Вісники та науково-технічні збірники, журнали

Permanent URI for this communityhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/12

Browse

Author: search.filters.author.Dyda, IrynaSubject: search.filters.subject.ландшафт

Search Results

Now showing 1 - 2 of 2
  • Thumbnail Image
    Item
    To the issue of urban space identity: relevance of the distinction
    (Lviv Politechnic Publishing House, 2019-02-26) Дида, Ірина; Dyda, Iryna; Lviv Polytechnic National University
    Архітектурна композиція міського простору і окремих його складових елементів під впливом об’єктивних обставин, починаючи з ХІХ ст., в цілому світі демонструє тенденцію до взаємного образного зближення. В Україні цілеспрямоване перепланування міст на «європейський» лад призвело до втрати більшості традиційних для українських міст характеристик, основою яких був композиційний і візуальний зв’язок архітектури з ландшафтом. Вважається, що це стало наслідком авторитарних адміністративних впливів в умовах відсутності власної державності, адже тоді відкидали проекти, зроблені українськими архітекторами згідно з місцевими містобудівними традиціями, а перевагу надавали класичним пропозиціям архітекторів з Москви і Петербурга. В той час західноєвропейські країни мали можливість розвивати архітектурний простір міст без стороннього тиску, згідно зі своїми власними поглядами і традиціями. Але, незважаючи на такі сприятливі обставини, в кінці ХІХ ст. міське середовище тогочасної Європи часто піддавалось критиці за втрату місцевої ідентичності. Якщо простір українського міста трансформувався у напрямі ущільнення забудови і втрати візуальних зв’язків з ландшафтом, то простір західноєвропейського міста змінювався у протилежному напрямі – через впровадження відкритих озеленених територій і втрату візуальної закритості міського простору – основної ознаки його архітектурної ідентичності. Отже, йдеться про загальну тенденцію до уніфікації композиції міського простору, яка почала проявлятися в ХІХ ст і триває дотепер. Незалежно від первісних композиційних характеристик середовища, їх поступово доповнюють їхні антиподи, наближаючи місто до певного середньостатистичного рівня, де жодна з характеристик не є настільки яскраво вираженою, щоб стати основою архітектурної ідентичності. У підсумку в сучасних умовах для архітектурного простору міста будь-якої країни існує спільна загроза – втрата традиційної ідентичності через відсутність індивідуальності.
  • Thumbnail Image
    Item
    Similar urbanistic approach to foundation of the early middle age cities (up to 13th century) in Poland and in Ukraine
    (Lviv Politechnic Publishing House, 2018-02-26) Дида, Ірина; Dyda, Iryna; Lviv Polytechnic National University
    В останні століття візуальний образ архітектурного середовища історичних міст Польщі й України суттєво відрізняється. Архітектурна організація історичних осередків польських міст, що ґрунтується на застосуванні візуально закритих просторів, виявляє ознаки, характерні для західноєвропейської урбаністичної традиції, тоді як більшість українських міст аж до ХІХ ст. розбудовувалися за принципом візуальної відкритості та інтеграції з ландшафтом. Складається враження, що ця істотна концептуальна відмінність архітектурного середовища існувала завжди, хоча обидві країни розташовані поруч на карті Європи. Але спосіб заснування польських та українських міст у період раннього середньовіччя (до ХІІІ століття), а також наукові бібліографічні джерела, дають підстави говорити про наявність у тогочасних містах ряду подібних композиційних характеристик. Це, зокрема, залежність містобудівної структури, архітектурного образу і загальної композиції архітектурного ансамблю міста від місцевого ландшафту, візуальна відкритість міського простору на околиці, розміщення основних домінант так, щоб вони добре сприймались з різної віддалі, а також формування міських осередків з кількох містобудівних елементів, різних за функціональним призначенням, розміром і потребами до розміщення в ландшафті. Таким чином, інтеграція з ландшафтом, яка аж до ХІХ ст. характеризувала забудову українських міст, може бути продовженням застосування тієї самої давньої концепції формування архітектурного середовища, яка в період раннього середньовіччя, до часу інтенсивного поширення на європейський схід процесів нової локації міст, застосовувалась також у Польщі, і яка щойно в ХІІІ–ХІV століттях, через історичні обставини, була здебільшого втрачена. В долокаційному розвитку польських і українських міст проявилися дуже давні регіональні урбаністичні традиції, і їх дослідження необхідне для належної оцінки спільного внеску обох країн в загальносвітову культуру.