Architectural Studies
Permanent URI for this communityhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/31856
Browse
2 results
Search Results
Item Programs for fortification area conservation in the Netherlands(Видавництво Львівської політехніки, 2021-10-10) Фролова, Юлія; Frolova, Yuliia; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityСтаття спрямована на ознайомлення читачів та фахівців з програмами збереження фортифікаційних теренів та методами використання історичних ландшафтів у Нідерландах, правовому аспекту збереження залишків фортифікаційних споруд і рельєфу, розглянуто проектний метод інтеграції території у туристично-оглядову мережу. Нідерланди упродовж останніх 30 років розробляють правове поле в міжгалузевому секторі охорони значущого історичного ландшафту, долучаючи до складових елементів охорони наявні або втрачені об’єкти фортифікаційного мистецтва XVIII та ХХ ст. (The National Project New Dutch Water Line) Прозорі критерії охорони, ґрунтовно сформована стратегія планомірного використання та підпорядкування території запобігає порушенню правового поля пам’ятки, її фізичної цілісності та пришвидшує розроблення архітектурно-проектних пропозицій. Фундаментом для стратегічного розвитку стало впровадження низки законодавчих актів: The Space for Architecture (1991); Architecture of Space (1996); Shaping the Netherlands (architecture policy 2001–2004); The Belvedere policy document (2000–2009), Protecting and Developing the Dutch Archaeological-Historical Landscape (PDL/BBO) etc., які сформували межі та сферу відповідальності кожної галузі, яка залучена у економічному розвитку держави. Виведення культурної спадщини до рівня національної ідеї, формування підходу “збереження через розвиток” дало поштовх до сталого розвитку об’єктів архітектурної та містобудівної спадщини. Проєкти реновації та редевелепменту передбвчають такі методи роботи: залучення громади до формування стратегії розвитку, врахування економічного та туристичного потенціалу, використання наявних архітектуно-інженерних пам’яток (фортець у частості) як ресурс для розвитку тощо. Серед поширених методів проєктування, які впроваджені під час реорганізації та реконсрукції фортифікаційних об’єктів, використано такі: просторового відтворення та візуального відображення. Таким чином вдалось створити простори, пристосовані під сучасні екологічні та економічнівиклики , врахувати потреби громади та ідеї національного успадкування. Для України поки є актуальним пошук гнучких та сталих моделей розвитку регіонів, враховуючи виклики економічного розвитку. Попередні моделі туристичного менеджменту та класичної консервації фортифікацій свідчать про велику соціокультурну прогалину, незацікавленість та нерозуміння важливості збереження локальними громадами. Несвоєчасні реставраційні протиаварійні роботи погіршують стан пам’яток фортифікаційного мистецтва, знижується їхня туристична привабливість та втрачається потенційна інвестиційна вартість.Item Network of Ottoman fortified settlements in the horth-western coast of the Black Sea in the 17th and 18th century(Видавництво Львівської політехніки, 2019-10-10) Фролова, Юлія; Frolova, Yuliia; Lviv Polytechnic National UniversityДослідження архітектурно просторового планування укріплених міст є частиною міждисциплінарного дослідження історично-містобудівного, культурно-соціального та економіко-природнього характеру розвитку південного регіону сучасної України. Мистецтво фортифікації упродовж16–19 століть було важливим чинником впливу на розвиток міст, їх розміри та архітектурний вираз, соціальний та культурний склад території, символізували міліарну та політичну міць країни. Більшість міст північно-західного узбережжя Чорного моря за соціально-економічних та політичних обставин мали лінії фортифікаційних укріплень побудовані у різні часи та за різними фортифікаційними традиціями. У якостях фортифікаційних укріплень проявилась напрямок функціонування поселення як потужних портів або торгівельних площ з використання розгалуженої системи підпорядкування оточуючої території та середмість. Дослідження охопило 11 міст, які мали фортифікації упродовж 17 століття. Було систематизовано історіографічні та описові документи щодо фортифікацій, зведено у табличну форму, проведено пошук спільних рис та алгоритмів утворення міського простору, порівняно з іншими відомими османськими містами того ж періоду. Отримані архітектурно-просторові моделі фортифікаційних укріплень об’єднуються у загальну мережу фортифікацій з тотожною організацією та підпорядкуванням міського простору за зразком державного рівня Османської Імперії, поділяються на другорядні та підпорядковані зв’язки. В залежності від природно-економічних чинників було виділено 4 типи фортифікаційних просторових зв’язків( брамовий, дзеркальний, ланцюговий та комбінований), обрані об’єкти мають спільні історичні та просторові характеристики (початок формування фортифікацій від літовського та генуєзьського періодів, татарська та ногайська перебудова, османська модернізація, період занепаду). Просторова єдність розвитку укріплених міст північно-західного узбережжя Чорного моря та їхні спільні архітектурно-просторові риси уможливлюють реконструкцію об’ємного вигляду тих містечок, які мають обмежену джерельну базу. Також актуалізує питання перегляду містобудівного руху та характеру організації фортифікаційних споруд у період володарювання Османської Імперії XVII та XVIII століття