturated. The catalysts have been studied and relationships between their main properties including specific surface area, active sites concentration and strength, elemental composition etc., and their efficiency in the cooligomerization process have been ascertained. The possibility of multiple uses of heterogeneous catalysts as well as the catalyst regeneration have also been studied. Comparative analysis of existing methods of cooligomers synthesis based on oligomerization of the mixture simulating C9 fraction composition has been conducted. Oligomerization and cooligomerization of the main polymerizable components of C9 fraction – styrene and dicyclopentadiene with homogeneous and heterogeneous catalysts have been studied. It was demonstrated that the cooligomers yield and properties depend on both the feedstock composition and the catalyst type. Thermal gas-phase pyrolysis of hydrocarbon raw materials in pipe furnaces remains to be the main strategic process of ethylene and propylene production. Nowadays, the possibility of the pyrolysis process intensification to increase the target product yield draws attention of scientists. Dark hydrocarbon resins production from heavy pyrolysis tar with Friedel-Krafts catalysts has been investigated. Simultaneous cooligomerization of heavy pyrolysis tar and C9 fraction as well as turpentine and C5, C9 fraction have been studied. The effect of main factors on yield and physicochemical properties of the cooligomers have been ascertained, and the optimum conditions of the cooligomers production have been determined. Synthesis of cooligomers with epoxy groups was studied. The degree of unsaturated bonds conversion and the selectivity of epoxidation process were calculated. The properties of epoxydized cooligomers were determined and analyzed. The possible ways of usage of synthesized PRs as the components of epoxy-oil-polymer compositions as well as bitumen modifiers have been worked over. Technological schemes of obtaining the PRs by catalytic oligomerization of olefin-containing fractions have been offered. Steps of practical usage of the PRs synthesized have been performed. Technology of PRs synthesis by catalytic cooligomerization of C5 and C9 fraction unsaturated hydrocarbons has been created. The pilot testing of cooligomeric PRs technology based on C5 and C9 fraction of liquid pyrolysis products and heavy pyrolysis tar have been realized.Item Модифікація дорожніх бітумів епоксидом ріпакової олії(Національний університет "Львівська політехніка", 2014) Гринчук, Юрій МиколайовичДисертація присвячена модифікуванню дорожніх бітумів епоксидом ріпакової олії, який отримують з дешевої відновлюваної сировини. В ході роботи удосконалено спосіб отримання епоксидованої ріпакової олії, що дозволило зменшити кількість стадій процесу, збільшити концентрацію реактантів, як наслідок збільшити вихід продукту. Розроблено спосіб і визначено оптимальні умови модифікування дорожніх бітумів епоксидом ріпакової олії. Встановлено, що модифікування дорожніх бітумів з допомогою ЕРО веде до покращення властивостей модифікованого бітуму незалежно від його марки (температура розм’якшення, адгезія, пенетрація, дуктильність та ін.). Зокрема, при низьких концентраціях ЕРО (2-5%) підвищується температура розм’якшення на 4-5 градусів, знижується пенетрація з 95 м10–4 до 87-92 м10–4, а при підвищенні його концентрації до 7-10% - зростає пенетрація з 95 м10–4 до 128 м10–4 і дуктильність (>150 см для бітуму марки БНД 90/130) та знижується температура розм’якшення. Адгезія модифікованих бітумів при цьому практично не змінюється. Встановлено, що введення 3% ЕРО в бітум підвищує міцність асфальтобетону на його основі за температури 293 К в 1,5 рази, та в 2 рази за температури 323 К, порівняно з асфальтобетоном на основі бітуму без добавки. Підвищується також і коефіцієнт водостійкості асфальтобетону від 0,91 до 0,97. Розрахунок собівартості ЕРО та асфальтобетонних сумішей на його основі, проведений виробничо-технічним відділом ЛКП ШРП Шевченківського району м.