Historical And Cultural Studies. – 2015. – Vol. 2, No. 1

Permanent URI for this collectionhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/32798

Науковий журнал

Historical and Cultural Studies = Історико-культурні студії : [науковий журнал] / Lviv Polytechnic National University ; [editor-in-chief S. Pavlyuk]. – Lviv : Publishing House of Lviv Polytechnic National University, 2015. – Volume 2, number 1. – 110 p. : ill.

Browse

Filters

20151

Settings

Author: search.filters.author.Kulevičius, Salvijus

Search Results

Now showing 1 - 1 of 1
  • Thumbnail Image
    Item
    Nature and mission of heritage in modernity: impacts of nationalism
    (Publishing House of Lviv Polytechnic National University, 2015) Kulevičius, Salvijus
    Розглянуто тему походження, характеру і місії сучасної культурної спадщини. Спадщина є важливим джерелом для інших сфер – культури, політики, економіки. Чи може вона бути тільки джерелом? Спробуємо довести, що не тільки. Ставиться питання – чи може культура, політика чи націоналізм у сучасну епоху існувати без спадщини? Націоналізм появився зі сучасною людиною і оволодів всією його сутністю – розумом, почуттями, духом. Він є головною ідеологією сучасності. Створення епохи – культурна/історична пам’ять, наука, історія, спадщина нації – якщо не всією своєю цілісністю, то хоча б значною мірою також перетворились на його прислугу. Втім для існування націоналізму необхідне минуле. Оскільки сучасне суспільство має два шляхи в минуле – історію (наука, яка відкриває чи створює минуле) і спадщина (об’єкти, які перебуваючи в сучасності представляють минуле), тому спадщина для націоналізму є дуже важливою. Тим самим історія і спадщина є найважливішими джерелами заснування нації. У цьому разі спадщина виконує не тільки легітимізації, але і функцію конструювання та єднання суспільства. Історія взаємодії націоналізму і спадщини продовжується вже два століття. Ця спільна історія розпочалась з духу народу. Для самовираження духу народу спадщина була життєво важливою. Дух народу так і залишився би тільки філософією, якщо б його десь не можна було б втілити. Найчастіше він втілюється саме в спадщині. Такий гармонійний симбіоз між націоналізмом і спадщиною розвивався до четвертої декади ХХ ст. Після цього симбіоз націоналізму розвивається і далі, але дещо помірковано.