Architectural Studies. – 2020. – Vol. 6, No. 2
Permanent URI for this collection
Науковий журнал
Засновник і видавець Національний університет «Львівська політехніка». Виходить двічі на рік з 2015 року.
Architectural Studies = Архітектурні дослідження : [науковий журнал] / Lviv Polytechnic National University ; [editor-in-chief B. Cherkes]. – Lviv : Lviv Politechnic Publishing House, 2020. – Volume 6, number 2. – P. 181–310.
Зміст
181 | |
188 | |
194 | |
198 | |
207 | |
214 | |
220 | |
230 | |
235 | |
243 | |
249 | |
258 | |
269 | |
280 | |
286 | |
296 | |
302 | |
309 |
Content (Vol. 6, No 2)
181 | |
188 | |
194 | |
198 | |
207 | |
214 | |
220 | |
230 | |
235 | |
243 | |
249 | |
258 | |
269 | |
280 | |
286 | |
296 | |
302 | |
309 |
Browse
Recent Submissions
Item Aspects of the formation of a gender-sensitive urban environment of residential structures(Видавництво Львівської політехніки, 2020-10-10) Підлісецька, Христина; Гнат, Галина; Pidlisetska, Khrystyna; Hnat, Halyna; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті розглядаються аспекти сприйняття простору з позиції гендеру, та їх вплив на формування якісного житлового середовища. Наведено результати проведеного соціологічного дослідження, які свідчать про існування відмінностей у вимогах до формування міського середовища житлових утворень та в оцінках її якостей чоловіками та жінками. Вимоги до функціонально-просторової організації середовища залежать в більшій мірі від гендерної схеми поведінки особи. Це в свою чергу продукує попит на розширення спектру впливу особистостей на міське середовище житлових утворень, яке б задовільнили різного споживача. Встановлено, що для аспектів формування житлового середовища важливішим є врахування гендерних схем поведінки та врахуванням особливостей діяльності гендерних груп. При спробі поєднати поняття гендер і житлове середовище, стикаємось із проблемою їх взаємозв’язку відповідно до рівня персоналізації власне середовища в котрому перебуває індивід.Item Human-friendly new way of seeing architecture(Видавництво Львівської політехніки, 2020-10-10) Май, Анна Марія; Кусмірська, Олександра; Maj, Anna Maria; Kuśmierska, Aleksandra; Фонд Грифіндор; Краківський технологічний університет; Gryffindor Foundation; Cracow University of TechnologyЦя стаття написана після першої хвилі пандемії COVID-19, яка приголомшила світ та застарілі системи. Після COVID ніщо не було б таким, як було раніше, однак потрібно зрозуміти, що саме потребує змін. У ній проаналізовано, що світ змінитися сам не зможе, пропонується як повинен далі працювати архітектор та дизайнер, а також визначено основні напрямки розвитку містобудування. Процес містобудування дуже складний, як і архітектурне проектування, але сьогодні ми говоримо про інший масштаб проекту. Головна мета дослідження – це аналіз стійкого дизайну, добросусідські умови та оптимальне використання енергії та можливостей, які пропонує технологічний прогрес. Планувальникам, містобудівникам та архітекторам доводиться мати справу з багатьма аспектами одночасно. У Німеччині (яку ми досі приймаємо за модель) планування здійснюється на фазах, що дуже перетинаються, і підходять до цього процесу міждисциплінарно. Оцінка ситуації, виявлення проблеми, встановлення цілей, визначення обсягу планування, самого планування, фази реалізації, а також моніторинг та оцінка виконання плану підлягають консультаціям не тільки з боку галузі, а й з боку громадськості. Завдяки морфологічному аналізу, містобудування дозволяє оптимізовано використовувати енергію вітру та сонячного світла. Хороший план міста або план ревіталізації, введений з погляду енергетичної оптимізації, вплине на температуру повітря, обмежуючи ефект каньйону, здоров’я його мешканців та комфорт функціонування в ньому. Підхід до проектування змінюється з впровадженням сучасних методів планування та існуючих інструментів, знань та обізнаності експертів, які проектують простір. Міждисциплінарний підхід, професійна відповідальність та етика дизайну взаємопроникають як ніколи раніше, створюючи сучасні моделі спроб врятувати застійний світ. Вимоги покоління, яке добре усвідомлює кліматичну загрозу, покоління, яке стикається з руйнуванням та деградацією, стають основою стійких дизайнерських ідей і повинні визначити напрямок, у якому ми будемо шукати.Item Theatre costume as a factor of architectonics of theatre space (costume design for The Penelopiad)(Видавництво Львівської політехніки, 2020-10-10) Настурціо, Ендрю; Урбані, Алесся; Nasturzio, Andrew; Urbani, Alessia; Школа виконавських мистецтв Університету ім. Е. Райєрсона, Торонто, Онтаріо, Канада; School of Performance Ryerson University, Toronto, Ontario, CanadaДизайн костюмів Ендрю Настурціо та Алессі Урбані в театрі університету Райєрсона вніс