Львова вказує, що він може успішно конкурувати з сучасними імпортними модифікаторами. Низкое качество дорожных битумов, неудовлетворительные трещино-стойкость, эластичность, адгезия - является одной из главных причин прежде-временного разрушения дорожных покрытий. Решить данную проблему улучшения качества битумов можно способом модификации их эпоксидными соединениями на основе возобновляемого сырья. Диссертация посвящена модифицированию дорожных битумов эпоксидом рапсового масла, который получают из дешевого возобновляемого сырья. В ходе работы усовершенствован способ получения эпоксидированого рапсового масла, что позволило уменьшить количество стадий процесса, увеличить концентрацию реагентов, как следствие увеличить выход продукта. Разработан способ и определены оптимальные условия модифицирования дорожных битумов эпоксидом рапсового масла. Установлено, что модифицирование дорожных битумов с помощью ЕРМ ведет к улучшению свойств модифицированного битума независимо от его марки (температура размягчения, адгезия, пенетрация, дуктильность и др.). В частности, при низких концентрациях ЕРО (2-5%) повышается температура размягчения на 4-5 градусов, снижается пенетрация с 95 м10–4до 87-92 м10–4, а при повышении его концентрации до 7 - 10% - возрастает пенетрация с 95 м10–4 до 128 м10–4 и дуктильность (> 150 см для битума марки БНД 90/130) и снижается температура размягчения. Адгезия модифицированных битумов при этом практически не меняется. Установлено, что введение 3% ЕРМ в битум повышает прочность асфальтобетона на его основе при температуре 293 К в 1,5 раза, и в 2 раза при температуре 323 К, по сравнению с асфальтобетоном на основе битума без добавки. Повышается также коэффициент водостойкости асфальтобетона от 0,91 до 0,97. Расчет себестоимости ЕРМ и асфальтобетонных смесей на его основе, проведен производственно-техническим отделом ЛКП ШРП Шевченковского района Львова указывает, что он может успешно конкурировать с современными импортными модификаторами. Характеристики, в части прочности, асфальтобетонной смеси, которая была изготовлена с использованием модифицированного битума ЕРМ, намного выше (почти в 2 раза) по сравнению с подобными существующими смесями, позволяет соблюдать межремонтных сроков автодорог с нежестким дорожным покрытием, которые оговорены в Государственных стандартах Украина. The thesis is devoted to the bitumen modification by the epoxide of rapeseed oil (ERO), which is produced from cheap renewable resources. In this work was improved the method of producing of epoxidized rapeseed oil, thus reducing the number of process steps, increase the concentration of the reagents and consequently increase the yield. It was created method and optimal conditions for bitumen modification by the epoxide of rapeseed oil. It was established that bitumen modification using ERO leads to improved properties of modified bitumen regardless of its brand (softening temperature, adhesion, penetration, ductility, etc.). In particular, at low concentrations of ERO (2-5%) softening temperature increases on 4-5 degrees, penetration reduces from 95 m 10–4 to 87-92 m 10–4, but at higher concentrations (ERO up to 7 - 10%) - penetration increased from 95 m 10–4 to 128 m 10–4 and ductility (> 150 cm for bitumen brand BND 90/130) and softening temperature reduced. But adhesion of modified bitumen stays whisout changes. Introduction of 3% ERO to the bitumen increases strength of asphalt concrete at its base at the temperature of 293 K in 1.5 times and in 2 times at the temperature of 323 K, compared with asphalt concrete based on bitumen without additives. Increases water resistance and coefficient of asphalt concrete from 0.91 to 0.97. Calculation of cost of ERO and asphalt concrete mixtures based on it, organized by production and technical department LME RRC of Shevchenko region in Lviv, indicates that it can successfully compete with modern imported modifiers.Item Основи технології переробки важких сірчистих нафт України(Національний університет "Львівська політехніка", 2014) Мохаммад, Шакір Абд Аль-АмеріДисертація присвячена розробленню основ технології переробки важких сірчистих нафт України та інших нафт подібного складу і властивостей, які видобуваються на світових родовищах. У роботі описано склад і властивості важкої високосірчистої нафти орховицького родовища та вилучених з неї дистилятних фракцій і залишку. Вивчено структурно-груповий та груповий вуглеводневий склад дистилятних фракцій орховицької нафти і розподіл в них сірковмісних сполук. Вивчено основні закономірності процесу вісбрекінгу залишку орховицької нафти і процесу його окиснення для держання бітумів. Показано, що дорожній бітум марки БНД 60/90 можна отримати сумісним окисненням залишку орховицької нафти з важкою смолою піролізу або модифікацією вакуумного залишку орховицької нафти полімерними латексами серії Butonal. Запропоновано поточні схеми переробки важких високосірчистих нафт на міні-НПЗ і на НПЗ високої продуктивності, розраховано матеріальні баланси установок і зведений