Вісники та науково-технічні збірники, журнали
Permanent URI for this communityhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/12
Browse
8 results
Search Results
Item Комунікативний потенціал частки “мовляв” у сучасних українських онлайн-медіатекстах(Видавництво Львівської політехніки, 2023-02-28) Дацишин, Христина; Datsyshyn, Chrystyna; Львівський національний університет імені Івана ФранкаАктуальність дослідження зумовлена потребою пошуку оптимальних для реалізації комунікативних завдань журналіста засобів досягнення “багатоголосся” медіатексту; одним із таких засобів є частка мовляв. Стаття має на меті дослідити комунікативний потенціал частки мовляв у сучасних онлайн-медіатекстах українською мовою, завдання – виявити функції частки мовляв, емоційно-оцінне навантаження, яке вона надає текстові. Дослідження показало, що частка мовляв щоразу частіше актуалізується в онлайн медіатекстах, у яких засвідчує чуже мовлення, позначає переповідну, рідше гіпотетичну модальність. У медіатекстах відбувається інтерференція переповідності й гіпотетичності: реально висловлені чужі слова сприймаються з відтінком сумніву, недостовірності, а ймовірні, гіпотетичні – з відтінком правдивості, що такі думки справді могли б прозвучати. Частка мовляв передає негативну оцінку, емоційне забарвлення несприйняття, недовіри, зневаги, сумніву, іронії як щодо чужих (висловлених чи ймовірних) слів, так і щодо їхнього автора, позначає інакшість позиції автора тексту, тому її можна вважати своєрідним маркером поділу “свій – інший”, “свій – чужий”. Діалог між автором онлайн-медіатексту і автором чужих слів виявляється в невисловленій реакції на ці слова; реципієнт онлайн-медіатексту як свідок цього діалогу може прийняти позицію будь-якої із сторін, однак емоційно-оцінне навантаження речень із часткою мовляв схиляє до позитивного сприйняття саме авторської позиції. Збільшення дистанції між “своїм” та “чужим” унаслідок вказівки на фейковість повідомлення, введення в текст додаткових слів із негативним забарвленням, заперечує можливість подальшої комунікації. Частотна актуалізація частки мовляв із додатковими комунікативними емоційнооцінними функціями може закріпити сприймання цього слова насамперед не як засобу евіденції, а як маркера недостовірності, неправдивості, негативної оцінки чужих слів. Тому рекомендуємо журналістам використовувати інші засоби введення чужого мовлення у текстах, де є потреба тільки лаконічно маркувати його, не висловлюючи у прямий чи непрямий спосіб ставлення до сказаного іншою особою.Item Мовна толерантність у назвах осіб старшого віку: можливості медіа у формуванні й руйнуванні стереотипів(Видавництво Львівської політехніки, 2022-02-22) Дацишин, Христина; Datsyshyn, Khrystyna; Львівський національний університет імені Івана Франка; Ivan Franko National University of LvivСучасні засоби масової інформації значною мірою впливають на сприйняття представників тих чи інших соціальних груп. Стандарти журналістики вимагають дотримуватися принципу мовної толерантності, уникати слів та висловів, які сприяють формуванню негативних стереотипів. У цьому контексті актуальним є дослідження використаних у медіа назв осіб за віком. Цей аспект вивчення мовної толернатності не перебуває у фокусі особливих зацікавлень дослідників, зокрема, з огляду на глибоку закоріненість у повсякденне слововживання в різних сферах назв із пейоративними семами, через що мовці не задумуються про значення тих чи інших лексем. Наслідком цього є формування негативного, певної мірою дискримінаційного стереотипу старшої людини. Дослідження виявило, що для називання осіб старшого віку в українських медіа використовують словосполучення “людина похилого віку”, “стара людина”, “старша людина”, “літня людина”, “бабуся і дідусь”, “людина поважного віку”, “людина третього віку”, “пенсіонер”, “довгожитель”, натомість в аналізованих текстах не виявлено слова “сеньйор”. Окреслюючи осіб тої самої вікової категорії, ці слова, однак, по-різному їх маркують, зокрема словосполучення “людина похилого віку”, яке є офіційним терміном, має