інноваційний, креативний та унікальний підхід в побудову дії вистави та архітектури сценічного простору, де саме театральні костюми у виставі “Пенелопіада” стали фактором їх творення. Вистава випускного класу Школи виконавських мистецтв Університету ім. Е. Райєрсона “Пенелопіада” відомої сучасної канадської авторки Маргарет Етвуд поставлено на великій сцені школи (її зала налічувала 1200 місць) у 2018 році. Для вистави цей простір був змінений на камерний, де сто глядачів розміщувалося над оркестровою ямою, на спеціально збудованих трибунах, практично в самому просторі дії. Сам простір сценічної дії за задумом не мав мати ні початку, ні кінця як в просторі, так і в часі. Актори не мали зникати під час вистави для перевдягання у просторі сцени за лаштунками, завісами, палетами. При мінімумі інших сценографічно-світлових, просторових, декораційних рішень саме костюмам, рішення яких полягало у використанні магнітів, що утримували, а за потребою, могли падати на планшет і розкривати інший сценічний одяг, вдалося підтримувати постійну динаміку театральної дії без перерв і змін. Сприяти гармонійному синтезу середовища дії і простору сцениItem The architecture of wooden temple buildings – modernity and the form of identity(Видавництво Львівської політехніки, 2020-10-10) Гнідець, Ростислав; Ясінський, Максим; Hnidets, Rostyslav; Yasinskyi, Maksym; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityВ розумінні традиції, новаторства та національної ідентичності взірців дерев’яних храмових будівель, зокрема, українських дерев’яних церков виявляються певні тенденції, які за своєю сутністю стають головними, щодо тяглості (тривалості) розвитку в храмобудуванні. Проявляються чинники традиції і новаторства, як важливі середники утвердження національної ідентичності образу дерев’яних храмових будівель, і їх вираження в сучасному храмобудівному процесі творення християнської святині. Традиція українських дерев’яних церков є достатньо важливим та невід’ємним чинником у формотворенні їхніх типових взірців, зокрема, тридільного або хрещатого типів розпланування, висотно-просторового розвитку храмової структури, що завершується однією, трьома або більше банями. Їх форма (саме баневих завершень), переважно грушевидна, видовжена догори, півциркульна, пірамідальна або їх різновиди, творять властиво національний образ українського храму. Новаторство як сучасне втілення тієї ж традиції храмобудування в Україні та за її межами є своєрідним намаганням у новітні часи, під засобом форми конструкції та матеріалу – дерева, надати нове життя, нової інтерпретації усталеній традиції, як виявлення до неї поваги та пошани у втіленні, а не як певний спосіб її вульгаризації та спрощення. Ці два чинники – традиції та новаторства – виступають важливим підгрунттям для усвідомлення та ідентифікації феномену національної ідентичності образу української дерев’яної церковної архітектури і архітектури загалом, у просторі України, і тих просторів, де перебувають і живуть українці, український етнос.Item Territory of Vicheva square and problems of its architectural renovation(Видавництво Львівської політехніки, 2020-10-10) Криворучко, Ольга; Плесницький, Данило; Kryvoruchko, Olga; Plesnytskyi, Danylo; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті досліджується історичне підґрунтя утворення сучасної площі Вічевої та визначення відповідно до історичних даних її ролі у сучасній структурі міста Львова. Також предметом зацікавлення є містобудівний аналіз, що був проведений на рівні дипломного проектування для напрацювання архітектурних пропозицій та рекомендацій. Низький замок має назву на противагу іншому – Високому Замку, що знаходився на горі, на північному сході міста. Найдавніша згадка – 1270 роки, у зв’язку з перенесенням сюди помешкання короля Лева Даниловича, він належав до найдавніших будівель, і пізніше став частиною нового середмістя. На території Низького замку була кам’яна каплиця святої Катерини Олександрійської, яка спочатку була руською церквою, про що свідчили описи про багаті розписи її інтер’єрів. Після завоювання Львова польським королем Казимиром ІІІ замок служив неофіційною королівською резиденцією. Йому неодноразово завдавалася шкода, зокрема під час нападів литовського князя Любарта в 1340, 1353 роках; від пожежі 1565 р.; під час пограбування міста шведськими військами в 1704 р., проте він відбудовувався багато разів. Через брак коштів на підтримання в належному стані, будівлі Низького Замку поступово занепали, і були остаточно розібрані в 1802 р., а частина вивільненої площі перетворена під торгову площу. Нині територія, де був замок, частково зайнята драматичним театром, а частково будівлею Національного музею. Деяка частина території не забудована, вона містить ринок мистецьких творів і