матеріальний баланс заводу. Диссертация посвящена разработке основ технологии переработки тяжёлых сернистых нефтей Украины, а также других нефтей подобного состава и свойств, которые добывают на мировых месторождениях. В работе описаны состав и свойства тяжёлой высокосернистой нефти орховицкого месторождения и выделенных из неё дистиллятных фракций и остатка. Изучен структурно-групповой состав и групповой углеводородный состав дистиллятных фракций орховицкой нефти и распределение в них сернистых соединений. На основании результатов исследований предложено использовать дистилляты, полученные из тяжёлых сернистых нефтей, для производства нефтяных моторных топлив. Остаток, полученный в результате перегонки тяжёлых высокосернистых нефтей, предложено использовать в двух направлениях. Первое направление использования остатка – направить его на висбрекинг, а остаток висбрекинга – на глубокую гидропереработку. Второе и более рациональное направление использования остатка переработки тяжёлых высокосернистых нефтей – это получение из него битумов. Битумы в данном случае можно получать путём прямого окисления или модификацией различными продуктами (побочными продуктами и отходами нефтепереработки, полимерами). Изучены основные закономерности процесса окисления остатка орховицкой нефти и установлена связь между групповым составом битума и его свойствами. Показано, что метод совместного окисления остатка орховицкой нефти и 11-13 % масс. тяжёлой смолы пиролиза при температуре 250С, подаче воздуха 2,5 мин–1 на протяжении 6 часов позволяет получить битум, который по основным показателям качества удовлетворяет требованиям к дорожному битуму марки БНД 60/90 согласно ДСТУ 4044-2001. Изучен процесс модификации остаточного битума, полученного из орховицкой нефти, нефтеполимерными смолами и полиэтиленом. Установлено, что использование указанных модификаторов позволяет улучшить свойства битумов, однако этот метод не даёт возможности получить товарный дорожный битум. В результате изучения основных закономерностей процесса модификации остаточного битума, полученного из орховицкой нефти, полимерными латексами Butonal NS 104 и Butonal NS 198 установлено, что при введении в битум 2-3 % масс. таких модификаторов с последующим перемешиванием при температуре 180С на протяжении 2-6 час. можно получать битум, который отвечает требованиям к марке БНД 60/90. Предложены поточные схемы переработки тяжёлых высокосернистых нефтей на мини-НПЗ и на НПЗ высокой производительности; рассчитаны материальные балансы технологических установок и сводный материальный баланс переработки нефти. Розработанные направления переработки тяжёлых высокосернистых нефтей дают возможность получать оптимальный набор товарных нефтепродуктов. The work deals with the development of technological basis of Ukrainian heavy sulfuric oils refining, as well as other similar by composition and properties oils produced at world oil fields. The composition and properties of heavy high-sulfuric oil (Orkhovits oil field), its distillates and residual are represented. The structural and group hydrocarbon compositions of distilled fraction and distribution of sulfur-containing compounds in it have been studied. The main regularities of viscosity breaking of Orkhovits oil residual and its oxidation process for bitumen production have been investigated. It was shown that road bitumen of BND 60/90 type may be obtained via joint oxidation of Orkhovits oil residual and pyrolysis heavy resin or via modification of Orkhovits oil residual by polymeric latexes of Butonal type. The flowsheets for heavy high-sulfuric oils processed at mini-refinery and refinery with great capacity have been suggested. The material balances of individual plants and the whole refinery have been calculated.Item Одержання бітумів на основі залишків переробки парафінистих нафт(Національний університет "Львівська політехніка", 2014) Фридер, Ірина ВікторівнаДисертація присвячена розробленню основ технології одержання дорожніх бітумів на основі залишків переробки парафінистих нафт. У роботі описано залежності основних властивостей гудрону, одержаного при переробці парафінистих нафт, від його групового складу та розроблено трикутні діаграми, які описують ці залежності. Вивчено основні закономірності процесів окиснення, деасфальтизації та вісбрекінгу, які спричиняють зміну групового складу парафінистого гудрону, та встановлено, що застосування цих методів не дає можливості одержати дорожній бітум. Вивчено процес модифікування бітуму на основі залишків переробки парафінистих