To the issue of urban space identity: relevance of the distinction

Abstract

Архітектурна композиція міського простору і окремих його складових елементів під впливом об’єктивних обставин, починаючи з ХІХ ст., в цілому світі демонструє тенденцію до взаємного образного зближення. В Україні цілеспрямоване перепланування міст на «європейський» лад призвело до втрати більшості традиційних для українських міст характеристик, основою яких був композиційний і візуальний зв’язок архітектури з ландшафтом. Вважається, що це стало наслідком авторитарних адміністративних впливів в умовах відсутності власної державності, адже тоді відкидали проекти, зроблені українськими архітекторами згідно з місцевими містобудівними традиціями, а перевагу надавали класичним пропозиціям архітекторів з Москви і Петербурга. В той час західноєвропейські країни мали можливість розвивати архітектурний простір міст без стороннього тиску, згідно зі своїми власними поглядами і традиціями. Але, незважаючи на такі сприятливі обставини, в кінці ХІХ ст. міське середовище тогочасної Європи часто піддавалось критиці за втрату місцевої ідентичності. Якщо простір українського міста трансформувався у напрямі ущільнення забудови і втрати візуальних зв’язків з ландшафтом, то простір західноєвропейського міста змінювався у протилежному напрямі – через впровадження відкритих озеленених територій і втрату візуальної закритості міського простору – основної ознаки його архітектурної ідентичності. Отже, йдеться про загальну тенденцію до уніфікації композиції міського простору, яка почала проявлятися в ХІХ ст і триває дотепер. Незалежно від первісних композиційних характеристик середовища, їх поступово доповнюють їхні антиподи, наближаючи місто до певного середньостатистичного рівня, де жодна з характеристик не є настільки яскраво вираженою, щоб стати основою архітектурної ідентичності. У підсумку в сучасних умовах для архітектурного простору міста будь-якої країни існує спільна загроза – втрата традиційної ідентичності через відсутність індивідуальності.Development of compositional characteristics of the urban environment in various countries has been characterized by a pervasive tendency to unification. In today’s context, the main threat for the architecture is an absence of individuality. Support of the local identity of the architectural space is essential not only in the context of tourism, but, first of all, for the meaningful socio-cultural functioning of a country.