Architectural Studies. – 2018. – Vol. 4, No. 2

Permanent URI for this collectionhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/45953

Науковий журнал

Засновник і видавець Національний університет «Львівська політехніка». Виходить двічі на рік з 2015 року.

Architectural Studies = Архітектурні дослідження : [науковий журнал] / Lviv Polytechnic National University ; [editor-in-chief B. Cherkes]. – Lviv : Lviv Politechnic Publishing House, 2018. – Volume 4, number 2. – P. 117 – 288.

Зміст

1. Черкес Б., Дида І. Професор Андрій Рудницький і його вплив на формування архітектурного середовища Львова другої половини ХХ ст.	117
2. Посацький Б. Андрій Рудницький – український науковець урбаніст	129
3. Бевз М. Жовква – місто, закладене наприкінці XVI століття на архітектурно-розпланувальних засадах ренесансного “ідеального міста”	137
4. Чекіль-Світальська Е. Міський ландшафт та охорона зелених насаджень	148
5. Дідик В. Ревалиризація парків приміських історичних садиб на прикладі Оброшино	155
6. Дида І. Подібний урбаністичний підхід у заснуванні міст раннього середньовіччя (до ХІІІ століття) в Польщі і в Україні	164
7. Газінська О. Відновлення міста на прикладі проекту вулиці Томаса Б. Трігеса – “від вулиці до міста”, м. Оденс, Данія	171
8. Габрель М. Духовно-світоглядні цінності в професії та підготовці архітектора. Особа на фоні часу	179
9. Гнесь Л. Результати практичного впровадження проектів великих міст в сільській місцевості у 80-ті рр. ХХ століття в Україні (на прикладі, сіл збудованих для переселенців з Чорнобильської зони)	189
10. Кознарська Г. Просторова організація сакральних площ у системі міста	196
11. Криворучко О. Урбаністичні стратегії історичних міст: семінар “Реалізація ринкової площі в Луцьку”	203
12. Криворучко Ю. Стереотипи теорії архітектури і автентична творчість	210
13. Лукащук Г. Деградація лісопарків в умовах розвитку Львівської агломерації	221
14. Мажецький В. Завмирання вулиці	228
15. Мазур Т., Король Є. Транспортно-пересадкові вузли як елементи формування поліцентричної системи загальноміського центру значнішого міста (на прикладі м. Львова)	235
16. Павлів А. Роль містобудівельних імпульсів в діяльності загальноміських інституцій	241
17. Петришин Г. Містознавство: етимологія терміна та його застосування в Україні	249
18. Посацький Б. Еволюція архітектурного образу міст Західної України (на зламі ХХ–ХХІ ст.)	259
19. Рочняк Ю. До проблеми формування архітектури залізничних пасажирських вузлів Львова	269
20. Русанова І. Трансформація міських просторів Львова ХХ–ХІ століття	276
21. Соснова Н. Використання методу Б. Гілльє (B. Hillier`s) для аналізу громадського простору значнішого міста	282

Content (Vol. 4, No 2)

1. Cherkes B., Dyda I. Professor Andriy Rudnytskyi and his impact on forming the Lviv’s architectural environment of the second half of he 20th century	117
2. Posatskyy B. Andriy Rudnytskyi as a Ukrainian scholar and urbanist	129
3. Bevz M. Zhovkva – a town built at the end of the 16th century with the architectural and planning pattern based on the concept of the renaissance ideal city	137
4. Czekiel-Świtalska E. Urban landscape and greenery protection	148
5. Didyk V. Revalorization of parks of historical suburban estates based on the example of Obroshyne village	155
6. Dyda I. Similar urbanistic approach to foundation of the early middle age cities (up to 13th century) in Poland and in Ukraine	164
7. Gazińska O. City reconnection as based on the project from street to city by Thomas B. Thriges gade, Odense, Denmark	171
8. Habrel M. Spiritual and philosophical values in the profession and training of an architect. Personality against the time background	179
9. Hnes L. Results of practical implementation of large town planning projects in rural areas in the 80’s of the 20th century in Ukraine (by example of villages constructed for the Chornobyl zone out-migrants)	189
10. Koznarska H. The spatial organization of sacral squares in the system of city	196
11. Kryvoruchko O. Urbanistic strategies of historical cities: workshop revitalization of market square in Lutsk	203
12. Kryvoruchko Y. Stereotypes of architectural theory and authentic creative work	210
13. Lukashchuk H. Degradation of the forest parks in conditions of the development of Lviv agglomeration	221
14. Marzęcki W. Street withering	228
15. Mazur T., Korol E. Multi-modal transportation hubs as the elements of a policentric system of the greater city’ center formation (by example of Lviv city)	235
16. Pavliv A. The role of urban-planning impulses in the activity of city-wide institutions	241
17. Petryshyn H. “Mistoznavstvo / city-studies”: ethymology of the term and its application in Ukraine	249
18. Posatskyy B. Architectural image development in the cities of western Ukraine (at the turn of the 20th and 21st century)	259
19. Rotchniak Y. To the problems of formation of architecture of the railway passenger nodes in Lviv	269
20. Rusanova I. Transformation of urban spaces of Lviv in 20ht–21st centuries	276
21. Sosnova N. The use of the B. Hillier`s method for the significantcity public space analysis	282

Browse

Now showing 1 - 20 of 21

City reconnection as based on the project from street to city by Thomas B. Thriges gade, Odense, Denmark
(Lviv Politechnic Publishing House, 2018-02-26) Газінська, Ольга; Gazińska, Olga; West Pomeranian University of Technology
Багато актуальних проблем громадських просторів у містах пов’язані з поганими рішеннями минулих, 50–60 років. В основному це пов’язано з швидким зростанням важливості автомобілів протягом ХХ століття. Усе більше і більше міст у 50-х до 70-х рр. значно 'інвестували в дорожню інфраструктуру, з думкою, що приватний транспорт є ознакою живого, енергійного місто, яке стрімко розвивається. Ці дорожні інвестиції часто займають простір історичних частин міст, не звертаючи уваги на розрив міської тканини або виникаючі таким чином проблеми для пішоходів. Одним із гарних прикладів сучасних проектів з відновлення історичної міської тканини міста є проект реконструкції вулиці Томаса Б. Трігес – “Від вулиці до міста” у м. Оденсі, Данія. Вулиця Томаса Б. Трігеса, побудована між 1959 і 1970 роками, була вулицею з чотирма смугами руху, яка пролягала транзитом через основну частину міста. Головною метою проекту “Від вулиці до міста”, розробленого в 2011–2012 рр. у бюро Henning Larsen Architects, є пов’язання двох частин старого міста за допомогою нових громадських просторів та багатофункціональних будівель. У проекті продемонстровані проектні рішення та сформульовано дії муніципалітету Оденсе для створення кращих та дружніх міських просторів. Вулиця Томас Б. Трігеса була побудована між 1959 і 1970 рр. для реорганізації міста Оденсе. Ідея полягала у налагодженні автомобільного трафіка, щоб забезпечити швидше сполучення між північними та південними районами, а також швидше пересування від міста до гавані. В результаті історичне середньовічне місто було довільно поділене на дві частини. Проект “Вулиця Томаса Б. Трігеса – від