негативні конотації і, відповідно, формує образ старшої особи як пасивного члена суспільства. Водночас потрібно зауважити, що медіа прагнуть уникати цього словосполучення, що не завжди можливо зробити, з огляду на його офіційний статус. Для називання необхідно обирати слова і словосполучення, що мають позитивне забарвлення або є нейтральними, вказують на досвід старшої людини, повагу і пошану до неї. Наслідком послідовного дотримання засад мовної толерантності може стати переосмислення офіційної термінології, пов’язаної з віком людини, руйнування негативного стереотипу старшої людини як особи пасивної, хворої, нездатної до руху вперед, для якої все найкраще залишилося в минулому. Формуючи образ людини у віці понад 60 років як соціально активної особистості, медіа сприятимуть не тільки змінам у громадській думці, а й новому усвідомленню літніми людьми свого способу життя і своїх можливостей.Item Сучасний заголовок новин в українських інтернет-ЗМІ: між клікбейтом та інформативністю(Видавництво Львівської політехніки, 2021-02-21) Дацишин, Христина; Datsychyn, Khrystyna; Львівський національний університет імені Івана Франка; Ivan Franko National University of LvivУ сучасних Інтернет-ЗМІ до називної, інформаційної, апеляційної, рекламної функцій заголовка долучається функція пошуку; часто заголовок виявляється єдиним прочитаним елементом публікації. Заголовки новин створюють своєрідну медійну картину світу. Частина заголовків в Інтернет-медіа належить до суто інформаційних, котрі максимально відтворюють зміст новини. “Частково інформаційні” заголовки подають неповні відомості, а тому можуть спотворен відображати дійсність. Заохочувальні, інтригувальні заголовки спонукають прочитати текст. Досить рідко трапляється інтелектуальний різновид рекламно-інтригувального заголовка, побудований на асоціаціях з образами літератури, науки, мистецтва, на використанні фразеологізмів, антонімів, паронімів тощо. Такий заголовок вимагає певного рівня знань і від реципієнта. Прагнення до сенсаційності, бажання зацікавити реципієнта зумовлюють інші тендеції, котрі часто виходять поза межі журналістських стандартів. Заголовок може не відображати змісту журналістського твору, а також перекручувати факти. Поширеними в деяких Інтернет-ЗМІ є клікбейти – заголовки, котрі змушують користувача натиснути на них. У них застосовано маніпуляції з кількістю; використано слова з можливістю подвійного тлумачення; подано негативну інформацію про меншість, тоді як позитивна інформація про більшість наведена в самому тексті; сформульовано запитання, на яке публікація дає заперечну відповідь. До спотворення інформації в заголовках призводить низька мовна та професійна компетентність авторів. Сьогодні є все більше підстав вважати заголовок самостійним твором, оскільки нерідко реципієнт читає лише його. Однак у сучасних заголовках щораз менше власне літературної та мовної творчості, майстерного використання лексики і фразеології. На перший план виходить інформативність заголовка, але інформація часто є недостовірною, свідомо чи несвідомо викривленою, що може зумовити порушення етичних норм та деформації у відтворенні дійсності.Item Спортивна термінологія у політичному контексті: конотативний аспект(Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2002-03-26) Дацишин, Христина; Львівський національний університет ім. І. ФранкаУ статті зосереджено увагу на конотативному аспекті функціонування спортивних термінів у політичному дискурсі, їх метафоричному використанні на позначення реалій політичного життя.Item Атрибутивна сполучуваність концепту гідність в українському інтернет-дискурсі(Видавництво Львівської політехніки, 2019-02-26) Дацишин, Христина; Datsychyn, Khrystyna; Львівський національний університет імені Івана ФранкаРозглянуто актуальну тему відображення у сучасному інтернет-дискурсі одного з морально-етичних концептів – концепту ГІДНІСТЬ. Зосереджено увагу на впливогенному потенціалі медіа і здатності медіа-дискурсу формувати ментальні концепти мовної картини світу реципієнтів. Часова детермінованість