Вісники та науково-технічні збірники, журнали
Permanent URI for this communityhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/12
Browse
104 results
Search Results
Item Religion and law: mutual influence and interconnection. Section one(Видавництво Львівської політехніки, 2022-01-01) Кельман, Михайло; Сивуля, Тетяна; Kelman, Mykhaylo; Sivulya, Tetyana; Національний університет “Львівська політехніка”; Університет Короля Данила; Lviv Polytechnic National University; King Danylo UniversityСтаття присвячена визнанням неможливості зникнення феномену релігійності у суспільстві та очевидним фактам впливу релігії на процеси становлення й розвитку права. Аналіз багатьох історичних джерел дає переконливо твердити, що саме релігія є насправді духовною колискою права. Обгунтовано, що для ініціювання правового спілкування необхідн три речі: знання права (інтелектуальний елемент), діяльність (вольовий елемент), і – поза сумнівом – свідомість (духовний елемент). Зрештою, тільки духовне ідентифікує два перші. Тільки духовна складова наповнює “юридичним світлом”, змістом, метою, духом закону, правовим зв’язком, гарантує їх від перетворення у кращому випадку на формальну схему, у гіршому – на кримінально правовий хаос, а саме право – не право.Item Поняття, види та загальна характеристика корупційних правопорушень(Видавництво Львівської політехніки, 2021-10-10) Марисюк, Костянтин; Marysyuk, Kostyantyn; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityСтаття присвячена поняттю, видам та загальній характеристиці корупційних правопорушень, адже короупція є одним із найстійкіших негативних явищ у діяльності органів державної влади й управління. Вона вражає всі сфери суспільного життя, сприяє поширенню організованої злочинності, створює соціальну напругу, породжує у населення невпевненість у здатності влади здійснити організаційні та практичні заходи щодо подолання системної кризи й відродження України. Вона становить значну загрозу для демократії, реалізації принципу верховенства права, соціального прогресу, становлення громадянського суспільства та національної безпеки. Тому знання сутності, причин, умов та факторів (чинників) корупції та знання корупційних правопорушень в реаліях сьогодення, дасть змогу передусім розробити та запровадити заходи, що мали б обмежити можливість її поширення та негативного впливу в усіх сферах суспільного життя. Встановлено, що корупційні правопорушення є узагальнюючим терміном, який охоплює усі форми поведінки особи, уповноваженої на виконання функцій держави, що носять корупційний характер і визнаються протиправними (корупційні діяння), а також діяння, що вчинюються такою або іншою особою, і створюють умови для вчинення корупційних діянь чи є приховуванням їх або потуранням їм. Доведено, що корупційні правопорушення не є якимось особливим, таким, що не “вписується” у класичну схему правопорушень, видом правопорушень. Корупційні правопорушення – це ті ж кримінальні, адміністративні, дисциплінарні, конституційні, цивільно-правові правопорушення, які, як і інші правопорушення, об’єднані в окрему групу в силу специфічних ознак об’єкта, об’єктивної сторони, суб’єкта і суб’єктивної сторони посягання. Їм, як і іншим правопорушенням, притаманні ті самі ознаки, що, власне, і роблять їх правопорушеннями – суспільна небезпека (шкідливість), протиправність, винність і караність (передбачення за їх вчинення юридичної відповідальності).Item Група осіб за попередньою змовою, група осіб та організована групи: питання розмежування(Видавництво Львівської політехніки, 2021-10-10) Маськовіта, Марія; Maskovita, Mariia; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityСтаттю присвячено розмежуванню понять “група осіб за попередньою змовою”, “група осіб” та “організована група”. Доведено, що чимало труднощів у юридичній науці викликає розмежування групи осіб за попередньою змовою та організованої групи. Зважаючи на це, вважаємо за доцільне встановити відмінності між цими формами співучасті через розкриття ознак групи осіб за попередньою змовою і організованої групи. Розкривати зміст ознак групи осіб за попередньою змовою є зайвим. А розкрити зміст ознак організованої групи можливо завдяки аналізу ч. 3 ст. 28 КК України. Відповідно до цієї норми закону кримінальне правопорушення визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три й більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення цього та інших кримінальних правопорушень, об’єднаних єдиним планом із розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи. Із наведеного законодавчого визначення можна виділити такі ознаки, які породжують дискусії серед науковців про складність розмежування групи осіб за попередньою змовою та організованої групи, як стійкість та кількість учасників злочинного об’єднання. Кількість учасників групи за попередньою змовою та організованої групи не викликає труднощів