Architectural Studies. – 2019. – Vol. 5, No. 1
Permanent URI for this collection
Науковий журнал
Засновник і видавець Національний університет «Львівська політехніка». Виходить двічі на рік з 2015 року.
Architectural Studies = Архітектурні дослідження : [науковий журнал] / Lviv Polytechnic National University ; [editor-in-chief B. Cherkes]. – Lviv : Lviv Politechnic Publishing House, 2019. – Volume 5, number 1. – 64 p.
Зміст
1 | |
9 | |
18 | |
27 | |
35 | |
45 | |
53 | |
58 |
Content (Vol. 5, No 1)
1 | |
9 | |
18 | |
27 | |
35 | |
45 | |
53 | |
58 |
Browse
Recent Submissions
Item Igor Seredyuk – an artist who was ahead of time(Lviv Politechnic Publishing House, 2019-02-26) Черкес, Богдан; Мигаль, Станіслав; Cherkes, Bohdan; Myhal, Stanislav; Lviv Polytechnic National UniversityItem Transformation of paradigm in contest for the development of Kyiv city center in the 1930–1940s(Lviv Politechnic Publishing House, 2019-02-26) Марковський, Андрій; Markovskyi, Andrii; National Academy of Arts of UkraineУ статті досліджено трансформації архітектурно-мистецького поля України 1930–1940-х років та далі до середини 1950-х, під впливом зовнішніх факторів, зумовлених Другою світовою війною. За основу пошуків прийнято матеріали двох провідних конкурсів: на забудову урядового кварталу 1934–1935 років та відбудову Хрещатику 1944 року, як найбільш тенденційні та представницькі події у Київській архітектурі періодів “до» та “після» війни в означеному хронологічному інтервалі. У складних умовах сталінської диктатури, творчих пошуків та певної невизначеності, провідного значення набувають загальнодержавні архітектурні конкурси, як можливість з одного боку, діалогу у мистецьких колах, а з іншого – прямого делегування волі правлячих еліт. Починаючи від завдань на Палац робітників у Петрограді 1919 р. та Палац праці у Москві 1922−1923 рр., відкриті та закриті багатоетапні конкурси задавали вектор розвитку, визначали провідні акценти радянської архітектури та були надзвичайно важливим явищем, що виходило за межі вибору того чи іншого проекту під конкретне завдання – це було місце синтезу, створення нової стилістичної доктрини та затвердження вектору розвитку архітектури тих років. Дослідником взято за основу загальну подібність умов поля, в яких існувало архітектурно-мистецьке життя Києва 30-х і 40-х років ХХ ст.: підсилення вертикалі імперської влади, держзамовлення, репресії та декларування ідей правлячих еліт напряму через засоби монументальної пропаганди. Також враховані ідентичність матеріально-технічних можливостей та подібний склад учасників. Тим часом відслідковується низка важливих закономірностей поступової трансформації поля під впливом глобальних соціополітичних зрушень, спричинених Другою світовою війною. Тенденційно трансформуються у бік певної лібералізації: 1. Ставлення правлячих еліт до попередньої забудови та історичного досвіду загалом; 2. Соціально-містоформувальна роль центральної частини міста та зменшення територіальних бар’єрів між елітою та пересічним населенням. Умовна гуманізація адміністративного центру; 3. Трансформація монументальної пропаганди з поступовим відходом від героїзованого масштабу та культу особистості; 4. Повернення народних та необарокових мотивів в архітектуру як засіб національної ідентифікації та творчої самобутньої виразності. Відповідно, означені тенденції можуть бути за допомогою індуктивного методу екстрапольовані на широкий загал культурно-мистецького поля Києва та України середини 30–40-х років ХХ ст. (і далі до середини 50-х рр. ХХ ст.).Item Features of functional-planning solutions in the architecture formation of contemporary iranian shopping and entertainment complexes(Lviv Politechnic Publishing House, 2019-02-26) Слєпцов, Олег; Солтані, Алі Алімадад; Sleptsov, Oleg; Soltani, Ali Alimadad; Kyiv National University of Building and ArchitectureУ цьому дослідженні, основаному на аналізі сучасного досвіду архітектурної організації торговорозважальних комплексів, виявлено основні функціонально-планувальні схеми ТРК. Подано правильний підхід щодо композиційних вирішень і формування торгово-розважальних комплексів та проаналізовано вже наявні моделі цього типу будівель у сучасних мегаполісах, зокрема розглянуто великі торгові й розважальні комплекси. Основна спрямованість дослідження полягає в пошуку необхідних аспектів розвитку простору ТРК за рахунок його модернізації, його універсальності й взаємодоповнюваності різних функціональних зон. Складні функціонально-планувальні схеми торговорозважальних комплексів охоплюють широкий перелік зон, що блокуються завдяки розвиненій