Вісники та науково-технічні збірники, журнали
Permanent URI for this communityhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/12
Browse
5 results
Search Results
Item Окремі питання правового регулювання проведення соціально-виховної роботи зі засудженими до довічного позбавлення волі(Видавництво Львівської політехніки, 2021-10-10) Ортинський, Володимир; Ortynsky, Volodymyr; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті здійснено спробу на основі аналізу чинного законодавства та з урахуванням висновків провідних науковців з’ясувати особливості соціально-виховної роботи зі засудженими до довічного позбавлення волі та висвітлити окремі неузгодженості у правовому регулюванні окресленого питання. За результатами дослідження встановлено, що форми, методи та заходи соціальновиховної роботи з засудженими до довічного позбавлення волі, з урахуванням мети покарання та принципів задекларованих у статті 5 Кримінально-виконавчого кодексу України, повинні бути максимально особистісно-орієнтованими. Виявлено, що окремі положення Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань не узгоджуються, і навіть суперечать Кримінально-виконавчому кодексу України. Запропоновано шляхи подолання окресленої проблеми. Структурний аналіз Кодексу в цілому та його Розділу IV “Виконання покарання у виді довічного позбавлення волі” дозволив встановити, що норми, котрі регулюють соціально-виховну роботу з особами, що відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі є “розпорошеними” по окремих розділах та статтях. В цьому контексті відмічено структурну організацію розділу III Кодексу “Виконання покарання у виді позбавлення волі”, де міститься окрема Глава 19, що регулює порядок проведення соціально-виховної роботи зі засудженими до довічного позбавлення волі. Запропоновано доповнити Розділ IV окремою статтею, котра буде регулювати питання соціально-виховної роботи з особами, що відбувають покарання у вигляді довічного позбавлення воліItem Оцінка сукупності обставин, прогнозованих ризиків при вирішенні питання про обрання заходу забезпечення провадження, запобіжного заходу(Видавництво Львівської політехніки, 2021-08-10) Ортинський, Володимир; Канцір, Володимир; Ortynsky, Volodymyr; Kantsir, Volodymyr; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityРозглянуто проблему врахування законом окреслених підстав для ефективного, доцільного й результативного застосування заходів забезпечення кримінального провадження, запобіжних заходів; обставини, що беруть до уваги, вибираючи їх. Метою застосування згаданих заходів є забезпечення певного вектора адекватної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, підсудного. Цього можна досягти за умови правильного вибору будь-якого заходу забезпечення, незалежно від виду й обсягу застосовуваних обмежень. Ця загальна мета диференціюється залежно від виду заходу забезпечення провадження, запобіжного заходу, тобто уможливлюється на засадах обмеження прав і свобод підозрюваного, обвинуваченого. Зауважимо, що захід забезпечення провадження необхідно вибирати винятково з метою дотримання належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, виконання покладених на нього процесуальних обов’язків, а також щоб запобігти спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи предметів, які мають доказове значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого учасника провадження; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжувати розпочате. Окреслено напрями індивідуалізації, персоніфікації заходів забезпечення провадження, запобіжних заходів, тобто доцільності, правильності, ефективності, обґрунтованості вибору окремого їх різновиду стосовно конкретного обвинуваченого, аж до врахування прогнозованих ризиків у поведінці. Розглянуто процесуальний правовий підхід під час урахування обставин, закріплених у ст. 178 КПК.Item Чорнобильська катастрофа – трагічний урок для всього людства. 35-та річниця аварії на Чорнобильській АЕС(Видавництво Львівської політехніки, 2021-06-01) Кельман, Михайло; Ортинський, Володимир; Kelman, Michael; Ortynsky, Volodymyr; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityРозглянуто у науковому і концептуальному розумінні інституалізацію Чорнобильської катастрофи. Масштаб Чорнобильської катастрофи – найважчої за всю історію людства техногенної катастрофи добре відомий як вченим, так і політикам всього світу. Внаслідок вибуху на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року в довкілля було викинуто від 3 % до 7 % радіонуклідів, які на момент катастрофи накопичилися в четвертому енергоблоці ЧАЕС. Чорнобильська катастрофа не має аналогів серед трагедій, які спіткали людство за усю історію. Вона залишила руйнівні сліди в екології, ризики для здоров’я людей, спричинила погіршення соціальних, економічних та життєвих умов. Урок Чорнобиля – це жахливий досвід. Водночас це попередження про необхідність розумного використання так званого “мирного атома” не тільки для України – воно стосується всіх країн світу.Item Сутність та цілі використання судових експертиз під час досудового розслідування кримінальних проваджень(Видавництво Львівської політехніки, 2021-01-10) Ортинський, Володимир; Ortynsky, Volodymyr; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityСтаття присвячена проблемі криміналістичного та процесуального аналізу сутності й цілей використання судових експертиз під час досудового