Практика розгляду судами справ про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства

Abstract

Стаття присвячена аналізу практики розгляду судами справ про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства. Зі зміною суспільних умов змінюються і форми насильницьких діянь, і передумови їх здійснення, і практика розгляду судами подібних справ. Домашнє насильство – це поведінка, за якої фізичний і психологічний примус використовується для встановлення та збереження контролю над близькою особою, з якою здебільшого кривдник пов’язаний спільним побутом чи родинними зв’язками. Часто це циклічна модель поведінки, яка загострюється, ставлячи під загрозу життя та емоційне благополуччя жертв. Права, які порушуються внаслідок домашнього насильства, охоплюють основні фундаментальні права, що захищені міжнародним правом, наприклад, право на життя та тілесну недоторканість і свободу від тортур та іншого жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність поводження. У статті з’ясовано стягнення, які найчастіше застосовують до осіб, що притягуються до відповідальності. Серед них – штраф, який вважаємо недостатньо ефективним, оскільки може впливати на жертву, а також через малий розмір штрафу. Виокремлена проблема, яка полягає в тому, що суди не надають достатньої уваги з’ясуванню всіх обставин справи, недостатнім є і обґрунтування застосування виду стягнення за вчинення домашнього насильства. Не меншою є проблема самого фіксування випадків домашнього насильства, адже протоколи часто складаються із порушенням вимог КУпАП. Залишається проблема визнання дітей потерпілими у разі вчинення насильства у їхній присутності. Зауважено, що встановлення адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сім’ї не є достатньо ефективним засобом протидії сімейному насильству та запобігання його рецидивам.The article analyses the practice of courts considering cases of bringing persons to administrative liability for committing domestic violence. As social conditions change, so do the forms of violent acts and the preconditions for their commission, as well as the practice of courts considering such cases. Domestic violence is behaviour in which physical and psychological coercion is used to establish and maintain control over a loved one, with whom the perpetrator is usually connected by common life or family ties. It is often a cyclical pattern of behaviour that escalates, endangering the life and emotional well-being of victims. The rights violated by domestic violence include basic fundamental rights protected by international law, such as the right to life and bodily integrity and freedom from torture and other cruel, inhuman or degrading treatment. The article identifies the penalties most often applied to persons brought to justice, including a fine, which is considered to be insufficiently effective because it may have an impact on the victim and because of the small amount of the fine. The problem identified is that the courts do not pay enough attention to clarifying all the circumstances of the case, and the justification for applying the type of penalty for domestic violence is insufficient. The problem of recording cases of domestic violence is equally problematic, as protocols are often drawn up in violation of the requirements of the Code of Administrative Offences. The problem of recognising children as victims in cases of violence committed in their presence remains. It is noted that the establishment of administrative liability for domestic violence is not a sufficiently effective means of combating domestic violence and preventing its recurrence.