ні в науці кримінального права, ні у судовій практиці. Так, у групі осіб за попередньою змовою можуть діяти дві або більше осіб, які наділені ознаками суб’єкта кримінального правопорушення. А для організованої групи КК України передбачає необхідність об’єднання зусиль не менш як трьох суб’єктів кримінального правопорушення. А щодо іншої ознаки – стійкості, то вона зумовлює проблеми на практиці. Зокрема, у такому її прояві як кількість кримінальних правопорушень, про вчинення яких домовляються співучасники. Через це варто встановити відмінності стійкості досліджуваних форм співучасті. Так, стійкість групи осіб за попередньою змовою на відміну від стійкості організованої групи не є обов’язковою ознакою. Однак, зважаючи на те, що між змовою учасників групи осіб за попередньою змовою до вчинення групового кримінального правопорушення існує певний відрізок часу, протягом якого група не розпадається, можна також стверджувати, що стійкість усе-таки існує і в цій формі співучасті. Але це різного рівня та різної якості стійкість. Стійкість групи осіб за попередньою змовою від стійкості організованої групи відрізняється тим, що в першій формі утворення злочинного об'єднання ще не закінчено і її склад не стабілізувався. Стійкість організованої групи полягає у її стабільність, сталість її складу. Однак основна відмінність полягає в тому, що спільна злочинна діяльність розрахована на тривалий час.Item Видатний філософсько-правовий твір (до 200 річчя публікації «філософії права» Гегеля)(Видавництво Львівської політехніки, 2021-08-10) Коваль, Ігор; Коваль, Марія; Юрійчук, Олена; Koval, Ihor; Koval, Mariya; Yuriichuk, Olena; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityПроаналізовано роль і місце в історії філософсько-правової думки написаного 200 років тому видатного твору – “Філософії права” німецького мислителя Г. В. Ф. Гегеля. Цю книгу вважають однією із найглибших і актуальних праць філософа, у якій Г. В. Ф. Гегель, творчо базуючись на розроблених ним діалектико-філософському методі та методології, досліджує складні процеси в соціально-політичному, правовому, економічному, морально-психологічному і релігійному житті громадянського суспільства і держави. “Філософія права” Г. В. Ф. Гегеля – це складна, комплексна, надзвичайно насичена численними ідеями і фактами праця, яка охоплює складну діалектику розвитку і функціонування суспільства і держави. Центральне місце в ній німецький філософ відводить політичній системі, особливо державі, а також громадянському суспільству, діалектиці взаємовідносин усіх соціальних структур у політико-правовій системі суспільства, ролі та місцю держави в захисті прав і свобод громадян. Увесь твір пронизаний думкою, що сутність і цінність права повинні бути тісно пов’язаними зі свободою. Істотне місце в роботі займає проблема взаємозв’язку і взаємовідносин держави і особистості, ролі сім’ї та релігії у формуванні правової свідомості й відповідальності всіх членів громадського суспільства, їх готовності добросовісно виконувати свої обов’язки і приписи права, зі зброєю в руках захищати безпеку і суверенітет своєї держави. Філософ зробив висновок, що прогресивний розвиток держави, прав і свобод громадян можливий тільки за умови суворого дотримання законності, справедливості та морально-християнських настанов. І у наш час ці та інші ідеї, які сформулював німецький мислитель, надзвичайно актуальні для України, яка у важких соціально-економічних, політичних, моральнопсихологічних умовах змушена вести боротьбу за свою незалежність і суверенітет. “Філософія права” – це твір, який ввійшов у золоту скарбницю світової філософськоправової думки.Item Закони, форми та прийоми мислення в наукових працях Олександра Кульчицького(Видавництво Львівської політехніки, 2021-08-10) Андрусяк, Ірина; Andrusiak, Iryna; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityЛогіка – одна із найдавніших наук. Про неї говоримо як про мистецтво висловлювання та аргументації. Той, хто опанує цю науку, зможе ефективно реалізовувати власні цілі, здобуваючи нові знання та продукуючи власні ідеї. Вміння критично оцінювати висловлювання опонентів та надавати належної ваги аргументам респондентів допоможе не піддаватися тиску комерційних ЗМІ, обіцянкам політиків тощо. Міркування та аргументація є важливими об’єктами логічних досліджень. Логіка як наука класифікує міркування та конкретизує типи аргументації. Це дає змогу оцінити їхню раціональність та виявити типові помилки в міркуваннях і аргументах. Міркування можуть бути правильними або містити помилки. Що є джерелом таких помилок і як їх уникати? На ці та інші запитання знайдемо відповіді, детально проаналізувавши наукову спадщину Олександра Кульчицького – українського філософа, громадського та культурно-освітнього діяча (1895–1980). У статті досліджено творчість О. Кульчицького в галузі науки логіки. Проаналізовано підходи