Вісники та науково-технічні збірники, журнали
Permanent URI for this communityhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/12
Browse
25 results
Search Results
Item Процесуальний статус захисника у кримінальному провадженні(Видавництво Львівської політехніки, 2021-06-01) Сибірна, Рома; Гап’як, Сергій; Sybirna, Roma; Hapiak, Sergey; Національний університет “Львівська політехніка”; Львівський національний університет імені Івана Франка; Lviv Polytechnic National University; Ivan Franko National University of LvivЗа умов реформування кримінального процесуального законодавства України статус захисника набуває якісно нових, позитивних рис. Процес реформування кримінального судочинства зумовлює необхідність дослідження важливих питань гарантій прав і свобод особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, зокрема участі у ньому захисника. Важливими питаннями для розгляду залишаються участь захисника у кримінальному процесі як одного із найважливіших учасників кримінального провадження, дослідження проблем, пов’язаних із реалізацією законних прав та інтересів людини і громадянина. Сьогодні одним із аспектів цієї проблеми залишається невизначеність процесуальних прав, реалізацію яких здійснюють безпосередньо підозрюваний, обвинувачений; її не можна доручити захиснику. Визначення і чітке закріплення в КПК України відповідних прав і обов’язків захисника стане запорукою забезпечення ним ефективного захисту прав, свобод та законних інтересів особи, оскільки недосконалі положення законодавства нині унеможливлюють реалізацію прав захисника щодо збирання доказів у повному обсязі. Задекларовані питання актуальні та своєчасні, оскільки правовий статус адвоката та захисника – це хоч і дещо суміжні, однак нерівнозначні поняття як за обсягом, так і за джерелом нормативно-правового регулювання. Згідно із положеннями КПК України, реалізація прав захисника відбувається виключно на основі КПК України, а діяльність адвоката як професійна діяльність особи унормована Законом України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, що зумовлює невизначеність процесуального статусу захисника-адвоката. Встановлено, що у положеннях ст. 46 КПК України доречно навести загальні положення щодо участі захисника у кримінальному провадженні, де серед іншого передбачити, що одна особа може мати декілька захисників, кожний з яких може з’являтися під час кримінального провадження і брати у ньому участь незалежно від іншого. Ст. 47 КПК України слід іменувати як “Права та обов’язки захисника”, закріпивши у ній відповідні права та обов’язки захисника, випадки відмови від виконання ним своїх обов’язків, а також те, що йому заборонено робити під час реалізації функції захисту. Однак під час формулювання положення наведених статей недоречно імплементувати усі норми ст. 20 “Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, оскільки окремі з них збігаються із положеннями КПК України і додаткового закріплення не потребують. Введення до новосформованих статей КПК України деяких норм цього закону недоцільне, оскільки вони фактично суперечать КПК України, що ускладнить захисникові реалізацію своїх прав та обов’язків у кримінальному провадженні. Зокрема, не варто в КПК України вказувати на “адвокатський” запит, оскільки положення цього кодексу регулюють відносини між учасниками кримінального провадження без ознак професійного спрямування, що, фактично, унеможливлює використання терміна “адвокатський запит”.Item Реалізація принципу справедливості при призначенні покарання неповнолітнім(Видавництво Львівської політехніки, 2021-06-01) Марисюк, Костянтин; Marysyuk, Kostyantyn; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityПроаналізовано принцип справедливості під час призначення покарання неповнолітнім. Встановлено, що законодавець передбачив значне пом’якшення правових наслідків вчинення кримінальних правопорушень особами, які не досягли вісімнадцятирічного віку. Це стосується і призначення покарання, особливості якого в КК України висвітлено в окремому розділі. Зумовлено це тим, що неповнолітнім притаманні відсутність життєвого досвіду, нестійкість психічних процесів (мислення, пам’яті, уяви, уваги, сприймання тощо), а також інші ознаки, що відрізняють неповнолітнього від дорослої людини. Тому несправедливо зрівнювати неповнолітнього і повнолітню особу під час призначення їм покарання за вчинене кримінальне правопорушення. Доведено, що нормативні вимоги призначення покарання неповнолітнім мають певні особливості, порівняно з вимогами до призначення покарання дорослим особам. Проте це не порушує принципів призначення покарання, зокрема принципу справедливості, а тільки підсилює його та конкретизує стосовно певної категорії осіб – неповнолітніх, із урахуванням їхніх вікових та психологічних особливостей. Коли йдеться про неповнолітнього правопорушника, тільки на основі дослідження усіх обставин вчиненого діяння та всебічного врахування особливостей його особи можна забезпечити призначення справедливого покарання.Item Принцип