сувенірів Вернісаж, це площа Вічева. Коротка вулиця, що перетинає територію, де раніше був замок (між Національним музеєм та площею Вічевою), отримала назву Низький замок у 1991 році. Аналізуючи історичне підгрунтя та всі аспекти сучасної містобудівної ситуації, ми можемо зробити деякі висновки. Хаотична організація громадського простору через присутність тут ринку, оточеного парковкою, відрізаність від решти середмістя, незручність пішохідних шляхів, які тут інтесивно діють, відсутність озеленення – усе це створює суміш з несприятливих моментів для успішної реновації площі Вічевої. Проте, заховані під землею залишки Низького замку та церкви св. Катерини – створюють дуже позитивне підґрунтя, що може дати гарний поштовх до розвитку площі, саме в аспекті історико-археологічної та культурної спадщини.Item Experience in using modular social housing(Видавництво Львівської політехніки, 2020-10-10) Софія, Лук’янченко; Баб’як, Володимир; Гнесь, Ігор; Lukyanchenko, Sofiya; Babyak, Volodymyr; Gnes, Igor; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityМодульна архітектура на сьогодні активно використовується в будівництві, бо має чимало переваг в порівнянні з традиційним будівництвом. Такий тип проектування спрощує і пришвидшує процес створення не тільки соціального житла, але й студентських містечок, лікарень, коли відбувається епідемія і потрібно в швидкі терміни забезпечити хворих палатами, чи вийти з житлового дефіциту під час економічної кризи. Окрім того, що такий метод є практичним він набагато дешевший та екологічніший. В цій статті наведені приклади використання модулів у будівництві та архітектурі, щоб аргументувати актуальність й потребу використовувати модульну архітектуру та її розвивати. Використання технології модульного формування архітектурних об’єктів може вирішити термінові завдання в сучасному світі: подолання наслідків природних явищ, бойових дій, формування соціального та нішевого спеціалізованого житла. Наведені приклади не є нововведеннями, недосяжними чи не масштабованими через технологічні причини. Висвітлене питання лише показує необхідність поширення цих рішень у практиці. Ще одна причина використання модульної архітектури, передбачає змогу пришвидшити процес будівництва. Іноді у міському середовищі доводиться виходити за межі ділянки, щоб реалізувати будівництво, але є один нюанс, і він передбачає, що терміни реалізації будівництва в такому випадку скорочуються вдвічі, аніж, якби будівництво відбувалось лише на своїй ділянці. Таким чином, монтування модульної архутектури не тільки надає змогу пришвидшити будівництво, але й зекономити фінанси в схожих ситуаціях, коли на ділянці немає можливості розмістити великогабаритну будівельну техніку. Окрім цього, чимало архітектурних бюро розпочинає пропонувати не просто статичну модульну архітектуру, а зокрема ту, яка має змогу адаптуватися до різних кліматичних та топографічних умов. Це також надає шанс розробляти модулі для постійної експлуатації, а не лише для тимчасової. Такий метод трансформації непостійного житла під постійне враховує те, що модуль може доповнюватись іншою архітектурою під потреби замовника, що є дуже зручно. Тому, соціальне тимчасове житло з часом може стати постійним житлом для людей з різними вимогами та потребами.Item Types of housing and industrial institutions for the homeless in foreign practice(Видавництво Львівської політехніки, 2020-10-10) Гнесь, Ігор; Соловій, Любов; Gnes, Igor; Soloviy, Lubov; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityРозглядаються приклади проектування закладів для бездомних в зарубіжній практиці. Зарубіжний досвід співставляється з результатами власних соціологічних досліджень бездомних в Україні. Категорія бездомних – це невід’ємна складова населення будь-якої країни, яка завжди була присутня в різних типах суспільства, незалежно від рівня його заможності і соціальної формації. Для вирішення проблеми бездомності пропонується соціально-типологічна схема впровадження для бездомних різних типів житла, на основі його інтеграції з виробничими і навчальними функціями. Пропоновані житлово-виробничі заклади для бездомних – це проекти, у яких до звичного складу житлових одиниць додаються навчальні і виробничі приміщення, спеціалізовані майстерні, де бездомні навчаються новим ремеслам, видам господарства, опановують фах, за допомогою якого можуть надалі заробляти на прожиття. Також можливе розташування окремого виробництва або підприємства на території закладів, або в приміській зоні і навіть в сільській місцевості. Виробництво має бути таким, щоб його змогли опанувати особи без спеціальної освіти. Зазвичай це такі галузі: швейна, деревообробна, виготовлення паперу, побутових речей, будівельних конструкцій, сільське господарство. Конкретний вибір