нафт побічними продуктами та відходами нафтопереробки (важка смола піролізу, елементна сірка, високосірчистий залишок, кислий гудрон, екстракт селективної очистки), полімерами (нафтополімерні смоли, поліетилен) та промисловими модифікаторами (Elvaloy 4170 та Butonal NS 198). Встановлено, що одночасне використання 20 % високосірчистого залишку та 5 % темної нафтополімерної смоли в процесі сумісного окиснення з парафінистим гудроном дає можливість одержати дорожній бітум марки БНД 60/90 за ДСТУ 4044-2001. Розроблено основи технології процесу одержання бітуму на основі залишків переробки парафінистих нафт. Диссертация посвящена разработке основ технологии получения дорожных битумов с использованием в качестве сырья остатков переработки парафинистых нефтей.В работе описаны зависимости основных свойств гудрона, полученного при переработке парафинистых нефтей, от его группового состава. Для этого произведено разделение гудрона на группы компонентов (асфальтены, смолы, масла) и изучены свойства бинарных и трёхкомпонентных модельных смесей, полученных смешением этих компонентов. На основании проведенных исследований созданы треугольные диаграммы зависимости свойств гудрона от его группового состава. Установлено, что методом прямого смешивания компонентов гудрона без изменения их структуры и свойств получить дорожный битум невозможно. Изучены основные закономерности технологических процессов, в результате которых происходит изменение соотношения и свойств групп компонентов, которые входят в состав битума, а именно: окисление гудрона, висбрекинг гудрона с последующим окислением остатка, деасфальтизация битума. Установлено, что в результате окисления повышается содержание в битуме асфальтенов и смол, а количество масляных компонентов снижается. Это приводит к повышению твёрдости и тугоплавкости битумов. Показано, что битумы, полученные окислением остатка висбрекинга парафинистого гудрона, характеризуются более высокой температурой размягчения и более низкой пенетрацией по сравнению с обыкновенным окисленным битумом. С помощью данного метода удаётся получить битум, удовлетворяющий требованиям к дорожным битумам за исключением дуктильности. Изучен процесс получения битума на основе парафинистого сырья с использованием побочных продуктов и отходов нефтепереработки (тяжёлой смолы пиролиза, елементарной серы, экстракта селективной очистки масляных дистиллятов, остатка переработки высокосернистой орховицкой нефти, нейтрализованного кислого гудрона). Установлены основные закономерности процесса модификации битума, полученного окислением парафинистого гудрона, полимерными модификаторами (нефтеполимерными смолами, полиэтиленом), а также промышленными модификаторами (Elvaloy 4170 и Butonal NS 198). Показано, что каждый из указанных выше модификаторов по отдельности улучшает один или два показателя качества битума, но не даёт возможности обеспечить весь требуемый комплекс свойств. Установлено, что в результате комплексной модификации битума, полученного на основе парафинистого гудрона, высокосернистым остатком в количестве 20 % масс. и тёмной нефтеполимерной смолой в количестве 5 % масс. можно получить дорожный битум марки БНД 60/90 согласно ДСТУ 4044-2001. Предложена технологическая схема установки получения дорожного битума на основе парафинистых остатков. Рассчитан материальный баланс, составлена технологическая карта процесса.The work deals with the development of technological basis of road bitumen production based on paraffin oil residuals. The dependence of tar properties obtained during paraffin oil processing on its group composition has been described. The triangular diagrams which describe the mentioned dependencies have been developed. The main regularities of oxidation, deasphalting and visbreaking which cause changes in group composition of the paraffin tar have been examined. It has been established that road bitumen can not be obtained via above-mentioned methods. Bitumen based on paraffin oil residuals was modified by oil refinery side-products and wastes (pyrolysis heavy resin, elemental sulphur, high-sulphuric residual, acid tar, selective purification extract), polymers (petroleum resins, polyethylene), as well as by industrial modifiers (Elvaloy 4170 and Buonal NS 198). Using 20% of high-sulphuric residual and 5% of dark petroleum resin during joint oxidation with paraffin tar it is possible to produce the road tar of BND 60/90 type in accordance with DSTU 4044-2001. The technological bases of bitumen produced on paraffin oil residuals have been developed.