комунікаційній системі взаємозв'язків (вертикальних і горизонтальних). Систематизація сучасних типів торгово-розважальних комплексів має дуже велике значення у визначенні принципів їх архітектурно-планувальної організації. ТРК прийнято класифікувати за такими основними ознаками як величина, планувальна організація і місце в системі обслуговування, сезонність використання, композиційне рішення і форма плану, розташування в планувальній структурі міста. Для функціональнопланувальних схем ТРК найхарактерніші чотири основні типи цієї будівлі: малі, середні, великі й дуже великі (комплекс).Item In search of the perfect form: the geometry of the city in the treatises by plato, T. More, T. Campanella(Lviv Politechnic Publishing House, 2019-02-26) Лінда, Світлана; Федак, Анна; Linda, Svitlana; Fedak, Anna; Lviv Polytechnic National UniversityСтаттю присвячено аналізу геометричних характеристик, містобудівної структури та архітектури утопічних міст та держав, а також їхнього взаємозв’язку з соціальними та політичними аспектами у трактатах Платона “Держава» та “Закони», Т. Мора “Золота книжечка, така ж корисна, як і забавна, про найкращий устрій держави і про новий острів Утопія» та Т. Кампанелли “Місто Сонця». Дослідження ідеальних міст-держав, описаних філософами-утопістами, часто зводиться до аналізу їхніх політичних та соціальних характеристик. Однак, розглядаючи досконалі моделі суспільного устрою, філософи заторкували усі сфери людського життя, тим самим показуючи їхню взаємозалежність та рівнозначність у процесі формування єдиної системи. Для їхніх трактатів характерна увага до геометричних характеристик міст та архітектури, з метою створення відповідних умов життя для мешканців, в яких вони могли б реалізовувати ті типи поведінки, які передбачало від них суспільство. Фрагментарні описи архітектури та планувальної структури міст призводять до низки неточностей та різних варіантів інтерпретації планування міста. Філософи-утопісти, апелюючи до історично-сформованих уявлень людства про ідеальне, описуючи планувальну структуру міст-держав, використовували правильні геометричні форми, ідею симетрії та центричності. Формуючи досконалі моделі суспільного устрою, вони послуговувались архітектурою, як фоном для забезпечення комфортного та функціонального простору, який відповідав би вимогам ідеального суспільства. В статті представлено розроблені авторами схеми міст-держав, відповідно до їхнього опису, а також проаналізовано та систематизовано інформацію щодо геометричних характеристик міст, публічних просторів, громадських та житлових будівель, що описані в трактатах філософів. Так, у працях Платона, Т. Мора та Т. Кампанелли міста мають правильні геометричні форми (коло, квадрат), розбиті на рівні за площею частини, симетричне планування та уніфіковані житлові та громадські будівлі, – все це є важливим елементом досягнення утопічної моделі суспільства.Item Gesamtkunstwerk as a formula for creating artistic character in architecture by Volodymyr Pokrovsky(Lviv Politechnic Publishing House, 2019-02-26) Кондратьєва, Оксана; Kondratyeva, Oksana; Kyiv National University of Construction and ArchitectureНаукові відкриття кінця ХІХ – початку ХХ століття докорінно змінили світогляд та розуміння тонкої структури всесвіту. Нове світосприйняття було взаємопов’язанe з «ренесансом» в образотворчому мистецтві, музиці, театрі, архітектурі, філософії, a cинтез різноманітних мистецтв і мистецтв з наукою, філософією та релігією стали центральними у творчості чималої когорти митців fin de siècle. Це був час всеосяжної «культурної революції». Термін Gesamtkunstwerk вперше увів до вжитку представник німецького романтизму, філософ, теолог Карл Фрiдріх Трандорфф (1782–1863). Німецький композитор і теоретик мистецтва Вільгельм-Ріхард Вагнер розвинув цю концепцію в есеях «Мистецтво і революція» та «Твір мистецтва майбутнього» 1849 року. Саме завдяки працям К. Ф. Трандорффа та В. Р. Вагнера термін Gesamtkunstwerk став відомим y мистецьких i мистецтвознавчих колах. Своєрідним віддзеркаленням цих синтетичних ідей став розвиток концепції «архітектура як Gesamtkunstwerk», яку втілювали, створюючи цілісні образи-будівлі та універсальні простори, архітектори Філіпп Вебб («Червоний будинок», приватний будинок, Лондон, 1859–1860 pp.); Вільям Берджес («Будинок Башта», приватний будинок, Лондон, 1875–1881 pp.); Олексій Бекетов (приватний будинок, нині – «Будинок вчених», Харків, 1900–1901 pр.), Владислав Городецький, (приватний будинок, нині – «Будинок з химерами», Київ, 1901–1903 рp.). Tворча універсальність була притаманна і архітектору-художнику