Humanitarian Vision. – 2020. – Vol. 6, No. 2

Permanent URI for this collectionhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/56011

Науковий журнал

Засновник і видавець Національний університет «Львівська політехніка». Виходить двічі на рік з 2015 року.

Humanitarian Vision = Гуманітарні візіїї : науковий журнал / Lviv Polytechnic National University ; editor-in-chief Yaryna Turchyn. – Lviv : Lviv Politechnic Publіshing House, 2020. – Volume 6, number 2. – 60 p.

Гуманітарні візії

Зміст


1
8
15
21
28
34
40
43
49
51
53
57

Content (Vol. 6, No 2)


1
8
15
21
28
34
40
43
49
51
53
57

Browse

Filters

202012

Settings

Search Results

Now showing 1 - 10 of 12
  • Thumbnail Image
    Item
    Лист Анрі Берґсона до Рихарда Кронера (кінець листопада 1910)
    (Видавництво Львівської політехніки, 2020-02-24) Бартусяк, Павло; Bartusiak, Pavlo
  • Thumbnail Image
    Item
    Елементи, види та наслідки наукової творчості. Передмова до українського перекладу статті Яна Лукасевича “Творчість у науці”
    (Видавництво Львівської політехніки, 2020-02-24) Карівець, Ігор; Karivets, Ihor; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    Вперше перекладено українською мовою статтю “Творчість у науці” відомого представника ЛьвівськоВаршавської школи, логіка та методолога науки, Яна Лукасевича. У ній відомий логік спростовує тезу про те, що науки існують лише для відтворення фактів та встановлення істин на їхній основі. Науки, передусім, існують для задоволення інтелектуальних потреб людини, які виникають на основі її прагнення до розумування. Розумування є творчими актами, до яких належать доведення, виведення, підтвердження та розуміння, а також створення гіпотез. Наукова творчість полягає у формулюванні конструктивних суджень, які поєднуються у певні синтези, які можна назвати теоріями. Науковими вони стають лише тоді, коли поєднуються логічними відношеннями слідування чи виведення.
  • Thumbnail Image
    Item
    Творчість у науці
    (Видавництво Львівської політехніки, 2020-02-24) Лукасевич, Ян; Łukasiewicz, Jan
  • Thumbnail Image
    Item
    Роль періодичних видань у розвитку українсько-польських відносин на Прикарпатті
    (Видавництво Львівської політехніки, 2020-02-24) Матвієнків, Світлана; Matviienkiv, Svitlana; Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника; Vasyl Stefanyk Precarpathian National University
    Медіа національних меншин сприяють дотриманню принципів громадянського суспільства і укріпленню толерантності та стабільності в українському поліетнічному суспільстві. Тому їх дослідження і стало метою цієї статті. Для цього застосовувалися загальнонаукові та специфічні методи наукового дослідження. Ключовим методом став порівняльно-критичний аналіз діяльності громадських організацій та медіа національних меншин на Прикарпатті. Крім того, методологічна основа дослідження базується на загальнонаукових методах досліджень проблеми реалізації прав національних меншин на власні медіа у сучасному українському суспільстві. Показано, що зареєстровані періодичні видання та радіо польської національної меншини Прикарпаття є свідченням вільного існування недержавних організацій, які відображають інтереси соціальних груп та їхні цінності. Польська громада є дисперсною, тому тенденція розвитку її ЗМІ відображає всеукраїнський стан етноінтеграції представників національних громад у суспільство. Польськомовні та двомовні газети й журнали Івано-Франківщини є важливим чинником збереження і прилюдного вираження ідентичності національних меншин та відображають як самобутність культури й традицій, так і ступінь їх асиміляції. Постійний вихід схваленої державою національної періодики дає можливість представникам національних меншин почуватися рівноправними громадянами України з високим соціальним статусом та забезпеченими культурними запитами. Існування періодичних видань національних меншин підвищує рівень поінформованості суспільства, сприяє національному примиренню, порозумінню між людьми, розвитку громадянського суспільства.
  • Thumbnail Image
    Item
    Пандемія COVID-19 як виклик українським трудовим мігрантам у Польщі
