Принципи безпеки та захисту в архітектурі

Abstract

Зростання сучасних терористичних загроз призвело до ескалації наслідків насильства над людьми, яке перейшло від традиційних форм до нових проявів, що уможливилось завдяки технологіям. Хоча такі небезпеки, як стихійні лиха і міські загрози, не є новими, їхня частота і серйозність зросли через експлуатацію навколишнього середовища. Основна проблема полягає не в нових небезпеках, а в еволюції їхніх проявів, що підкреслює вроджене прагнення людства до захисту і безпеки, історично продемонстроване завдяки створеним зусиллями громад міським укріпленням. Безпека будівель також істотно еволюціонувала, а історичні документи, такі як нормативні акти після руйнівних пожеж, підкреслюють постійну потребу в архітектурній безпеці щодо зовнішніх і внутрішніх загроз. Відомими принципами, такими як “Десять принципів безпечного планування” Райнера фон цур Мюлена, керуються під час сучасного будівництва: естетика не повинна затьмарювати функціональну безпеку. Історично склалося так, що філософія дизайну “форма слідує за функцією” відстоювала безпеку поряд з естетикою, як це було після пожежі 1871 р. в Чикаго, що змінила архітектурну практику. У контексті сучасних конфліктів, таких як руйнування під час російського вторгнення в Україну, виникають нові виклики у сфері безпеки будівель. Перед інженерами постає складне завдання – оцінити структурну цілісність будівлі після нападу, балансуючи між поточними ризиками та необхідністю евакуації. Сучасні практики та уроки попередніх методологій цивільного захисту стають вирішальними для розроблення ефективних заходів реагування на нові загрози, що виникають під час ведення бойових дій у містах. Загалом цей аналіз підкреслює: оскільки середовище стає все небезпечнішим, ефективні стратегії захисту повинні поєднувати історичні знання із інноваційним плануванням безпеки, відображаючи постійний діалог між архітектурою, громадою та мінливою природою загроз.The rise of advanced terrorist threats has escalated the implications of human violence, shifting from traditional forms to new expressions enabled by technology. While dangers such as natural disasters and urban hazards are not novel, their frequency and severity have increased due to environmental exploitation. The core issue lies not in new dangers but in evolving their manifestations, emphasizing humanity's innate drive for protection and safety, historically demonstrated through community-based efforts like city fortifications. Building safety has also evolved significantly, with historical measures, such as regulations following devastating fires, highlighting the ongoing need for architectural safety concerning both external and internal threats. Prominent principles, such as Rainer von zur Mühlen’s Ten Principles of Safety Planning, guide the contemporary construction of buildings where aesthetics must not overshadow functional safety. Historically, design philosophies like “form follows function” championed safety alongside aesthetics, as seen in the aftermath of the 1871 Chicago fire reshaping architectural practices. In the context of contemporary conflicts, such as the destruction seen during the Russian invasion of Ukraine, new challenges in building safety arise. Engineers face the complex task of assessing structural integrity post-attack, balancing between ongoing risks and the necessity of evacuation. Current practices and lessons from previous civil defense methodologies become crucial in developing effective responses to the emerging threats posed by urban warfare. Overall, this analysis emphasizes that as environments become more perilous, effective protection strategies must blend historical insights with innovative safety planning, reflecting an ongoing dialogue between architecture, community, and the evolving nature of threats.