Architectural Studies
Permanent URI for this communityhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/31856
Browse
4 results
Search Results
Item Historical fortifications in the architectural and urban planning structure of Lviv (on margines documentation “Historical and architectural reference plan of Lviv”)(Видавництво Львівської політехніки, 2021-10-10) Бевз, Микола; Bevz, Mykola; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityДавні міські укріплення є одним із специфічних видів оборонної архітектури. Разом із будівлями замків, кварталів міської житлової забудови, монастирських комплексів та польових оборонних споруд вони формували особливий вид архітектурно-містобудівних об’єктів. Під час їх будівництва часто поєднувалося вміння як архітектора, будівельника, так і військового інженера. Не так багато об’єктів міської оборонної архітектури дійшло до нашого часу. Тому кожен збережений сьогодні фрагмент міських оборонних мурів, земляних фортифікацій, як правило, є цінним документом своєї епохи і потребує дбайливої охорони і збереження. Міські фортифікації (на відміну від укріплень замків чи фортець) були об’єктами першочергових ліквідацій у процесі розвитку міст. Їх збереглося в Україні справді дуже мало, тому їх збереження та вивчення є справою надзвичайної ваги. Львів є унікальним містом на карті України власне з погляду розвитку міських укріплень. Виконано аналіз відображення об’єктів та пам’яток оборонного будівництва в науково-проектній документації “Історико-архітектурний опорний план міста Львова”. Висвітлено дані про етапи розвитку укріплень Львова. Особливу увагу звернено на залишки фортифікаційних споруд, які збереглися в археологічній формі. Їх виявлення, збереження та консервація і відзнакування є важливим завданням для сучасних містобудівних проектів. У роботі висловлено гіпотези про окремі досі неідентифіковані елементи фортифікаційних споруд XVII–XVIII століть. У висновках особливий наголос зроблено на необхідності проведення спеціального наукового дослідження з детальної реконструкції всіх етапів розвитку оборонних поясів довкола середмістя та передмість Львова.Item Territory of Vicheva square and problems of its architectural renovation(Видавництво Львівської політехніки, 2020-10-10) Криворучко, Ольга; Плесницький, Данило; Kryvoruchko, Olga; Plesnytskyi, Danylo; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті досліджується історичне підґрунтя утворення сучасної площі Вічевої та визначення відповідно до історичних даних її ролі у сучасній структурі міста Львова. Також предметом зацікавлення є містобудівний аналіз, що був проведений на рівні дипломного проектування для напрацювання архітектурних пропозицій та рекомендацій. Низький замок має назву на противагу іншому – Високому Замку, що знаходився на горі, на північному сході міста. Найдавніша згадка – 1270 роки, у зв’язку з перенесенням сюди помешкання короля Лева Даниловича, він належав до найдавніших будівель, і пізніше став частиною нового середмістя. На території Низького замку була кам’яна каплиця святої Катерини Олександрійської, яка спочатку була руською церквою, про що свідчили описи про багаті розписи її інтер’єрів. Після завоювання Львова польським королем Казимиром ІІІ замок служив неофіційною королівською резиденцією. Йому неодноразово завдавалася шкода, зокрема під час нападів литовського князя Любарта в 1340, 1353 роках; від пожежі 1565 р.; під час пограбування міста шведськими військами в 1704 р., проте він відбудовувався багато разів. Через брак коштів на підтримання в належному стані, будівлі Низького Замку поступово занепали, і були остаточно розібрані в 1802 р., а частина вивільненої площі перетворена під торгову площу. Нині територія, де був замок, частково зайнята драматичним театром, а частково будівлею Національного музею. Деяка частина території не забудована, вона містить ринок мистецьких творів і сувенірів Вернісаж, це площа Вічева. Коротка вулиця, що перетинає територію, де раніше був замок (між Національним музеєм та площею Вічевою), отримала назву Низький замок у 1991 році. Аналізуючи історичне підгрунтя та всі аспекти сучасної містобудівної ситуації, ми можемо зробити деякі висновки. Хаотична організація громадського простору через присутність тут ринку, оточеного парковкою, відрізаність від решти середмістя, незручність пішохідних шляхів, які тут інтесивно діють, відсутність озеленення – усе це створює суміш з несприятливих моментів для успішної реновації площі Вічевої. Проте, заховані під землею залишки Низького замку та церкви св. Катерини – створюють дуже позитивне підґрунтя, що може дати