виробництва у таких закладах залежить від країни, регіону та їхньої спеціалізації. Для житлово-виробничих організацій не обов’язково розташовувати виробництво на території закладу. Можливо й співпрацювати з підприємствами, яке знаходиться неподалік. За допомогою трансферу люди потрапляють на роботу і освоюють нові навички та отримують заробітну плату. Такий тип закладу дозволить бездомним пройти соціальну адаптацію, дасть змогу відновити нормальне фізичне і психічне здоров’я, забезпечить їх роботою, засобами до існування та дасть можливість, хоча б частково покрити вартість свого проживання в такому типі закладу.Item Issues of design of informal learning spaces in the university cultural centers(Видавництво Львівської політехніки, 2020-10-10) Дмитраш, Ольга; Dmytrash, Olga; Національний університету “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityЗ часів Середньовіччя складовою ідеї університету було активне суспільне життя студентів. Однак багато сучасних кампусів позбавлені загальнодоступних громадських культурних просторів. Студенти проводять більшу частину свого часу за межами лекційної зали чи навчальної аудиторії (групи приміщень, які ми можемо віднести до офіційного або формального простору для навчання). В цей час вони спілкуються, самостійно навчаються, відпочивають. А відбувається це, на жаль, за межами університету. Причиною цього є відсутність у більшості студмістечок так званого неформального простору. Це простір, який провокує соціальну взаємодію: несподівані зустрічі, імпровізовані розмови. Він сприяє особистісному і професійному зростанню. Заклади харчування, коридори, холи, площі, двори, гуртожитки стають важливими елементами для формування неофіційних зон для самостійного і групового навчання. Проте, характер перерахованих існуючих груп приміщень здебільшого є хаотичним та непристосованим, або просто не передбаченим для такої функції. Тому інтеграція неофіційних навчальних просторів у склад функціонального наповнення університетського чи міжвузівського центру культури значно покращить відвідуваність таких закладів і заповнить прогалини в організації навчального процесу на території університету. У статті представлено огляд та аналіз стану досліджень у галузі проектування та експлуатації сучасних освітніх просторів в університетах світу, а саме просторів з гнучким плануванням, які називаються неформальним навчальним простором. Внаслідок проведених досліджень була розроблена загальна характеристика, класифікація, розкрито основні принципи проектування цього простору. Зокрема, визначено низку проблем, що виникають під час його експлуатації, які слід враховувати при проектуванні. Висвітлено досвід навчального проектування міжвузівських культурних центрів із застосуванням розроблених теоретичних основ проектування неформального освітнього простору.Item Instructions to Authors(Видавництво Львівської політехніки, 2020-10-10)Item Social scenario and formation of the concept of an apartment residential complex(Видавництво Львівської політехніки, 2020-10-10) Яблонська, Ганна; Yablonska, Hanna; Київський національний університет будівництва і архітектури; Kyiv National University of Construction and ArchitectureНа ринку житлової нерухомості в Україні існує низка проблем. Необхідно змінити підходи до проектування багатоквартирного житла. Деякі проблеми можна вирішити, використовуючи сценарій підходу на етапі, що передує створенню проектного завдання. Він полягає у формулюванні можливих історій розвитку держав та подій у житті та діях жителів у швидко мінливих умовах сучасного міста. Його метою є формування конкретних подійних та архітектурно-просторових моделей житлового комплексу, які відповідали б різним демографічним, побутовим, соціально-економічним характеристикам потенційних груп мешканців. Ці моделі базуються на соціальному сценарії. Це сукупність соціально-демографічних умов місцевої групи жителів. Це послідовність можливих подій у житті людей, які вчасно відбуваються в житловому комплексі. Соціально-демографічні характеристики потенційних мешканців визначають основні переваги щодо організації середовища проживання. У статті представлено кілька варіантів соціальних сценаріїв та відповідні містобудівні та архітектурні концепції багатоквартирних житлових комплексів. Використання соціального сценарію на етапі створення концепції дозволяє моделювати ситуації взаємодії окремої людини, сім’ї чи групи жителів із середовищем проживання (простором). Створення комфортного середовища проживання повинно включати ряд ознак: вік, соціальний статус, майновий стан, спосіб життя, менталітет мешканців. Також необхідно враховувати час перебування в житловому комплексі – постійний, довгостроковий та короткочасний. Соціально-демографічна різноманітність характеристик