справедливості та його місце в системі принципів призначення покарання(Видавництво Львівської політехніки, 2021-01-10) Марисюк, Костянтин; Слотвінська, Наталія; Marysyuk, Kostyantyn; Slotvinska, Natalia; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityСтаття присвячена аналізу принципу справедливості та його місця у системі принципів призначення покарання. Доведено, що особливістю принципу справедливості є те, що він має комплексний характер, акумулює в собі всі інші принципи. Якщо будуть порушені вони, порушується і принцип справедливості. Несправедливим буде призначення покарання, якщо не будуть дотримані передбачені нормами кримінального закону вимоги до призначення покарання; якщо призначення покарання порушує право особи на честь та гідність – воно також буде несправедливим; якщо особі призначається покарання, виходячи з її політичних переконань або соціального статусу – це також несправедливо; призначення покарання особі, яка не вчинила кримінального правопорушення є порушенням принципу справедливості; якщо при призначенні покарання не враховуються особистість підсудного, пом’якшуючі чи обтяжуючі обставини та інші обов’язкові фактори – в цьому випадку крім того, що порушується принцип індивідуалізації покарання, порушується також принцип справедливості. Констатовано, що, не зважаючи на доволі широке коле досліджень у цій сфері, питання правового механізму реалізації принципу справедливості призначення покарання було і продовжує залишатися таким, що потребує наукового дослідження.Item Окремі питання кримінальної відповідальності за домашнє насильство(Видавництво Львівської політехніки, 2021-01-10) Марисюк, Костянтин; Борецька, Марія; Marysyuk, Kostyantyn; Boretska, Mariya; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityСтаття присвячена аналізу питань кримінальної відповідальності за домашнє насильство. Згідно зі статтею 1261 КК України, домашнє насильство визначається як умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи. З аналізу об’єктивної сторони згаданого кримінального правопорушення випливає, що домашнє насильство є кримінальним правопорушенням з матеріальним складом. Діяння полягає у вчиненні: фізичного, психологічного та економічного насильства. Потерпілим від домашнього насильства може бути подружжя чи колишнє подружжя або інша особа, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких стосунках, а також інші особи, які пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, за умови спільного проживання. Констатовано, що останні зміни до кримінального законодавства спричинили вагомий внесок у боротьбу з домашнім насильством в Україні. Ці зміни враховують загальновизнані міжнародні принципи регулювання досліджуваної сфери відносин. Проте, проблемою й надалі залишається нечіткість вітчизняного законодавства та відсутність уніфікованої позиції щодо кваліфікації діянь, які становлять домашнє насильство.Item Проблеми інституту адвокатури у кримінальному процесі та їх подолання(Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Несімко, Олег; Nesimko, Oleg; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ цивілізованих демократичних державах невід’ємним фактором правової системи й основним недержавним інститутом захисту особистості, її прав і свобод є адвокатура. У сучасних умовах, коли нагальним стає питання ефективного реформування правової системи держави, наближення її до європейських стандартів − стандартів країн із більш досконалою правосвідомістю та правовою культурою, постають проблемні питання становлення та розвитку правової допомоги як гарантії правопорядку та законності в громадянському суспільстві в Україні. Належний правовий захист у кримінальному процесі відіграє провідну роль, оскільки є надзвичайно важливим та обов’язковим елементом державного й суспільного розвитку, виступає основою для формування демократичної правової держави та громадянського суспільства. Розбудова правової держави є неможливою без дотримання гарантій захисту прав людини, без забезпечення чіткого механізму функціонування такого специфічного демократичного інституту, яким є адвокатура. Адвокатура − надзвичайно важливий інструмент демократії, бо за своєю суттю вона є організацією професійних адвокатів та виконує таку суспільну функцію, як захист основних прав особи. Захист прав людини є головним призначенням адвокатури У статті на основі аналізу нормативно-правових актів розглянуті ті проблемні питання які сьогодні, на нашу думку, постають перед адвокатурою України, та можливі шляхи подолання цих протиріч.Item Суть поняття декларування щодо прав людини у кримінальному провадженні(Видавництво Львівської політехніки, 24-02-20) Несімко, Олег; Гузела, Михайло; Nesimko, Oleg; Huzela, Muhajlo; Несимко, Олег; Гузела, Михаил; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ цивілізованих демократичних державах невід’ємним фактором правової системи й основним недержавним інститутом захисту особистості, її прав і свобод є адвокатура. Так, адвокатура, в повному розумінні слова, визначає