вченого до трактування форм мислення, зокрема структури понять та класифікації суджень. Цікаві міркування вченого щодо методологічних зауважень до окремих наук, зокрема бачення права у системі гуманітарних наук. Проаналізовано праці дослідників наукової спадщини О. Кульчицького. Виявлено прогалини у відомостях про видатних вчених-українців у навчальних виданнях, які стосуються логіки.Item Становлення вітчизняної юридичної аргументації на засадах правової традиції(Видавництво Львівської політехніки, 2021-08-10) Чорнобай, Олена; Chornobay, Olena; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityДосліджено питання становлення вітчизняної юридичної аргументації на засадах правової традиції. Акцент зроблено на проблемі відходу від радянської правової спадщини. Визначено основні чинники, які вплинули на відтермінування становлення юридичної аргументації саме в Україні. З’ясовано вплив юридичного позитивізму на формування її особливостей, формулювання принципів права. Вивчено позитивні та негативні фактори впливу на становлення теорії юридичної аргументації на початку існування незалежної Української держави. Розглянуто значення світоглядно-методологічного плюралізму та людиноцентричної парадигми у контексті реформування підходу до визначення базових принципів юридичної аргументації. Визначено роль загальної теорії моделювання та її основних особливостей у формуванні вітчизняної юридичної аргументації як відповіді позитивістській теорії. З’ясовано ефективність логічних систем та особливості їх застосування у здійсненні аргументації. Вказано на зв’язок між юридичною логікою та риторикою і необхідності їх використання разом із дедукцією. Вивчено значення герменевтичного фактора становлення української юридичної аргументації та правової традиції загалом. У цьому ж контексті розглянуто роль мови права, основаної на національній мові, як семіотичної системи, використання якої спрямоване на полегшення трактування та розуміння інформації в судочинстві. Досліджено проблему співвідношення статичності та динамічності права як науки. З’ясовано необхідність поєднання стабілізувальної та фіксувальної функцій правових норм, з одного боку, і гнучкості застосування правових принципів задля створення ефективної системи судочинства й оптимальних умов функціонування та розвитку юридичної аргументації в Україні – з іншого. Визначено основні виклики, які перешкоджають цьому розвитку.Item Екологічні знання як визначальна компонента екологічної культури: філософсько-правовий вимір(Видавництво Львівської політехніки, 2021-08-10) Харкавлюк, Юлія; Kharkavliuk, Yuliia; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityЗдійснено філософсько-правовий аналіз екологічних знань як визначальної компоненти екологічної культури. Розуміння вагомості екологічного знання зумовлене наявністю екологічної кризи та пов’язаним із нею недостатнім рівнем екологічної свідомості. Вирішення екологічної кризи потребує не тільки значних правових, політичних, економічних і соціальних зусиль чи ініціатив, але й радикальної зміни екологічної свідомості соціуму, що формується на системі екологічного знання. На основі принципу ековіталізму (абсолютної цінності життя) можемо сформулювати дефініцію екологічного знання – це знання про стан навколишнього природного середовища у співвідношенні з активною діяльністю людини, соціуму, розуміння природних явищ у їх причинних зв’язках із виробничою діяльністю, бережливе та відповідальне ставлення до природи на основі об’єктивних законів, що визначають природу як абсолютну цінність людського життя, та на основі правових норм, які врегульовують поведінку, діяльність людини у навколишньому природному середовищі. Метою і змістом екологічних знань є формування життєво-ціннісних орієнтацій особистості, що передбачає високу екологоправову культуру та особисту відповідальність. Такі екологічні знання повинні виступати однією з основних засад формування громадянського суспільства та розвитку правової держави, а звідси актуальним є її осмислення у філософсько-правовому вимірі.Item Правове мислення громадянського суспільства як чинник формування правової культури(Видавництво Львівської політехніки, 2021-08-10) Попадинець, Галина; Popadynets, Halina; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityСьогодні реальною вимогою часу є пріоритет права над політикою сваволі влади, що визначає устрій будь-якої правової держави. Ідея правової держави нерозривно пов’язана з ідеєю суверенності народу, підпорядкуванням держави суспільству. Реалізація принципів правової держави, яка фактично обмежує себе правами і свободами людини, верховенство права як загальногуманістична цінність приводять до розширення сфери приватно-правового регулювання, яке виникає переважно між суб’єктами громадянського суспільства, забезпечуючи умови його функціонування. В Україні постійно відбуваються