В. М. Покровському (1863–1924). Aмплітуда його життєтворчості відзначена надзвичайним розмахом: архітектор-художник, дизайнер (декоратор), реставратор, керівник численних будівельних проектів, громадський діяч, викладач – професор Харківського технологічного інституту 1919–1922 років, професор Харківського художнього технікуму 1921–1924 років. В. М. Покровському була властива важлива, глибинна риса творчої еволюції: випускник Імператорської aкадемії мистецв, єпархіальний архітектор Холмсько-Варшавської і Харківської єпархій, він став одним із найвизначніших майстрiв модерну в Українi. Iдея «архітектура як Gesamtkunstwerk» найвиразніше віддзеркалилася у його архітектурних творах, які були створені під час активної проектної практики на теренах Слобідської України упродовж 1906–1915 років. Властивості «всеосяжного твору» були притаманні як його цивільній, так і культовій архітектурі, проте стаття зосерeджує увагу на громадських та житлових будівлях 1910–1915 років у Харкові та Сумах. В архітектурних формотворах архітектoрхудожник вдало поєднує технічнi досягнення; будівлі вирізняються архітектурною «полістилістикою», гармонійним синтезом різноманітних видів декоративно-ужиткового мистецтва. Кожна із цих споруд – особлива, але між ними можна почути внутрішню риму – вони є архітектурно-художніми образами. Рівень їх естетичної інтенсивності підкреслює висоту творчої думки В. М. Покровського, його міждисциплінарнe мислення у створенні всеосяжного твору.Item Similarity of grammars of architectural space in canonical icons and the architecture of deconstructivism(Lviv Politechnic Publishing House, 2019-02-26) Крамарчук, Христина; Челомбітько, Ольга; Kramarchuk, Khrystyna; Chelombitko, Olga; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті розглянуто граматику архітектурного простору в іконі (зображення тривимірного простору у двовимірному) та граматику архітектури деконструктивізму (зображення n-вимірного простору у тривимірному), де за спільну основу взято закономірність морфогенезу: зображення у меншому m-вимірному просторі, більшого n-вимірного простору. Розкривається граматика базової перцептивної перспективи в іконі. Перцептивна перспектива підпорядкована суб’єктивному чиннику (дає змогу вільно застосовувати знання про об’єкт) так як і в деконструктивізмі, де механічний монтаж частин породжений естетикою і семантикою суб’єктивізму. Викривленість архітектурного простору в іконі зумовлена психологією сприйняття плановості людиною, а саме, ближні простори людина бачить за законами зворотної перспективи (від’ємна кривина). Середній план є сферичним, так звана опукла перспектива, а задній план – лінійна перспектива (додатна кривина). Максимальна художня виразність, на яку працює граматика побудови простору в деконструктивізмі породжує гру змістами: намагання знайти амбівалентність, визнання конкурентних інтерпретацій, тим часом як граматика архітектурного простору в іконі втілює духовний досвід у пізнанні метафізичного світу. Визначено, що однаковими методами побудови архітектурного простору ікони і архітектури деконструктивізму є: 1) розсіяна, децентралізована перспектива зображення, звідси фрагментарність і розкриття неглибоких просторів; 2) подача форми з різних поглядів; 3) прийняття геометричних протиріч (ікона) і нереальність форм (деконструктивізм); 4) прийняття джакстапозиції, суперпозиції і дисперсного багатошарового простору; 5) прийняття недомовленості (можливість сприйняття форми і в аксонометрії, й в зворотній або лінійній перспективі). Виявлено подібність мети побудови простору в іконі, як і в деконструктивізмі – розкрити приховані змісти, сутності, досягнути якості метафізичності форм. Відмінність у трактуванні реальності: архітектурні форми в іконі виражають онтологію реальності (втілення синтезу чуттєвого досвіду фізіологічного простору людини і духовного досвіду у спогляданні-пізнанні), водночас архітектура деконструктивізму це експеримент з реальністю (викривлення), механістична естетика насильної руйнації, порушеної досконалості, спричинена підвищенною чуттєвістю до проблем у відношенні «людина – сучасний цивілізаційний світ». Ікона акцентує увагу на метаморфології (всебічне розкриття чуттєвого і духовного досвіду сприйняття існуючої реальності, складний синтаксис форм і простору), а деконструктивізм – на новому морфогенезі й концепції рівнозначності форми і простору.Item To the issue of urban space identity: relevance of the distinction(Lviv Politechnic Publishing House, 2019-02-26) Дида, Ірина; Dyda, Iryna; Lviv Polytechnic National UniversityАрхітектурна композиція міського простору і