вулиці до міста”, призначений для повторного з'єднання міста та зміни способу пересування людей. Проект охоплює приблизно 700 метрів чотириполосної дороги, яка проходить через історичний центр міста від Østre Stationsvej, на залізничному вокзалі, до площі Альбані. Це чудовий приклад змін не тільки в міській тканині, а й у сприйнятті міста та потреб його мешканців. У 1960-х роках першочергова потреба, яка створила шосе у центрі міста, полягала в упорядкуванні зв’язків у промисловому місті, що активно розвивалося. Вулиця, як і її назва (Томас Б. Трігес був підприємцем ХІХ століття, на його заводах виготовляли електромотори), став символом промислового розвитку міста. Протягом багатьох років потреби міста та його мешканців змінювались із зростанням процвітання та зменшенням важливості галузі. Вулиця, яка полегшила здебільшого автомобільне спілкування в межах міста, стала перешкодою для іншої, раптом більш важливої, форми спілкування – пішоходів. На перший план вийшла соціальна та культурна потреба, а вулиця стала обмежувати не тільки простір, а й заходи. Звідси випливає кардинальна зміна цієї області: від транспортної зони, відокремленої від людського, в активний, культурний простір, де людина перебувають в центрі уваги. Повторне поєднання міста повинно здійснюватися відповідно до принципів сталого розвитку, бути компактним та послідовним. Очікувані громадські райони повинні стати новим центром міського життя, з'єднуючись з існуючими пішохідними та громадськими просторами, активізуючи жителів. Описаний та аналізований приклад показує вирішення поєднання міської тканини. Проект показує, що сучасні зміни вимагають більше заходів, ніж просто позбавлення центру міста від автомобілів. Проект являє собою цілісний підхід, який характеризує як застосування моделі розумного міста, так і знання розвитку міста. Проект виходить за рамки вулиць, впливаючи на найближче оточення (шляхом будівництва нових будівель різних функцій і створення громадських просторів), а також усього міста (за рахунок зміни дорожньої інфраструктури). Підхід до міських змін та просторового планування в Оденсі показує шлях сталого розвитку, який відповідає поточним потребам громадян і дозволяє застосувати гнучкий підхід до простору.
To the problems of formation of architecture of the railway passenger nodes in Lviv
(Lviv Politechnic Publishing House, 2018-02-26) Рочняк, Юрій; Rotchniak, Youri; Lviv Polytechnic National University
Досліджено можливість функціювання внутрішньо міської пасажирської залізниці у Львові та архітектурні основи влаштування пасажирських зупинок і вузлів. З’ясовується необхідність таких впроваджень на підставі соціального запиту, проблем транспортного перевантаження вулиць у Львові, використання існуючих ресурсів, досвіду і новітніх тенденцій. При цьому пасажирські споруди розуміються насамперед як продовження міського комунікаційного простору.
Revalorization of parks of historical suburban estates based on the example of Obroshyne village
(Lviv Politechnic Publishing House, 2018-02-26) Дідик, Володимир; Didyk, Volodymyr; Lviv Polytechnic National University
Приміські історичні садиби з парками сьогодні перебувають у різних формах власності та використовуються під різноманітні функції. Таке антропогенне навантаження призводить до їх поступової деградації та руйнування і. як наслідок, повної втрати об’єкта. На прикладі проекту ревалоризації парку історичної приміської садиби в Оброшино біля Львова розглянуто шляхи її збереження та перспективного розвитку, адаптацію до нових соціальних та містобудівних умов.
“Mistoznavstvo / city-studies”: ethymology of the term and its application in Ukraine
(Lviv Politechnic Publishing House, 2018-02-26) Петришин, Галина; Petryshyn, Halyna; Lviv Polytechnic National University
Повинна була закінчитися епоха СРСР із заполітизованою методологією досліджень, щоб можна було методологічно опертися на закордонний досвід і виконувати дослідження у галузі містознавства, яке б опиралося на такі засади як: - поєднання дослідників-спеціалістів різних галузей для вирішення спільної проблеми (з галузі історії, архітектури, урбаністики, мистецтвознавства, економіки, демографії, географії, геральдики тощо ) - дослідницький матеріал базується на вірогідних даних, які однаково висвітлюють увесь регіон/країну (переписи населення, мапи, статистичні та джерельні дані) - не використовується субєктивна оцінка подій і стану речей та відсутня авторська інтерпретація фактів. У 1995 р. при Західному науковому центрі НАН України та Українсько-австрійському інституті була створена міждисциплінарна група “Книга міст Галичини” (керівник – доц., к. арх. Петришин Г. П.). Науковий апарат досліджень опирався на містознавчі дефініції (städtewesen) та методи дослідження австрійської школи (Австрійська академія наук, комісія економічної, соціальної та міської історії, керівник – проф. Отмар Пікль), які б дозволили у перспективі виконувати порівняльний аналіз. У 1995–1999 рр. було проведено ряд організаційних заходів та українсько-австрійських науково-методичних семінарів з циклу “Книга міст Галичини”. Таким чином утворилася комунікативна мережа фахівців у галузі історичного містознавства. Ці заходи дозволили сформувати на грунті сучасної методології світової науки новий напрямок в українській науці “Історичне містознавство” та створити наукову школу, яка прагнула поставити українське історичне містознавство на рівень світових стандартів, заповнити суттєву програму в українській історичній науці та світовій науці матеріалами про Україну. Діяльність Українського Центру історичного містознавства посприяла введенню до європейського та світового простору фахової і неупередженої наукової та культурологічної інформації та знань про культуру та історію українських міст та містечок як носіїв багатовікової та багатонаціональної культури. Сьогодні термін “містознавство” утвердився: - як офіційний науковий напрям в академічних та освітніх установах, - у тематиці дослідницьких проектів, наукових статей, монографій, - у підручниках історичного спрямування, - увійшов на сторінки вікіпедії, - став сленговим та фігурує у блогосфері, розуміється як ознайомлення з містом, - використовуєься у регіональних та локальних заходах, сприяє виховному процесу підлітків та скеровує активність студентів. Народжений у Львівській політехніці у науково-дослідному проекті “Книга міст Галичини” у 1995 р., термін “містознавство” своєчасно потрапив на добрий грунт української науки у сприятливий час розвитку українського суспільства. Самоідентифікація українців вимагала посиленого дослідження історії міст та міської культури у різних формах. Якщо порівняти український термін “містознавство” із його сусідніми прототермінами-аналогами – німецьким “städtewesen” та російським “градоведением”, він є набагато ширше застосовуваним, має більшу інваріантність застосувань та трактувань, а, судячи по пошуковій гугл системі, стрімко поширюється. Тоді як його німецький та російський прототипи залишилися в сферах академічної науки.