    (Видавництво Львівської політехніки, 2020-02-24) Турчин, Ярина; Івасечко, Ольга; Turchyn, Yaryna; Ivasechko, Olha; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    У статті проаналізовано вплив пандемії коронавірусу на зайнятість українських трудових мігрантів у Польщі. Визначено той факт, що саме економічна ситуація та війна на сході України зумовлює безперервний процес виїзду трудового населення до західного сусіда. Проаналізовано основоположні документи міграційної політики України та польського законодавства у сфері працевлаштування іноземних громадян. З’ясовано, що наслідком запровадження карантинних обмежень став масовий відтік українських заробітчан із Польщі. Увагу акцентовано на виробленні комплексу законів “Антикризовий щит” та “Антикризовий щит 2.0”, спрямованих на зниження ризиків та негативних наслідків для економіки Польщі через запровадження карантинних обмежень, у яких враховувались чимало аспектів щодо іноземних працівників, зокрема, й українських трудових мігрантів, які на час початку пандемії перебували у Польщі. На основі соціологічних досліджень та статистичних даних визначено, що через пандемію COVID-19 постраждала третина українських заробітчан в Польщі, більша частина з них скаржаться на обмеження і зменшення доходів. Досліджено позицію українських трудових мігрантів, що повернулись з Польщі, стосовно перспектив їх повернення на робочі місця, ставлення до запровадження карантинних обмежень та основні мотиви, що спонукають їх залишатися в Україні або ж повертатися до сусідньої країни. Здійснено порівняння обсягу приватних грошових переказів в Україну за визначений період у 2019 та 2020 рр. Зроблено висновок про те, що пандемія COVID-19 значною мірою вплинула на становище українських заробітчан в Польщі, змусивши їх покинути робочі місця та повернутись додому або ж перебувати закордоном без фактичного джерела доходів. Польща, як і раніше потребує трудових мігрантів з України, які особливо затребувані на підприємствах харчової промисловості, логістики, деревообробки і виробництва побутової техніки.
  • Thumbnail Image
    Item
    Емоційність та інтертекстуальність в офіційних дискурсах пострадянських авторитарних держав (Казахстан, Білорусь, Російська Федерація)
    (Видавництво Львівської політехніки, 2020-02-24) Стеблина, Наталія; Steblyna, Nataliia; Донецький національний університет імені Василя Стуса; Vasyl Stus’ Donetsk National University
    У статті здійснено формальний аналіз офіційних дискурсів Казахстану, Білорусі та РФ. Репрезентантами офіційних дискурсів виступають сайти президентів цих країн. За допомогою комп’ютерних програм (мова Python) обчислюються показники емоційності, прямої та непрямої інтертекстуальності. Для усіх трьох офіційних дискурсів характерна низька емоційність та пряма інтертекстуальність, що підкреслює незначну інтенсивність (або ж формальність) політичної взаємодії. Середні показники емоційності дискурсів Казахстану та Російської Федерації (0,26; 0,24) та Білорусі (0,39) – у кілька разів менші від показників країн із більш демократичними режимами. З-поміж окреслених дискурсів виокремлюються більш емоційні спорадичні (Білорусь) та менш емоційні стабільні (Казахстан, Російська Федерація). Між емоційністю Казахстану та Російської Федерації знаходимо позитивну кореляцію (0,84), що говорить про існування схожих етапів розвитку цих дискурсів: із більш виразною емоційністю до 2013 і неемоційний етап – після 2013. За непрямою інтертекстуальністю для Білорусі та Російської Федерації виокремлюються декілька періодів, коли показники непрямої інтертекстуальності були дуже значними (2012–2014, 2016–2017; та 2005–2010 – відповідно). Подібні періоди високих показників пояснюються не інтенсифікацією політичної взаємодії, а її імітацією. Значний відсоток повідомлень (більше половини, а іноді й 80–90 %) із непрямими цитатами у цей період у Білорусі та Росії – це привітання або ж висловлення співчуттів авторитарних лідерів країн представникам світової спільноти. Для Казахстану спостерігається інтерес до подібного типу повідомлень, проте вони домінують тільки протягом 2011–2012 років. Отже, для білоруського та російського офіційних дискурсів притаманна імітація політичної активності на рівні комунікації, а для казахстанського – ні. Хоча для усіх трьох типів характерний штучний характер політичної взаємодії на рівні офіційних дискурсів, що може бути визначений через використання шаблонного підходу для створення текстів.
  • Thumbnail Image
    Item
    Ініціативи Європейського Союзу у боротьбі з пропагандою тероризму
    (Видавництво Львівської політехніки, 2020-02-24) Карпчук, Наталія; Karpchuk, Nataliia; Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки; Lesya Ukrainka Eastern European National University
