Неприпустимість впливу з боку прокурорів та адвокатів на діяльність суддів

Abstract

Прокурори та адвокати, робота яких полягає у гарантуванні застосування закону, водночас повинні сумлінно поважати рішення суду, застосування котрих часто є їхнім обов’язком, охороняти під час їх виконання право на оскарження. Очевидно, що зворотний варіант також є правильним: судді повинні поважати прокурорів як представників зазначених професійних органів і не втручатися у виконання їхніх функцій. Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, у межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Цю норму можна охарактеризувати як презумпцію законності судових рішень. Вона є важливою гарантією незалежності суддів під час прийняття рішень. Із цього конституційного положення випливає, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд, визначений згідно із процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається. Під поняттям “судове рішення” необхідно розуміти також вирок суду, постанову або ухвалу суду. Вимога законності означає дотримання судом норм матеріального і процесуального права. Норми процесуального права вважаються порушеними і в тому разі, якщо розгляд і вирішення справи здійснив неповноважний суд. Обґрунтованим визнають судове рішення, ухвалене судом на підставі обставин у судовій справі, що повно і всебічно з’ясовані на основі доказів, які дослідив суд. Тому ухвалення обґрунтованого судового рішення залежить від того, наскільки якісно суд визначив предмет судового розгляду, предмет доказування і дотримався всього комплексу правил, які врегульовують процесуальний порядок збирання, дослідження та оцінювання доказів. Також правосудне судове рішення має бути належно вмотивоване. Право на справедливий суд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи щодо ролі людини і основоположних свобод, ролі прокуратури в системі кримінального правосуддя, передбачає право особи на судове рішення, яке є належно вмотивованим. Як правило, вмотивованим судовим рішенням є рішення з належним та повним викладенням у його тексті мотивувальної частини. Потрібно розрізняти ями та прокурорами, які ґрунтуються на процесуальних принципах і правилах та які безпосередньо впливають на ефективність і якість судочинства. У Висновку № 11(2008) щодо якості судових рішень Консультативна рада європейських суддів указує, що стандарти якості судових рішень безпосередньо залежать від взаємодії різних учасників судового процесу. З іншого боку, це відносини, які основані на професійній поведінці суддів та прокурорів, передбачають взаємну повагу завдань кожної сторони і конструктивний діалог між суддями і прокурорами, а також адвокатами. Тож правило прокурорської етики, закріплене у цій статті, спрямоване на підтримання авторитету правосуддя, забезпечення поваги до незалежності суддів та згідно з п. 8 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про прокуратуру” є однією із засад функціонування прокуратури. Водночас прокурору не варто виступати із публічним захистом обґрунтованості винесених рішень суду. Публічними вважають висловлювання чи коментарі, надані під час виконання особою своїх повноважень чи з використанням службового становища, а також у разі усвідомлення можливості опублікування їх у пресі, передавання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширені в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв’язку; викладені в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлені в публічних виступах тощо. Прокурору заборонено публічно, тобто в присутності інших осіб, висловлювати у будь-який спосіб, зокрема своєю поведінкою (невербально), сумніви щодо правосудності судових рішень поза межами процедури їх оскарження. Так само правосудність судового рішення прокурор повинен оцінювати виключно в контексті його законності й дотримання процедури прийняття. Крім того, втручання чи будь-який вплив у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у діяльність суддів, зокрема публічні висловлювання стосовно їхніх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення, є окремою підставою дисциплінарної відповідальності прокурорів (п. 8 ч. 1 ст. 43 Закону України “Про прокуратуру”). Навіть якщо прокурор виявив, на його думку, завідомо неправосудне судове рішення, тобто ознаки того, що суддя вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 375 КК України, також буде неетичним його публічне висловлювання стосовно цього, оскільки підриватиме авторитет судової влади загалом. Судді та адвокати мають бути незалежними під час виконання своїх обов’язків. Ця незалежність затверджена кодексами поведінки кожної з професій (п. 7 Висновку (2013)16 Консультативної ради європейських суддів про відносини між суддями та адвокатами).Prosecutors and lawyers, whose work involves ensuring the application of the law and, at the same time, diligently respecting court decisions, the enforcement of which is often their duty, must protect the right to appeal during their execution. It is clear that the reverse is also true: judges must respect prosecutors as representatives of these professional bodies and not interfere with the performance of their duties. According to Article 124 of the Constitution of Ukraine, judicial