Similar urbanistic approach to foundation of the early middle age cities (up to 13th century) in Poland and in Ukraine
(Lviv Politechnic Publishing House, 2018-02-26) Дида, Ірина; Dyda, Iryna; Lviv Polytechnic National University
В останні століття візуальний образ архітектурного середовища історичних міст Польщі й України суттєво відрізняється. Архітектурна організація історичних осередків польських міст, що ґрунтується на застосуванні візуально закритих просторів, виявляє ознаки, характерні для західноєвропейської урбаністичної традиції, тоді як більшість українських міст аж до ХІХ ст. розбудовувалися за принципом візуальної відкритості та інтеграції з ландшафтом. Складається враження, що ця істотна концептуальна відмінність архітектурного середовища існувала завжди, хоча обидві країни розташовані поруч на карті Європи. Але спосіб заснування польських та українських міст у період раннього середньовіччя (до ХІІІ століття), а також наукові бібліографічні джерела, дають підстави говорити про наявність у тогочасних містах ряду подібних композиційних характеристик. Це, зокрема, залежність містобудівної структури, архітектурного образу і загальної композиції архітектурного ансамблю міста від місцевого ландшафту, візуальна відкритість міського простору на околиці, розміщення основних домінант так, щоб вони добре сприймались з різної віддалі, а також формування міських осередків з кількох містобудівних елементів, різних за функціональним призначенням, розміром і потребами до розміщення в ландшафті. Таким чином, інтеграція з ландшафтом, яка аж до ХІХ ст. характеризувала забудову українських міст, може бути продовженням застосування тієї самої давньої концепції формування архітектурного середовища, яка в період раннього середньовіччя, до часу інтенсивного поширення на європейський схід процесів нової локації міст, застосовувалась також у Польщі, і яка щойно в ХІІІ–ХІV століттях, через історичні обставини, була здебільшого втрачена. В долокаційному розвитку польських і українських міст проявилися дуже давні регіональні урбаністичні традиції, і їх дослідження необхідне для належної оцінки спільного внеску обох країн в загальносвітову культуру.
Architectural image development in the cities of western Ukraine (at the turn of the 20th and 21st century)
(Lviv Politechnic Publishing House, 2018-02-26) Посацький, Богдан; Posatskyy, Bohdan; Lviv Polytechnic National University
Архітектурний образ міста або міський пейзаж чи краєвид загалом формують такі складові: а) природний простір; б) містобудівна структура; в) архітектура будинків та їх комплексів. Еволюційні процеси у західноукраїнських містах набули значного прискорення у другій половині ХХ ст. і на початку ХХІ ст. під впливом радикальних політичних і суспільно-економічних перетворень. Можна виділити три характерні періоди: А. 1945–1955 рр. – період творчого освоєння класичної спадщини в радянській архітектурі в умовах тоталітарного суспільно-економічного ладу; Б. 1955–1990 рр. – період індустріалізації будівництва і типізації та уніфікації архітектурних і містобудівних вирішень в радянській архітектурі в умовах обмеженої еволюції тоталітарного суспільно-економічного ладу; В. 1991–2016 рр. – період плюралізму архітектурних і містобудівних форм в умовах розвитку ринкової економіки і парламентської демократії. Після 1945 р. для більшості міст Західної України були розроблені генеральні плани, згідно з якими у містах проектувалися великі центральні площі (для партійних мітингів і урядових демонстрацій) з монументальними громадськими будинками і регулярними кварталами житлової забудови в їх оточенні для надання західноукраїнським містам архітектурного образу “радянського міста”. Сприятливі передумови для цього у 1945 р. склалися у Тернополі, Луцьку, Рівному. Водночас, у більшості центрів міст Західної України не існувало широких можливостей для їх перебудови, оскільки, формуючи просторову структуру міських центрів, пам’ятки містобудування і архітектури суттєво обмежували можливості створення нових ансамблів. Комплексний характер збереження планувальної та об’ємно-просторової структури центру у Чернівцях визначив основний напрямок його розвитку у перше післявоєнне десятиліття, схожа містобудівна ситуація склалася у центрах Ужгорода та Івано-Франківська. Перше післявоєнне десятиліття не внесло значних змін у архітектурний образ центру Львова, нові елементи планування і забудови еволюційним шляхом доповнили існуючу містобудівну структуру. Автори проектів реконструкції малих міст у більшості випадків бачили перспективу розвитку історичних осередків цих міст у наданні їм ролі нових громадських центрів зі збереженням існуючої містобудівної структури. У кожному місті передбачалося створення головної площі для мітингів і демонстрацій у дні державних свят, забудові площі намагалися надати парадності тощо. Прикладами можуть служити проекти площ у Жовкві, Бродах, Винниках, Глинянах, Перемишлянах, Раві–Руській, Сокалі, Яворові. Свідченням нових перетворень повинні були стати нові міста Новововлинськ і Червоноград, які у просторових формах демонстрували тип “соціалістичного міста”, в основу їх планування і забудови була покладена концепція “міста-саду”. В урядових постановах 1954 р. і 1955 р. засуджувалося звертання до зразків класичної архітектурної спадщини, нове будівництво мало здійснюватися лише за типовими проектами і з використанням збірних залізобетонних конструкцій. Впродовж 1960–1980-х рр. значні території у містах Західної Україні були зайняті типовою промисловою і типовою багатоповерховою житловою забудовою. У великих містах сформувалися два різнохарактерні міські образи: а – образ історичного центру міста з пам’ятками архітектури; б – образ районів нової промислової і масової багатоповерхової житлової забудови. Прикладами описаної ситуації можуть служити Львів, Луцьк, Івано-Франківськ, Рівне, Тернопіль, Ужгород, Дрогобич. Радикальні суспільно-політичні та економічні зміни. що відбулися в Україні у 1991 р., суттєво змінили умови містобудівної діяльності. Зміна форм власності та відміна багатьох обмежень попередніх періодів обумовили своєрідний “вибух” індивідуальної житлової забудови у містах. На жаль, архітектурний образ міст західноукраїнського регіону загалом зазнав при цьому великих втрат. У великих містах регіону негативним чинником у формуванні міського ландшафту стала хаотична забудова вільних ділянок багатоповерховим житлом у центральних частинах міст. Прикладом може служити огляд панорам центру Львова зі східного напрямку, де сьогодні шпилі церков і костелів губляться на тлі кольорових масивних фасадів нових житлових багатоповерхівок. Це свідчить про деформування історичного міського культурного краєвиду у місті, де частина історичного центру вписана до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
