Functional Features of the Activities of the Main Institutions of State Power in Ukraine in Combating Corruption

Abstract

Актуальність статті полягає в тому, що одним із ключових завдань держави є забезпечення захисту прав та інтересів громадян, які можуть бути порушені внаслідок корупційної діяльності. Протидія корупції є не лише вимогою суспільства, а й важливою передумовою для стабільного функціонування державних інститутів, особливо у період дії правового режиму воєнного стану в Україні, який впливає на діяльність органів влади, у тому числі їхню спроможність ефективно протидіяти корупційним проявам. Вивчення функціональних особливостей діяльності законо- давчої, виконавчої, судової гілок влади та Президента України у цьому контексті є критично важливим для забезпечення суспільної довіри та збереження інституційної спроможності держави. Аналіз адміністративно-правового статусу цих суб’єктів сприятиме вдосконаленню їхньої спів- праці з громадськістю, що своєю чергою зміцнить довіру населення та стимулюватиме звернення по захист прав до відповідних інституцій. Особливого значення ця проблематика набуває в умовах війни, коли доступність державних послуг ускладнюється, а корупція може стати одним із факторів, що послаблюють обороноздатність країни та ефективність розподілу ресурсів. Водночас вплив позаправових факторів, таких як економічна нестабільність, політичний тиск та обмеже- ність фінансових ресурсів, посилює ризики поширення корупційних схем. В умовах воєнного стану ефективність діяльності інститутів влади значною мірою залежить від їхньої здатності оперативно реагувати на виклики, зберігаючи високий рівень прозорості та підзвітності. Правовий статус кожного із суб’єктів було розглянуто у контексті їхньої ролі у системі антикорупційної діяльності, зокрема в умовах правового режиму воєнного стану. Встановлено, що діяльність інститутів державної влади проводиться як на загальнодержавному, так і на регіональному та місцевому рівнях, що допомагає формувати збалансовану антикорупційну політику з урахуванням конкрет- них регіональних особливостей. Водночас проведене дослідження свідчить про низький рівень взаємодії між різними гілками влади та президентом у питаннях протидії корупції. Це знижує загальну ефективність антикорупційної політики, спричиняючи дублювання повноважень у сферах формування полі- тики та проведення розслідувань. Виявлено, що у контексті воєнного стану проблематика координації стає ще актуальнішою через потребу у швидкому прийнятті рішень та розподілі обмежених ресурсів. Брак ефективних механізмів заохочення до спільної діяльності між інститутами влади створює додаткові перешкоди у досягненні поставлених цілей. У висновках наголошено, що розв’язання зазначених проблем можливе лише через підвищення рівня коорди- нації між інститутами влади, вдосконалення їхніх функціональних обов’язків та створення механізмів заохочення до співпраці. Також підкреслено потребу адаптації антикорупційних заходів до умов воєнного стану, що дасть змогузберегти ефективність інституцій навіть в умовах значного зовнішнього та внутрішнього тиску. У 2025 році боротьба з корупцією залишається пріоритетним завданням для всіх органів державної влади України, оскільки високий рівень корупції підриває довіру громадян до інститу- цій та стримує економічний розвиток. Ефективна координація між державними установами сприяє усуненню дублювання функцій, підвищенню прозорості ухвалення рішень і мінімізації ризиків корупційних зловживань. Недостатня взаємодія між правоохоронними органами, антико- рупційними відомствами та судовою гілкою влади може призвести до безкарності корупціонерів і зниження ефективності впровадження реформ. В умовах посилення цифровізації державного управління скоординовані антикорупційні заходи дають змогу впроваджувати сучасні технології моніторингу, запобігаючи махінаціям та неефективному використанню бюджетних коштів. Корупція є значною перешкодою для отримання міжнародної фінансової допомоги, тому скоординовані зусилля органів влади допоможуть забезпечити дотримання антикорупційних зобо- в’язань перед міжнародними партнерами. Зміцнення міжвідомчої взаємодії дасть змогу ефектив- ніше розслідувати корупційні злочини, притягати винних до відповідальності та підвищувати рівень невідворотності покарання. Координація дій між органами влади сприятиме реалізації національної антикорупційної стратегії, що є неодмінною умовою для сталого розвитку країни. Взаємодія державних органів дасть змогу створити ефективну систему запобігання конфлікту інтересів серед посадовців, що зменшить корупційні ризики. Узгоджена діяльність державних інституцій сприятиме вдосконаленню механізмів громад- ського контролю, що своєю чергою зміцнить підзвітність влади перед суспільством. Антикоруп- ційна політика, що базується на спільних діях державних органів, забезпечить ефективніше використання державних ресурсів і підвищить рівень економічної безпеки країни. Брак належної координації між державними структурами може призвести до низької ефективності антикорупційних розслідувань та зменшення кількості реальних вироків у корупційних справах. Для підвищення ефективності державного управління потрібно запровадити єдину антикоруп- ційну інформаційну систему, яка дасть змогу обмінюватися даними між органами влади та своєчасно реагувати на корупційні загрози. Скоординована діяльність органів влади сприятиме зменшенню рівня корупції у сфері публічних закупівель, що є одним із ключових джерел нецільового використання бюджетних коштів. Посилення міжвідомчої взаємодії дасть можливість ефективніше боротися з корупцією на регіональному рівні, забезпечуючи рівний доступ громадян до адміністративних послуг. Спільні дії органів державної влади у сфері антикорупційної політики сприятимуть формуванню культури доброчесності серед державних службовців і зменшенню толерантності суспільства до корупції.Relevance of the article lies in the fact that one of the key tasks of