мешканців повинна проявлятися в різноманітних містобудівних та типологічних прийомах. Це допоможе забезпечити максимальну відповідність потребам та можливостям місцево-територіальної громади, яка проживатиме у таких житлових комплексах. Це також урізноманітнить їх архітектурні, планувальні та об'ємно-просторові рішення.Item Forming principles of spatial-planning model for recreation environment in rural local conditions(Видавництво Львівської політехніки, 2020-10-10) Чижевська, Лідія; Chyzhevska, Lydia; Київський національний університет будівництва і архітектури; Kyiv National University of Construction and ArchitectureСтаття присвячена актуальним питанням наукового опрацювання моделі просторово-планувальної організації об’єднаних територіальних громад та визначення принципів формування їх туристично-рекреаційного середовища. Сформульовано сім відповідних принципів: перший принцип відповідності просторово-територіальної організації завданням реалізації стратегічної та оперативної цілей з розвитку туристично-рекреаційної галузі; другий принцип полягає у взаємопов’язаності напрямків розвитку просторового планування території громади, її окремих частин чи поселень з функціонально-планувальною організацією туристично-рекреаційної діяльності; третій – це принцип комплексного ландшафтного планування території об’єднаної територіальної громади; четвертий принцип – принцип структурованої диференціації здійснення розрахунків та побудови систем обслуговування в населених пунктах з рекреаційно-туристичною направленістю; п’ятий принцип формування просторово-територіальної моделі полягає в реалізації сценарного підходу до організації планувальних та візуальних зав’язків між основними структурними елементами простору території громади, поселень, їх частин та окремих атрактивних об’єктів; шостий – це принцип непереривності та органічного поєднання планувальних структур курортно-рекреаційних об’єктів та комплексів з іншими структурними елементами населених пунктів; сьомий принцип – це принцип просторового акцентування провідних туристичних атракцій в просторово-планувальній організації територій громад та їх окремих частин і структурних елементів. Складається висновок про те, що перші три принципи (перший, другий і третій) стосуються формування підходів до відпрацювання прийомів розробки містобудівної документації на рівні територій громад, а останні два (шостий та сьомий) мають відношення до місцевої документації на рівні поселень або окремих рекреаційних територій. Так само четвертий і п’ятий принципи реалізуються в містобудівній документації як на рівні територій громад, так і територій поселень.Item Current situation and conservation issues of the cemetery near the church of the Holy Spirit in Rohatyn(Видавництво Львівської політехніки, 2020-10-10) Стасюк, Олена; Stasyuk, Olena; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityРогатин є містечком давнім та історичним. Воно є відомим і знаменитим своїми історичними, культурними й архітектурними пам’ятками. Історичні цвинтарі, як і церкви є невід’ємною складовою частиною культурного пейзажу кожного міста і містечка. Для українців сам храм є надзвичайно важливим – це унаочнення, матеріальне втілення духовної сутності християнства. У давнину християн ховали довкола церков, а також в церковних криптах. На жаль історичні цвинтарі є дуже вразливими до руйнувань – це фізичні, хімічні і біологічні чинники, а також людський фактор, як то звичайний вандалізм або звичайна некомпетентність при виконанні ремонтних чи опоряджувальних робіт. Для того, щоб успішно створити і втілити програму збереження історичних кладовищ необхідно ретельно їх дослідити задокументувати, інвентаризувати, а також ретельно вивчити матеріал з якого виконані ці пам’ятки. Дослідження має за мету вивчити існуючий стан історичного цвинтаря біля церкви Св. Духа в Рогатині. Дослідити матеріал, зокрема кам’яний, меморіальної пластики цвинтаря, проаналізувати причини його знищення і пошкоджень. Показати виклики та завдання, які пов’язані з реставрацією і збереженням цього об’єкту. Сьогодні Рогатин роблять відомим: ім’я Роксолани і пам’ятка включена у список світової спадщини ЮНЕСКО – дерев’яна Церква Зішестя Святого Духа. Історичний цвинтар біля церкви Зішестя Святого Духа перебуває в задовільному стані і зберіг свою історичну й мистецьку цінність. Щодо матеріалу надгробних пам’ятників, то він, зокрема, є дуже різний. А що стосується руйнувань і пошкоджень, то всі природні чинники руйнування – працюють. На діючому цвинтарі додається ще людський фактор – наприклад, нефаховий ремонт чи впорядкування пам’ятників. Дуже шкідливою є й бездіяльність. Як кожен окремий пам’ятник, так і цвинтар вцілому, для того, щоб постійно перебувати в доброму стані, вимагають постійного