Теоретико-правові аспекти доброчесності суддів: питання оновлення методологічних підходів

Abstract

Стаття присвячена теоретико-правовому дослідженню проблеми доброчесності суддів через аналіз питання оновлення методологічних підходів до нормативного унормування визначеного питання. Мотивовано, що принцип доброчесності виступає аксіологічним атрибутом органів публічної влади та судової системи зокрема. Потреба механізму правового забезпечення доброчесності суддів зумовлена низкою онтологічних обставин, в яких перебуває наша держава: європейським напрямом реформування юридичної практики та законодавства; реформуванням судової системи; подолання недовіри громадськості до органів публічної влади загалом і судочинства зокрема. Прокритиковано неналежну правову політику, яка склалася в нашій державі щодо відсутності розуміння доброчесності суддів, оскільки лінгвістично це поняття виводять з розуміння чесності, як характеристики, яка має бути притаманна членам суспільства під час реалізації ними правоповажних функцій. У цій роботі також доводиться, що запропоноване нормотворцем розуміння добро- чесності як принцип державної служби не відповідає сучасній репрезентації елементного складу досліджуваного поняття і європейським стандартам формування та функціо- нування системи права через одновекторність розуміння поняття та брак чітких методик виміру поняття. Умотивовано, що в праксіологічному розумінні ця категорія набуває розширеного значення, окрім звичного тлумачення чесності, охоплює ще низку елементів: відповідаль- ність, об’єктивність, професіоналізм, неупередженість та добросовісність. Автор доводить, що доброчесність у вимірі аксіологічності намірів державного механізму не просто професійний стандарт, а онтологічна вимога до судді як суб’єкта, відповідального за підтримання балансу між правовою нормативністю та етичним обов’язком перед суспільством. Загалом досліджуваний елемент виступає концептуаль- ною опорою поєднання “букви” та “духу” закону, формуючи простір, у якому правова реальність відповідає критеріям справедливості, свободи та рівності суб’єктів права. Обґрунтований сферовий підхід у законодавчій техніці щодо визначення поняття доброчесності, де відбувається тлумачення доброчесності окремих представників органів публічної влади залежно від особливостей їхніх повноважень. Репрезентовано авторську дефініцію поняття доброчесності суддів.The presented article is devoted to the theoretical and legal study of the problem of the integrity of judges through the analysis of the issue of updating methodological approaches to the normative regulation of a certain issue. It is motivated that the principle of integrity is an axiological attribute of public authorities and the judicial system in particular. The need for a mechanism for legal assurance of the integrity of judges is due to a number of ontological circumstances in which our state finds itself: the European direction of reforming legal practice and legislation; reforming the judicial system; overcoming public distrust of public authorities in general and the judiciary in particular. The inappropriate legal policy that has developed in our state regarding the lack of understanding of the integrity of judges is criticized, since linguistically this concept is derived from the understanding of honesty as a characteristic that should be inherent in members of society when they perform their lawful functions. This work also proves that the proposed understanding of integrity as a principle of civil service by the norm-maker does not correspond to the modern representation of the elemental composition of the studied concept and to European standards of the formation and functioning of the legal system due to the single-vector understanding of the concept and the absence of a clear methodology for measuring the concept. It is motivated that in the praxeological sense this category acquires an expanded meaning, in addition to the usual interpretation of honesty, it includes a number of elements: responsibility, objectivity, professionalism, impartiality and good faith. The author proves that integrity in the measurement of the axiological nature of the intentions of the state mechanism is not just a professional standard, but an ontological requirement for a judge as a subject responsible for maintaining a balance between legal normativity and ethical duty to society. In general, the studied element acts as a conceptual support for the combination of the “letter” and “spirit” of the law, forming a space in which legal reality meets the criteria of justice, freedom and equality of subjects of law. A substantiated sectoral approach in legislative techniques to the definition of the concept of integrity, where the integrity of individual representatives of public authorities is interpreted depending on the specifics of their powers. The author’s definition of the concept of integrity of judges is presented.