окремих його складових елементів під впливом об’єктивних обставин, починаючи з ХІХ ст., в цілому світі демонструє тенденцію до взаємного образного зближення. В Україні цілеспрямоване перепланування міст на «європейський» лад призвело до втрати більшості традиційних для українських міст характеристик, основою яких був композиційний і візуальний зв’язок архітектури з ландшафтом. Вважається, що це стало наслідком авторитарних адміністративних впливів в умовах відсутності власної державності, адже тоді відкидали проекти, зроблені українськими архітекторами згідно з місцевими містобудівними традиціями, а перевагу надавали класичним пропозиціям архітекторів з Москви і Петербурга. В той час західноєвропейські країни мали можливість розвивати архітектурний простір міст без стороннього тиску, згідно зі своїми власними поглядами і традиціями. Але, незважаючи на такі сприятливі обставини, в кінці ХІХ ст. міське середовище тогочасної Європи часто піддавалось критиці за втрату місцевої ідентичності. Якщо простір українського міста трансформувався у напрямі ущільнення забудови і втрати візуальних зв’язків з ландшафтом, то простір західноєвропейського міста змінювався у протилежному напрямі – через впровадження відкритих озеленених територій і втрату візуальної закритості міського простору – основної ознаки його архітектурної ідентичності. Отже, йдеться про загальну тенденцію до уніфікації композиції міського простору, яка почала проявлятися в ХІХ ст і триває дотепер. Незалежно від первісних композиційних характеристик середовища, їх поступово доповнюють їхні антиподи, наближаючи місто до певного середньостатистичного рівня, де жодна з характеристик не є настільки яскраво вираженою, щоб стати основою архітектурної ідентичності. У підсумку в сучасних умовах для архітектурного простору міста будь-якої країни існує спільна загроза – втрата традиційної ідентичності через відсутність індивідуальності.Item Current state of preservation and problematics restoring polychrome paintings by modest sosenko the structure of sacred architecture(Lviv Politechnic Publishing House, 2019-02-26) Черкес, Богдан; Радомська, Віолетта; Cherkes, Bohdan; Radomska, Violetta; Lviv Polytechnic National UniversityСучасна тенденція збереження пам’яток нерухомої спадщини набрала вкрай негативного характеру, оскільки надалі залишається неврегульованою законодавча пам’ятко-охоронна діяльність держави та релігійних громад, які стають «власниками» визначних сакральних споруд. Для комплексного збереження архітектурного об’єкта вкрай важливо синхронізувати багатовекторні дослідження фахівців усіх напрямів. Яскравим прикладом може слугувати стан збереженості стінописів відомого модерніста першої чверті ХХ століття Модеста Сосенка (1875–1920), виконаних у структурі інтер’єрного середовища українських церков. Руйнівні процеси, ідеологічні прерогативи, зміна естетичних принципів призвели до тотального знищення цих унікальних пам’яток декоративно-монументального мистецтва. На основі емпіричних, науково-реставраційних досліджень розглянуто збереженість та проблематика реставрації сакральних поліхромій Модеста Сосенка на теренах Львівської області. Серед значної спадщини церковних стінописів та іконостасів, а це понад 12 об’єктів, станом на сьогодні збереглось: три іконостаси, церковні поліхромії в трьох храмах. Визначити стан збереженості авторських поліхромій та розробити рекомендації щодо охорони і реставрації декоративно-монументальних творів в архітектурі вкрай важливо, оскільки маємо нещодавній негативний пам’яткоохоронний досвід повного знищення історико-мистецької спадщини – стінописів Модеста Сосенка та Юліана Буцманюка в церкві Успіння Богородиці, смт. Славське Львівської обл. (червень 2019 р.). На основі узагальнення досвіду українських та іноземних науковців і реставраторів розроблено рекомендації щодо охорони та реставрації ще існуючих автентичних стінописів і вітражів авторства Модеста Сосенка (1907–1910 рр.) в інтер’єрі церкви Архистратига Михаїла с. Підберізці Львівської області. Такий об’єкт доцільно включити в перелік культурної спадщини для занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, як об'єкт монументального мистецтва. Сучасна науково-реставраційна галузь зобов’язана розробити дієву концепцію популяризації, просвітництва та тісної співпраці з активом громад для збереження пам’яток нерухомої спадщини, які переходять у їхню власність. Результати дослідження сприяють вирішенню проблем охорони, реставрації, збереження та використання архітектурної спадщини України, що відповідає потребам загальнодержавних та міських програм розвитку.