догляду. Історичний цвинтар біля церкви Зішестя Святого Духа в Рогатині вимагає визначення і затвердження свого правового статусу і прийняття концепції щодо його подальшого функціонування і використання. Виклики щодо способу й методики збереження, мусять вирішуватися фахівцями з урахуванням особливого пам’яткового статусу, а значить, крім українського, ще й міжнародного законодавства.Item The influence of genetic memory and memory of generations on the change of the habitat(Видавництво Львівської політехніки, 2020-10-10) Смадич, Іван; Smadych, Ivan; Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу; Ivano-Frankivsk National Technical University of Oil and GasВ цій статті розглянуто феномен пам’яті поколінь та його вплив на людину при зміні житлових умов. Пам’ять поколінь в архітектурі – це міждисциплінарне поняття, що трактується, як передача системи знань, норм і цінностей, соціального досвіду, соціальних якостей, ролей та поведінки від одного покоління до іншого, та проявляється у всіх сферах життя людини, в тому числі при формуванні та виборі житла та житлового середовища. Реалізація цих компонентів досягається шляхом виховання людини в сім’ї та соціумі, а також частково на генетичному рівн(генетична пам’ять). В результаті теоретичних досліджень поняття “пам’ять поколінь” сформовані основні гіпотези цього дослідження, що охоплюють кілька аспектів: пам’ять поколінь має вплив на вибір житлового середовища при зміні місця проживання; існують сталі взаємозалежності між рівнем передачі ціннісних орієнтирів різних поколінь; при підвищенні рівня функціональних пріоритетів людини знижується рівень подібності житла, яке було притаманне різним поколінням. Для проведення цього комплексного дослідження використано метод соціологічного опитування, графоаналітичної оцінки та групового порівняння. Питання опитування відображають основні складові феномену пам’яті поколінь: засвоєння ціннісних орієнтирів, засвоєння стереотипів поведінки, засвоєння діючих соціальних норм, засвоєння звичаїв, засвоєння інтересів. Серед 210 респондентів, що пройшли це опитування в соціальних мережах, основна частка 99 % становлять жителі України. З них 82 % респондентів змінювали житло понад 3 рази. Визначено, що пам'ять поколінь втрачається при активізації функціональних орієнтирів (зміна житла в процесі зміни місця праці, бажання покращити умови проживання через наслідування модних тенденцій в архітектурі. Проте цей феномен проявляється в старшому віці (50–65 років при наступних змінах житлового середовища). визначивши причини, що вплинули на зниження рівня подібності в житлі різних вікових груп, ми сформували пропозиції елементів архітектурно-планувальних та просторових рішень. Це допоможе виправити негативні тенденції міграційних процесів в сільській місцевості України, а також змінити підхід до уніфікованої системи житлового будівництва на систему адресного будівництва відносно потреб людини та її життєвих пріоритетів.Item Prospective trends of multiflat housing in 2021–2035(Видавництво Львівської політехніки, 2020-10-10) Смалійчук, Андрій; Smaliychuk, Andrij; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті представлено аналітичний огляд перспективних тенденцій багатоквартирного житла на наступні 15 років. Ці тенденції прогнозуються на основі аналізу міжнародного досвіду, зокрема країн Європи. Прогноз загалом ґрунтується на поточній економічній ситуації та демографічних тенденціях в Україні. Найбільш ймовірним трендом є зростання ролі енергоефективності в оцінці споживчих характеристик житла. Існує великий вітчизняний та зарубіжний досвід застосування засобів енергозбереження. Зменшення поверховості також є доволі прогнозованою, оскільки 3–5 поверхова забудова може мати щільність співставну з 8–9 поверховою забудовою. Малоповерхова забудова має багато якісних переваг. Передбачається збільшення різноманітності квартир що відповідатиме у різним життєвим укладам покупців. Ця тенденція зараз перебуває на початковому етапі. Екологічність матеріалів стає вагомим чинником при виборі житла, оскільки це безпосередньо впливає на якість життя. Якість проживання поступово ставатиме найголовнішим критерієм при купівлі нерухомості, а не кількість метрів квадратних як в минулому. Однією з негативних на найбільш ймовірно прогнозованих тенденцій є зростання частки аварійного та малопридатного житла для проживання. Цей проноз ґрунтується на зношеності інфраструктури, негативним демографічним та економічним трендам. Передбачається також зростання важливості художньо-естетичного чинника. Однак ймовірність такого розвитку ситуації є меншою, ніж вищезазначених трендах. Урізноманітнення форм управління житлом може стати однією з форм ефективнішого та якіснішого використання житлового фонду. Модернізація житлового