Пробаційний нагляд як вид покарання без ізоляції від суспільства

Abstract

У статті з’ясовано, що гармонізація національного законодавства з європейськими нормами, що сприяють розвитку пробаційної системи як невід’ємної частини правової держави; зменшення витрат на утримання великої кількості ув’язнених за допомогою запровадження альтернативних заходів покарання, які потребують менше ресурсів для реалізації; прагнення до гуманізації покарань, надання можливості правопорушникам виправитись і адаптуватися до суспільства без ізоляції; зменшення рецидивів та повернення громадян у суспільство – це основні чинники, що стали передумовою впровадження нового виду покарання – пробаційного нагляду. Встановлено, що раціональне застосування охарактеризованих обмежень поряд із соціально-виховними та наглядовими заходами з урахуванням особи правопорушника, історії його правопорушень, ризиків вчинення повторного кримінально караного протиправного діяння, здатне стати ефективним інструментом виправлення осіб без ізоляції від суспільства та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими до пробаційного нагляду, так і іншими особами. Водночас досягнення такого результату можливе лише за умови застосування фахівцями комплексного підходу, який буде містити персоналізовану орієнтацію на особу правопорушника з урахуванням психологічних, соціальних і економічних аспектів, які впливають на поведінку засудженого, а також належний контроль над кожним піднаглядним. Відтак застосування формальних критеріїв під час виконання покарання органом пробації, як і під час призначення покарання судом, не здатне забезпечити мети ефективного правосуддя. Наявність покарання як пробаційного нагляду у системі покарань України зобов’язує державу створити ефективну систему контролю та підтримки, яка становить розбудову мережі пробаційних центрів, підготовку кваліфікованих фахівців та забезпечення правових гарантій для засуджених. Лише у такому разі можливе забезпечення дієвого попередження повторних правопорушень і соціальна адаптація осіб, які відбувають покарання без ізоляції від суспільства.The article establishes that the harmonization of national legislation with European standards, which support the development of the probation system as an essential component of a rule-of-law state; the reduction of expenses related to the incarceration of large numbers of prisoners through the introduction of alternative, less resource-intensive punishments; the drive towards the humanization of sentences by offering offenders opportunities for rehabilitation and reintegration into society without isolation; and the reduction of recidivism and reentry of citizens into society – are all key factors that have paved the way for the introduction of a new form of punishment: probationary supervision. It has been determined that the judicious application of these outlined restrictions, in conjunction with social-educational and supervisory measures that take into account the offender’s personal background, history of offenses, and the risk of reoffending, can be an effective tool for rehabilitating individuals without societal isolation and for preventing new criminal offenses by both those sentenced to probationary supervision and others. At the same time, achieving this result is only possible through a comprehensive approach by specialists, which includes an individualized approach that considers psychological, social, and economic factors influencing the behavior of the offender, alongside proper supervision of each probationer. At the same time, a formal approach by the court in sentencing, as well as by the probation authority in enforcing the sentence, cannot achieve the goal of effective justice. Thus, it is emphasized that the presence of probationary supervision as a type of punishment within Ukraine’s penal system obligates the state to establish an effective control and support system. This system should include the development of a network of probation centers, the preparation of qualified professionals, and the provision of legal protections for probationers. Only with this approach can the effective prevention of repeat offenses be ensured, as well as the social adaptation of individuals serving sentences without isolation from society.