державно-політичні, соціально-економічні та правові зміни, що характеризують етап творення громадянського суспільства. Цей етап потребує нових підходів до вирішення фундаментальних проблем формування моральних і правових ідеалів суспільства, високої правосвідомості, сучасного правового мислення та правової культури. У контексті сучасного розвитку суспільства процеси все більше узалежнюються від креативного потенціалу людини, її діяльності, здатності реагувати на постійнозмінну реальність, на запити сучасності. Нове розуміння правового мислення характеризує його як найвищу аналітичну можливість особистості, як суб’єкта правовідносин, який функціонує та розвивається задля духовно-практичного вирішення різноманітних соціально-правових протиріч, як феномен духовного світу людини, як світоглядно-правову систему координат, у масштабах якої формується позитивно-стійке ставлення особистості до права як до ідеї повинного, випрацьовується повинне, бажане ставлення людини до навколишнього світу. Правове мислення громадянського суспільства в Україні є чинником формування правової культури і розбудови демократичної та правової держави, оскільки без правової культури держава не може вважати себе правовою.Item Особливості становлення і розвитку бюджетного законодавства України(Видавництво Львівської політехніки, 2021-06-01) Бліхар, Марія; Бурбило, Галина; Blikhar, Mariia; Burbylo, Galyna; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityРозглянуто процес становлення бюджетного законодавства України; виокремлено та обґрунтовано періодизацію формування бюджетного законодавства. Простежено процес удосконалення бюджетного законодавства. Визначено основні недоліки сучасної системи бюджетного законодавства, а також запропоновано способи їх усунення. Окрім того, подано широкий історичний та концептуальний огляд еволюції законодавчих ролей у формуванні бюджетного законодаства та оцінку потенційних наслідків розширення ролей законодавчих органів. Обґрунтовано, що у дискурсі формування бюджетного законодавства існує чимало досі не вирішених теоретико-практичних проблем, які істотно впливають на ефективність бюджетної системи держави. Ці проблеми вказують на недостатне вивчення теоретичних засад бюджетного законодавства, адже основним фактором є те, що завдяки бюджетному законодавству регулюються бюджетні відносини, які є вагомою ланкою для нормального функціонування громадян і держави загалом. Тому актуалізується дослідження бюджетного законодавства в сучасних межах його формування. Це дасть змогу виявити та вирішити нагальні проблеми, запропонувати напрями подальшого вдосконалення. Запропоновано вивчення передумов формування бюджетного законодавства. Доведено, що нормативно-правові акти бюджетного законодавства, які діяли на території українських земель у межах сучасної України, приймали різні суб’єкти. Такі документи мали різну юридичну силу й завдання та оновлювалися залежно від розвитку бюджетних відносин. Особливу увагу приділено правовим основам формування бюджету, з’ясуванню правил його складання і виконання, основним принципам бюджетного процесу тощо. Систематизовано ієрархію нормативних актів, що стосувалися бюджетної сфери. Доведено, що норми, які регулюватимуть певні, зокрема бюджетні, відносини, необхідно оновлювати відповідно до потреб людства.Item Світоглядна основа наукового осмислення феномена права відповідно до конкретних часових меж(Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Гарасимів, Тарас; Harasymiv, Taras; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті ґрунтовно та комплексно досліджено сутність, історико-правові аспекти становлення, еволюцію, зміст та основні елементи принципів права на основі опрацювання здобутків правової теорії та юридичної практики, розкрито значення права для формування правового світогляду та здійснення нормотворчої та нормозасовної практики. Відзначено, шо у правознавчій науці постійно здійснюють спроби осмислення поняття права, його сутності та природи, а також його основних характеристик – ознак та властивостей, які розкривають місію права як важливої соціальної та регулювальної сили суспільства. З’ясовано, що право є динамічним і складним явищем, зумовленим не менш складним характером суспільного розвитку. Ідея багатостороннього, багатоаспектного підходу до осмислення права – одна з визначальних тенденцій сучасної юриспруденції. Автор виокремлює три періоди у історії формування уявлень про право: 1) панування філософського розуміння формування права (XI–IX ст. до н. е. – кін. ХVІІІ ст. н. е.); 2) панування історико-соціологічного розуміння права (поч. ХІХ ст. – поч. ХХ ст.); 3) панування наукового правового розуміння права як наукознавчого явища (сер. ХХ ст. – триває донині), що має складний багатоаспектний характер та може бути вивчене за допомогою різноманітних методологічних підходів й методів наукового пізнання юридичної науки.