медіа- комунікації визначає можливість фіксувати особливості вербального наповнення концептів у конкретному часовому проміжку і внаслідок цього здійснювати діахронічний компаративний аналіз. Виявлено атрибутивну сполучуваність концепту ГІДНІСТЬ і визначено різновиди гідності залежно від обсягу і змісту, вкладеного в поняття (буттєва, моральна та суспільна гідність), а також від групи суб’єктів, яким притаманна гідність як морально-етична цінність. Виокремлено такі різновиди гідності: гідність людини як самодостатньої цінності; гідність людини як представника певної групи, яка, з погляду мовця, в Україні не має змоги сповна реалізувати свої права; гідність людини як представника нації; гідність нації та держави; гідність конкретної особи; гідність праці як однієї зі сфер людського життя. Фрагменти дискурсу, у яких йдеться про гідність одіозних в українському політичному середовищі особистостей, демонструють зіставлення одночасно двох трактувань гідності – буттєвого (з акцентом на правовому контексті) та морального; атрибутивне словосполучення з назвами таких осіб має ознаки оксиморону. Різновид гідності, пов’язаний із суб’єктом – представником групи, права якої, на думку мовця, потенційно не можуть бути повною мірою реалізовані, виявляє невідповідність між буттєвим трактуванням гідності та її правовим втіленням.Item Можливості прямої мови у відтворенні усного мовлення в друкованому медіатексті(Видавництво Львівської політехніки, 2018-02 26) Дацишин, Христина; Datsyshyn, Khrystyna; Львівський національний університет імені Івана ФранкаДосліджено можливості прямої мови у відтворенні усного мовлення в друкованому медіатексті. Пряма мова і слова автора, які її супроводжують, сприяють наближенню реципієнта тексту до безпосередньої ситуації усної комунікації. Пряма мова передає зміст повідомлення; відтворює характер та емоційний стан мовця; лексичні та синтаксичні особливості його мовлення. Слова автора можуть констатувати сам факт мовлення; маркувати репліку як питання чи відповідь, початок, продовження чи доповнення розмови; називати ширшу комунікативну мету мовлення; вказувати на характер уведення репліки в діалог; називати емоцію; описувати міміку чи жестикуляцію мовця; зазначати спосіб мовлення, тон і гучність голосу; описувати дії мовця; подавати оцінку змісту мовлення. Пряма мова робить друкований медіатекст живим, динамічним, поліфонічним.Item Способи і засоби оцінювання в медіа-текстах на мистецьку тематику(Видавництво Львівської політехніки, 2017-12-27) Дацишин, Христина; Datsyshyn, Chrystyna; Дацишин, Христина; Львівський національний університет імені Івана ФранкаДосліджено способи оцінювання в медіа-текстах на мистецьку тематику. Оцінку розглянуто як механізм, що скеровує реципієнта за шкалою “добре-погано”, значною мірою визначаючи ставлення реципієнта до мистецьких об’єктів, явищ і процесів. Засобами безпосередньої оцінки є слова, позитивне чи негативне значення яких закріплене в мовленні; безпосередня оцінка також має бути мотивована емоційно. Для опосередкованого оцінювання важливими є не лише мовні засоби вираження; журналісти переносять у текст готову оцінку, яка базується на відомих фактах чи досвіді інших осіб. В аналізованих текстах виявлено невелику кількість негативних оцінок, всі вони є безпосередніми; водночас позитивні оцінки переважно є опосередкованими.Item Терміни «журналістська риторика», «риторика ЗМІ», «медіариторика»: до проблеми дефініції(Видавництво Львівської політехніки, 2012) Дацишин, ХристинаУ статті зосереджено увагу на термінах «журналістська риторика», «риторика ЗМІ», «медіариторика», окреслено поняття, які вони позначають, з’ясовано спільне та відмінне в семантиці цих терміноодиниць. Автор враховує досвід використання таких термінів українськими, польськими та російськими науковцями. The article focuses on the terms «journalistic rhetoric», «media rhetoric», outlines the concepts that they represent, found common and different in their semantics. The author considers the experience of using such terms by Ukrainian, Polish and Russian scientists.