Філософські науки
Permanent URI for this communityhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/2132
Browse
4 results
Search Results
Item Платонівська критика мистецтва в контексті становлення дискурсу репрезентацій(Видавництво Львівської політехніки, 2014) Головей, ВікторіяНа основі докладного аналізу платонівської теорії мистецтва описано генезис дискурсу образотворчої репрезентації в європейській філософсько-естетичній традиції. Обґрунтовується, що саме Платон започатковує есенціальний дискурс і в його координатах – сферу репрезентації, у якій будь-яка річ або явище трактується як адекватне або неадекватне зображення-представлення певної сутності. Досліджуються витоки проблематики “недовіри мистецтву”, “симулякрів і симуляції”, а також магістральних тенденцій в осмисленні репрезентативної сутності мистецтва, які визначатимуть суперечливе ставлення до художньої образотворчості від античних часів до сучасних. In this article the genesis of discourse of pictorial representation in the European philosophical and aesthetic traditions is investigated, on the basis of detailed analysis of Plato's art theory. It has been substantiated that Plato did established essential discourse and in its coordinates – the scope of representation in which any thing or phenomenon have been treated as adequate or inadequate pictorial representation of a certain essence. We investigate the origins ofsuch problems as “distrust of art”, “simulacra and simulation” and the main trends in comprehension of the representative nature of art that determines the contradictory attitude to artistic depiction from ancient times to nowadays. Іt is assumed that the theory of representation has been a mandatory component of any metaphysics. While philosophy starts searching for absolute principles and the methods relating immanence and transcendence, the ideal and the real, and trying to distinguish authentic and simulation, the concept of representation becomes a necessary condition of ontological distinction. Representation paves the way to ontology, because it does allows keeping the elusiveness of reality in continuous mode of selfrepresentation, the dialectic of the visible and invisible, presence and absence. Focusing on the contrast of the idea and its figurative embodiment, Plato establishes a kind of iconology based on the ontological distinction between prototype and the infinite gradations of its possible representations. In the measurement of the world of representations the problem of the validity of image is associated with the differentiation of the nature and visibility, the original and copies, the prototype and similarity. The difference is determined by the extent essential similarity to the original, or by the distinction between presentation and representation. Such approach is characterized by an ontological contradistinction between the prototype and its artistic and imaginative representations as substance and only visibility, also by recognition of ontological inferiority of images and denial of its opportunities for adequate representation of nature. Despite the apology of imitative arts was developed by Aristotle, Plotinus and later thinkers, the most serious attempts to further criticism of art in its relation to the truth were based on the logic of Plato's argument.Item Феномен смерті у дискурсі постмодернізму(Видавництво Львівської політехніки, 2012) Світлана, ПовтореваАналізуються методологічні аспекти поняття “смерть” у контексті постмодерністської філософії і художньої літератури. Доведено, що поняття “смерть людини (автора, поета, суб’єкта)", а також опозиції “смерть-життя”, “смерть-безсмертя” тощо є лінгвістичними конструктами, що формують дискурсивні практики сучасної європейської культури. Methodological aspects of the concept of death in the context of Postmodernist philosophy and literature are analysed. It is argued that the concept “death of a human (author, poet, subject)” as well as oppositions “death- life”, “death-immortality” and so on are the linguistic constructs which form the practices of discourse of contemporary European culture.Item Логіко-смислова експлікація поняття “дискурс” як передумова розрізнення релігійної та філософської свідомості(Видавництво Львівської політехніки, 2011) Лімонченко, ВіраВиявлено зміст, що привносить застосування слова “дискурс” до завдання розрізнення філософської та релігійної свідомості. Вживання поняття “дискурс” вважаємо виправданим, коли у поле уваги потрапляє проблема зіткнення різних позицій і бажання встановити між ними взаєморозуміння, а не придушення-примус однієї позиції іншою. Отже, коли йдеться про зіставлення філософської і релігійної свідомості, то у поле уваги потрапляють не лише ідеально-сутнісні риси-характеристики декотрих інтелектуальних побудов, але вони постають у якості буттєвих феноменів, що обґрунтовують і аргументують свою присутність. The article revealed the content bringing the application of the word "discourse" in applying it to the task of distinguishing philosophical and religious consciousness. Use of the term "discourse" seems to be justified when there is a problems of different positions and a desire to establish mutual understanding between them, not suppression, coercion another one position. So when it comes to comparing philosophical and religious consciousness, we notice not only perfect-essential features-characteristics of some intellectual constructs, but they appear as ones expressing different phenomena that argue and justify their presence.Item Принцип деструкції М. Гайдеґґера і деконструкція постструктуралізму(Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2010) Повторєва, СвітланаРозглядається порівняльне дослідження принципів деструкції М. Гайдеґґера і деконструкції постструктуралізму. Доведено, що ці принципи пов’язані не лише за походженням, але й за змістом і спрямуванням. Показано, в який спосіб відбувається перегляд структур метафізичного мислення, медіація традиційних опозицій мови європейської і генетично пов’язаної з Європою культури через дискурси деструкції і деконструкції. The article devotes the comparative research of the principles of destruction by M. Heidegger and poststructuralist deconstruction. The author deducts that this principles are connected in genesis, contents and practical direction. In the article is demonstrated how realize the revision of the metaphysic mental structures and mediation of the traditional linguistic oppositions of European and genetic connected with the Europe culture in the discourses of destruction and deconstruction.