Architectural Studies
Permanent URI for this communityhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/31856
Browse
2 results
Search Results
Item Typological features and problems of preserving urban defense complexes of private cities of the princes of Zbarazh in podillia, Kyiv region and volhyn in the XVI–XVII centuries(Видавництво Львівської політехніки, 2021-10-10) Литвинчук, Ілля; Рибчинський, Oлег; Lytvynchuk, Іllia; Rybchynskyi, Oleh; Національного університету “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityАвтори статті фокусують увагу на урбаністичній діяльності князів Збаразьких старшої гілки, чия діяльність у хронологічних межах дослідження (кін. XVI – тр. XVII ст.) розгорнулась на Східному Поділлі, у віддаленні від своїх родових маєтків родини на Волині та у Великому Князівстві Литовському. Заклавши нову резиденцію Новий Збараж (с. Збараж Вінницької області), князі швидко почали укріплюватись на теренах Брацлавщини та Київщини, у XVII ст. їхні маєтки сягнули польсько-татарського степового прикордоння. Особливу увагу приділено власне містам, чию локацію та фортифікування пов’язують безпосередньо з представниками княжої родини. Здійснено спробу знайти принцип, яким керувались князі при виборі міста та вибору способу укріплень. Сформовано репрезентативну вибірку міст, у який чітко прослідковується залежність природнього розташування, хронологічні межі локації та тип укріплень, на підставі чого виділено три типи укріплених міст Збаразьких. Виділено три категорії міст Збаразьких, які поєднуються спільними планувально-просторовими, природними та хронологічними характеристиками. Використана методика комплексного історико-містобудівного аналізу проілюстрована на гіпотетичних реконструкціях вигляду таких міст як Погребище та Ожиговці у кін. XVI–XVII ст. Обидва міста належать до першої категорії міст у розробленій авторами типології, які характеризуються розташуванням у багнистій місцині, використовують принципи давньоруського планування та оборони й хронологічно були закладенні XV–XVI ст.. до придбання їх князем Янушем Збаразьким. До другої категорії автори відносять міста, що були закладені безпосередньо князем Янушем, і до третьої – міста, що розбудовувались його синами – Єжи та Кшистофом. Міста останньої категорії відрізняються регулярним плануванням зі застосуванням модерних фортифікацій, характерною особливістю яких є розділення замкових та міських фортифікацій водоймою. У другій частині статті автори аналізують стан збереження міст та дають рекомендації щодо збереження залишків урбаністичних оборонних комплексівItem Spontaneous and regular models of fortified cities of Ukraine in the 16th–17th centuries(Видавництво Львівської політехніки, 2020-10-10) Черкес, Богдан; Литвинчук, Ілля; Cherkes, Bohdan; Lytvynchuk, Iliia; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityНа українських прикордонних землях були запроваджені принципи ранньомодерного європейського урбанізму, який, насамперед, включав оборонний компонент у XVI–XVII століттях. Інвентарні документи та дослідження того часу свідчать про те, що наявність оборонних споруд навколо населених пунктів визначалася статусом міста, що дало привілеї та обов’язки захищати та зберігати укріплення міста та замку. Однак присутність архаїчних давньоруських традицій продовжувался на землях Поділля аж до 18 століття, що підтверджується інвентарними планами, зробленими картографами Російської імперії після Другого поділу Речі Посполитої. Ми розрізняємо два основні типи укріплень, які лягли в основу містобудування та вплинули на його міську модель. Перший ми називаємо стихійним – він формувався без будь-якого цілісного плану; другий тип – регулярним – розташування системи оборони, ринкової площі та сакральних споруд було розроблено відповідно до попередньо ретельно розробленого плану. Методика авторів базується на тому факті, що планувальна структура історичного міста була незмінною протягом XVI–XVII століть, а роботи над реликтами автентичного планування збереглися до наших днів (згадані вище “кадастрові відбитки”). Стабільність планувальної структури залежала від таких факторів: 1) повільний процес колонізації в прикордонних районах і, як наслідок, низький приріст міст, 2) недостатнє фінансування модернізації міських укріплень власником, власником або державою, 3) стабільна система управління майном нерухомості, яка регулювала розміри земельних ділянок. Ця систематизація вказує на те, що застосування регулярних принципів у фундаменті міста на кордоні степу є винятком, а не звичним явищем. На території між річками Дністра та Бугом ми виявили 15 міст та укріплень, що мають особливості регулярного планування, та 148 – стихійні.