The spatial organization of sacral squares in the system of city
(Lviv Politechnic Publishing House, 2018-02-26) Кознарська, Галина; Koznarska, Halyna; Lviv Polytechnic National University
Сакральна архітектура є виявом духовності та естетичних смаків громади. Саме вона завжди була вирішальним чинником при формуванні світогляду, культури, смаків мешканців. Не менш важливе значення має і простір навколо храму, який не лише підсилює вагомість та сакральний зміст самої споруди, а й формує гармонійне середовище самого міста. Здавна в Україні для розташування храму вибирали найгарніше і найвище місце у ландшафті, щоб підкреслити велич і духовну значимість. Якщо проаналізувати найвеличніші церкви Європи, слід зауважити, що сакральний простір їхніх площ вирішений бездоганно з естетичної точки зору і підсилює велич та вагомість храму. Згідно з теоремою бачення, для найкращого сприйняття об’єкта архітектури, необхідно забезпечити оптимальний вертикальний кут споглядання 270 (тобто, відстань, що дорівнює двом висотам об’єкта). Власне, ці принципи, у такому випадку, чітко витримані, тому перед головним фасадом влаштована видовжена площа, з якої можна оглянути всю велич архітектури. При формуванні просторової структури історичних міст, часто вулиці орієнтували на домінанти, якими виступали сакральні об’єкти. Таким чином, фасади навколишніх будинків створювали площину, яка вела погляд споглядача до храму, тим самим підсилюючи його значимість, а вулиця набувала композиційного завершення. Поєднання кількох сакральних просторів у єдину композиційну структуру є основою для формування образу міста. На відміну від досвіду християнської архітектури європейських міст, організація сакрального простору мусульманських країн є не менш цікавою. У арабських містах, де переважає щільна забудова, сакральним площам відводять особливе значення. Серед густозаселених міст особливо виразно виділені просторі площі з мечеттю. Основний акцент зроблений на використанні граничного видового пункту, коли після перебування тривалий час серед щільної забудови з обмеженою видимістю ми потрапляємо у відкритий простір з можливістю широкого погляду, різким збільшенням яскравості світла. У такому середовищі сакральний об’єкт сприймається більш значимим і величним. Візуальна межа між буденним і сакральним чітко виражена, що підсилює сприйняття духовного перед сакральним об’єктом. Таким чином, проаналізувавши просторову структуру сакральних площ, можна стверджувати, що сакральна площа є невід’ємним елементом храму, яка підкреслює його функціональне і естетичне значення. Найбільш виразними та привабливими з естетичної точки зору є ті, які дозволяють максимально зорово оглянути храм. Своєю чергою, найбільш атрактивними і затишними є замкнуті площі, які дають можливість більше зосередитись на духовності, підсилюють відчуття сакрального, спонукають до відвертої розмови з Богом.
Spiritual and philosophical values in the profession and training of an architect. Personality against the time background
(Lviv Politechnic Publishing House, 2018-02-26) Габрель, Микола; Habrel, Mykola; Lviv Polytechnic National University
Визначено значення духовно-світоглядних цінностей у професії та підготовці архітекторів, роль особи викладача в цьому процесі. Рефлексії здійснено на прикладі Львівської архітектурної школи та її представника професора Андрія Рудницького. У полі розгляду перебувають риси людини, які не повинні залежати від часу, – професіоналізм, честь, духовність, справедливість, доброта. Основою для висновків став особистий досвід співпраці з професором Андрієм Рудницьким і спогади колег-викладачів та колишніх студентів. Аналіз охоплює окремі події, подані на тлі історичних обставин кінця ХХ – початку ХХІ століть. Розглянуто методичні засади викладання, що їх дотримувався професор Рудницький, його принципи спілкування зі студентами, залучення їх до практичного проектування, виховання поваги до архітектурної спадщини минулого. Показано, як в умовах ідеологічного тиску на духовні традиції народу, завдяки професіоналізму, принциповій позиції фахівців-архітекторів і повазі до думки викладачів політехніки, вдавалося уникнути багатьох містобудівних помилок і послідовно відстоювати історичне середовище Львова. Серед архітекторів Львівської політехніки панував дух загальнолюдських цінностей, важливими були не лише знання професії, але й літератури, мистецтва і культури загалом. Відчуваючи відповідальність за майбутнє львівської архітектурної школи, професор підтримував молодих працівників, формував клімат психологічного комфорту в колективі. Обґрунтовано нерозривність процесу формування високих духовносвітоглядних рис та високого професіоналізму. Особливо це стосується архітектури, яка перебуває на стику інженерної, гуманітарної та мистецької сфери, а діяльність архітектора, спрямована на людські потреби і цінності, вимагає від нього відповідних моральних якостей, і передусім – порядності і відповідальності. У забезпеченні єдності духовного і професіонального в нових реаліях життя, у методиці виховання молодих фахівців роль та приклад викладача залишаються вирішальними.