собою правозаступництво чи правову допомогу, яка надають правознавці особам, які мають потребу. Адвокатура − надзвичайно важливий інструмент демократії, бо за своєю суттю вона є організацією професійних адвокатів та виконує таку суспільну функцію, як захист основних прав особи. Захист прав людини є головним призначенням адвокатури.Item Особливості механізму захисту прав людини у кримінальному провадженні(Видавництво Львівської політехніки, 2019-03-26) Бараняк, В. М.; Несімко, О. Д.; Nesimko, O. O.; Baranyak, V. M.; Бараняк, В. М.; Несимко, О. Д.; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityНалежний правовий захист у кримінальному процесі відіграє провідну роль, оскільки є надзвичайно важливим та обов’язковим елементом державного й суспільного розвитку, виступає основою для формування демократичної правової держави та громадянського суспільства. Розбудова правової держави неможлива без дотримання гарантій захисту прав людини, без забезпечення чіткого механізму функціонування такого специфічного демократичного інституту, яким є адвокатура. Значення правових інститутів, котрі покликані захищати права людини, істотно зростає у теперішніх умовах. Їхня дієвість та суспільна вартість повинна розглядатися через призму їх здатності гарантувати задекларовані та визнані права і свободи кожної людини. Без створення гарантій юридичного захисту побудувати демократичне правове суспільство неможливо. Дуже важливо задля виконання поставленої мети забезпечити механізм діяльності адвокатури як спеціального правозахисного інституту. Від її розвитку великою мірою залежить рівень захисту людини. Усі завдання та функції, котрі покладені на адвокатуру, вимагають від неї, щоб вона була самостійною та високопрофесійною. Для її успішної діяльності та забезпечення громадян фаховою юридичною допомогою, а у встановлених законом окремих випадках навіть безоплатною, держава зобов’язується створити всі відповідні умови.Item Правова природа адвокатури в системі захисту прав і свобод людини і громадянина(Видавництво Львівської політехніки, 2019-03-26) Бараняк, В. М.; Несімко, О. Д.; Baranyak, V. M.; Nesimko, O. D.; Бараняк, В. М.; Несимко, О. Д.; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ цивілізованих демократичних державах невід’ємним фактором правової системи й основним недержавним інститутом захисту особистості, її прав і свобод є адвокатура. Адвокатура, в повному розумінні слова, визначає собою правозаступництво чи правову допомогу, яку правознавці надають особам, які мають в цьому потребу. Адвокатура − надзвичайно важливий інструмент демократії, бо за своєю суттю вона є організацією професійних адвокатів та виконує таку суспільну функцію, як захист основних прав особи. Захист прав людини є головним призначенням адвокатури.Item Юридична діяльність у сфері економіки(Видавництво Львівської політехніки, 2018-02-26) Бараняк, Володимир; Несімко, Олег; Baranyak, Volodymyr; Nesimko, Oleh; Бараняк, Владимир; Несимко, Олег; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityПрофесіоналізм юриста найбільш повно і різносторонньо проявляється в діяльності, поведінці та спілкуванні. Згідно з науковими джерелами, діяльність – це активна взаємодія особи з навколишнім середовищем, у процесі якої людина виступає як суб’єкт цілеспрямованої дії на об’єкт і тим самим задовольняє свої потреби. Діяльність – специфічна форма ставлення до навколишнього світу і самого себе, що проявляється в цілеспрямованій зміні і перетворенні світу та людської свідомості.Item Правове регулювання дитячої евтаназії за законодавством Бельгії(Видавництво Львівської політехніки, 2017-03-28) Марисюк, Костянтин; Marysyuk, Konstantin; Марисюк, Константин; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityСтаттю присвячено аналізу питання легалізації дитячої евтаназії в Бельгії. У березні 2014 р. у Бельгії було введено в дію спеціальний закон, який дозволив застосування евтаназії до дітей не залежно від їхнього віку. Відтак, вона стала першою державою у світі, яка встановила настільки широкі рамки дозволу у цій сфері. Згідно з цим законом, лікарі мають право припинити життя особам, які не досягли 18-річного віку, якщо останні перебувають у безнадійному з погляду медицини стані, відчувати постійні і нестерпні страждання, які неможливо полегшити, і які протягом найближчого часу призведуть до смерті. Важливо, що прохання про вчинення акту евтаназії має первинно висловити особисто пацієнт і неодноразово прохати про надання йому можливості піти з життя без будь-якого тиску оточуючих. Рішення про евтаназію мають підтвердити батьки і визначена кількість експертів, а сам пацієнт має усвідомлювати ситуацію і розуміти, що таке евтаназія. Окрім того, психолог має підтвердити, що хворий уже досягнув віку, з якого може добровільно і усвідомлено приймати рішення про відхід із життя. Після цього, медичний консиліум має прийняти рішення, у якому зазначити, що дитина є невиліковною і ніщо не може полегшити її фізичні та психологічні страждання.
- «
- 1 (current)
- 2
- 3
- »