Вісники та науково-технічні збірники, журнали
Permanent URI for this communityhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/12
Browse
Search Results
Item Застосування полімерних дисперсій для очищення поверхні пам’яток архітектури(Видавництво Львівської політехніки, 2019-03-20) Рибчинський, О. В.; Бевз, М. В.; Волошинець, В. А.; Rybchynskyi, O.; Bevz, M.; Voloshynets, V.; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityРозглянуто застосування водних полімерних дисперсій бутилакрилат-метилакрилатметакрилова кислота та полівінілацетату для очищення поверхні полив’яних кахлів XVII та XIX століть, фрагментів різьблених кам’яних блоків віконного обрамлення XVII, цегли XVIІI–XIX століть та гіпсових кронштейнів кінця ХІХ століття, кахельної плитки з фасаду будинку м. Львова, ділянки поверхні каплиці Боїмів у Львові, металевої пластини моделей каріатид та стюкового декору з головного корпусу Національного університету “Львівська політехнікаˮ. Показано з використанням відомого механізму формування плівок, що забруднення на поверхні можуть включатися до їх складу. Згідно з відомими енергіями зв’язків під час формування плівок з водних дисперсій між поверхнею та плівкою не виникає хімічних зв’язків, а тільки реалізуються міжмолекулярні взаємодії – орієнтаційні, індукційні та дисперсійні, а у випадку застосування карбоксилвмісного полімеру – виникають зв’язки зі значним іонним характером, які за міцністю наближаються до водневих. Це дає підставу стверджувати, що забруднення, які утримуються на поверхні міжмолекулярними зв’язками, здатні видалятися разом із плівками, отриманими з дисперсій. Проаналізовані особливості формування плівок на поверхні пам’яток архітектури і видалення плівок із поверхні разом із забрудненнями. Розглянута методика дає змогу швидко і легко очищати пам’ятки, не пошкоджуючи їхньої поверхні, а також цінних нижчих нашарувань. Використані матеріали негативно не впливають на фізичні розміри та естетичні властивості пам’ятки. Використовувані матеріали є легко доступними, не шкодять здоров’ю людини та навколишньому середовищу.Item Застосування розчинів пероксиду водню для очищення поверхні пам’яток архітектури з каменю(Видавництво Львівської політехніки, 2019-03-20) Волошинець, В. А.; Стасюк, О. С.; Каплінська, М. В.; Voloshynets, V.; Stasyuk, O.; Kaplinska, M.; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityВивчено застосування розчинів пероксиду водню різної концентрації, а саме 1 %, 17 %, 35 % для очищення поверхні кам’яного вазону з фронтону головного входу костелу Св. Миколаю в с. Вижняни Золочівського району Львівської області. Визначення концентрації розчину пероксиду водню здійснювали перманганатометричним титруванням у кислому середовищі. Розчини пероксиду водню концентрації 17 % та 35 % розбавляли під час титрування до концентрації 0,3 моль/л. Під час оброблення розчин пероксиду водню різної концентрації наносили на поверхню кам’яного вазону. При цьому відбувався розклад пероксиду водню з виділенням молекулярного кисню та води, що зумовлювало розпушування забруднень. Після оброблення щітками забруднення видалялися з поверхні вазону. Оброблення поверхні здійснювали декілька разів. Установлено, що найефективнішим для очищення є розчин пероксиду водню концентрацією 35 %, який забезпечував повне видалення забруднень з поверхні каменю. За літературними даними та проведеними експериментами, найімовірнішим каталізатором розкладу пероксиду водню на поверхні каменю є фермент каталаза, що міститься в мікроорганізмах, присутніх на органічних забрудненнях. Також ініціювати розклад пероксиду водню можуть солі металів змінної валентності, наприклад, іони заліза, які можуть бути присутні на поверхні пам’яток архітектури, виготовлених з каменю. Застосування розчинів пероксиду водню забезпечувало також антисептичне оброблення поверхні.Item Застосування термодинамічного аналізу для оцінки можливості перебігу хімічних реакцій в пам’ятках архітектури, виготовлених з каменю(Видавництво Львівської політехніки, 2019-03-20) Волошинець, В. А.; Voloshynets, V.; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityРозглянуто застосування термодинамічного аналізу для вивчення рівноваги хімічних реакцій між компонентами пам’яток архітектури, виготовлених з каменю та компонентами повітря великих міст. Для оцінювання можливості перебігу хімічної реакції необхідно розрахувати зміну ентальпії, ентропії та енергії Гіббса. Тепловий ефект реакції (зміна ентальпії) та зміна ентропії мають вторинне значення для перебігу таких реакцій. Енергія Гіббса за сталого тиску та температури є критерієм скерованості процесу складовими якої є тепловий ефект та зміна ентропії реакції. Від’ємне значення енергії Гіббса, згідно з розрахунками для хімічної реакції., свідчить про можливість її самочинного перебігу, а додатне значення вказує на неможливість самочинного перебігу такої реакції. Розрахунок здійснюють у два етапи. У першому розраховують тепловий ефект реакції та зміну ентропії при 298 К у другому зміну цих параметрів та енергії Гіббса в температурному інтервалі експлуатації пам’ятки архітектури. На прикладі взаємодії оксиду сірки (YI) з вапняком показано застосування цього методу в температурному інтервалі -30 °С … +50 °С. У результаті обрахунків встановлено, що за цих умов ця реакція може самочинно відбуватися, а зі збільшенням температури термодинамічний напір дещо зменшується. Перебіг цієї реакції призводить до перетворення вапняку на сульфат кальцію, що ймовірно обумовлює появу зон з послабленими механічними властивостями. Запропоновано методи запобігання перебігу цієї реакції, які передбачають оптимізацію руху транспорту, регулювання двигунів внутрішнього згорання, заміну автомобілів з двигунами внутрішнього згорання на електромобілі, застосування плівкотвірних композицій з метою формування ізоляційного шару між вапняком та агресивними компонентами повітря великих міст.