decisions are binding throughout the territory of Ukraine and are therefore considered lawful until they are annulled in appellate or cassation order or reviewed by a competent court in another manner prescribed by procedural law, within the proceedings in which they were made. This rule can be characterized as the presumption of legality of judicial decisions. It is an important guarantee of the independence of judges in making decisions. From this constitutional provision, it follows that the exclusive right to verify the legality and justification of judicial decisions belongs to the respective court, as defined in accordance with procedural legislation. Challenging judicial decisions, the activity of courts and judges regarding the consideration and resolution of cases outside the procedure provided by procedural law, is not allowed. The term “judicial decision” should also be understood to include the court’s verdict, ruling, or decision. The requirement of legality means the court’s compliance with norms of substantive and procedural law. Procedural law norms are considered violated if the consideration and resolution of the case were carried out by an unauthorized court. A judicial decision is deemed justified if it is made by the court based on circumstances in the legal case that are fully and comprehensively clarified based on evidence examined by the court. Therefore, the issuance of a justified judicial decision is contingent upon how effectively the court determined the subject of the judicial review, the subject of proof, and adhered to the entire set of rules regulating the procedural order of gathering, examining, and evaluating evidence. A just judicial decision must also be properly motivated. The right to a fair trial, guaranteed by Article 6 of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms regarding the role of the prosecution in the criminal justice system, adopted by the Committee of Ministers, includes the right to a judicial decision that is properly motivated. Typically, a motivated judicial decision is one with a proper and comprehensive statement of the reasoning part in its text. It is necessary to distinguish two main directions of interaction between judges and prosecutors. On one hand, there are relations between judges and prosecutors arising from procedural principles and rules, which directly affect the effectiveness and quality of justice. In Opinion No. 11(2008) on the quality of judicial decisions, the Consultative Council of European Judges indicates that the standards of quality of judicial decisions directly depend on the interaction of various participants in the judicial process. On the other hand, there are relations arising from the professional behavior of judges and prosecutors, involving mutual respect for each other's tasks and constructive dialogue between judges and prosecutors, as well as lawyers. The rule of prosecutorial ethics established in this article is aimed at maintaining the authority of justice, ensuring respect for the independence of judges, and according to paragraph 8 of part 1 of Article 3 of the Law of Ukraine “On the Prosecutor’s Office”, it is one of the principles of the prosecutor’s office’s functioning. At the same time, prosecutors should not publicly defend the justification of court decisions. Public statements or comments are considered those made during the performance of one’s duties or using an official position, as well as with the awareness of the possibility of their publication in the press, broadcast on radio, television, or using other mass media; disseminated on the Internet or using other means of telecommunication; presented in assessments, statements, letters addressed to other persons; announced in public speeches, etc. Prosecutors are prohibited from publicly expressing, in the presence of others, any doubts about the justice of judicial decisions outside the procedure for their appeal, including through their behavior (non-verbally). Likewise, the justice of a judicial decision should be assessed by the prosecutor exclusively in the context of its legality and adherence to the decision-making procedure. Furthermore, interference or any influence in cases or in a manner not provided by law on the activities of judges, including through public statements regarding their decisions, actions, or inactions, in the absence of signs of administrative or criminal offenses, is a separate ground for the disciplinary responsibility of prosecutors (paragraph 8 of part 1 of Article 43 of the Law of Ukraine “On the Prosecutor’s Office”). Even if a prosecutor identifies what he believes to be a knowingly unjust judicial decision, i. e., signs of a criminal offense committed by a judge as provided by Article 375 of the Criminal Code of Ukraine, public statements about it would also be unethical as it would undermine the authority of the judiciary as a whole. Judges and lawyers must be independent in the performance of their duties. This independence is affirmed by the Codes of Conduct for each profession (paragraph 7 of Opinion (2013)16 of the Consultative Council of European Judges on the relations between judges and lawyers).