the state is to ensure the protection of the rights and interests of citizens that may be violated due to corrupt activities. Combating corruption is not only a public demand but also a crucial prerequisite for the stable functioning of state institutions, especially under the legal regime of martial law in Ukraine, which affects the operation of government bodies, including their ability to effectively counteract corruption. Studying the functional features of the activities of the legislative, executive, and judicial branches of power, as well as the President of Ukraine, in this context is critically important for ensuring public trust and preserving the institutional capacity of the state. Analyzing the administrative and legal status of these entities will contribute to improving their cooperation with the public, thereby strengthening public trust and encouraging citizens to seek protection of their rights from relevant institutions. This issue becomes particularly significant during wartime, when access to public services is complicated, and corruption can become one of the factors undermining the country’s defense capability and the effective allocation of resources. At the same time, the impact of non-legal factors such as economic instability, political pressure, and limited financial resources exacerbates the risks of spreading corrupt practices. Under martial law, the effectiveness of government institutions largely depends on their ability to respond promptly to challenges while maintaining high levels of transparency and accountability. The legal status of each entity has been examined in the context of its role in the anti-corruption system, particularly under the legal regime of martial law. It has been established that the activities of state institutions are carried out at both the national and regional or local levels, which helps shape a balanced anti-corruption policy that considers specific regional circumstances. At the same time, the study revealed a low level of interaction between different branches of power and the President in matters of combating corruption. This reduces the overall effectiveness of anti-corruption policy, causing duplication of powers in areas such as policy making and investigations. In the context of martial law, the issue of coordination becomes even more pressing due to the need for rapid decision-making and the allocation of limited resources. The lack of effective mechanisms to encourage joint activities among government institutions creates additional obstacles to achieving the goals of reducing corruption levels.The conclusions emphasize that solving these problems is possible only through improving the coordination between government institutions, enhancing their functional responsibilities, and creating mechanisms to encourage cooperation. Additionally, it is necessary to adapt anti-corruption measures to the conditions of martial law, which will ensure the efficiency of institutions even under significant external and internal pressures. In 2025, the fight against corruption remains a priority for all state authorities in Ukraine, as a high level of corruption undermines public trust in institutions and hinders economic development. Effective coordination between government institutions helps eliminate duplication of functions, increases transparency in decision-making, and minimizes the risks of corrupt practices. Insufficient interaction between law enforcement agencies, anti-corruption bodies, and the judiciary may lead to impunity for corrupt officials and reduce the effectiveness of reform implementation. In the context of increasing digitalization of public administration, coordinated anti-corruption measures will enable the implementation of modern monitoring technologies, preventing fraud and inefficient use of budget funds. Corruption is a significant obstacle to obtaining international financial assistance, so coordinated efforts by government bodies will help ensure compliance with anti-corruption commitments to international partners. Strengthening interagency cooperation will allow for more effective investigation of corruption crimes, prosecution of offenders, and an increased level of inevitability of punishment. Coordinated actions between government bodies will contribute to the implementation of the national anti-corruption strategy, which is a necessary condition for the country’s sustainable development. Interaction between state institutions will help create an effective system for preventing conflicts of interest among officials, thereby reducing corruption risks. The coordinated activities of state institutions will contribute to improving mechanisms of public oversight, which, in turn, will strengthen government accountability to society. An anticorruption policy based on joint actions by state authorities will ensure more efficient use of public resources and enhance the country’s economic security. The lack of proper coordination between government structures may lead to ineffective anti-corruption investigations and a decrease in the number of actual convictions in corruption cases. To enhance the efficiency of public administration, it is necessary to introduce a unified anti-corruption information system that will facilitate data exchange between government bodies and enable timely responses to corruption threats. Coordinated actions by government bodies will help reduce corruption levels in the field of public procurement, which is one of the key sources of misused budget funds. Strengthening interagency interaction will allow for more effective anti-corruption efforts at the regional level, ensuring equal access to administrative services for citizens. Joint efforts by state authorities in the field of anti-corruption policy will contribute to fostering a culture of integrity among civil servants and reducing society’s tolerance for corruption.