Stereotypes of architectural theory and authentic creative work
(Lviv Politechnic Publishing House, 2018-02-26) Криворучко, Юрій; Kryvoruchko, Yuriy; Lviv Polytechnic National University
Проведений аналіз просторово-семантичних архетипів сакральних об’єктів угорських архітекторів розширив уявлення про самобутню творчість архітектора Імре Маковеца, яка опирається на глибокі традиції народу. Генетична пам’ять творця архітектури широко виходить за рамки існуючих уявлень та схем теорії архітектури та лежить в основі творчості. Теорія архітектури існує і розвивається разом із архітектурною практикою та творчістю. Оскільки архітектурна практика відзначається різноманітністю, а архітектурна творчість і непередбачуваністю, то теорія архітектури покликана описувати, пояснювати, давати визначення, вводити поняття, впливати на практику, виявляючи тенденції і практики, і творчості в архітектурі. Процес переходу від емпіричного споглядання до абстрагування в області теорії супроводжується певними втратами емпіричного матеріалу, схематизацією. Головне, щоб у цьому процесі не втратити суттєвих рис архітектурної практики – архітектурного об’єкта, а тим більше – складного процесу і результату – архітектурної творчості. Суттєвим протиріччям теорії і творчості є аналітичність і синтетичність першої і синкретичність, сугестивність і синергійність другої. Нерідко, з погляду зовнішніх формальних ознак, твір архітектури або творчість архітектора загалом відносять до якогось стилю, течії, напрямку. Досить часто стараються накинути методичну сітку чи матрицю стилю на твір і задовольняються якимись нерідко формальними збіжностями твору і стилю, навішуючи ярлики і таблички на архітектурні об’єкти самих архітекторів. Водночас нерідко важливі, але непримітні ознаки творчості та суттєві характеристики об’єкта залишаються не визначеними. Універсальність і цінність архетипів житла предків давніх угорців (юрта, чум) і святість архетипів християнської святині (купол, вежа) у творчому світі І. Маковеца виступають як рівнозначні категорії-репрезентанти найвищих цінностей – просторових засобів виживання кочівників, що переплавляються у сакральні форми християнської традиції.
Transformation of urban spaces of Lviv in 20ht–21st centuries
(Lviv Politechnic Publishing House, 2018-02-26) Русанова, Ірина; Rusanova, Iryna; Lviv Polytechnic National University
Міський простір можна інтерпретувати як місце загальних комунікацій, яке в матеріальних та просторових вимірах відповідає системі соціальних центрів (квадратів), міських артерій – автомагістралі та вулиці, зелені простори. Перетворення міського простору – це регулярний і безперервний процес, що випливає з динаміки розвитку міста. Характер міських перетворень обумовлений соціально-економічними процесами та ціннісними критеріями суспільства, а також специфікою міста. Розглянуто історичні аспекти формування міських просторів Львова, охарактеризовано фактори впливу на рівень і особливості процесів їх трансформації, визначені загальні риси архітектурно-планувальної зміни просторів в процесі розвитку міської тканини. Виявлені сучасні тенденції і напрямки перетворень міського середовища. Важливим чинником нових міських просторів стало відновлення своєї духовності, яка була реалізована в оновлених храмах. Комерційна функція просторів стала пріоритетною у периферійних сферах. Розвиток житла, що в різний час мав різні обсяги та характер будівництва, адаптований до нових умов вільної ринкової економіки. Одинокі будівлі будинків або нових житлових районів адаптовані до інтересів приватних забудовників. Cтислий аналіз трансформації міських територій протягом XX–XXI століть показав, що період до 2-ї світової війни був найефективнішим, коли місто будувалося за європейським досвідом і традиціями. Міські простори, що склалися в той час, особливо в його центральній частині, на якe не вплинули майбутні покоління, стали сьогодні магнітом для численних туристів. У той же час досвід Львова продемонстрував співіснування просторів різного віку та їх сучасного використання. Архітектурні та містобудівні принципи розуміння трансформації просторів важливі для всіх учасників цього процесу: громадян – споживачіd “своїх” просторів, органів самоврядування, які приймають управлінські рішення, інвестори, без яких ніяка реконструкція неможливо, та архітектори, містобудівники – безпосередні виконавці перетворень, які несуть відповідальність за унікальне середовище міста, де існують різні епохи.