гарний поштовх до розвитку площі, саме в аспекті історико-археологічної та культурної спадщини.Item Between traditionalism and avant-garde: the creative heritage of architector Serhiy Tymoshenko in the interwar period(Видавництво Львівської політехніки, 2020-10-10) Михайлишин, Ольга; Бенедюк, Павло; Mykhaylyshyn, Olga; Benediuk, Pavlo; Національний університет водного господарства та природокористування; National University of Water and Environmental EngineeringУ статті досліджена архітектурна діяльність Сергія Прокоповича Тимошенка у міжвоєнний період. На основі виявлених авторами архівних джерел окреслено типологію об’єктів архітектора в регіоні, встановлено авторство щодо окремих житлових будинків та культових будівель, проаналізовано особливості творчого підходу до їх проектування. На прикладі конкретних об’єктів показано еволюцію архітектурно-стилістичних та об’ємнопланувальних вирішень в контексті модерністичних тенденцій розвитку архітектури міжвоєнного періоду, уявлень автора про прийоми втілення національної ідеї в архітектурі, що базуються на синтезі традиційної і нової морфології.Item Kastelivka: romantic trends in the development of the historicisn architecture in Lviv at the turn of 19th – 20th centuries(Видавництво Львівської політехніки, 2020-10-10) Лінда, Світлана; Черкес, Богдан; Linda, Svitlana; Cherkes, Bohdan; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityІнтенсивний будівельний рух Львова межі ХІХ–ХХ століть зумовив виникнення нових містобудівельних, типологічних та стильових тенденцій у розвитку архітектури міста. Ситезуючим прикладом новаторських вирішень стала забудова дільниці Кастелівка. Тому метою цієї статті є узагальнити попередні дослідження та на їхній основі створити цілісний образ формування архітектури Кастелівки у містобудівному, типологічному та стильовму аспектах. У 1885~р. ділянку придбали архітектори Ю. Захарієвич і І. Левинський, і відтоді почався новий період розбудови дільниці, яка зберегла свою історичну назву. Містобудівельна ідея Кастелівки ґрунтувалася на спробі створити гуманізоване, побудоване на глибокій єдності з природою середовище для проживання людини. Архітектори відмовилися від поширеної практики розбивки дільниці паралельними і перпендикулярними вулицями на однакові прямокутні квартали. Натомість була запроєктована мальовнича система криволінійних вулиць, які підкреслювали складний рельєф місцевості, підпорядковуючись природному оточенню. Вулиці розділили дільницю на невеликі, неправильної форми квартали, які, своєю чергою, були поділені на мальовничі різної форми ділянки під забудову. Котеджі, кожний за індивідуальним проєктом, розташовувалися в глибині ділянок, територія яких була розчленована криволінійними стежками. У планувальному вирішенні будівель реалізовані принципи функціональної доцільності, що зумовлювало переважну їх асиметрію. Це дозволяло створювати зручні комунікаційні зв’язки в середині приміщень, досягати оптимальної орієнтації кімнат. Приміщення об’єднані у просторові групи за функціональною ознакою й організовані, як правило, навколо коридору. Тераси, балкони, вежі функціонально виправдані і підсилюють комфорт приміщень. Наслідком реалізованих планувальнокомпозиційних принципів стала своєрідна багатогранність архітектурно-художнього образу. Асиметричні об’єми, прорізані вікнами різних обрисів, доповнені вежами з характерними завершеннями, а також використання різнохарактерних будівельних матеріалів створили складноконтрастну і мальовничу гру архітектурних мас. Архітектори прагнули створити цілісний архітектурний образ дільниці, що було принципово новим у львівській практиці. Ю. Захарієвич і І. Левинський намагалися створити єдиний містобудівельний ансамбль за допомогою єдиного стилю споруд. Це була нова, романтична течія у стильовій поліфонії львівського історизму, яка базувалася на інтерпретації мотивів народного будівництва. Aрхітектура Кастелівки стала особливою сторінкою розвитку Львова: новаторською була її містобудівельна структура, оригінальними стильові вирішення, які базувалися на формах народної архітектури. Всього за період з1889 р. по 1906 р. було реалізовано 23 особняки у стилі “народного романтизму”, ще кілька у першому десятилітті ХХ ст. було споруджено по вул. Котляревського і Горбачевського, хоча стильові характеристики їх свідчать про інший напрямок у львівській архітектурі. Ми повинні усвідомити цінність і унікальність забудови Кастелівки, яка свідчить про те, що розвиток львівської архітектури не лише органічно вписувався у загальноєвропейський архітектурний процес, але й був у авангарді архітектурних пошуків.