фонду є одним з найважливіших та прогнозованіших трендів на наступні 15–30 років. Ця тенденція триватиме навіть до 2050 року. Відновлення кооперативного будівництва також є однією з менш прогнозованих, оскільки процес кооперації вимагає активного залучення. Поява житлової політики, як вагомого інструменту соціально-економічного розвитку може стати вагомим інструментом розвитку житлового будівництва.Item Simulation modelling development in design of energy efficiency improvement of architectural solutions(Видавництво Львівської політехніки, 2020-10-10) Шулдан, Лариса; Штендера, Андрій; Shuldan, Larysa; Shtendera, Andrii; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityВимоги нового часу переводять архітектуру з площини суб’єктивних уявлень проектувальника в раціональну площину об’єктивних рішень. Розвиток сучасних інформаційних технологій створює передумови і можливості пошуку принципово нових підходів до організації архітектурного простору, нових засобів і прийомів художньої виразності в архітектурі. У своїй статті ми продовжили досліджувати взаємозв’язок між архітектурним проектуванням та енергоефективністю, а основне її завдання визначили як розвиток методу симуляційного моделювання з метою покращення енергоефективності архітектурних рішень. Проведення дослідження відбувалося у кілька етапів: визначення переліку основних впливів, аналіз існування програмних продуктів, їх практичне застосування у навчальному, реальному та пошуковому проектуванні, обчислення енерговитрат за змінними параметрами, теоретичне наукове узагальнення результатів та формування рекомендацій. Покращення енергоефективності архітектурних рішень на будь якій стадії проектування досягалося завдяки створенню симуляцій впливів, адже саме вони обумовлюють термодинамічні процеси і дозволяють досліджувати геометричнокеровану логіку продуктивності. Найважливішими серед них є: симуляція зовнішньокліматичних чинників; симуляція мікрокліматичних параметрів будівлі; симуляція і вибір варіантів геометрії будівлі чи комплексу; добір і розрахунок конструкцій; симуляція впливів навколишньої забудови та перспективної розбудови комплексів. Також окреслено перелік найважливіших архітектурних задач, що вирішуються завдяки застосуванню методу симуляційного моделювання. Привернення уваги до деяких аспектів історії розвитку симуляційного моделювання, зокрема, в лабораторії інституту архітектури Національного університету “Львівська політехніка”, дозволяє осмислити суть і форму його застосування сьогодні, а також відслідкувати еволюцію програм покращення енергоефективності та інструментів архітектурного проектування. Автори оптимізували роботу з критеріями, зокрема такими як потреба в енергії, вплив на навколишнє середовище, геометрію і матеріали. Значить аналіз та апробація найбільш поширених програмних продуктів з погляду застосування у цій галузі, як результат, дозволили запропонувати комбінації та способи їх використання для архітекторів.Item Visual and aesthetic evaluation of the trace highways in the landscape(Видавництво Львівської політехніки, 2020-10-10) Посацький, Богдан; Мазур, Тамара; Король, Євгенія; Posatskyi, Bohdan; Mazur, Tamara; Koro, Yevheniia; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityВ статті обґрунтовується актуальність та розглянуті методичні підходи до архітектурно-ландшафтної організації простору автомобільних доріг як комплексу заходів, спрямованих на вдосконалення його візуально-естетичних характеристик. Автомобільні дороги є великими територіальними об’єктами і складовими елементами антропогенного ландшафту. В Україні зростання рівня автомобілізації і обсягів автотранспортних перевезень ставлять нові вимоги до розвитку автомобільної дорожньої мережі. З березня 2020 року в країні започаткований і реалізується національний проект “Велике будівництво”. В рамках цього проекту планується зробити капітальний ремонт і побудувати 6500 км доріг до кінця 2020 року. Досвід розвинутих країн свідчить про важливість узгодження інженерно-технічних питань дорожнього будівництва з архітектурно-ландшафтними та інформаційно-естетичними задачами. Передусім – це гармонійне поєднання дороги з навколишнім середовищем та виявлення природних і культурних особливостей ландшафту місцевості й її трасування. З огляду на великий обсяг спорудження автодоріг, дослідження архітектурно-ландшафтних питань, формування дорожнього простору є актуальними для України. Такі питання тривалий час досліджуються в США та західноєвропейських країнах. У 1980 році в США була створена, а в 2011 році оновлена система VRM (Visual Resource Management), що дозволило використовувати її і в Європі. Система VRM призначена для інвентаризації та візуального аналізу краєвидів великих територій перед початком проектування об’єктів