Вісники та науково-технічні збірники, журнали
Permanent URI for this communityhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/12
Browse
3 results
Search Results
Item Problems of the human factor in transport systems(Видавництво Львівської політехніки, 2024-02-28) Mygal, Galyna; Lviv Polytechnic National UniversityСтатистика аварій у сфері транспорту та практичні результати у сфері безпеки вказують на те, що без вирішення проблематики людського чинника технологічні рішення не здатні забезпечити життєздатність (безпеку, стійкість, надійність та ефективність) складних систем та структур. Особливо гостра ця проблема для транспортних систем як надзвичайно складних технологічно-соціальних структур, що орієнтовані на забезпечення ефективності та безпеки цілої сфери життя людства. У транспортних системах та технологіях людський чинник відіграє критичну роль. Успішне функціонування транспортних систем потребує врахування людського чинника на всіх рівнях – від розроблення, проєктування та планування систем і технологій, від навчання та освіти до залучення суспільства до процесів прийняття рішень. Тому актуальними є розвиток концепції управління людським чинником та аналіз основних проблем у транспортних системах, що пов’язані з людським чинником, з метою підвищення безпеки, надійності та ефективності їх функціонування. У статті проаналізовано проблеми людського чинника в транспортних системах та пошуку рішень щодо управління ним. Метою статті є аналіз основних проблем у транспортних системах, що пов’язані з людським чинником, та розвиток концепції управління людським чинником для подальшого пошуку рішень щодо підвищення безпеки і надійності транспортних систем. Для досягнення мети та вирішення поставлених завдань у дослідженні запропоновано набір інструментів. Проаналізовано основні проблеми транспортних систем, що пов’язані із людським чинником. Систематизовано основні напрями вирішення проблем впливу людського чинника на безпеку транспортних систем. Викладено головні засади, модель та шляхи розвитку концепції управління проблемою людського чинника в складних системах, до яких належать транспортні. Запропоновано систематизацію стратегії управління ризиками, матрицю взаємозв’язку стратегій управління ризиками та підходами до управління безпекою складних систем. Запропоновано новий погляд на принцип адаптивної ергономічності як реалізацію стратегії толерантності та розглянуто застосування принципу адаптивної ергономічності до транспортних систем. Головною метою роботи є привернення уваги наукової та освітньої спільноти до проблеми людського чинника та необхідності використання концепції управління людським чинником у навчальному процесі для підвищення загальної культури безпеки в суспільстві.Item Selected issues of systems engineering methodology in the design of transport systems(Видавництво Львівської політехніки, 2022-03-01) Karoń, Grzegorz; Janecki, Ryszard; Mikulski, Jerzy; Silesian University of Technology; University of Economics; University of TechnologyПредставлено обрані проблеми методології системного інжинірингу у проєктуванні транспортних систем. Обговорювані методологічні проблеми сформовані на прикладі концептуального проєкту міської залізниці. Системний опис транспортного проекту наведено відповідно до принципів, що використовуються в системному інжинірингу. Описаний кейс стосується методології проектування концепції залізничної транспортної системи. У наведеному прикладі основною проблемою є розробка документу під назвою “Концепція міської залізничної системи (CoMRS) у міському районі Metropolis”, який у Польщі подається як GZM. Передбачалося, що цей документ буде системним документом, розробленим з використанням методів системного інжинірингу з метою побудови, впровадження та розвитку сучасної комплексної системи залізничного транспорту, що охоплює міську територію GZM Metropolis. Тому, в першу чергу, було розроблено додатковий, але важливий документ “Методологію концепції системи міської залізниці (MoCoMRS)”, який містить вичерпний методологічний опис того, як продовжити використання методів системного інжинірингу, необхідних для розробки CoMRS. Докладно наведено методичні вказівки щодо моделі V. При застосуванні системного інжинірингу у проєктуванні транспортних систем пропонується використовувати цю модель, яка організовує системну процедуру в процесі проєктування. Сформульовано рекомендації щодо використання цієї моделі та застосування методів системного інжинірингу для CoMRS, що стосуються, серед іншого, таких етапів проєктування: системні припущення, системні вимоги, проєктування високого рівня, детальний проєкт. Приклади концепції міської залізниці, представлені в цій статті, базуються на реальному транспортному проекті і поточною стадією є робота над попереднім технікоекономічним обґрунтуванням цієї залізничної системи. Це важливо, оскільки можна перевірити та ітераційно виправляти та оновлювати методологію проектування цієї системи залежно від мінливих умов і критеріїв, що є результатом, серед іншого, різних прагнень зацікавлених сторін, які формують вимоги до системи. Ця процедура також була включена в модель V на етапах розробки, будівництва та впровадження системи, а також на етапах інтеграції, перевірки та валідації елементів і всієї залізничної системи.Item Forecasting the mobility parameters of the inhabitants of suburban areas(Видавництво Львівської політехніки, 2021-03-10) Krystopchuk, Mykhailo; National University of Water and Environmental EngineeringПотенційна мобільність, що відповідає вимогам населення щодо пересування, визначається відповідно до біологічних і соціальних потреб, соціально-економічних характеристик, виробничої необхідності та культурних потреб. Через багатофакторний характер і складність взаємозв’язків неможливо визначити потенційну мобільність методом простого розрахунку. Доцільність різних цільових переміщень, залежно від їх відстані, сільське населення оцінює по-різному. Кожне сільське поселення розташоване серед багатьох інших сільських та міських поселень з індивідуальним кількісним та якісним набором соціального, культурного і промислового потенціалу. Завдяки розвиненій дорожній мережі та системі громадського транспорту населення вибирає центр тяжіння з обмеженнями, накладеними цією транспортною системою, і ґрунтується на суб’єктивних оцінках щодо якості обслуговування. На розподіл пересувань жителів у приміських зонах впливає розмір поселення, відстань, мета пересування, тобто такі самі чинники, як і щодо переміщення сільських жителів до міст. Відмінність полягає у тому, що радіус розподілу міських жителів набагато менший. Отже, зона інтенсивних та регулярних рухів у циклі робочого дня охоплює лише найближчі до міст сільські райони радіусом 15 км. У вихідні дні через гостьові поїздки радіус цієї зони розширюється приблизно в 1,5–2 рази. На основі розподілу поїздок можна отримати зони розсіювання початкової та кінцевої точок пересувань. Оскільки щільність розсіювання варіює відносно до населених пунктів, то за їх множинами можна виділити територіальні одиниці, які становитимуть зону обслуговування. Результати досліджень можуть бути частиною комплексних досліджень із визначення щільності транспортних зв’язків, центрів зародження та погашення пасажирських потоків для побудови математичних моделей ефективної роботи системи пасажирського транспорту.