Urban landscape and greenery protection
(Lviv Politechnic Publishing House, 2018-02-26) Чекіль-Світальська, Ельжбета; Czekiel-Świtalska, Elżbieta; West Pomeranian University of Technology in Szczecin
Статтю присвячено дослідженню законодавства у сфері охорони природного ландшафту і, зокрема озеленення, в Польщі. Описуються реалії та наслідки прийнятих рішень стосовно збереження та відновлення історичних зелених насаджень у містах. Досвід Польщі показує, що людина найбільше впливає на ландшафт, особливо завдяки створеним законам та їх використанню. У січні 2017 року в Польщі набув чинності закон, який дозволив практично необмежене вирізання дерев на приватних ділянках, не призначених для господарської діяльності. Головним аргументом відмови від охорони високих зелених насаджень було, перш за все, надання власникам повного, необмеженого використання їхньої власності. За короткий проміжок часу багато екологічно цінних, вікових дерев перестали існувати, оскільки їх знищили власники майна. У багатьох місцях цей процес змінив вулиці та міський ландшафт. До кінця 2016 року, щоб вирізати дерево, незалежно від того, де воно виросло, було обов'язковим мати дозвіл від муніципалітету. Цей дозвіл також визначав, що потрібно було б зробити в обмін на вилучення високої зелені. Здебільшого падків це були або певна сума грошей, яку необхідно було виплатити на рахунку муніципалітету, або відповідна кількість нових дерев аналогічної вартості, які необхідно було посадити. Було звичайно прийнятим, що вирізання одного-двох дерев потребувало посадки декількох нових. Дослідження охоплювали вибрані території, де було застосовано т. зв. польові аналізи. Згаданий аналіз проводився протягом кількох років і пов'язаний з обраними ділянками нерухомості та правовими умовами. Основою було вивчення місць, де ландшафт був змінений бездумним, але законним очищенням від дерев. Метою руйнування високого озеленення був, перш за все, прибуток, а не, наприклад, загроза або догляд за простором. Цей вид очищення від дерев буде зрозумілим у разі безпеки людей або появи громадського простору, але не в цьому випадку. Аргумент, що власник повинен мати можливість вільно розпоряджатися своєю нерухомістю, надає свободу використання власної власності, тоді як публічний простір виглядатиме як великий хаос. Охорона природи і, отже, ландшафту у багатьох країнах починається в уряді, і вона повинна закінчуватися освітою та розширювати свідомість різних соціальних та вікових груп. Безвідповідальний підхід до охорони природи в Польщі в 2017 році привів до вилучення тисяч дерев, які позитивно впливають на функціонування людини, збагачують і навіть створюють ландшафт. Інші заходи уряду щодо захисту навколишнього середовища призвели до знищення глобально цінного Біловезького лісу, що належав до цінної всесвітньої спадщини. Організації та вчені з Польщі та інших країн хотіли захистити ці цінні природні місця, але це не допомогло. Лісозаготівля в цьому районі дикої природи не була зупинена. Приводом для цього руйнування стало те, що на дерева напали личинки європейського жука-короїда, і тому навіть старі дерева з цього місця світового рівня повинні бути знищені. Видатні вчені ставлять під сумнів необхідність штучного зменшення поширення європейського жука-короїда, а також вважають, що дії, вжиті в лісі Беловежжя, не припиняють його вторгнення, але завдадуть шкоди біорізноманітності лісу та безперервності її природних процесів. Керування такою унікальною та складною екосистемою, як Біловезький ліс, повинна враховувати переважно фундаментальні факти природничих наук. Озеленення має декоративну, ізоляційну, очищувальну, рекреаційну, шумозахисну, естетичну, освітню, оздоровчу та спортивну функції. Він відіграє значну роль у міському плануванні міста та позитивно впливає на його ландшафт. Людська поведінка, особливо влада, повинна бути збалансованою і спрямована на збереження природної спадщини, не руйнуючи, наприклад, багатовікових дерев. Знищення є дуже простим, і це можна зробити швидко, однак регенерація триває багато років, навіть сотні років, і часто неможливо досягти попереднього стану природної території. Людські закони часто мають незворотні наслідки, в цьому випадку кілька десятків або навіть кількасотрічних дерев перестали існувати.
Street withering
(Lviv Politechnic Publishing House, 2018-02-26) Мажецький, Вальдемар; Marzęcki, Waldemar; West Pomeranian University of Technology in Szczecin
У статті, на прикладі Щеціна (Польща), продемонстровано фатальний вплив від розміщення великих торгових центрів у центрі міста на традиційну систему обслуговування в межах міста. Внаслідок бомбардувань союзних сил Щецина у Другій світовій війні майже все Cтаре місто і більшість житлових будинків XIX і XX століття були знищені. Питання бомбардування Старого міста особливо важливе для теми цієї статті. Після війни забудова Старого міста не була реконструйована. Реставраційні роботи включали лише невелику кількість збережених історичних будівель, включаючи замок, що мав найважливіший пріоритет. Послідовно було відремонтовано ренесансний будинок Лоіців та Стара ратуша. Решту Старого міста було очищено від руїн і так залишилося протягом десятиріч, без будьяких втручань. У 60-ті роки починається розробка верхньої частини Старого міста. Був побудований житловий комплекс. На щастя, через фінансові проблеми, відклали плановане будівництво чотирьох висотних будинків у безпосередній близькості від Старої ратуші. Лише в 1994 році почала розвиватися нижня частина Старого міст – Підзамче. Реалізація цього проекту будівництва виконується з дотриманням історичного просторового розпланування цієї частини міста. Після війни частина “серця міста”, а точніше її “вітальня”, була перетнута найдовшою вулицею – проспектом Войска Польського, особливо частиною в центрі Щецина. Більшість розкішних бутиків розташовувалися там. Незважаючи на комуністичний період, зовнішній вигляд вулиці був доглянутий. У якийсь момент більшість вітрин були замінені. Ідентичні, сучасні на той час алюмінієві вітрини з великим склінням, змінили давній характер вулиці. Після політичної трансформації 1990 року Польща почала динамічно змінюватися. Магазини на проспекті Войска Польского були переповнені західними товарами. Але в довгостроковій перспективі політична трансформація означала смерть магазинів. Раптом проспект Войска Польського розпочав повільну смерть. Один магазин за іншим було закрито. Тільки оголошення “Винаймається” і “Для продажу” прикрашали вікна магазинів. Оцінка кількості закритих магазинів була здійснена для проспекту Войска Польського. Потрібно зрозуміти причини цього. Величезні торгові центри почали з'являтися прямо в центрі Щецина. У 2001 році був побудований торговельний центр “Turzyn”. У 2003 році був запущений торгово-розважальний центр “Galaxy”. Практично з усіх боків проспект Войска Польського було оточено великими торговими центрами. У 2011 році був побудований найбільший і найсучасніший торговий центр площею 110 000 м кв торговий центр “Kaskada”, розташований всього за 300 метрів від проспекту Войска Польського. Зараз ця вулиця зів'янула. Величезна кількість магазинів та інших послуг було закрито. Відновлення Старого міста з його площею не мало значного впливу на цей процес. Середмістя Щецина не діє як вітальня міста, наскільки цього б хотілося. Причиною цього є розташування декількох великих торгових центрів у центрі міста. Вони “прибирають” багато послуг з вулиць.
