Захист свідка у кримінальному провадженні: досвід окремих держав та можливості його реалізації в Україні

Abstract

Стаття присвячена проблемі захисту та забезпечення безпеки свідка у кримінальному провадженні, а також вивченню досвіду окремих зарубіжних країн у вирішенні зазначеної проблеми в кримінальному процесі. Зокрема, для визначення сутності свідка як суб’єкта кримінального процесу та як носія доказової інформації в кримінальному провадженні, наводиться теоретичний аналіз наукових позицій окремих вчених процесуалістів стосовно мети та підстав захисту й забезпечення безпеки свідка, а також аналізуються норми чинного в Україні кримінального процесуального законодавства, які закріплюють норми забезпечення захисту та безпеки свідка як учасника, що бере участь у кримінальному провадженні. Окремо наведено аналіз позитивного для України досвіду деяких зарубіжних держав у побудові системи захисту та забезпечення безпеки свідків у кримінальному процесі. Встановлено, що ключовою особливістю процесуального статусу свідка, яка відрізняє його від інших учасників кримінального провадження, зокрема потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, є наявність статутного обов’язку надати незалежні безсторонні свідчення по суті кримінального провадження. Однак цей обов’язок свідка держава повинна підтверджувати відповідними гарантіями його безпеки. Юридичний статус свідка є системою нормативно-регулюючих норм кримінального процесу щодо прав, обов’язків та обмежень відповідальності особи, яка виступає як свідок, для максимально реалізації цією особою суспільно значущої функції – реалізації завдань кримінального судочинства. Однак для реалізації цієї функції держава в певних випадках змушена (вважаємо, – зобов’язана) брати на себе обов’язок захисту свідка. Констатовано, що використання міжнародного досвіду є неоціненним для нагальної необхідності вдосконалення інститут імунітету свідка та його захисту в Україні. Аджесьогодні в Україні не існує системи захисту свідків як такої, хіба що співробітники національної поліції та СБУ за потреби забезпечують особисту охорону. Також, ще в 1993 році був прийнятий закон, який стосується захисту свідків, але він реально не діє і вже безнадійно застарів, його варто або оновити, або ж замінити на новий. Висловлено пропозицію про необхідність створення в Україні схожої за незалежністю до НАБУ служби із захисту свідків. Це допомогло б уникнути конкуренції серед правоохоронних відомств та не допустити браку довіри до них.The article is devoted to the problem of protection and security of a witness in criminal proceedings, as well as the study of the experience of some foreign countries in solving this problem in criminal proceedings. In particular, to determine the essence of a witness as a subject of criminal proceedings and as a carrier of evidence in criminal proceedings, a theoretical analysis of the scientific positions of individual scholars in relation to the purpose and grounds of protection and security of witnesses, and analyzes the current criminal procedure legislation in Ukraine. establish norms for ensuring the protection and security of a witness as a participant in criminal proceedings. A separate analysis of Ukraine’s positive experience of some foreign countries in building a system of protection and security of witnesses in criminal proceedings. It is established that the key feature of the procedural status of a witness, which distinguishes him from other participants in criminal proceedings, in particular the victim, suspect, accused, is the statutory obligation to provide independent impartial evidence on the merits of criminal proceedings. However, this obligation of the witness must be confirmed by the state with appropriate guarantees of his safety. The legal status of a witness is a system of normative and regulatory norms of the criminal process regarding the rights, duties and limitations of liability of a person acting as a witness, for the maximum implementation of this person’s socially significant function – the implementation of criminal proceedings. However, in order to carry out this function, the state is in certain cases forced (we believe that the state is obliged) to assume the duty of witness protection. It is stated that the use of international experience is invaluable for the urgent need to improve the institution of witness immunity and its protection in Ukraine. After all, at present in Ukraine there is no such system of witness protection, except that the national police and the SBU provide personal protection if necessary. Also, back in 1993, a law was passed concerning the protection of witnesses, but it does not really work and is hopelessly outdated, it should either be updated or replaced with a new one. A proposal was made to establish a witness protection service similar to NABU’s independence in Ukraine. This would help avoid competition among law enforcement agencies and prevent a lack of trust in them.