енергетики, транспорту та заходів з вирубування лісів. Європейська Конвенція Ландшафтів, ратифікована Україною у 2006 році, зобов’язує проведення відповідних досліджень. Проводячи великі програми будівництва і ремонт автошляхів, необхідно надавати належну увагу збереженню ландшафтів і збільшенню їх візуально-естетичної привабливості. З цією метою доцільно використовувати теоретичні положення та методики досліджень, що використовуються в зарубіжній практиці.Item Nature and fortification structures of downtowns in the cities of Kyiv region in the 17th – end of the 18th centuries(Видавництво Львівської політехніки, 2020-10-10) Рибчинський, Олег; Rybchynskyi, Oleh; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті описано характер та фортифікаційний уклад середмість у містах Київщини XVІІ – кінця XVІІІ століть. Збройні війська Польщі, Туреччини, Швеції, Росії впродовж ХVІІ – кінця ХVІІІ століть розгортали в Україні численні фронти воєнних операцій. Відтак, у відповідь загрозам, середмістя та замки у містах починають покращувати: копають рови та насипають вали, бастіони, равеліни та влаштовують додаткові пастки. Підчас розбудови міст використовували природні оборонні чинники – вигнуті береги або гирла річок, які впливали на розмір та конфігурацію абрису середмість. В кількох поселеннях надійно укріпленими були лише замки. На карта Гійома Левассера де Боплана 1650 року вирізнено міста з надійним фортифікаційним забезпеченням, а саме: Лисянка, Вільшана, Сміла, Чигирин, Крилів, Боровиця, Черкаси, Мошни, Корсунь, Богуслав та інші. Це свідчить про існування територіальної оборонної стратегії. Натомість численні війни і татарські набіги, мала чисельність залоги і незначне озброєння, занепад та відсутність ремонтів фортифікацій визначили її малу ефективність. Приватних міст було більше, ніж королівських. Відтак, характер та фортифікаційний уклад середмістя впродовж ХVІІ–ХVІІІ століть, в першу чергу залежав від ресурсів, амбіцій та ерудиції землевласника. В результаті обрахунку співвідношення розмірів територій середмістя та замку встановлено, що найбільш розповсюдженими були відповідності 4:1 (Бужин, Вільшана, Германівка, Димер, Паволоч та інші), рідше 3:1 (Триліси, Сквира) та 5:1 (Лисянка, Ставище). У другій половині XVII століття, в результаті відбудови та модернізації, лише в кількох замках з’являються башти та бастіони. Середмістя зберігають просту оборонну систему. Лише в окремих прикладах оборонного периметру, будують земляні бастіони та редути. У XVIIІ столітті, внаслідок шведської експансії (1700–1721 рр.) та гайдамацьких повстань (1734 р., 1750 р. та 1768 р.) фортифікаційний уклад середмість поступово занепадає. Оборонна архітектура замків продовжує підтримуватися, частково регенерується і призначається під пенітенціарні закладиItem Use of cultural landscapes as a part of open-air museums(Видавництво Львівської політехніки, 2020-10-10) Брич, Марія; Brych, Maria; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityДії, що сьогодні вживаються стосовно пам’яткових ансамблів і комплексів, свідчать про відсутність цілісного сприйняття історико-культурного середовища в якості об’єкта охорони та використання. Важливою проблемою у сфері збереження архітектурної культурної спадщини постає фокусування безпосередньо на об’єкті і нівелювання його оточуючого середовища. Зміст і суть пам’ятки невіддільно пов’язані не лише з її матеріальною структурою, але й з оточенням. Історично сформоване природно-ландшафтне чи міське середовище виявляє її історико-культурну сутність, широко розкриває зміст, збагачує образно-художні якості. Багато характеристик культурних ландшафтів можуть бути використані в сучасному туризмі, зокрема у формі музею під відкритим небом. Використання їх в якості ключового чи вторинного елементу експозиції розширить потенціал пам’яткових комплексів. Музеї під відкритим небом включають численні об’єкти разом з оточенням, і всі вони є важливими елементами історичного середовища. Музеєфікація пам’яток в контексті створення музеїв під відкритим небом означає музеєфікацію всього комплексу, включно з ландшафтом та середовищем. Саме у музеях під відкритим небом культурні ландшафти різного типу – угіддя садиб і резиденцій, парки палацових ансамблів, широкі території монастирських комплексів, промислові ландшафти, меморіальні пам’ятні місця, археологічні комплекси тощо – можуть стати об’єктом охорони і показу. Збереження всього історико-культурного комплексу буде ефективним тільки тоді, коли розуміння об’єкта охорони буде розширено до меж культурного ландшафту, включаючи всі його цінні елементи. Оптимальним шляхом реалізації цієї концепції є включення культурних ландшафтів в експозицію музеїв під відкритим небом як невід’ємного, активного і живого елемента експозиції.