Results of practical implementation of large town planning projects in rural areas in the 80’s of the 20th century in Ukraine (by example of villages constructed for the Chornobyl zone out-migrants)
(Lviv Politechnic Publishing House, 2018-02-26) Гнесь, Людмила; Hnes, Ludmyla; Lviv National Agrarian University
Згідно з даними Міністерства регіонального розвитку і будівництва, в Україні склалась ситуація, де села та селища міського типу потребують термінового розроблення генпланів, або їх оновлення. Зараз існує певна частка сіл України, які зовсім не мають генпланів, або є села, для яких генплани вже опрацьовані, а для інших продовжують опрацьовуватись згідно з уже новими проектними нормами. Зважуючи усі сторони цієї проблеми, цікавими і корисними видаються результати проектування, будівництва і еволюції сіл для переселенців з чорнобильської зони. Незважаючи на трагічні обставини, що спричинилися до їх появи, ці села фактично являють собою масштабний містобудівний експеримент у сфері сільського житлового будівництва, який уособлює собою втілення найновіших на середину 80-х років ХХ ст. знань у теорії архітектури села, які були інстальовані в чинні на той момент проектні нормативи. Саме через 30 років після будівництва і заселення цих сіл, постала нагода перевірити, відповідність проектних нормативів на їхню відповідність реальним потребам села, з позицій чинних на сьогодні проектних норм, які принципово нічим не відрізняються від проектних норм 1986 року. На основі проведених автором в 2016 р. натурних досліджень сельбищних територій сіл, запроектованих і збудованих в 1986–1987 роках ХХ ст. для переселенців з чорнобильської зони, проаналізовано еволюцію поселень протягом всього періоду їх експлуатації на предмет відповідності розпланувальних вирішень забудови, реальним потребам сільських мешканців. Зіставляючи результати досліджень, на фоні кількісно-масштабних опрацювань генеральних планів сіл, як це робилося останні 70 років з соціалістичним прицілом на стирання відмінностей між містом і селом, проектуючи село як приміські котеджні містечка, автор вбачає закладення складної і болючої проблеми, яка прямо веде до подальшої деградації українського села. І сьогодні, саме на тлі цього явища, настав час урбаністам зрозуміти різницю між кварталом садибної забудови для городян і сільською вулицею українського села.
Degradation of the forest parks in conditions of the development of Lviv agglomeration
(Lviv Politechnic Publishing House, 2018-02-26) Лукащук, Галина; Lukashchuk, Halyna; Lviv Polytechnic National University
Розширення міських агломерацій посилює антропогенну дію на середовище. Лісові масиви найбільше потерпають від цього навантаження. Лісопаркові масиви розміщені навколо міста нерівномірно, прилягаючи до міської забудови переважно зі сходу (Винниківський лісопарк) і заходу (Брюховицький лісопарк), частково з південного заходу – Басівський лісопарк. Південна і північна околиці міста безлісі. З південно-західної сторони на р. Щирек лежить гідропарк Глинна-Наварія, площею 400 га. Існуючі зелені масиви відступають під натиском забудови, яка здійснюється не тільки по периметру території, але і зсередини. Процес розчленування лісових масивів на окремі острівні ділянки, загазованість повітря, збільшення щільності ґрунтів через зростання кількості відвідувачів веде до зміни просторової структури лісопарків, зміни видового складу деревного та трав’яного ярусу. Дубові та дубово-букові ценози лісопарків суттєво змінені людиною на змішані широколистяні ценози. За останні кілька років у лісопаркових зонах відбулися масові рубання бука лісового, що спричинило утворення нових угруповань, частково відмінних від корінних У деревному ярусі почали виходити у перший ярус такі види як Acer pseudoplatanus L., A. platanoides, Betula pendula Roth.. Спостерігається захоплення неаборигенними видами (Acer negundo L., Impatiens parviflora DC.) значних площ. У підліску поширилася Sambucus nigra L. Поряд зі зменшенням проективного вкриття типових лісових трав із мозаїчним розміщенням у трав’яне вкриття у просвітах та вздовж мережі стежок проникають лучні та лучно-лісові види. На галявинах збільшується участь рудеральних видів. Проходить деградація лісопаркових зелених зон. Вона проявляється передусім у зміні просторової структури лісопарків, синантропізації флори лісопарків. Ми спостерігаємо фітоценотичну деградацію, рекреаційну деградацію та деградацію, зумовлену неналежним доглядом лісопарків
Multi-modal transportation hubs as the elements of a policentric system of the greater city’ center formation (by example of Lviv city)
(Lviv Politechnic Publishing House, 2018-02-26) Мазур, Тамара; Король, Євгенія; Mazur, Tamara; Korol, Evgeniya; Lviv Polytechnic National University
Проаналізовано сучасний стан будівництва транспортно-пересадкових вузлів як ключових елементів транспортної мережі міста, проблеми та тенденції архітектурно-планувальної організації міської забудови у зонах їхню впливу. Розглянуто комплекс питань містобудівного розвитку функціонально-планувальної та архітектурнопросторової реорганізації території та забудови навколо цих вузлів як елементів формування поліцентричної системи загальноміського центру. Представлено висновки та рекомендації з цієї проблематики.
Zhovkva – a town built at the end of the 16th century with the architectural and planning pattern based on the concept of the renaissance ideal city
(Lviv Politechnic Publishing House, 2018-02-26) Бевз, Микола; Bevz, Mykola; Lviv Polytechnic National University
Матеріали дослідження висвітлюють гіпотезу про те, що Жовква є унікальним прикладом пізньоренесансного містобудування і була побудована наприкінці XVI століття як приватне місто-резиденція за функціонально-просторовою схемою “ідеального міста”. Місто має частково збережену автентичну розпланувальну структуру доби ренесансу та низку архітектурних пам’яток, пов’'язаних із нею. Теоретична реконструкція схеми первісного історичного розпланування середмістя і замку дозволяє висловити гіпотезу про її схожість з проектами міст, що опубліковані в трактаті італійського архітектора XVI століття П’єтро Катанео “Чотири книги про архітектуру”.
Urbanistic strategies of historical cities: workshop revitalization of market square in Lutsk
(Lviv Politechnic Publishing House, 2018-02-26) Криворучко, Ольга; Kryvoruchko, Olha; Lviv Polytechnic National University
У статті розглянуто умови та доцільність проведення архітектурних воркшопів у рамках передпроектних досліджень території, а саме громадських просторів. Прикладом може служити семінар “Ревіталізація Ринкової площі у Луцьку”, який пройшов у Луцьку, 21–28 березня 2017 р. Організований у рамках проекту COMUS “Міські стратегії історичних міст”, ініційоване спільнотою туристичної інформації та Центру послуг м. Луцька разом із кафедрою містобудування Національного університету “Львівська політехніка”.