    У статті проаналізовано ініціативи ЄС, які дають змогу запобігати й протидіяти радикалізації, зменшити вплив деструктивного контенту, посилити обізнаність громадян й можливості відрізняти об’єктивну інформацію від фейків та дезінформації. Наголошено, що боротьба ЄС з радикалізацією, екстремізмом й тероризмом базується на чотирьох “стовпах”: запобігти, захистити, переслідувати, дати відповідь. Кожна країна-член розробляє власну превентивну політику, але Комісія надає певні регулятивні рамки для обміну досвідом і позитивними практиками, тому особливу увагу приділено дослідженню діяльності Мережі посилення обізнаності з радикалізації (RAN), яка є інструментом політики ЄС, бо має на меті розробку програм з дерадикалізації й реабілітації, допомоги вчителям та молоді у боротьбі з причинами радикалізації. Зроблено висновок про те, що лише спільними зусиллями інституцій ЄС, країн-членів, країн-партнерів, медіа й технологічних організацій можна ефективно протидіяти пропаганді екстремізму й тероризму.
  • Thumbnail Image
    Item
    Вплив євроскептицизму на зовнішню політику Європейського Союзу
    (Видавництво Львівської політехніки, 2020-02-24) Якимчук, Марина; Yakymchuk, Maryna; Національний університет “Острозька академія”; National University Ostroh Academy
    В оглядовій статті проаналізовано вплив євроскептицизму на зовнішню політику ЄС. Зокрема визначено основні суб’єкти реалізації європейської спільної зовнішньої політики та ступінь їхньої прихильності ідеям євроскептицизму. Найменше євроскептичні ідеї підтримують комісари ЄС, а також Верховний представник із зовнішньої політики та питань безпеки та працівники Європейської служби зовнішніх дій. Проте вони не мають достатнього політичного впливу на процес прийняття рішень. В інших інституціях ЄС, таких як Рада ЄС та Європейська Рада, рівень опозиції до ЄС дещо вищий, оскільки деякі глави держав та урядів і міністри критикують та не довіряють ЄС. Європейський парламент у таких самих питаннях більшою мірою залежить від політики держав-членів. Позиції держав-членів теж дещо відрізняються. У державах Центрально-Східної Європи спостерігається значно вищий рівень опозиції до посилення внутрішньої інтеграції у сфері зовнішньої політики, але вони підтримують розширення ЄС. Держави Північної Європи, навпаки, підтримують поглиблення співпраці у зовнішній політиці, проте дещо з осторогою сприймають приєднання нових членів. У статті наведено аргументи того, що найбільшими опозиціонерами до активізації спільної зовнішньої політики є держави-члени ЄС. Ще однією перешкодою до поглиблення інтеграції є надмірне втручання у справи ЄС Росії, Китаю та США. Попри це, громадяни держав-членів ЄС підтримують посилення співпраці у цій сфері, за умови вирішення міграційної проблеми. Крім того, під спільною зовнішньою політикою громадяни розуміють механізм протидії втручанню третіх держав у справи ЄС. З метою вироблення ефективної спільної зовнішньої політики ЄС потрібно знизити рівень опозиції до ЄС і серед держав-членів, і в державах, які не є членами спільноти.
  • Thumbnail Image
    Item
    Зміст
    (Видавництво Львівської політехніки, 2020-02-24)
  • Thumbnail Image
    Item
    Evolution and religious experience. Review of Johan De Smedt’s and Helen De Cruz’s book “The challange of evolution to religion”
    (Видавництво Львівської політехніки, 2020-02-24) Кадикало, Андрій; Kadykalo, Andrii; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    Прорецензовано книжку, автори якої аналізують виклики, котрі постають перед релігією в контексті еволюційної теорії. Смедт і де Круз показують, як виникають ці випробування, які вкорінені у сферах метафізики, проблеми походження життя на Землі та, зрештою, виникнення самої релігії. Зокрема порівнюють докази існування Бога і створення світу у викладі середньовічних (Августин, А. Кентерберійський) та сучасних (Е. Плантінґа, Є. Лейбовіц) мислителів і вказують на сьогоденній потребі їхнього перегляду. Автори вбачають необхідність нових спроб переосмислення інтерпретацій відношення “еволюції та теїзму”. Де Смедт і Де Круз пропонують виділити три підходи до узгодження еволюції та телеології. Перша позиція, відповідно до якої світ є стохастичним, бо людина його сприймає таким, друга – світ стохастичний, бо це є справжня його риса і його створив таким Бог, і третя – світ одночасно є стохастичним і непізнаваний, навіть для Бога. Вони вважають, що в межах окремих релігій можуть бути дані відповіді на ці виклики, якщо деякі з їхніх метафізичних припущень будуть адаптовані або переглянуті, перед усім ті, що визначають уявлення про творення і страждання у світі, пізнаваності світу і природи релігійної віри.