розслідування кримінальних проваджень. У кримінальній процесуальній діяльності спеціальні знання використовуються у двох формах: у формі залучення спеціалістів під час проведення окремих слідчих (розшукових) дій; у формі залучення експерта в кримінальне провадження для проведення експертизи. Саме друга із зазначених вище форм залучення спеціальних знань є особливо важливою для кримінального провадження в цілому і для досудового розслідування зокрема, оскільки ця форма надає нове джерело доказів у кримінальному провадженні. Встановлено, що проведення експертизи спрямоване на отримання нових, раніше невідомих слідчому фактичних даних із застосуванням спеціальних знань. Зокрема, виявлення сторонніх мікрооб’єктів на речових доказах, вилучених у потерпілих при вчиненні вбивств, розбійних нападів, зґвалтувань тощо, встановлення початкових записів у документах, які були змінені, тощо, тобто виявлення невідомих раніше слідчому фактичних даних, які є доказами у справі. При цьому інформація, яка встановлюється експертом, не обов’язково має бути абсолютно новою для слідчого, оскільки перевірка одних доказів на базі інших у кримінальному провадженні здійснюється шляхом зіставлення їх змісту і з’ясування їхньої погодженості один з одним. При цьому така перевірка буде взаємодоповнюючою. Так, наприклад, результати слідчого експерименту шляхом відтворення обстановки та обставин події кримінального правопорушення, проведеної з метою перевірки показань підозрюваного про те, як ним були спричинені ушкодження потерпілому (використане знаряддя, способи нанесення ударів, їх кількість тощо), зіставляються з висновками судово-медичної експертизи потерпілого. Збіг отриманих результатів буде свідчити про те, що подія відбувалася саме так, як вказує підозрюваний. Отже, у слідчого з’являється новий доказ, який тільки підтверджує вже відомі йому дані про факти. Констатовано, що на підставі аналізу сутності залучення спеціальних знань у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування кримінальних проваджень можна виділити певні напрямки використання висновків експерта, цілями яких є: у доказуванні – отримання нових доказів, перевірка інших доказів, формування комплексів доказів; у тактичному плані – висунення та перевірка версій, моделювання механізму вчинення кримінального правопорушення, подолання протидії розслідуванню; в організаційному плані – обґрунтування рішень, які приймає слідчий у розслідуваному кримінальному провадженні; у профілактиці злочинів – встановлення обставин, які сприяли вчиненню кримінальних правопорушень. Відмічено, що від цілей використання висновків судових експертиз у кримінальних провадженнях треба відрізняти цілі провадження судових експертиз, тобто завдання, які вирішуються експертом.Item Захист свідка у кримінальному провадженні: досвід окремих держав та можливості його реалізації в Україні(Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Ортинський, Володимир; Ortynsky, Volodymyr; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityСтаття присвячена проблемі захисту та забезпечення безпеки свідка у кримінальному провадженні, а також вивченню досвіду окремих зарубіжних країн у вирішенні зазначеної проблеми в кримінальному процесі. Зокрема, для визначення сутності свідка як суб’єкта кримінального процесу та як носія доказової інформації в кримінальному провадженні, наводиться теоретичний аналіз наукових позицій окремих вчених процесуалістів стосовно мети та підстав захисту й забезпечення безпеки свідка, а також аналізуються норми чинного в Україні кримінального процесуального законодавства, які закріплюють норми забезпечення захисту та безпеки свідка як учасника, що бере участь у кримінальному провадженні. Окремо наведено аналіз позитивного для України досвіду деяких зарубіжних держав у побудові системи захисту та забезпечення безпеки свідків у кримінальному процесі. Встановлено, що ключовою особливістю процесуального статусу свідка, яка відрізняє його від інших учасників кримінального провадження, зокрема потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, є наявність статутного обов’язку надати незалежні безсторонні свідчення по суті кримінального провадження. Однак цей обов’язок свідка держава повинна підтверджувати відповідними гарантіями його безпеки. Юридичний статус свідка є системою нормативно-регулюючих норм кримінального процесу щодо прав, обов’язків та обмежень відповідальності особи, яка виступає як свідок, для максимально реалізації цією особою суспільно значущої функції – реалізації завдань кримінального судочинства. Однак для реалізації цієї функції держава в певних випадках змушена (вважаємо, – зобов’язана) брати на себе обов’язок захисту свідка. Констатовано, що використання міжнародного досвіду є неоціненним для нагальної необхідності вдосконалення інститут імунітету свідка та його захисту в Україні. Аджесьогодні в Україні не існує системи захисту свідків як такої, хіба що співробітники національної поліції та СБУ за потреби забезпечують особисту охорону. Також, ще в 1993 році був прийнятий закон, який стосується захисту свідків, але він реально не діє і вже безнадійно застарів, його варто або оновити, або ж замінити на новий. Висловлено пропозицію про необхідність створення в Україні схожої за незалежністю до НАБУ служби із захисту свідків. Це допомогло б уникнути конкуренції серед правоохоронних відомств та не допустити браку довіри до них.