The use of the B. Hillier`s method for the significantcity public space analysis
(Lviv Politechnic Publishing House, 2018-02-26) Соснова, Надія; Sosnova, Nadiya; Lviv Polytechnic National University
Методика дослідження міських структур різного порядку і функцій Білла Хіллера є адаптивною і прикладною у розгляді громадських просторів міста, як самостійної системи так і елементу міської структури вищого порядку. В результаті застосування методу можна виділити ділянки міста – вулиці, простори, що мають потенціал до поширення своїх характеристик на сусідні території. Б. Хіллер окреслює їх як такі, що мають “потенціал руху” або “пріоритетні простори”. Це нове теоретичне розуміння міста як системи, що самоорганізується в залежності від геометрії міських мереж. Найбільш структурованою і сталою в місті можна вважати вуличну мережу. Згідно методики Б. Хіллера, з точки зору розподілу довжини лінії у вуличній мережі, найменший відтинок приймається за масштабний модуль. Основний елемент аналізу – відрізок вулиці між перехрестями. Аналізується співвідношення відрізку вулиці між двома перехрестями чи примиканням і сусідніми відрізками. Аналіз полягає в розрахунку математичної близькості, яка вимірює, наскільки близько кожен відрізок знаходиться по відношенню до інших, зводячи до мінімуму шлях між кожною парою відрізків. Таким чином знаходимо систему з найменшою кількістю поворотів та безсистемних примикань у вуличній мережі, яка, згідно Б. Хіллера, має найвищий потенціал до подальшого розвитку міської тканини. Опрацювання методу Б. Хіллера проводилося на топозйомці м. Львів. Визначено, що критеріям “пріоритетного простру” за Б. Хіллером у Львові відповідає прямокутна мережа вулиць площі Ринок і дільниці довкола неї та магістралі загальноміського значення, що було очікувано для радіального міста. Загалом, характер мережі “пріоритетних просторів” у Львові має характер плям, поєднаних з центром радіальними напрямками. Отримані результати можуть бути основою для досліджень міських структур чи окремих структурних елементів, таких як громадських просторів, ландшафтних територій, локальних міських общин.
Professor Andriy Rudnytskyi and his impact on forming the Lviv’s architectural environment of the second half of he 20th century
(Lviv Politechnic Publishing House, 2018-02-26) Черкес, Богдан; Дида, Ірина; Cherkes, Bohdan; Dyda, Iryna; Lviv Polytechnic National University
Стаття присвячена дослідженню впливу особистісних характеристик на напрям розвитку і якісні особливості фахової архітектурної освіти в окремому університеті, а також вивченню впливу особи на формування архітектурного середовища міста в довгостроковій перспективі. В такому аспекті проаналізовано діяльність доктора архітектури, професора Андрія Рудницького, що працював у Львівській політехніці з 1951 р., в різний час завідував трьома кафедрами, дві з яких було створено за його ініціативи, був деканом Архітектурного факультету, Головою львівської організації САУ, та мав ряд інших професійних обов’язків. Досліджено методику його роботи в сферах архітектурної науки, творчості і освіти, визначено характерні риси особистості в контексті суспільно-культурних передумов та історичних обставин, вивчено вплив його професійної та громадянської позиції на формування архітектурного середовища Львова, збереження історичної міської забудови, на розвиток львівської архітектурної школи, і у підсумку – на сучасний європейський статус Львова в складі всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Зокрема, виявлено значення для збереження традицій львівської архітектурної освіти факту навчання Андрія Рудницького у професора Івана Багенського, представника довоєнної архітектурної школи; обґрунтовано вплив, який мала позиція Андрія Рудницького стосовно питань охорони історичної спадщини, його науково доведені висновки про давньоруське походження регулярного львівського середмістя, пропагування ідеї міських пішохідних просторів, та ін., – на усвідомлення громадськістю і керівництвом міста необхідності збереження львівського історичного центру. Досліджено роль особистості і тезаурусу Андрія Рудницького у формуванні міжнародних контактів львівської архітектурної школи з провідними університетами Європи. Дослідження підтверджує наявність великого потенціалу впливу особистості на напрям розвитку і якість професійної освіти в архітектурній сфері.
Andriy Rudnytskyi as a Ukrainian scholar and urbanist
(Lviv Politechnic Publishing House, 2018-02-26) Посацький, Богдан; Posatskyy, Bohdan; Lviv Polytechnic National University
Пройшовши всі службові щаблі (від асистента до професора) у Львівській політехніці, А. Рудницький присвятив свою наукову діяльність загальним і регіональним аспектам урбаністики, формуючи науковий світогляд кількох поколінь львівських науковців у галузі архітектури. Впродовж 1950–1960-х рр. він був єдиним науковцем у Львові архітектурно-містобудівного профілю, тому займався широким колом актуальних для міста і регіону проблем. Чільне місце у науковій діяльності А.Рудницького впродовж 1960-х рр. належить дослідженню містобудівних аспектів проблеми розвитку історичних дільниць міст у ансамблі сучасного міста. Адже Західна Україна є регіоном, де збереглися численні історичні міські ансамблі і пам’ятки архітектури в історичному і мистецькому сенсі пов’язані з європейською культурною спадщиною. Спільні риси і характерні особливості розвитку обласних центрів регіону та формування міських ансамблів впродовж післявоєнного десятиліття були виявлені на прикладах Львова, Тернополя, Рівного. А. Рудницький вперше у 1966 р. склав достатньо детальну схему планування міського центру Львова у ХІІ–ХІV ст., а у 1984 р. висунув гіпотезу про існування у Львові в останній чверті ХІІІ–ХІV ст. на сусідніх територіях майже одночасно двох міських осередків. У монографії “Транспорт в плануванні міст”, опублікованій у 1976 р., автор у системному аспекті розглянув основні вимоги до планування міст та проектування їх елементів, виходячи з умов забезпечення необхідного рівня транспортного обслуговування населення. Особлива увага надана викладу критеріїв об’єктивної оцінки ефективності вирішень транспортного обслуговування міст. А. Рудницький на зламі 1970–1980-х рр. науково досліджував проблеми методології управління міським середовищем. Результати опубліковані в монографії “Управління міським середовищем” у 1985 р. Незважаючи на певні ідеологічні та суспільно-політичні обмеження радянського часу, праця основана на комплексному розумінні міського середовища, головною ознакою визначається його цілісність.