Архітектура Високого Замку порівняно з різночасовими європейськими аналогами

Abstract

У статті досліджено архітектурні особливості Високого Замку у Львові порівняно з європейськими фортифікаційними спорудами різних історичних періодів, починаючи від замків “мотте і бейлі” X–XII ст. до готичних фортець XIII–XIV ст. і ренесансних бастіонних систем XVI ст. Дослідження має на меті виявити як подібності, так і відмінності між Високим Замком та його європейськими аналогами, розглядаючи такі аспекти, як використання природного рельєфу для оборони, функціональне зонування та еволюцію матеріалів у фортифікаційній архітектурі. Ключовим аспектом цього порівняння є замки типу “мотте і бейлі”, що були поширеним типом укріплень у ранньосередньовічній Західній Європі. Ці замки, як правило, мали штучний або природний насип (мотте), увінчаний дерев’яною або кам’яною фортецею, а також закритий внутрішній двір (бейлі), що виконував господарські та житлові функції. Високий Замок структурно подібний на ці укріплення завдяки розташуванню на підвищенні та стратегічному поділу на верхній і нижній двори. Однак, на відміну від багатьох замків типу “мотте і бейлі”, які були переважно дерев’яними, Високий Замок від початку поєднував дерев’яні та кам’яні конструкції, що є характернішим для пізніших укріплень, таких як Каркассон у Франції та Віндзорський замок в Англії. У дослідженні також розглянуто вплив готичних укріплень на архітектурну еволюцію Високого Замку. Зводячи готичні замки, такі як Каркассон та Гогенцоллерн, надавали перевагу високим кам’яним стінам, округлим вежам та складним оборонним системам, які поліпшували огляд та захист. Хоча Високий Замок у Львові містив деякі з цих елементів, йому бракувало подвійних куртин і розширених ровів, характерних для повністю розвинених готичних фортець. Ця відмінність свідчить про локалізованіший підхід до оборонної архітектури, що поєднував західні впливи із регіональними будівельними традиціями.This article explores the architectural features of the High Castle in Lviv in comparison with European fortifications from different historical periods, spanning from the “motte and bailey” castles of the X–XII centuries to the Gothic strongholds of the XIII–XIV centuries and the Renaissance bastion systems of the XVI century. The study aims to identify both similarities and distinctions between the High Castle and its European counterparts by examining aspects such as the use of natural topography for defense, functional zoning, and material evolution in fortification architecture. A key aspect of this comparison lies in the “motte and bailey” castles, a prevalent fortification type in early medieval Western Europe. These castles typically featured an artificial or natural mound (motte) crowned with a wooden or stone keep, along with an enclosed courtyard (bailey) serving economic and residential functions. The High Castle shares structural similarities with these fortifications due to its elevated location and strategic division into upper and lower courtyards. However, unlike many “motte and bailey” castles, which were predominantly wooden, the High Castle incorporated a combination of wooden and stone structures from the outset, a characteristic more typical of later fortifications such as Carcassonne in France and Windsor Castle in England. The study further examines the impact of Gothic fortifications on the architectural evolution of the High Castle. Gothic castles such as Carcassonne and Hohenzollern prioritized tall stone walls, rounded towers, and complex defensive systems, which allowed for improved visibility and protection. While the High Castle in Lviv incorporated some of these elements, it lacked the double curtain walls and advanced moats typical of fully developed Gothic strongholds. This difference suggests a more localized approach to defensive architecture, integrating Western influences with regional construction traditions.